Постанова

від 27.11.2019 по справі 757/66003/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року м. Київ

Справа №757/66003/17-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 27 листопада 2019 року

Повний текст постанови складено 02 грудня 2019 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

учасники справи позивач ОСОБА_1

відповідачі Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський банк розвитку , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ратіо Інвест , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гровінг Стейт

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухваленого суддею Григоренко І.В. 24 січня 2019 року, повний текст рішення виготовлено 28 травня 2019 року в приміщенні Печерського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ратіо Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гровінг Стейт про визнання договорів недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

Справа №757/66003/17-ц № апеляційного провадження:22-ц-824/9445/2019 Головуючий у суді першої інстанції: Григоренко І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ Всеукраїнський банк розвитку , ТОВ Фінансова компанія Ратіо Інвест , в якому просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 43 від 22.09.2017 року, укладений між ПАТ ВБР та ТОВ ФК Ратіо Інвест , згідно якого відступлено права за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року та договором поруки № PX029031.116755.002 від 08.04.2013 року; визнати недійсним договір відступлення прав за договором іпотеки квартири № ZXR019521.116751.004 від 08.04.2013 року, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. 22.09.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 1285, укладений між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та ТОВ ФК Ратіо Інвест ; стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 08.04.2013 року між ним та ПАТ Всеукраїнський банк розвитку було укладено кредитний договір № IKIPG3.116751.003, згідно умов якого було надано кредит на купівлю нерухомості. В забезпечення виконання вказаного договору було укладено договір поруки № PX029031.116755.002 від 08.04.2013 року, поручитель ОСОБА_2 . Крім того, між позивачем та ПАТ Всеукраїнський банк розвитку 08.04.2013 року було укладено договір іпотеки № ZXR019521.116751.004, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською А.І. за реєстровим номером 545. 25.09.2017 року на адресу позивача надійшов лист про те, що 22.09.2017 року між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та ТОВ ФК Ратіо Інвест укладено договір № 43 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ Всеукраїнський банк розвитку відступив право вимоги до позивача за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року та за договором поруки № PX029031.116755.002 від 08.04.2013 року. Також 22.09.2017 року між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та ТОВ ФК Ратіо Інвест було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки квартири № ZXR019521.116751.004 від 08.04.2013 року. Вказані договори відступлення права вимоги укладені з порушенням вимог, установлених ч. 2 ст. 203 ЦК України та протирічать нормам чинного законодавства, оскільки ПАТ Всеукраїнський банк розвитку не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, зважаючи на те, що заборгованість позивача перед ПАТ Всеукраїнський банк розвитку у розмірі 2 983 142,91 грн., зазначена у додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги, відсутня, а внесення змін до договору іпотеки можливо лише за згодою сторін, а позивач такої згоди не надавав. Крім того, право власності та право користування квартирою має малолітній син позивача та таке право охороняється державою, а договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки квартири в„– ZXR019521.116751.004 від 08.04.2013 року укладено без дозволу органу опіки та піклування.

27.11.2017 року на адресу суду надійшла письмова заява позивача про уточнення позовних вимог та внесення змін до предмету позову в якій позивач просив також визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 43-1 від 02.11.2017 року, укладений між ТОВ ФК Ратіо Інвест та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гровінг стейт , згідно умов якого відступлено права за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року та за договором поруки № PX029031.116755.002 від 08.04.2013 року; визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором іпотеки квартири № ZXR019521.116751.004 від 08.04.2013 року, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець О.Р. 02.11.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 18598, укладений між ТОВ ФК Ратіо Інвест та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гровінг стейт , оскільки на момент відступлення права вимоги у ТОВ ФК Ратіо Інвест не існувало права вимоги до позивача у розмірі 2 983 142,91 грн.

В судовому засіданні 15.01.2018 року позивачем було надано письмову заяву про уточнення позовних вимог та внесення змін до предмету позову в якій позивач просив: визнати недійсними відкриті торги (аукціон), оформлені протоколом UA-EA-2017-08-21-000315-b від 05.09.2017 року з продажу права вимоги за кредитним договором № IKIPG3.116751.003; визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 43 від 22.09.2017 року, укладений між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та ТОВ ФК Ратіо Інвест , згідно якого відступлено права за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року та договором поруки № PX029031.116755.002 від 08.04.2013 року; визнати недійсним договір відступлення прав за договором іпотеки квартири № ZXR019521.116751.004 від 08.04.2013 року, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. 22.09.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 1285, укладений між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та ТОВ ФК Ратіо Інвест ; визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 43-1 від 02.11.2017 року, укладений між ТОВ ФК Ратіо Інвест та ТОВ ФК Гровінг стейт , згідно умов якого відступлено права за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року та за договором поруки № PX029031.116755.002 від 08.04.2013 року; визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором іпотеки квартири № ZXR019521.116751.004 від 08.04.2013 року, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець О.Р. 02.11.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 18598, укладений між ТОВ ФК Ратіо Інвест та ТОВ ФК Гровінг стейт , оскільки торги були проведені з порушенням чинного законодавства, так як початкова ціна реалізації лоту була нижчою за вартість активів, та на момент відступлення права вимоги і у ПАТ Всеукраїнський банк розвитку , і відповідно у ТОВ ФК Ратіо Інвест не існувало права вимоги до позивача у розмірі 2 983 142,91 грн.; стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ратіо Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гровінг стейт про визнання договорів недійсними - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники ТОВ Фінансова компанія Ратіо Інвест Холоденко Г.М., Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гровінг стейт Дорошенко Д.П., проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

ПАТ Всеукраїнський банк розвитку , явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (т.3 а.с.27), а тому колегія суддів у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутності представника ПАТ Всеукраїнський банк розвитку .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.04.2013 року ПАТ Всеукраїнський банк розвитку уклало із ОСОБА_1 кредитний договір № IKIPG3.116751.003, згідно умов якого ПАТ Всеукраїнський банк розвитку надав позивачу кредит в розмірі 780 500,00 грн. до 07.04.2023 року зі сплатою 18 процентів річних та щомісячною сплатою комісії в розмірі 0,2 відсотка від суми кредиту.

Вказаний кредит надано за письмовою згодою дружини позивача - ОСОБА_2 .

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року, 08.04.2013 року між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки квартири в„– ZXR019521.116751.004, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 546. Так, згідно умов вказаного договору, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_2 .

08 квітня 2013 року між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № PX029031.116755.002, згідно умов якого Поручитель - ОСОБА_2 відповідає перед Кредитором - ПАТ Всеукраїнський банк розвитку за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник - ОСОБА_1

17 листопада 2015 року заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/8721/15-ц задоволено позов ПАТ Всеукраїнський банк розвитку до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року та стягнуто солідарно з відповідачів 1 119 006,00 грн.

21 листопада 2015 року Національний банк України виніс Постанову № 914 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Всеукраїнський банк розвитку .

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 234 про початок процедури ліквідації ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та делегування повноважень ліквідатора банку.

22 вересня 2017 року між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та ТОВ ФК Ратіо Інвест (Новий кредитор) було укладено договір № 43 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно умов якого Банк відступив шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору.

Як визначено у Додатку № 1 до договору № 43 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.09.2017 року, ТОВ ФК Ратіо Інвест набуло права вимоги ПАТ Всеукраїнський банк розвитку до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року, договором іпотеки квартири № ZXR019521.116751.004 від 08.04.2013 року та договором поруки № PX029031.116755.002 від 08.04.2013 року. При цьому, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року визначено у Додатку № 1 в розмірі 2 983 142,91 грн., з яких: 590 550,21 грн. - поточна заборгованість за кредитом; 6227,84 грн.т - поточна заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 685 420,40 грн. - штрафи, пені; 167 508,89 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 463 190,57 грн. - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом; 70 425,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією.

22 вересня 2017 року між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ ФК Ратіо Інвест (Новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки квартири в„– ZXR019521.116751.004, посвідченим Войнаровською І.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 08.04.2013 року за реєстровим № 545. Так, відповідно до умов вказаного договору ПАТ Всеукраїнський банк розвитку відступає, а ТОВ ФК Ратіо Інвест набуває всіх прав Первісного іпотекодержателя за договором іпотеки квартири в„– ZXR019521.116751.004, укладеним між Первісним іпотекодержателем та ОСОБА_1 , та посвідченим Войнаровською І.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 08.04.2013 року за реєстровим № 545.

Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1285.

02 листопада 2017 року між ТОВ ФК Ратіо Інвест (Первісний кредитор) та ТОВ ФК Гровінг Стейт (Новий кредитор) було укладено договір № 43-1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно умов якого Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Первісного кредитора до позичальників та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору.

Як визначено у Додатку № 1 до договору № 43-1 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 02.11.2017 року, ТОВ ФК Гровінг Стейт набуло права вимоги ТОВ ФК Ратіо Інвест до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року, договором іпотеки квартири № ZXR019521.116751.004 від 08.04.2013 року та договором поруки № PX029031.116755.002 від 08.04.2013 року.

При цьому, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року визначена у Додатку № 1 в розмірі 2 983 142,91 грн., з яких: 590 550,21 грн. - поточна заборгованість за кредитом; 6 227,84 грн. - поточна заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 685 420,40 грн. - штрафи, пені; 167 508,89 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 463 190,57 грн. - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом; 70 425,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією.

02 листопада 2017 року між ТОВ ФК Ратіо Інвест (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ ФК Гровінг Стейт (Новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки квартири в„– ZXR019521.116751.004, посвідченим Войнаровською І.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 08.04.2013 року за реєстровим № 545. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстрований в реєстрі за № 18598.

Відповідно до умов вказаного договору Первісний іпотекодержатель відступає, а Новий іпотекодержатель набуває всіх прав Первісного іпотекодержателя за договором іпотеки квартири в„– ZXR019521.116751.004, укладеним між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_1 , та посвідченим Войнаровською І.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 08.04.2013 року за реєстровим № 545.

Як встановлено ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлені види забезпечення виконання зобов`язання, згідно ч. 1 якої виконання зобов`язання може забезпечуватися: неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

В свою чергу, ч. 1 ст. 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду; іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. (ч. 1 ст. 574 ЦК України; ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Як зазначалось вище, між позивачем та ПАТ Всеукраїнський банк розвитку було укладено кредитний договір № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року, на забезпечення виконання зобов`язань за яким 08.04.2013 року між позивачем та ПАТ Всеукраїнський банк розвитку було укладено договір іпотеки квартири № ZXR019521.116751.004, а 08.04.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ ВБР - договір поруки № PX029031.116755.002.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. При цьому, в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як встановлено ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, вимоги ПАТ Всеукраїнський банк розвитку до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 43 від 22.09.2017 року та договору про відступлення прав за договором іпотеки квартири від 22.09.2017 року були передані ТОВ ФК Ратіо Інвест . Тобто фактично відбулась заміна кредитора в зобов`язанні.

Згодом, ТОВ ФК Ратіо Інвест на підставі договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 43-1 від 02.11.2017 року та договору відступлення прав за договором іпотеки квартири від 02.11.2017 року передало свої права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ТОВ ФК Гровінг Стейт .

Оскаржуючи договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 43 від 22.09.2017 року, договір про відступлення прав за договором іпотеки квартири від 22.09.2017 року, договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 43-1 від 02.11.2017 року, договір відступлення прав за договором іпотеки квартири від 02.11.2017 року та вимагаючи визнати недійсними відкриті торги, (аукціон), оформлені протоколом UA-EA-2017-08-21-000315-b від 05.09.2017 року з продажу права вимоги за кредитним договором № IKIPG3.116751.003, позивач, зокрема, посилається на те, що у нього відсутня заборгованість перед ПАТ Всеукраїнський банк розвитку в розмірі 2 983 142,91 грн., а отже договори відступлення прав вимоги укладені з порушенням ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цього Кодексу.

