Постанова

від 12.03.2020 по справі 923/509/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/509/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників справи:

від ПП "Баланс" - адвокат Безрода Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ШАТАНЕЛЬ"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.11.2019

по справі №923/509/19

за позовом Приватного підприємства "Баланс"

до Приватного підприємства "ШАТАНЕЛЬ"

про стягнення 2 570 685,60 грн

ВСТАНОВИВ

У червні 2019 Приватне підприємство "Баланс" (далі - ПП "Баланс") звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "ШАТАНЕЛЬ" (далі - ПП "ШАТАНЕЛЬ") в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 2 570 685,60 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПП "Баланс", з урахуванням заяви про зміну підстав позовних вимог, посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором доручення.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.11.2019 позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 2570685,60 грн., 72500,00 грн. витрат на послуги адвоката та 38560,28 грн. судового збору.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору доручення надано відповідачеві товар на суму 2 570 685,60 грн. за видатковими накладними, який отримано уповноважений представником відповідача. Позивач звертався до відповідача з претензіями та вимогами щодо повернення товару, проте, було отримано відповідь в якій відповідач свої зобов`язання за договором не визнав, наполягав на тому, що довіритель зобов`язаний відшкодувати ПП «Шатанель» збитки в розмірі 448463,00 грн. Ні товар, ні грошові кошти позивачу не повернув. Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не надано належних доказів виконання умов договору доручення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також місцевим господарським судом визнаного обґрунтованими заявлені позивачем до стягнення судові витрати на послуги адвоката.

Судом першої інстанції залишено без розгляду клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи, оскільки воно подано після закриття підготовчого провадження у справі та з порушенням процесуальних строків, передбачених ГПК України, без зазначення поважних причин пропуску строків.

Не погодившись із даним рішенням до суду апеляційної інстанції звернулося ПП "ШАТАНЕЛЬ" з апеляційною скаргою в якій, з урахуванням уточнень просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 26.11.2019 року у справі №923/509/19 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушення та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, є незаконним і необґрунтованим, таким,що прийняте без повного та всебічного з`ясування всіх обставин у справі, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так апелянт зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції послався на укладений між сторонами договір доручення, проте, господарським судом безпідставно не було взято до уваги те, що відносини між сторонами за вказаним договором фактично не відбулися, оскільки довірителем не було здійснено дій щодо виконання договору доручення, фактично не було передано на зберігання повіреному вугілля, в наслідок чого останній не приступив до його виконання, відповідно не надавав письмовий звіт про об`єм товару, що перебуває у повіреного на складі та не складав жодного акту виконаних робіт з зазначенням обсягу робіт, що були надані довірителем та вартості наданих послуг.

За твердженням скаржника, під час розгляду справи у суді першої інстанції, він наголошував на тому, що відносини між сторонами, щодо 448,463 тон вугілля та його оплати у розмірі 2 570 685,60 грн, що є предметом позову, були оформлені сторонами в подальшому у формі договорів поставки. Саме щодо поставки та отримання вищевказаного товару, проведення розрахунку за нього, як вважає апелянт, у позивача та відповідача реально виникли правовідносини, які випливають саме з вказаних договорів поставки, а не з договору доручення. Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, договором поставки, довіреностями, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку, специфікаціями, рахунками-фактурами, видатковими накладними, виписками з банку, платіжними дорученнями з оплати поставленого товару. При ухвалені оскаржуваного рішення, як вважає скаржник, господарський суд на зазначене уваги не звернув, не вірно надав вказаним обставинам юридичної оцінки, а відхиляючи надані відповідачем докази, взагалі не обґрунтував їх відхилення, чим порушив норми процесуального права, а також неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції, в порушення норм матеріального права, невірно прийшов до висновку, що оскаржуваний договір є змішаним та має елементи договору зберігання та договору доручення. Так, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не вірно визначив у оскаржуваному рішенні правову природу укладеного між сторонами договору, який з урахуванням узгоджених сторонами його положень є договором складського зберігання.

