Постанова

від 21.01.2021 по справі 761/25089/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 761/25089/17

провадження № 61-718св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання дій неправомірними, визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року, ухвалене суддею Кондратенко О.О., та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, прийняту у складі суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , який у подальшому уточнила і просила визнати дії приватного нотаріуса Білоконь Р. В. щодо складання та посвідчення заповіту від 27 вересня 2012 року неправомірними; визнати оспорюваний заповіт, посвідчений 27 вересня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р. В. від імені ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , який зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 517, недійсним; встановити нікчемність заповіту від 27 вересня 2012 року; застосувати наслідки недійсності заповіту від імені ОСОБА_4 як оспорюваного та нікчемного.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 вересня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р. В. посвідчено заповіт від імені ОСОБА_4 , яка на випадок своєї смерті зробила розпорядження, відповідно до якого квартиру АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_3 та поклала на останню обов`язок сплатити ОСОБА_1 1/3 частину ринкової вартості вказаної квартири станом на день її смерті.

Звертаючись із даним позовом ОСОБА_1 зазначала, що заповіт складено у момент коли ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, він не відповідав її волевиявленню. Крім того, заповіт не було підписано особисто ОСОБА_4 , а при підписанні його іншими особами не було дотримано порядку посвідчення заповіту.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що заповіт за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, його текст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача. Також не має підстав вважати, що на момент складання заповіту ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Дії нотаріуса при посвідченні цього заповіту відповідали вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не вжили всіх можливих передбачених законом заходів для всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин у справі. Зокрема, ухвалюючи рішення суди не оцінили дієздатність ОСОБА_4 в повному обсязі в момент складання заповіту, хоча ця істотна й вирішальна обставина мала б визначити кінцевий результат вирішення справи. Суди не пересвідчилися у повній дієздатності й зрівноваженому емоційному (психологічному) стані ОСОБА_4 та чи було її волевиявлення вільним на момент складання та посвідчення заповіту. Суди також не надали правової оцінки доводам заявника щодо неправомірності дій нотаріуса під час посвідчення заповіту.

Доводи інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу, поданих до Верховного Суду у квітні 2020 року, приватний нотаріус Білоконь Р. В. та ОСОБА_3 , погоджуються з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та просять ухвалені ними судові рішення залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

15 грудня 2020 року згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями справу визначено розглядати у складі колегії суддів: Ткачука О. С. (судді-доповідача), Калараша А. А., Петрова Є. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 27 вересня 2012 року ОСОБА_4 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р. В., за реєстровим № 517, згідно якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила відповідне розпорядження: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_3 , також поклала на неї обов`язок сплатити ОСОБА_1 1/3 частину ринкової вартості вказаної квартири станом на день її смерті.

Текст заповіту на прохання ОСОБА_4 нотаріусом записано з її слів за допомогою комп`ютерної техніки, зачитано вголос її свідками: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Також, у заповіті зазначено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 має вади зору та не може вільно володіти руками, на її особисте прохання і за її дорученням, в її присутності і в присутності нотаріуса і свідків, текст заповіту підписано ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 207 ЦК України встановлено, що у разі якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Нотаріус, відповідно до статті 1248 ЦК України, посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою (частина друга статті 1253 ЦК України).

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків (частини п`ята і шоста статті 1253 ЦК України).

За змістом пункту 1.11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції на момент посвідчення спірного заповіту, далі - Інструкція) на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що підстав вважати оспорюваний заповіт нікчемним не має з огляду на встановлені обставини у справі, які свідчать про те, що у відповідності до вищезазначеної Інструкції нотаріусом при вчиненні нотаріальної дії було установлено особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії - ОСОБА_4 (про що свідчать наявні паспортні дані в заповіті), перевірено її дієздатність (про що свідчить довідка Київського міського психоневрологічного диспансеру № 1 від 27 вересня 2012 року). З огляду на те, що ОСОБА_4 має вади зору та не може вільно володіти руками, на її особисте прохання та за її дорученням текст заповіту був підписаний ОСОБА_7 . Особа ОСОБА_7 нотаріусом встановлена, про що свідчать наявні паспортні дані. На прохання ОСОБА_4 текст заповіту нотаріусом було записано з її слів за допомогою комп`ютерної техніки. У відповідності до п. 1.11 вказаної вище Інструкції свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 текст заповіту було прочитано вголос і відповідав дійсним намірам заповідача. Свідки поставили свої підписи у заповіті і були попереджені про нерозголошення таємниці змісту заповіту. Заповіт було складено у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса, а другий - викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів і виданий заповідачу. У тексті заповіту мається запис про те, що у зв`язку з похилим віком заповідача , заповіт складено та посвідчено удома за адресою: АДРЕСА_2 .

Заперечень з боку заповідача ОСОБА_4 щодо тексту заповіту або іншого волевиявлення щодо розпорядження своїм майном в разі смерті вона не виказала.

Отже зі змісту оспорюваного заповіту вбачається, що він повністю відповідає зазначеним у статті 1247 ЦК України вимогам, що, у свою чергу, виключає будь-яку можливість визнання даного заповіту відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України нікчемним. Разом із цим суди правильно встановили, що нотаріальна дія щодо складання та посвідчення заповіту ОСОБА_4 27 вересня 2020 року була вчинена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р. В. із чітким дотриманням положень ЦК України, Закону України Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, тому твердження позивача про нікчемність оспорюваного заповіту та визнання дій приватного нотаріуса щодо складання та посвідчення заповіту неправомірними, є необґрунтованими.

В обґрунтування позовних вимог щодо недійсності оспорюваного заповіту ОСОБА_1 зазначала, що заповіт складений у момент коли ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій, не могла керувати ними, а також волевиявлення заповідача не було вільним.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року, яке набрало законної сили, у справі № 761/4526/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Білоконь Р. В., про визнання заповіту недійсним, встановлено, що волевиявлення заповідача ОСОБА_4 на момент посвідчення заповіту 27 вересня 2012 року було вільним і відповідало її волі. Також встановлено, що на момент складання заповіту ОСОБА_4 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Наведені обставини позивач не спростувала. Крім того, всупереч вимогам частини першої статті 81 ЦПК України не довела наявність обставин, якими обґрунтовувала свої позовні вимоги. Зокрема, стосовно того, що при складанні заповіту ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, а також щодо порушення нотаріусом правил посвідчення заповіту.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до власної переоцінки позивачем встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров