Постанова

від 31.10.2019 по справі 496/2524/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1109/19

Номер справи місцевого суду: 496/2524/16-ц

Головуючий у першій інстанції Трушина О. І.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Півнєву Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колесника Олександра Володимировича в інтересах Малого приватного підприємства фірма УІТ на заочне рішення Біляївського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Малого підприємства фірма УІТ про стягнення сплаченого авансу та штрафу відповідно до попереднього договору , -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2016 року представник МПП Фірми УІТ - Савенков О.С. звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовною заявою про стягнення сплаченого авансу та штрафу відповідно до попереднього договору, в якій зазначив, що 24 липня 2012 року ОСОБА_1 уклав з МПП Фірма УІТ попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. та зареєстрований в реєстрі № 1024, згідно умов якого відповідач зобов`язався продати позивачеві Ѕ частку від Ѕ частки в праві власності на нежитлову будівлю (тобто ј частку в праві власності на всю нежитлову будівлю), розташовану на території Усатівської сільської ради, Біляївського району, Одеської області, автодорога Київ - Одеса, 464 км.+830м., відповідач зобов`язувався здійснити продаж зазначеного об`єкту нерухомого майна за 546 750 (п`ятсот сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят) гривень, що в еквіваленті складало 67 500 (шістдесят сім тисяч п`ятсот) доларів США за комерційним курсом, вказаним за домовленістю сторін станом на 24 липня 2012 року. В якості авансу 24 липня 2012 року відповідачем було отримано 27 000 (двадцять сім тисяч) доларів США та 23 000 (двадцять три тисячі) доларів США. Станом на 22 липня 2016 року відповідачем не виконанні умови викладені в п. 9 попереднього договору, від укладання будь-яких додаткових угод до попереднього договору та від укладання основного договору відповідач відмовляється. Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна в установленому законом порядку між сторонами не укладено, тому позивач просить суд стягнути з МПП Фірма УІТ на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, що на момент звернення з позовною заявою становить 1 240 500 (один мільйон двісті сорок тисяч п`ятсот) гривень, штраф у сумі 5400 (п`ять тисяч чотириста) доларів США, що на 22.07.2016 року складає 133 974 (сто тридцять три тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) гривень, накласти арештна Ѕ частку вказаної нежитлової будівлі, що належить МПП Фірма УІТ , також стягнути судові витрати (а.с.3-5).

Заочним рішенням Біляївського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 було вирішено задовольнити (а.с.54-57).

13 вересня 2017 року до Біляївського районного суду м. Одеси звернувся представник МПП Фірма УІТ - Колесника О.В. із заявою про перегляд заочного рішення, в обґрунтування якої зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували перерахування або передачу коштів вказаних у п.5 Договору відповідачу МПП Фірма УІТ , будь-які докази, що відповідач ухилявся ві укладення купівлі-продажу частки в праві власності на нежитлову будівлю та що за його виною було порушено зобов`язання. Тому ОСОБА_1 просить суд вказане рішення скасувати, цивільну справу призначити до розгляду в загльному порядку (а.с.65-67).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 13 листопада 2017 року в задоволенні заяви представника МПП Фірма УІТ - Колесника О.В. було відмовлено (а.с.79-80).

22 листопада 2017 року представник МПП Фірма УІТ - Колесник О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.12.2016 року. В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що позивачем не надано жодного документа, який би підтверджував перерахування або передачу коштів, вказаних в п. 5 Договору МПП Фірма УІТ . Крім того апелянт зазначив, що позивачем не надано жодного доказу того, що відповідач ухилявся від укладення договору купівлі-продажу частки в праві власності на нежитлову будівлю та що за його виною було порушення зобов`язань. Тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимг (а.с.81-84).

Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області Драгомерецького М.М. від 02.01.2018 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МПП Фірма УІТ (а.с.97-98) та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09.02.2018 року справу призначено до розгляду (а.с.103).

В зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була розподілена колегії суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.01.2019 року справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

В судовому засіданні 31.10.2019 року представник апелянта ОСОБА_2 просив задовольнити апеляційну скаргу. Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що зазначений в договорі про наміри договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна не укладено з вини відповідача. Так, оскільки відповідач отримав спірні грошові кошти в зв`язку з укладенням з позивачем попереднього договору, основний договір за яким не було укладено, а грошові кошти не повернуто суд вирішив задовольнити позовні вимоги та стягнути на користь позивача суму коштів як безпідставно набуте майно. Також суд вирішив стягнути штраф у розмірі 20% від суми, вказаної в п. 5 договору як додаткову відповідальність сторін за невиконання зобов`язань, передбачену п. 14.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення суми авансу за попереднім договором, разом з тим частково задовольняючи апеляційну скаргу та скасовуючи рішення в частині стягнення штрафу вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судом першої інстанції 24.07.2012 року між позивачем та МПП Фірма УІТ був укладений попередній договір, відповідно до якого відповідач зобов`язався передати, а позивач прийняти у власність та сплатити певну суму, вказану в п. 3 цього договору, 1/2 частку від 1/2 частки в праві власності на нежитлову будівлю (тобто 1/4 частку в праві власності на всю нежитлову будівлю), розташовану на території Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області автодорога Київ-Одеса, 464 км + 830 м, яка в цілому складається з літ. А будівля магазину-бару, магазин з продажу автозапчастин, а також комплексу дрібного ремонту автомобілей, загальною площею 301,10 кв.м., відображеної в технічному паспорті від 20 березня 2008 року. Вказаний договір ВРТ № 216707 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1024 (а.с. 19-21).

Відповідно до п. 5 вказаного договору МПП Фірма УІТ отримало від ОСОБА_1 в рахунок майбутнього продажу вказаної в цьому договорі частки в праві власності на нежитлову будівлю в якості авансу грошову суду у розмірі 218700 грн., що в еквіваленті складає 27000 доларів США за комерційним курсом станом на 24 липня 2012 року (а.с. 19).

13.03.2014 року ОСОБА_3 (який діє від імені МПП Фірма УІТ в особі директора) взяв в борг у ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 211600 грн., що еквівалентно 23000 доларів США, для забезпечення раніше укладеного попереднього договору ВРТ № 216707 (а.с. 22).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору. Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частина 1 статті 625 ЦК України визначає, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Отже, цивільне законодавство встановлює свободу сторін на укладення договору, що означає, що сторони, діючи на власний розсуд та вільному волевиявленні, мають право узгодити та затвердити основні умови договору, які є обов`язковими для виконання сторонами. Добросовісність сторін щодо укладення та виконання договору, так само як і правомірність правочину (ст. 204 ЦК України) презюмується, якщо інше не було встановлено в передбаченому законом порядку. При цьому, необхідно зауважити, щофакт згоди з умовами та положеннями договору, зокрема за обставинами даної справи, сторони підтвердили його підписанням та нотаріальним посвідченням.

Як було вище зазначено, відповідно до п. 5 попереднього договору МПП Фірма УІТ отримало від ОСОБА_1 в рахунок майбутнього продажу вказаної в цьому договорі частки в праві власності на нежитлову будівлю в якості авансу грошову суду у розмірі 218700 грн, що в еквіваленті складає 27000 доларів США за комерційним курсом станом на 24 липня 2012 року (а.с. 19). Отже, фактично, підписанням вказаного договору з відповідним пунктом сторони підтвердили факт передання грошових коштів в якості авансу в рахунок майбутнього продажу частки в праві власності. При цьому доказів того, що відповідач МПП Фірма УІТ звертався в претензійному порядку або ж з позовними вимогами до ОСОБА_1 щодо сплати грошових коштів у відповідній сумі на вказаних попереднім договором умовах матеріали справи не містять та сторонами в процесі розгляду справи до суду не подавались. Отже, відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються апеляційним судом.

Щодо стягнення суми штрафу. За ч. 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Відповідно до п. 12 Попереднього договору сторони попереджені про те, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору купівлі-продажу, передбаченим цим договором, повинна відшкодувати другій збитки, штрафні санкції, а саме: в разі, якщо Мале приватне підприємство Фірма УІТ відмовиться продавати вказану частку в праві власності на нежитлову будівлю, згадану в цьому договорі, то грошова сума, у розмірі вказаному у п. 5, ним повертається, а також воно сплачує штраф у розмірі 20% від суми, вказаної в п. 5 цього договору. При цьому, необхідно звернути увагу на те, що за п. 15 Попереднього договору зобов`язання припиняється за умови укладення договору купівлі-продажу частки в праві власності на нежитлову будівлю або якщо договір купівлі-продажу не укладений протягом строку, вказаного в п. 4 (24.07.2013 року) за умови, що жодна із сторін не направить другій стороні письмову пропозицію про його укладення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що за обставинами даної справи стороною позивача не було надано доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від укладення договору купівлі-продажу частки нерухомого майна, визначеної попереднім договором, так само як і доказів письмового звернення позивача до відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу.

Отже, доводи апеляційної скарги у відповідній частині приймають апеляційним судом.

Щодо інших доводів апеляційної скарги. Як було вище зазначено та вбачається з матеріалів справи 13.03.2014 року ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 211600 грн., що еквівалентно 23000 доларів США, для отримання грошових коштів ним був власноруч підписаний договір позики від 13.03.2014 року. Грошові кошти, передані йому ОСОБА_1 були прийняті для забезпечення раніше укладеного попереднього договору ВРТ № 216707. Вказане підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи, та не заперечувалось стороною відповідача-апелянта (а.с. 22, 69-70). Так, апелянт зазначає, що за вказаним договором позики сторонами є ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник), а в укладеному договорі позики МПП Фірма УІТ позичальником не виступає, а отже стягнення грошових коштів в сумі 23 000 доларів США є безпідставним.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями діючого цивільного законодавства однією з основних загальних вимог, яким повинен відповідати правочин, є його спрямованість на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (постанова Верховного Суду від 08.07.2019 року, справа № 524/4946/16-ц). Буквально досліджуючи зміст та умови вище зазначеної розписки достатньо очевидним є те, що сторони, уклали договір позики з метою зарахування суми грошових коштів в якості забезпечення укладеного попереднього договору ВРТ № 216707. При цьому вказана мета договору власне обумовлює статус позичальника - ОСОБА_3 як директора МПП Фірма УІТ , від імені якого він має право діяти та від імені якого він укладав попередній договір з ОСОБА_1 . Тому відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. за своєю юридичною природою позов - це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем). Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам (постанова Верховного Суду від 20.06.2018 року, справа № 644/6452/16).

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження щодо стягнення суми штрафу, однак не спростували висновків суду першої інстанції стосовно іншої частини позовних вимог, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу та в іншій частині рішення залишає без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колесника Олександра Володимировича в інтересах Малого приватного підприємства фірма УІТ - задовольнити частково.

Заочне рішення Біляївського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року - скасувати в частині стягнення штрафу. В скасованій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Малого підприємства фірма УІТ про стягнення штрафу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

Р.Д. Громік

П.М. Черевко

Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2019 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

31.10.2019 року м. Одеса