На думку скаржника, суд першої інстанції порушив приписи ст. 86 ГПК України, оскільки в оскаржуваному рішенні не дослідив та не мотивував відхилення ключових у справі доказів, на яких ґрунтується правова позиція відповідача, зокрема: витяг із електронного реєстру обліку довіреностей з 01.05.2018 року по 12.11.2019 року, в якому не обліковується довіреність від 23.07.2018 року, оборотно-сальдову відомість по зберіганню товарно-матеріальних цінностей в містах зберігання, в якій відсутня відомість про вугілля різних марок, які не обліковуються у відповідача і не були фактично передані йому на зберігання від позивача, а також акт звірення взаємних розрахунків між ними. Господарським судом було поверхнево звернуто свою увагу на наданих позивачем доказах, а саме лише на підписаних товарних накладних.

Скаржник також зазначає, що він неодноразово звертався до суду першої інстанції з клопотанням про призначення у справі експертиз, у задоволені якого також необґрунтовано було відмовлено. Так апелянт зазначає,, що надані позивачем видаткові накладні і довіреність від 23.07.2018 року мають ознаки підроблення, заходяться лише у позивача в одному примірнику, оскільки вугілля різних марок і супровідні з ними накладні апелянт не отримував від позивача. При здійсненні візуального аналізу навіть зазначеної довіреності, вбачаються ознаки її підроблення, зокрема, виправлення дати дії цієї довіреності, внесення відомостей до довіреності про рахунок-фактуру від 23.08.2018, з датою видачі самої довіреності 23.07.2019. Однак, суд першої інстанції поверхнево дослідив зазначені доводи апелянта та проігнорував, не задовольнив відповідне його клопотання про призначення судової технічної експертизи і судової економічної експертизи.

ПП "ШАТАНЕЛЬ" також вважає, що суд першої інстанції взагалі не дослідив, не обґрунтував та не надав належної юридичної оцінки тому, що матеріали справи підтверджують, що вугілля різних марок, яке є предметом договору доручення, не обліковується на підприємстві відповідача і не могли бути передані йому на зберігання, зокрема, фінансовий звіт, оборотно-сальдова відомість про передачу товарно-матеріальних цінностей на зберігання, посвідчений складом документ про прийняття товару на товарний склад.

На думку скаржника, не можуть також заслуговувати на увагу доводи господарського суду про безумовне встановлення факту отримання товару лише на підставі товарних накладних, в той час коли інші документи, в тому числі документи бухгалтерського та податкового обліку, свідчать про зворотне, а також мають ознаки підроблення. В порушення вимог пункту 1.1 договору доручення позивач не виконав свого обов`язку та не передав відповідачу на зберігання вугілля різних марок та вугільного брикету, що належить йому на підставі права власності, тоді як виконання такого зобов`язання визначене договором, як наслідок, відповідач не надавав послуги з його зберігання, приймання, зважування, транспортування та розвантажування, як передбачено умовами договору. До того ж, сторони не підписували жодного акту виконаних робіт з зазначенням обсягу робіт, що були надані позивачу та вартості наданих послуг, не складали та не надавали жодного письмового звіту про об`єм товару, що перебуває у повіреного на складі та, відповідно, позивачем у справу не надано жодного доказу по факту передання на зберігання товару, не проводились оплати послуг по його зберіганню.

Скаржник також наголошує на тому, що суд першої інстанції також не перевірив розрахунок суми та оплату витрат на послуги адвоката позивача за договором про надання правової допомоги від 01.07.2019 року, не врахував заперечення відповідача проти вимог позивача щодо неправильного визначення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №923/509/19 за апеляційною скаргою ПП "ШАТАНЕЛЬ" на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.11.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 призначено справу до розгляду на 26.02.2020.

30.01.2020 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування свої заперечень позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору передав, а відповідач прийняв за зберігання товарно-матеріальні цінності (вугілля) у відповідності до видаткових накладних, які, на думку позивача є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Позивач зазначає, що договори поставки, про які скаржник зазначає у своїй скарзі, є виконаними та не мають жодного відношення до предмету даного спору та стягнення заборгованості за договором доручення. До того ж, відповідно до видаткових накладних, що стосуються договору доручення позивач передав відповідачу товар на загальну суму 2 570 685,60 грн., у той час як за договорами поставки сума поставлено товару складає 2 375 626,25 грн. Отже, як вважає позивач, скаржник, шляхом хибного підрахунку, намагається ввести суд в оману, вказуючи про ідентичність коштів, плачених за договорами поставки та вартістю товару, переданого позивачем по Договору доручення.

Позивач також вважає, що суд першої інстанції, дослідивши всі обставини справи, дійшов вірного висновку про те, що укладений між сторонами договір доручення за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі елементи договорів зберігання, доручення, послуг.

З приводу не дослідження судом першої інстанції наданих відповідачем доказів, позивач зазначає, що такі докази, складені одноособово відповідачем, без участі позивача, що викликає сумніви в їх достовірності. До того ж, у порушення приписів ч.9 ст. 80 ГПК України такі докази не були заздалегідь направлені позивачеві.

Щодо доводів апелянта про безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про призначення експертизи, позивач зазначає, що ПП Шатанель просило суд призначити проведення експертизи з метою встановлення факту про те, що товар був власністю позивача і надходив на склад відповідача. Так, в матеріалах справи є належні докази, які підтверджують те, що товар, який є предметом, укладеного сторонами договору доручення, був власністю позивача та факт його передачі відповідачу, а саме, копії: рахунку фактури, довіреності від 23.07.2018 та видаткові накладні. Окрім того, як вважає позивач, частина запропонованих відповідачем питань взагалі не стосувалася предмету спору. Так правовідносини за договорами поставки, не мають жодного відношення до даної справи, зобов`язання сторін за цими договорами припинені виконанням, проведеним належним чином.

З приводу клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи документа, а саме довіреності від 23.07.2018, позивач відзначає, що довіреність не є первинним документом у розумінні п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.1 Положення №88 і не фіксує факт здійснення господарських операцій. Тому, якщо теоретично припустити, що у представника відповідача, яка є одночасно і його засновником, була б навіть відсутня довіреність на час приймання товару, то це не може свідчити про нереальність операції. В матеріалах справи, окрім договору та довіреності, є й інші докази, які підтверджують факт прийняття товару, а саме, рахунок фактури та видаткові накладні. Як вбачається із клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи документа, він проведенням експертизи, хоче довести те, що нібито позивачем до її тексту вносились зміни. Проте, неможливість внесення позивачем таких змін до документу і факт того, що саме з такою довіреністю, у тому вигляді, в якому вона є в матеріалах справи, відповідач приймав товар, підтверджується тим, що довіреність містить, надані керівником відповідача, повноваження представника отримати товар, що засвідчує підпис керівника відповідача та печатка ПП Шатанель , також довіреність містить підпис представника ОСОБА_1 , поставивши який, остання погодилась отримати матеріальні цінності за рахунком-фактурою, видаткові накладні, які є в матеріалах справи, містять посилання на довіреність від 23.07.2018 р. і, скріплюючи їх власним підписом, представник відповідача ОСОБА_1 підтвердила, в тому числі, свої повноваження за довіреністю на отримання від ПП Баланс цінностей за рахунком-фактурою.

10.03.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача в якому він просить вирішити питання розподілу судових витрат понесених позивачем у зв`язку із переглядом рішення господарського суду херсонської області від 26.11.2019 у справі №923/509/19 в апеляційному порядку, із врахуванням наданих ПП Баланс доказів таких витрат.

У судовому засіданні від 26.02.2020 апелянт підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник ПП "Баланс" від час судового засідання від 12.03.2020 надав пояснення відповідно до яких не погоджуються з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 16.07.2018 року між ПП "Баланс" (довіритель) та ПП "ШАТАНЕЛЬ" (повірений) було укладено договір доручення № 1 на реалізацію та матеріальне зберігання ТМЦ, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, повірений зобов`язався за плату надати послуги з повного матеріального зберігання (вугілля різних марок, вугільних брикетів) та подальшою реалізацією вугілля кам`яного різних марок та вугільного брикету (товар), що належить довірителю на підставі права власності.

За умовами п.п. 2.1.1, 2.2.1, 2.2.1.1, 2.2.1.2, 2.2.1.3, 2.2.6, 2.2.7, 2.2.8 договору, повірений має право отримувати плату за надані ним послуги у розмірі, що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг, що підписані та скріплені печатками сторін; обов`язком повіреного є надання послуг з приймання та зважування товару, транспортування та розвантаження товару, належного зберігання товару на складі повіреного; повірений зобов`язаний до десятого числа наступного місяця надати письмовий звіт про об`єм товару, що перебуває у повіреного, а також до десятого числа наступного місяця направити Акт виконаних робіт з зазначенням обсягу робіт, що були надані довірителю та вартості наданих робіт.

Згідно з п. 4.1 договору, плата за надані послуги згідно цього договору встановлюється додатковою угодою до цього договору. Послуг, що не передбачені цим договором та не були додатково погоджені з довірителем надаються повіреним безкоштовно, якщо інше не встановлено додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору доручення №1 у випадку втрати або знищення товару Довірителя, Повірений зобов`язаний протягом 3-х робочих днів відшкодувати Довірителю вартість втраченого або знищеного Товару.

Відповідно до п.7.1 договору, договір набирає чинності від дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2018.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору ПП «БАЛАНС» надало ПП «ШАТАНЕЛЬ» товар на суму 2 570 685,60 грн. за видатковими накладними №1150 від 23.07.2018 року на суму 416714 грн., №1151 від 24.07.2018 року на суму 163664 грн., №1155 від 31.07.2018 року на суму 203794 грн., №1152 від 30.07.2018 року на суму 195517 грн., №1160 від 01.08.2018 року на суму 182714 грн., №1164 від 10.08.2018 року на суму 200181 грн., №1165 від 11.08.2019 року на суму 126880 грн., №1166 від 13.08.18 року на суму 170395 грн., №1171 від 16.08.18 на суму 168222 грн., №1170 від 15.08.18 на суму 170501 грн., №1175 від 16.08.18 на суму 152191,40 грн., №1776 від 17.08.18 на суму 185572,20 грн., №1185 від 23.08.18 на суму 37758 грн., №1180 від 22.08.18 на суму 168752 грн., №1186 від 23.08.18 на суму 27830 грн.

Товар отримано за довіреністю від 23.07.2018 року, виданою на ім`я ОСОБА_2 як представника ПП «ШАТАНЕЛЬ» .

16.10.2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути товар на суму 2570 685,60 грн, яка залишена відповідачем без відповіді.

13.03.2019 року позивачем повторно направлено претензію відповідачу щодо сплати вартості товару та суми нарахованої пені, яка також залишена без відповіді та задоволення.

14.05.2019 року позивачем знову направлено претензію про відшкодування вартості наданого на реалізацію товару, у відповіді на яку відповідач свої зобов`язання за договором не визнав та наполягав на тому, що довіритель зобов`язаний відшкодувати ПП «Шатанель» збитки в розмірі 448463,00 грн.

Враховуючи те, що відповідач не повернув товар та не відшкодував його вартості, позивач звернувся із даним позовом до суду першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції погодився із доводами позивача, визнав заявлені позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.ст. 530, 610- 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що даний договір є змішаним та має елементи договору зберігання та договору доручення.

У відповідності до приписів ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Статтею 937 ЦК України визначено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ст. 938 ЦК України).

Згідно з ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Статтею 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ст. 950 ЦК України).

У відповідності до ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

За приписами ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦК України).

Статтею 1006 ЦК України визначено, що повірений зобов`язаний 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Так наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем на умовах укладеного між сторонами договору доручення на реалізацію та матеріальне зберігання ТМЦ передано на зберігання відповідачеві товарно-матеріальні цінності (вугілля) за складеними та підписаними обома сторонами видатковими накладними.

Відповідно до п.2.3.4. договору доручення, якщо протягом одного календарного місяця з дати відвантаження товару на підставі накладної повірений не розраховується за реалізований товар, або не надасть інформації довірителю по кількості реалізованого товару, товарних залишків, місцезнаходження та ін., довіритель у будь-який час має вимагати у повіреного повернути товар довірителя, який знаходиться у повіреного згідно умов договору.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями та вимогами щодо повідомлення про кількість реалізованого товару, кількість товару, що знаходиться у матеріальному зберіганні, місце зберігання товару для організації повернення товару, однак вони були залишення останнім без відповіді та задоволення. Товар довірителя, який знаходився у повіреного у відповідності до умов договору повернуто не було.

У відповідності до п. 5.4. договору у випадку втрати або знищення товару довірителя, повірений зобов`язаний протягом 3-х робочих днів відшкодувати довірителю вартість втраченого або знищеного товару.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не надано належних доказів виконання умов договору доручення №1 від 16.07.2018 р., колегія суддів вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що відносини між сторонами за договором доручення фактично не відбулися, оскільки довірителем не було здійснено дій щодо виконання договору та не було передано на зберігання повіреному майно.

Так, сторонами у п.п. 2.2.5., 2.2.6. погоджено, що товар приймається та перевіряється повіреним за кількістю відповідно до накладних.

У наявних матеріалах справи містять складені, підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні за якими відповідач отримав товар на загальну суму 2 570 685,60 грн.

Товар було отримано уповноваженою на те особою на підставі довіреності від 23.07.2018 Нестеренко Н.А., яка згідно відомостей які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є засновником ПП «Шатанель» та наразі керівником підприємства.

Означене спростовує твердження відповідача з приводу не передання йому майна на зберігання.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на наявні у матеріалах справи докази, а саме витяг із електронного реєстру обліку довіреностей з 01.05.2018 року по 12.11.2019 року, оборотно-сальдову відомість по зберіганню товарно-матеріальних цінностей в містах зберігання, а також акт звірення взаємних розрахунків між ними (т. 4, а.с. 9-22), оскільки дані документи складені одноособово відповідачем та не містять посилання на укладений між сторонами договір доручення.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта з приводу того, що відносини між сторонами щодо 448,463 тон вугілля та його оплати у розмірі 2 570 685,60 грн, що є предметом позову, були оформлені сторонами вподальшому у формі договору поставки, оскільки у даному спорі предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 2 570 685,60 грн у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором доручення. Вимоги, які випливають із договорів поставки не є предметом позову у даному спорі.

Слід відзначити, що відповідно до видаткових накладних, що стосуються договору доручення №1 від 16.07.2018 р., позивач передав відповідачу товар на загальну суму 2 570 685,60 грн. Відповідно до наявних у матеріалах справи накладних за договором поставки б/н від 12.08.2018 р., укладеного між ПП Баланс та ТОВ Облтопвугілля , за поставлений товар покупець (ТОВ Облтопвугілля ) сплатив 514 098,47 грн. За договором поставки б/н від 15.08.2018 р., укладеним між ПП Баланс та ПП Шатанель , за поставлений товар покупець (ПП Шатанель ) сплатив 1 861 527,78 грн. Всього за договорами поставки від 12.08.2018 р. та від 15.08.2018 р. сплачено 2 375 626,25 грн. Відтак, вартість товару, переданого позивачем ПП Шатанель з договором доручення №1 від 16.07.2018 р. та за договорами поставки від 12.08.2018 р. та від 15.08.2018 р. є відмінним та відповідно не можуть свідчити про їх тотожність та/або пов`язаність.

Щодо посилання апелянта на те, що укладений між сторонами договір є договором складського зберігання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Статтею 956 ЦК України визначено, що товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов`язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

Згідно з ст. 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Так наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ПП "ШАТАНЕЛЬ" є товарним складом та на підтвердження прийняття товару видало один із складських документів визначених ст. 961 ЦК України.

Щодо доводів апелянта про безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Так під час розгляду справи у суді першої інстанції ПП "ШАТАНЕЛЬ" подано клопотання про призначення судової економічної та судової технічної експертизи.

На вирішення судової економічної експертизи відповідач просив винести наступні питання: 1) чи підтверджується документально відображення в бухгалтерському та податковому обліку ПП "Баланс" станом на 01.07.2018 товарно -матеріальні цінності вугілля різних марок: АС (6-13мм)- 215.05т., АМ (13-25мм) -187.003т., НОМЕР_1 (25-50мм) - 38.67т., ТПК - 5.06т., брикет вугільний - 2.86т; 2) чи підтверджується документально, згідно документів бухгалтерського та податкового обліку ПП "Баланс", передача на зберігання товарно -матеріальних цінностей вугілля різних марок: АС (6-13мм) - 215.05т., АМ (13-25мм) - 187.003т., НОМЕР_1 (25-50мм) - 38.67т., ТПК - 5.06т., брикет вугільний - 2.86т. за період з 23.07.2018 по 24.08.2018 Приватному підприємству "Шатанель" за договором доручення № 1 "На реалізацію та матеріальне збереження ТМЦ" від 16.07.2018; 3) чи підтверджується документально відображення в бухгалтерському та податковому обліку ПП "Шатанель" станом на 01.09.2018 товарно - матеріальні цінності вугілля різних марок: АС (6-13мм) - 215.05т., АМ (13-25мм)-187.003т., НОМЕР_1 (25-50мм) - 38.67т., ТПК - 5.06т., брикет вугільний - 2.86т; 4) чи підтверджується документально документами бухгалтерського та податкового обліку ПП "Шатанель" покупка товару - вугілля різних марок: АС (6-1 3мм), АМ (13-25мм), АО (25-50мм) за період з 17.08.2018 по 01.04.2019 по договору поставки б/н від 15.08.2018; 5) чи підтверджується документально документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Облтопвугілля" покупка товару - вугілля різних марок: АС (6-13мм), АМ(13-25мм), АО (25-50мм), TOM (13-25) за період з 15.08.2018 по 01.11.2018 по договору поставки б/н від 12.0.8.2018.

Необхідність проведення судової економічної експертизи, на переконання відповідача, обумовлена встановленням факту, що переданий на зберігання товар був власністю ПП "Баланс" і на склад ПП"ШАТАНЕЛЬ" надходив, що достеменно свідчило б про вчинення дій, спрямованих на передачу товару.

На вирішення судової технічної експертизи відповідач просив винести наступне питання: 1) чи вносились зміни у текст довіреності б/н від 23.07.2018 в цифровий запис в частині "довіреність дійсна до 24 серпня 2018 р." та цифровий запис в частині "цінностей за рахунком - фактурою № 1/Д від 23.08.2018р.2 і до таблиці "Перелік цінностей, які належить отримати" в стовбці "Одиниця виміру" в текстовий запис: в частині "гривні" та в стовбці "кількість (прописом)" в частині - "два мільйони п`ятсот сімдесят одна тисяча"? Якщо вносились, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту?.

В обґрунтування клопотання про призначення судової технічної експертизи відповідач зазначив, що в позовній заяві ПП "Баланс" стверджує, що ПП "ШАТАНЕЛЬ" отримало товар за довіреністю б/н 23.07.2018 виданою на ім`я Нестеренко Н.А., як представника підприємства, що підтверджується рахунком - фактурою № 1/Д від 23.08.2018.

Метою проведення даної експертизи є встановлення такого факту, що в довіреність б/н від 23.07.2018 Приватним підприємством "Баланс", за допомогою технічного засобу було внесені зміни в правій верхній частини довіреності, довіреність дійсна до в частині цифри "24" і таблиці в стовбці "Одиниця виміру" прописом в частині "гривні" та колонка "кількість (прописом)" в частині - "два мільйони п`ятсот сімдесят одна тисяча", що достеменно свідчило про наявність у Приватного підприємства "Баланс" дій спрямованих на унесення змін до довіреності б/н від 23.07.2018.

За приписами ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, підставою неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором доручення.

Судова колегія зазначає, що, з огляду на заявлені позовні вимоги та підстави їх обґрунтування, в предмет доказування у даній справі входять обставини, які свідчать про передачу позивачем та прийняття відповідачем на зберігання товару, а також обставини його повернення/неповернення відповідачем після звернення позивача. З огляду на зазначене, судова колегія зазначає, що питання щодо перебування товару у власності позивача товару, не входить до кола обставин, які необхідно довести в рамках даної справи, при цьому матеріали справи містять достатню кількість доказів для вирішення справи по суті без призначення будь-яких експертиз.

Пунктом 2.2.6. договору доручення визначено, що товар приймається повіреним за кількістю відповідно до накладних.

В матеріалах справи є належні докази, які підтверджують те, що товар, який є предметом, укладеного сторонами 16.07.2018, Договору № 1 на реалізацію та матеріальне зберігання ТМЦ, був власністю позивача та факт його передачі відповідачу, а саме, копії: рахунок фактури № 1/Д від 23.08.2018; довіреність б/н від 23.07.2018; видаткові накладні (№ 1150 від 23.07.2018, № 1151 від 24.07.2018, № 1152 від 30.07.2018, № 1155 від 31.07.2018, № 1160 від 01.08.2018, № 1164 від 10.08.2018, № 1165 від 11.08.2018, № 1166 від 13.08.2018, № 1170 від 15.08.2018, № 1171 від 16.08.2018, № 1175 від 16.08.2018, № 1776 від 17.08.2018, № 1180 від 22.08.2018, № 1185 від 23.08.2018, № 1186 від 23.08.2018).

До того ж, частина запропонованих відповідачем питань взагалі не стосуються предмету спору, оскільки відноситься до правовідносин, які виникли між ПП Баланс та ПП Шатанель за договором поставки б/н від 15.08.2018р. та між ПП Баланс і ТОВ Облтопвугілля , які виникли за договором поставки б/н від 12.08.2018 р.

Не є доцільним й призначення по справі судової технічної експертизи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (стаття 246 ЦК України).

Колегія суддів вважає, що сумніви відповідача з приводу наявності виправлень у датах вказаних у довіреності від 23.07.2018 не є підставою для призначення у справі судової технічної експертизи, оскільки наявна у матеріалах справи довіреність від 23.07.2018 на отримання матеріальних цінностей, містить, надані керівником відповідача, повноваження представника отримати товар, що засвідчує підпис керівника відповідача та печатка ПП Шатанель , також довіреність містить підпис представника ОСОБА_3 H ОСОБА_4 , поставивши який, остання погодилась отримати матеріальні цінності за рахунком-фактурою № 1\Д від 23.08.2018 р.

Також у наявних матеріалах справи містяться видаткові накладні, в яких наявне посилання на довіреність б/н від 23.07.2018р. і, скріплюючи їх власним підписом, представник відповідача ОСОБА_1 підтвердила, в тому числі, свої повноваження за довіреністю на отримання від ПП Баланс цінностей за рахунком-фактурою № 1\Д від 23.08.2018 р.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано та з дотриманням норм процесуального права дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань відповідача про призначення експертиз.

Не заслуговують на увагу й заперечення скаржника з приводу покладення на нього судових витрат пов`язаних із наданням правової допомоги позивачеві під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Так, за приписами ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що правова допомога позивачу у спорі, який виник з відповідачем, йому надавалась адвокатом Гапоненко Романом Івановичем на підставі договору про надання правової допомоги № 03-145 від 01.07.2019 укладеного між ПП «Баланс» (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери» (виконавець). Доказом того, що представник Позивача дійсно є адвокатом, підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ №000224 від 18.06.2018 р. Повноваження представника на представлення інтересів позивача в суді підтверджуються Ордером серії АА №1003561 від 07.08.2019, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Позивач на підтвердження розміру витрат на правову допомогу надав суду наступні докази: квитанції до прибуткового касового ордеру №41-45 (т.3, а.с.148) на загальну суму 42500,00 грн.; виписка з АТ ОТП Банк» (т.3 а.с.149, 150) на суму 15000,00 грн.; квитанції до прибуткового касового ордеру №58, 59 (т.3, а.с. 152) на загальну суму 15000,00 грн.; акти виконаних робіт (т.3 а.с.151, 158).

Відтак, позивачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у зв`язку із розглядом справи у суду першої інстанції. В свою чергу відповідачем не доведено не співмірності витрат понесених позивачем.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так у відзиві на апеляційну скаргу ПП Баланс просило судові витрати позивача у справі, пов`язані із апеляційним переглядом справи покласти на скаржника.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» .

01.07.2019 між ПП «Баланс» (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери» (виконавець) було укладено Договір про надання правової допомоги № 03-145, за змістом якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати інші види правової допомоги в обсязі та на умовах, встановлених договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесені адвокатським об`єднанням витрати у зв`язку з виконанням даного договору.

Пунктом 4.4. договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському об`єднанню за надану в межах цього договору правову допомогу, встановлюється у розмірі 2500 грн за одну годину роботи адвоката.

На підтвердження факту надання адвокатським об`єднанням клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору адвокатським об`єднанням складається акт наданих послуг (правової допомоги) і надається або вручається під розписку клієнту.

26.02.2020 між ПП «Баланс» та Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери» складено та підписано Акт надання послуг №17 за змістом якого виконавцем були виконанні роботи, а саме надання правової (правничої) допомоги, аналіз законодавства та судової практики, надання правової допомоги, визначення правової позиції у справі та її погодження з клієнтом, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, участь представника у судовому засіданні від 26.02.2020. Загалом за актом надання послуг виконавцем виконанні роботи за суму 27500 грн.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що ПП «Баланс» дійсно подано відзив на апеляційну скаргу, представник позивача адвокат Гапоненко Р.І. приймав участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 26.02.2020.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Від ПП "ШАТАНЕЛЬ" письмових клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із апеляційним розглядом справи, не надходило.

Відтак, дослідивши надані ПП «Баланс» докази, надані на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що судові витрати понесені позивачем у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції мають бути покладені на відповідача.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2019.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 26.11.2019 по справі №923/509/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства "ШАТАНЕЛЬ" на користь Приватного підприємства "Баланс" 27 500 грн витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката у суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.03.2020.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.