Ухвала

від 18.05.2021 по справі 761/25089/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

18 травня 2021 року

м. Київ

справа № 761/25089/17

провадження № 61- 4079 ск 21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року та постанову Верховного Суду від 21 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Білоконь Раїси Василівни, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними, визнання заповіту недійсним,

В с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Білоконь Р. В., третя особа - ОСОБА_2 , в якому просилавизнати дії приватного нотаріуса Білоконь Р. В. щодо складання та посвідчення заповіту від 27 вересня 2012 року неправомірними; визнати недійсним заповіт, посвідчений 27 вересня 2012 року приватним нотаріусом Білоконь Р. В. Київського міського нотаріального округу від імені ОСОБА_3 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , який зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 517; встановити його нікчемність; застосувати наслідки недійсності заповіту від імені ОСОБА_3 як оспорюваного та нікчемного.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 21 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року - без змін.

11 березня 2021 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року та постанову Верховного Суду від 21 січня 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів попередніх інстанцій у 2019-2021 роках, а саме рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року та постанову Верховного Суду від 21 січня 2021 року, і ухвалити нове рішення по суті справи.

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху та надано для усунення недоліків строк до 19 квітня 2021 року, але який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

На виконання вимог указаної вище ухвали ОСОБА_1 у встановлений судом строк, надіслала матеріали на усунення недоліків.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Як вбачається із змісту матеріалів касаційної скарги, заявник вже звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року.

Постановою Верховного Суду від 21 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року - без змін.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до підпункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Ураховуючи, що касаційнаскарга ОСОБА_1 вже була предметом касаційного перегляду і постановою Верховного Суду від 21 січня 2021 року року його касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишено без задоволення , у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вказані судові рішення слід відмовити.

Разом із цим, як вбачається із матеріалів касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує також постанову Верховного Суду від 21 січня 2021 року.

Згідно із частиною першою статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Тобто вказаними нормами не передбачено можливість оскарження у касаційному порядку постанови суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною третьою статті 419 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року та постанову Верховного Суду від 21 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Білоконь Раїси Василівни, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними, визнання заповіту недійсним.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук