Рішення

від 26.11.2019 по справі 923/509/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 року Справа № 923/509/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Баланс", м. Херсон

до Приватного підприємства "ШАТАНЕЛЬ", м. Гола Пристань Херсонської області

про стягнення заборгованості в сумі 2 570 685,60 грн за поставлений товар

за участю представників сторін:

від позивача : Гапоненко Р.І.;

від відповідача : Неділько В.Г.;

20.06.2019 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява № 20-ГС Приватного підприємства "Баланс" (позивач) до Приватного підприємства "ШАТАНЕЛЬ" (відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 570 685,60 грн за договором доручення на реалізацію та матеріальне зберігання № 1 від 16.07.2018.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2019, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.06.2019 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

08.07.2019 р. позивачем подано заяву про зміну підстав позовних вимог, яку суд ухвалою від 08.07.2019 р. прийняв до розгляду та подальший розгляд справи здійснював із врахуванням підстав, викладених у вищевказаній заяві.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.10.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві посилається на наступне.

В заяві про зміну підстави позовних вимог про стягнення коштів, Позивач посилається на невірні дані про те , що Відповідач отримав товар за довіреністю б/н від 24 серпня 2018р. водночас долучає до заяви копію довіреності б/н від 24липня 2018р. На думку відповідача, фактично у Позивача відсутні докази про передачу товару за рахунком-фактурою №1/д від 23.08.2018р., що підтверджується довіреністю б/н від 24серпня 2018р. Відповідач заперечує відносно доводів Позивача, наголошує про те, що Приватне підприємство "Баланс" 15 серпня 2018р. уклало Договір поставки б/н з Приватним підприємством "Шатанель" та поставило Покупцю вугілля різних марок АС (6-13мм), АМ(13-25мм), АО (25-50мм), ТОМ(25-50мм). З цієї дати вище перелічені: Договір доручення №1 на реалізацію та матеріальне зберігання ТМЦ від 16.07.2018р., накладні від 23.07.2018р. по 23.08.2018р. з 15.08.2018р. не обліковуються і не зберігаються на Приватному підприємстві Шатанель .

Відповідач звертає увагу суду, що претензії від Позивача на його адресу не надходили, оскільки в системі пошуку поштових відправлень Укрпошти відсутня інформація про їх відправлення за номерами: № 7350101811421 від 16.10.2018р., № 7350104002320 від 13.03.2019р. Сторони по Договору узгодили те, що довіритель зобов`язаний своєчасно надати Повіреному повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик Товару, його властивостей, умов його зберігання до передачі Повіреному та іншу інформацію, необхідну для виконання Повіреним своїх обов`язків за цим Договором ( п.2.4.1 Договору), проте обумовлені цим пунктом зобов`язання Довіритель не виконав. Сторони по договору не узгодили місце зберігання товару та плату за надані послуги згідно цього Договору (пункти 2.1.1 та 4.1 Договору); не узгодили та не зобов`язали Довірителя видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. У договорі доручення не чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному.

Відповідач звертає увагу суду на те, що 448,463т. вугілля різних марок вартістю 2570685.60 грн., яке є предметом позову, не могло бути передане на зберігання відповідачу на підставі Договору доручення №1 на реалізацію та матеріальне збереження ТМЦ від 16.07.2018р., оскільки матеріалами позовної заяви не підтверджується наявність у Довірителя належної правової підстави для фактичної можливості передати на зберігання вказане вугілля за спірним Договором зберігання, тому що згідно рахунку - фактури №1/Д від 23.08.2018р. постачальником вугілля різних марок на суму 2570685.60 грн. є Приватне підприємство Баланс , а платником є Приватне підприємство Шатанель . Водночас бухгалтерією Приватного підприємства Баланс не складено видаткової накладної, за якою Приватне підприємство Шатанель прийняло від постачальника вугілля різних марок в кількості 448.463 тони вартістю - 2570685.60 грн.

Відповідач зазначає, що Приватне підприємство "Баланс" 12 серпня 2018р. уклало Договір поставки б/н з Товариством з обмеженою відповідальністю "Облтопвугілля" та поставило вугілля різних марок АС (6-1 Змм), АМ(13-25мм), АО (25-50мм), ТОМ(25- 50мм). За поставлений товар Покупець сплатив кошти в розмірі - 514098.47грн. Приватне підприємство "Баланс" також 15 серпня 2018р. уклало Договір поставки б/н з Приватним підприємством "Шатанель" та поставило Покупцю вугілля різних марок АС (6-13мм), АМ(13-25мм), АО (25-50мм). За поставлений товар Покупець сплатив кошти в розмірі - 1861527.78грн. Відповідач наголошує, що щодо вищевказаного товару у сторін існують правовідносини, які випливають саме з Договору поставки товару б/н від 15 серпня 2018р. та від 12 серпня 2018р. на загальну суму - 2570685.60грн.

В судовому засіданні 26.11.2019 року після розгляду справи по суті оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

16.07.2018 між Приватним підприємством БАЛАНС (позивач, довіритель) та Приватним підприємством ШАТАНЕЛЬ (відповідач, повірений) було укладено договір доручення № 1 на реалізацію та матеріальне зберігання ТМЦ (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених договором, повірений бере на себе зобов 'язання за плату надати послуги з повного матеріального зберігання (вугілля різних марок, вугільних брикетів) та подальшою реалізацією вугілля кам 'яного різних марок та вугільного брикету (далі - товар), що належить довірителю на підставі права власності.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору ПП БАЛАНС надало ПП ШАТАНЕЛЬ товар на суму 2 570 685,60 грн. за видатковими накладними (т.1 а.с.14-28): №1150 від 23.07.2018 року на суму 416714 грн., №1151 від 24.07.2018 року на суму 163664 грн., №1155 від 31.07.2018 року на суму 203794 грн., №1152 від 30.07.2018 року на суму 195517 грн., №1160 від 01.08.2018 року на суму 182714 грн., №1164 від 10.08.2018 року на суму 200181 грн., №1165 від 11.08.2019 року на суму 126880 грн., №1166 від 13.08.18 року на суму 170395 грн., №1171 від 16.08.18 на суму 168222 грн., №1170 від 15.08.18 на суму 170501 грн., №1175 від 16.08.18 на суму 152191,40 грн., №1776 від 17.08.18 на суму 185572,20 грн., №1185 від 23.08.18 на суму 37758 грн., №1180 від 22.08.18 на суму 168752 грн., №1186 від 23.08.18 на суму 27830 грн.

Судом встановлено, що товар отримано за довіреністю від 23.07.2018 року (т.1 а.с.13), виданою на ім`я ОСОБА_1 як представника ПП ШАТАНЕЛЬ .

Матеріалами справи підтверджується, що керуючись п.6.1 Договору, ПП БАЛАНС пред`явлено Відповідачу претензію від 16.10.2018 року №1-ГС з вимогою повернути товар на суму 2570 685,60 грн. 13.03.2019 року Позивачем вдруге направлено претензію Відповідачу щодо сплати вартості товару та суми нарахованої пені. 14.05.2019 року також направлено претензію про відшкодування вартості наданого на реалізацію товару. Позивачем було отримано відповідь на третю претензію, у відповіді (т.1 а.с.49-51) відповідач свої зобов`язання за договором не визнав, наполягав на тому, що Довіритель зобов`язаний відшкодувати ПП Шатанель збитки в розмірі 448463,00 грн. Ні товар, ні грошові кошти позивачу не повернув.

За умовами п.2.2., п.п.2.2.7, 2.2.8 договору повірений зобов`язаний до десятого числа наступного місяця надати письмовий звіт про об 'єм товару, що перебуває у повіреного, а також до десятого числа наступного місяця направити Акт виконаних робіт з зазначенням обсягу робіт, що були надані Довірителю та вартості наданих робіт.

Відповідно до п. 5.4 Договору доручення №1 у випадку втрати або знищення товару Довірителя, Повірений зобов`язаний протягом 3-х робочих днів відшкодувати Довірителю вартість втраченого або знищеного Товару.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п.1 ст.193 ГК України та ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Договір доручення, укладений між позивачем та відповідачем, на думку суду, є змішаним, має елементи договору зберігання, договору доручення, тому суд дійшов висновку аналізувати його з урахуванням відповідних приписів Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.І ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

У відповідності до ст. 1003 Цивільного кодексу у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно приписів ст. 1006 ЦК України повірений зобов`язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення. Згідно із ч. 3 статті 1008 ЦК України - якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.

Судом встановлено, що майнові претензії між позивачем та відповідачем за укладеним 15.08.2018 р. договором поставки відсутні. Договір поставки б/н від 15.08.2018 р. не є підставою позовних вимог (т.1 а.с.130-135).

Відповідно до п.2.3.4. договору доручення, якщо протягом одного календарного місяця з дати відвантаження товару на підставі накладної Повірений не розраховується за реалізований товар, або не надасть інформації Довірителю по кількості реалізованого товару, товарних залишків, місцезнаходження та ін.., Довіритель у будь-який час має вимагати у Повіреного повернути товар Довірителя, який знаходиться у Повіреного згідно умов договору.

Посилання відповідача на різні дати у Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та у рахунку-фактурі судом відхиляються, оскільки матеріалами справи підтверджується отримання товару повноважним представником відповідача - Нестеренко Наталією Анатоліївною за період з 23.07.2018 р. по 23.08.2018 р.

Акт інспекційного огляду території на предмет наявності вугілля різних марок від 10.05.2019 р., який надано позивачем до матеріалів справи (т.1 а.с.38,39), на думку суду, не є належним доказом у даній справі, оскільки позивачем не доведено, що територія, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, м.Гола Пристань, 300, є складом відповідача, на якому знаходиться вугілля, яке передано позивачем відповідачу за договором доручення.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не надано належних доказів виконання умов договору доручення №1 від 16.07.2018 р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

01.07.2019 між Приватним підприємством Баланс (позивач) та Адвокатським об`єднанням Гапоненко Роман і партнери було укладено Договір про надання правової допомоги № 03-145 (далі - Договір), за змістом якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати інші види правової допомоги в обсязі та на умовах, встановлених договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесені адвокатським об`єднанням витрати у зв`язку з виконанням даного договору (т.3 а.с.144-146).

Матеріалами справи підтверджується, що правова допомога позивачу у спорі, який виник з Відповідачем, йому надавалась адвокатом Гапоненко Романом Івановичем. Доказом того, що представник Позивача дійсно є адвокатом, підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ №000224 від 18.06.2018 р. (т.3 а.с.41) Повноваження представника на представлення інтересів Позивача в суді підтверджуються Ордером серії АА №1003561 від 07.08.2019, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи (т.3 а.с.40).

Згідно ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів.

Позивач на підтвердження розміру витрат на правову допомогу надав суду наступні докази:

-Квитанції до прибуткового касового ордеру №41-45 (т.3, а.с.148) на загальну суму 42500,00 грн.;

-Виписка з АТ ОТП Банк (т.3 а.с.149, 150) на суму 15000,00 грн.;

-Квитанції до прибуткового касового ордеру №58, 59 (т.3, а.с. 152) на загальну суму 15000,00 грн.;

-Акти виконаних робіт (т.3 а.с.151, 158).

Згідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена бо підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно до ч. З ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В частині 4 статі 126 ГПК України зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем надано до матеріалів справи заперечення проти вимоги позивача щодо покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій відповідач зазначає, що адвокатом позивача було виконано ряд послуг (підготовка заперечень на клопотання щодо проведення економічної і технічної експертизи, підготовка заперечень на клопотання щодо залучення третьої особи, аналіз законодавства та судової практики, визначення правової позиції у справі та її погодження з клієнтом, підготовка подання заяви про зміну підстав позовних вимог, підготовка та подання відповіді на відзив, підготовка та подання заперечень на заяву відповідача про залучення у справі третіх осіб, підготовка та подання заперечень на клопотання відповідача на проведення судової економічної експертизи, підготовка та подання заперечень на клопотання відповідача на проведення судової технічної експертизи), які не були передбачені договором, відповідач наполягає на тому, що позивачем не надано доказів понесення витрат.

Суд не погоджується з думкою відповідача, оскільки його заперечення спростовуються умовами договору про надання правової допомоги № 03-145 від 01.07.2019 (між Приватним підприємством Баланс та Адвокатським об`єднанням Гапоненко Роман і партнери ) та наданими до матеріалів справи доказами.

За положеннями ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку стягнути з відповідача судові витрати в сумі 72500,00 грн.

Суд залишає без розгляду клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи (т.3 а.с.102-104), яке подано відповідачем 15.10.2019 р. та залучено до матеріалів справи, оскільки вищевказане клопотання подано після закриття підготовчого провадження у справі та з порушенням процесуальних строків, передбачених ГПК України, без зазначення поважних причин пропуску строків.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства Шатанель (код ЄДРПОУ 40930545) на користь Приватного підприємства Баланс (код ЄДРПОУ 30667175) заборгованість в сумі 2570685,60 грн., 72500,00 грн. витрат на послуги адвоката та 38560,28 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення 05.12.2019 року.

Суддя В.В.Литвинова