Згідно до правових норм до яких ч. 1 ст. 215 ЦК України є відсильною загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України зазначених у п. 7, 8 постанови № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Пунктами 1.2, 1.4, 1.6, 6.1, 6.3. кредитного договору № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року, укладеного між позивачем та ПАТ Всеукраїнський банк розвитку , встановлено, що кредит надається в сумі 780 500,00 грн.; процентна ставка за користування кредитом 18,00 процентів річних; позичальник сплачує банку комісію за надання кредитних ресурсів в розмірі 0,02% від суми кредиту по договору щомісяця; за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 36% річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення; за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк нараховує позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Як убачається із наданого відповідачем ТОВ Гровінг Стейт розрахунку, кредитна заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.09.2017 року становить: 590 550,21 грн. - поточна заборгованість за кредитом; 6 227,84 грн. - поточна заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 685 420,40 грн. - штрафи, пені; 167 508,89 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 463 190,57 грн. - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом; 70 425,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією.

Статтею 76 ЦПК України в редакції від 15.12.2018 року встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України в редакції від 15.12.2018 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України в редакції від 15.12.2018 року).

За приписами ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України в редакції від 15.12.2018 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, в порушення обов`язку, встановленого ст. 81 ЦПК України в редакції від 15.12.2018 року, позивач не надав суду належних та допустимих доказів (контррозрахунку заборгованості за кредитним договором, доказів погашення кредиту тощо) того, що його заборгованість за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року станом на 22.09.2017 року є меншою, ніж зазначено сторонами в договорі відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 43 від 22.09.2017 року та договорі відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 43-1 від 02.11.2017 року.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані докази того, що в порушення ст. 514 ЦК України до нових кредиторів були передані неіснуючі на момент передачі права первісного кредитора.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 43 від 22.09.2017 року, договору про відступлення прав за договором іпотеки квартири від 22.09.2017 року, договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 43-1 від 02.11.2017 року, договору відступлення прав за договором іпотеки квартири від 02.11.2017 року недійсними на підставі ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Всупереч вищевикладеним нормам права, позивач не надав жодного допустимого доказу щодо невідповідності оспорюваних правочинів нормам ЦК України, які є базисними для визнання договорів недійсними.

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року, позовні вимоги ПАТ Всеукраїнський банк розвитку задоволені в повному обсязі, вже стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ ВБР заборгованість за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року в розмірі 1 119 006,00 грн., не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані докази виконання вказаного рішення суду.

Оскільки предметом спору є визнання договорів недійсними, а не стягнення заборгованості з позивача чи відповідача за кредитним договором, наявність суми заборгованості не впливає на підстави визнання недійсними зазначених вище договорів. Таким чином, відповідні твердження позивача не є предметом спору в даній справі, а тому не підлягали дослідженню.

Відповідно до ст. ст.525, 526,599,611 ЦК України та правової позиції, викладеної в Постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-2631цс15, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про порушення під час проведення відкритих торгів (аукціон), оформлених протоколом UA-EA-2017-08-21-000315-b від 05.09.2017 року, з продажу права вимоги за кредитним договором № IKIPG3.116751.003 через їх невідповідність вимогам діючого законодавства, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Постановою правління НБУ № 914 від 21.12.2015 року Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Всеукраїнський банк розвитку було відкликано банківську ліценцію та ліквідовано ПАТ Всеукраїнський банк розвитку .

На підставі вказаної постанови, Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 234 від 22.12.2015 року Про початок процедури ліквідації ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та делегування повноважень ліквідатора банку було розпочато процедуру ліквідації ПАТ Всеукраїнський банк розвитку з 23.12.2015 року по 22.12.2017 року включно; призначено Уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Всеукраїнський банк розвитку Міхну Сергію Семеновичу на два роки з 23.12.2015 року по 22.12.2017 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2343 від 03.11.2016 року Про продовження строків здійсненні процедури ліквідації ПАТ ВБР та делегування повноважень ліквідатора продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ ВБР на два роки з 25.12.2017 року по 24.12.2019 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2513 від 21.11.2016 року Про повторне продовження строків здійсненні процедури ліквідації ПАТ ВБР та делегування повноважень ліквідатора повторно продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ ВБР на один рік до 22.12.2020 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (станом на дату виникнення спірних відносин) тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня спеціаліст ) та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Частинами 1, 2 ст. 50 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл.

Порядок продажу майна банку, що ліквідується, встановлений ст. 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , відповідно до ч. ч. 3, 6 якої фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації. Майно (активи) банку може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

В свою чергу, п. 2-1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що відкриті торги - це спосіб продажу майна (активів), за якого переможцем (покупцем) стає учасник, що відповідає конкурсним умовам, запропонував за майно (активи) найвищу ціну та взяв на себе виконання конкурсних зобов`язань, а для об`єктів цивільних прав, обмежених в обороті, - також може мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права та має відповідні ліцензії і дозволи.

Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 388 від 24.03.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.04.2016 року за № 606/28736, затверджено Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються.

Відповідно до п. 3 Розділу 6 Положення № 388 (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних відносин) початкова ціна активів (майна) банку, що ліквідується, не повинна бути нижчою за оціночну вартість, визначену незалежним суб`єктом оціночної діяльності на дату формування ліквідаційної маси, або на останню дату оцінки активів (майна).

При цьому, п. 9 Розділу 7 Положення № 388 встановлено що банк, що ліквідується, має право продати активи (майно), які не були продані на попередніх відкритих торгах (аукціоні), зі зниженням їх початкової ціни/ціни реалізації на 10 відсотків від початкової ціни з можливістю подальшого зниження ціни реалізації на кожних наступних відкритих торгах (аукціоні) на 10 відсотків від початкової ціни, але сумарно не більше ніж на 30 відсотків від початкової ціни, без повторного затвердження Фондом початкової ціни реалізації на повторних відкритих торгах (аукціоні).

При формуванні пропозиції щодо реалізації активів (майна) та/або проекту рішення Фонду про затвердження умов продажу активів (майна) на повторних відкритих торгах (аукціоні) їх нова ціна реалізації може встановлюватися нижче їх оціночної вартості, але не нижче ціни реалізації на останніх відкритих торгах (аукціоні), зниженої на 10 відсотків.

Як убачається з матеріалів справи, торги щодо реалізації права вимоги по кредитному договору № IKIPG3.116751.003 від 08.04.2013 року, проводилися чотири рази, а саме: 14.07.2017 року (балансова вартість кредиту становила 1 193 68,91 грн.); 01.08.2017 року (балансова вартість кредиту становила 1 074 312,82 грн.); 17.08.2017 року (балансова вартість кредиту становила 954 944,73 грн.); 05.09.2017 року (балансова вартість кредиту становила 835 576,64 грн.).

При цьому, як слідує із договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 43 від 22.09.2017 року, відступлення вимоги відбулося за 877 500,00 грн., що є не нижчою від початкової ціни активу банку.

Відповідно до п. 1 Розділу 3 Положення № 388, порядок підготовки до продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, включає проведення інвентаризації активів (майна), здійснення оцінки активів (майна), формування ліквідаційної маси, розробку плану продажу активів (майна).

Згідно оцінки вартості кредиту, проведеної ПП Центр незалежної оцінки та експертизи , оціночна вартість кредиту становить 487 718,96 грн. При цьому, при формуванні лоту здійснюється оцінка саме права вимоги за кредитним договором. За таких обставин, твердження ОСОБА_1 про те що початкова ціна лоту має становити 2 983 142,91 грн. є необґрунтованими, оскільки позивач безпідставно ототожнює оціночну вартість права вимоги та розмір заборгованості за кредитним договором.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення прав малолітнього сина позивача - ОСОБА_4 , то колегія суддів вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 Сімейного кодексу України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Статтею 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей встановлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

В той же час, в межах провадження по даній справі розглядається дійсність таких правочинів, як: договору про відступлення права вимоги № 43 від 22.09.2017 року; договору про відступлення прав за договором іпотеки квартири № ZXR019521.116751.004 від 08.04.2013 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. 22.09.2017 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1285; договору про відступлення права вимоги № 43-1 від 02.11.2017 року; договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки квартири № ZXR019521.116751.004 від 08.04.2013 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець О.Р. 02.11.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 18598.

Об`єктом вказаних правочинів є право вимоги, а не нерухоме майно, зокрема, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , де, як стверджує позивач, наразі мешкає його малолітня дитина.

За вказаних обставин, посилаючись на ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , як на підставу визнання вказаних вище договорів недійсними, позивач, фактично, здійснює підміну понять, а саме: право вимоги за кредитним договором, як об`єкт правовідносин, ототожнює з нерухомим майном (квартирою), яке є предметом за договором іпотеки.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна