Рішення

від 26.11.2019 по справі 905/240/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.2019 Справа № 905/240/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Бокової Ю.В., суддів Харакоза К.С., Ніколаєвої Л.В., при секретарі судового засідання Барбаш Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД" (87554, Донецька область, місто Маріуполь, бульвар Шевченка, будинок 295-А, код ЄДРПОУ 30073612)

до відповідача: Маріупольської міської ради Донецької області (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 70, код ЄДРПОУ 33852448

про скасування рішення Маріупольської міської ради від 03.03.2017 №7/16-1250 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по б.Шевченка в Центральному районі міста Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ ЛТД" та визнання поновленим договір оренди земельної ділянки по б.Шевченка в Центральному районі міста Маріуполя від 22.05.2012, укладеного між ТОВ "Лакі ЛТД", м.Маріуполь Донецької області, та Маріупольською міською радою, м.Маріуполь Донецької області, в редакції приведеній позивачем у позові, на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", -

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився, -

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД", м.Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області, про скасування рішення Маріупольської міської ради від 03.03.2017р. №7/16-1250 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по б. Шевченка в Центральному районі міста Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ ЛТД" та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки по б. Шевченка в Центральному районі міста Маріуполя від 22.05.2012р., укладеного між ТОВ "Лакі ЛТД", м. Маріуполь Донецької області, та Маріупольською міською радою, м.Маріуполь Донецької області, в редакції позивача, викладеній у позовній заяві, на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання пункту 3.2 договору за два місяці до спливу строку дії договору звернувся до відповідача через Центр адміністративних послуг "Діалог" із заявою щодо продовження терміну оренди земельної ділянки, проте відповідач у встановлений законодавством строк не розглянув заяву позивача та не прийняв відповідне рішення. Рішення, яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки відповідачем, прийнято майже через п`ять місяців після звернення позивача з вказаною заявою, а тому, враховуючи, що останній продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та сплачує орендну плату, договір, фактично, є поновленим на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст. ст. 19, 129 Конституції України, ст. ст.11, 190, 629, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 4, 116, 122, 124 Земельного кодексу України, ст.ст.1, 7, 13, 20, 42-46, 74, 129, 162-164, 171, 172 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.13, 15, 31, 33 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.24, 74 Закону України "Про місцеве самоврядування", Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", Закон України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", ст.5 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.2018, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД" відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 905/240/18 рішення господарського суду Донецької області від 30.05.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

За змістом ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Переглядаючи в касаційному порядку справу № 905/240/18 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначив, що суди попередніх інстанцій не з`ясували питання та не встановили обставин щодо дотримання орендодавцем положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема, частини 5 зазначеної норми стосовно направлення орендодавцем свого рішення про заперечення в поновленні договору оренди земельної ділянки у місячний термін та отримання цього заперечення орендарем у визначені законом строки, що, у свою чергу, є важливим для встановлення обставин правомірності доводів позивача про наявність у нього підстав розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в порядку реалізації переважного права.

Крім того, оскільки однією з підстав для звернення до суду позивач визначив продовження належного виконання ним умов договору оренди землі, сплату орендної плати і користування земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору за відсутності заперечень орендодавця протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", суд за результатами розгляду такої вимоги мав установити обставини щодо фактичного продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку договору, а також щодо надіслання орендодавцем листа-повідомлення про заперечення поновлення договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Також у вищещазначеній постанові зазначено про те, що судами не розглянуто та не надано належної оцінки доводам позивача щодо того, що спірне рішення відповідача від 03.03.2017 прийнято в порушення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (стаття 5) та без врахування Законів України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (стаття 1), "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" (пункт 114 Переліку) та розпорядження Кабінету Міністрів України №1275р від 02.12.2015, у зв`язку з чим, рішення відповідача, яким спірну земельну ділянку було надано в оренду позивачу, є дійсним на весь період проведення АТО на території міста Маріуполь.

Відповідач під час розгляду даної справи заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем до листа повідомлення про поновлення договору оренди не додано проект додаткової угоди. Відповідач вважає, що позивачем суттєво порушені обов`язкові вимоги встановлені ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не дотримано вимог закону; зауважено, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін, яке з боку уповноваженого органу оформлюється відповідним рішенням; звернуто увагу, що Маріупольська міська рада, як власник землі, не бажає поновлювати договір оренди земельної ділянки та бажає звільнити територію міста від торгівельних об`єктів, тобто відмовляючи у поновленні дії договору оренди землі міська рада діяла виключно в інтересах територіальної громади для забезпечення законності свого рішення; просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Під час розгляду даної справи відповідачем надано зауваження юридичного департаменту Маріупольської міської ради №05/2730 від 06.12.2016р. до проекту рішення міської ради "Про продовження строку оренди земельної ділянки по б. Шевченка в Центральному районі міста товариству з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД"", висновок головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради до проекту рішення міської ради з питання про продовження строку оренди земельної ділянки ТОВ "Лакі ЛТД", рішення Маріупольської міської ради №7/16-1250 від 03.03.2017р., лист №23.2-12612-23.5.1 із реєстром відправлення поштової кореспонденції за 02.02.2017р.

Позивач під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та посилався на те, що своєчасно та у передбачений законом спосіб звернувся до відповідача через Центр адміністративних послуг "Діалог" із заявою щодо подовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому порядку, що підтверджується копією заяви від 16.11.2016р. та описом вхідного пакету документів №17-27-0118 від 16.11.2016р.; вказано, що відповідачем не виконані вимоги щодо відповідності інформації, що міститься в інформаційній картці, нормативно-правовим актам, а саме - в ній не зазначено про необхідність суб`єкту звернення подавати разом з іншими документами проект додаткової угоди про продовження договору оренди земельної ділянки; зауважено, що на момент первісного виділення та надання в оренду спірної земельної ділянки у технічній документації з землеустрою, у характеристиках земельної ділянки зазначено про відповідність генплану, проте відповідач посилається на висновок Головного управління містобудування та архітектури у міської ради, доданий до матеріалів оскаржуваного рішення міської ради 03.03.2017р. №7/16-1250, відповідно до якого об`єкт розташований у межах червоних ліній вулиць і доріг, такі невідповідності сталися в результаті того, що після затвердження рішенням Маріупольської міської ради №6/28-3210 від 18.06.2013р. плану зонування міста Маріуполь, червоні лінії дороги стали проходити по тій самій земельній ділянці, на якій розташований належний позивачу торговельний об`єкт, проте, беручи до уваги принцип неприпустимості зворотної дії у часі нормативних актів, вимоги Плану зонування міста Маріуполь, затверджені рішенням Маріупольської міської ради №6/28-3210 від 18.06.2013р. не можуть бути застосовані до вказаних вище правовідносин з подовження строку оренди земельної ділянки за адресою бул.Шевченко (зупинка трамваїв "на замовлення" з міста навпроти ринку "Космос") у Жовтневому районі, м.Маріуполь. За висновками позивача, при наданні правової оцінки подібним спорам необхідно оцінювати не лише формальну законність процедури відведення земельної ділянки та ухвалення відповідного рішення, а й аналізувати адекватність та співрозмірність дій для набуття права на оренду земельної ділянки приватною особою, наявність у особи правомірних сподівань на отримання майна в оренду.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

Рішенням Маріупольської міської ради Донецької області №6/17-1780 від 27.03.2012 року Про продовження строку оренди земельної ділянки по бул.Шевченко у Жовтневому районі міста ТОВ Лакі ЛТД продовжено строк оренди земельної ділянки площею 0,0032га з розміром орендної плати на рівні 5% від його грошової оцінки для роздрібної торгівлі у неспеціалізованих магазинах по бул.Шевченко у Жовтневому районі міста ТОВ Лакі ЛТД ; постановлено товариству вчинити певні дії направлені на продовження договірних відносин.

Згідно до зазначеного рішення між Маріупольською міською радою Донецької області та ТОВ Лакі ЛТД укладено договір оренди землі від 22.05.2012 року.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Договір між Маріупольською міською радою Донецької області та ТОВ Лакі ЛТД від 22.05.2012р. зареєстровано в реєстрі за №412.

Відповідно до п.1.1 цього договору орендодавець, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: по бул.Шевченка (зупинка трамваїв з міста на замовлення напроти ринку Космос ) у Жовтневому районі міста Маріуполя. Кадастровий номер земельної ділянки 1412336300:01:018:0322.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0032га (п.2.1 договору).

Згідно п.2.2 договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: об`єкти інфраструктури згідно проекту землеустрою щодо відведення.

Договір укладено терміном на 5 років (до 27.03.2017р.) (п.3.1 договору).

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає. (п.3.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок на 2011рік (з урахуванням коефіцієнту індексації на 2011рік) становить 927,90 грн/м2.

Орендна плата за землю (платіж), згідно зазначених у п.4.2 договору рішень, сплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок: №33216812700052 код 13050200, отримувач місцевий бюджет Жовтневий район м.Маріуполя, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (п.4.3 договору).

Орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітній) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.4.4 договору).

За приписом п.4.5 договору розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, Орендар зобовязаний вносити орендну плату у новому розмірі зі дня індексації.

Земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (функціонування торгового павільйону) (п.5.1 договору).

Згідно п.13.2 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі зареєстрований в управлінні Деркомзему у м.Маріуполі Донецької області, про що у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі вчинено запис 24.05.2012р. за №141230004000923.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №72566958 від 08.11.2016 року міститься запис про інше речове право №17318929 від 02.11.2016 року право оренди земельної ділянки строком дії: 5 років до 27.03.2017 року, строкове платне користування земельною ділянкою площею 0,0032 га на підставі договору оренди земельної ділянки, серія та номер: 412, від 22.05.2012 року.

Судом встановлено, що в подальшому 16.11.2016 року через Центр надання адміністративних послуг до Маріупольської міської ради подано заяву про подовження права оренди земельної ділянки для функціонування торгівельного павільйону площею 0,0032 га, яка розташована за адресою: бул.Шевченка, за підписом Заріпова Л.Г. (за довіреністю).

03.03.2017 Маріупольською міською радою прийняте рішення за №7/16-1250, яким було відмовлено у продовженні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови міської ради) (кадастровий номер 1412336300:01:018:0322) площею 0,0032га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгового павільйону) по бул.Шевченка в Центральному районі міста ТОВ Лакі ЛТД ; направити копію даного рішення ТОВ Лакі ЛТД .

Підставою відмови визначено посилання на ст.12 Земельного кодексу України, ст.ст.26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , висновок Головного управління містобудування та архітектури міської ради, зауваження юридичного департаменту міської ради від 06.12.2016р. №05/2730.

У зауваженнях юридичного департаменту Маріупольської міської ради №05/2730 від 06.12.2016 року до проекту рішення міської ради Про продовження строку оренди земельної ділянки по бул.Шевченка в Центральному районі міста ТОВ Лакі ЛТД зазначено на те, що документи, подані до Центру надання адміністративних послуг, подані не уповноваженою особою. В довіреності, виданій ТОВ Лакі ЛТД на ім`я Заріпова Льва Геннадійовича зазначено повноваження представляти інтереси ТОВ Браш з питань подання заяви (з правом підпису) і документів до неї та отримання документів дозвільного характеру (або адміністративної послуги). Таким чином, Заріпов Л.Г. не уповноважений представляти інтереси ТОВ Лакі ЛТД

Також у вказаних зауваженнях зазначено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні Жовтневого районного суду знаходилась справа № 263/13201/15-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лакі ЛТД до Маріупольської міської ради, третя особа: головний спеціаліст відділу землеустрою та охорони земель Управління земельних відносин Маріупольської міської ради, про скасування вказівки (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства від 01.09.2015р. за № 86/2015, під час розгляду якої встановлено, що ТОВ Лакі ЛТД використовується земельна ділянка із земель житлової та громадської забудови, за адресою бул. Шевченко б/н, навпроти ринку Космос на підставі договору оренди від 24.05.2012 №141230004000923 за цільовим призначенням: для роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (функціонування торгівельного павільйону), під розміщення кафе, що є порушенням ст.ст. 96, 211, 212 Земельного кодексу України. Враховуючи вищевказане ТОВ Лакі ЛТД було видано вказівку (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства від 01.09.2015 № 86/2015, згідно якої було надано час на усунення порушень діючого земельного законодавства України протягом шести днів. Також у вказаних зауваженнях зазначено про те, що на даний час представником Маріупольської міської ради подано касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016, якою постанова Жовтневого районного суду частково скасована.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст. ст. 2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ст.116 вказаного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.12 Земельного Кодексу України, до виключних повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Як свідчать матеріали справи, 22.05.2012 між сторонами був укладений договір оренди землі, розташованої по бул. Шевченка (зупинка трамваїв з міста на замовлення напроти ринку Космос ) в Жовтневому районі міста Маріуполя, терміном на 5 років до 27.03.2017 року.

В п.3.2. укладеного між сторонами договору оренди були передбачені умови щодо переважного права орендаря на поновлення терміну дії договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, шляхом письмового повідомлення орендодавця про намір поновлення терміну дії договору, не пізніше, ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Зокрема, частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Правова конструкція, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" узгоджується з положеннями 777 Цивільного України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. Згідно вказаної статті ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором в розумний строк.

У той же час, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі. Так, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Як вбачається зі змісту вказаної норми, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі у даному випадку не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі .

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" може бути здійснено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Крім того, орендодавець має право заперечити стосовно поновлення договору і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі.

Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець у свою чергу в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди з підстав передбачених частинами 2-5 вказаної статті, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення

При цьому, в ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець після отримання листа-повідомлення орендаря має розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі; за наявності заперечень направити повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином: орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому, заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону не можуть бути відхилені без зазначення відповідних причин, а мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 року у справі № 908/2315/17 та у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Наведені положення встановлюють порядок врегулювання розбіжностей щодо умов договору, при цьому прямо передбачають можливість усунути в межах встановленого терміну розбіжності, що виникли під час відповідного листування. При цьому, сама по собі обставина неподання орендарем тих чи інших документів під час першого звернення, не є достатньою підставою для відмови в поновленні договору оренди, за умови дотримання всіх передбачених Законом приписів до спливу строку дії договору.

Отже, приписи ст.33 Закону України "Про оренду землі" дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому - воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.

При цьому, з врахуванням ч. ч. 6, 7, 8 ст.33 Закону України "Про оренду землі", у другому випадку укладання додаткової угоди виступає оформленням факту його поновлення у відповідності до приписів ст.640 Цивільного кодексу України та ст.125 Земельного кодексу України, без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

Як вже зазначалося, п.3.2. договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про адміністративні послуги": 1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону; 3) суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про адміністративні послуги" граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб`єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.

Статтею 12 Закону України "Про адміністративні послуги" передбачено, що Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.

Постановою Кабінету міністрів України від 30 січня 2013 року № 44 "Про затвердження вимог до підготовки технологічної картки адміністративної послуги" відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про адміністративні послуги" затверджено вимоги до підготовки технологічної картки адміністративної послуги згідно з додатком.

Згідно п. 1 цієї постанови Технологічна картка адміністративної послуги (далі - технологічна картка), що містить інформацію про порядок надання адміністративної послуги суб`єктом надання такої послуги, затверджується зазначеним суб`єктом для кожної адміністративної послуги, яку він надає. Пункт 4 цієї ж постанови передбачає, що інформація, що міститься в технологічній картці, повинна відповідати нормативно - правовим актам, які встановлюють порядок, строк та умови надання відповідної адміністративної послуги.

З метою виконання Закону України "Про адміністративні послуги", згідно з рішенням Маріупольської міської ради № 6/48-5405 від 05.06.2015 затверджений перелік послуг, які надаються.

Зокрема, пунктом 27 додатку до рішення Ради передбачено надання адміністративної послуги "Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку".

Згідно типового бланку Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради, для отримання адміністративної послуги "Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку", суб`єкт звернення має надати:

1. копії документів (для юридичних осіб): свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; статут; довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

2. копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна згідно діючого законодавства (за наявності);

3. копії документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою:

- рішення Маріупольської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду;

- договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у встановленому законом порядку;

- витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як слідує з обставин справи, 16.11.2016 (тобто в межах строку визначеного п. 3.2 договору спірного оренди та ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі") до Центру надання адміністративних послуг надійшла заява ТОВ Лакі ЛТД про продовження права оренди землі від 22.05.2012, тобто більше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору оренди землі (27.03.2017).

Суд звертає увагу, що вимогами Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради для отримання адміністративної послуги "Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку" встановлений виключний перелік документів, який має надати орендар у цьому випадку. Серед таких документів значиться саме копія договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку, а не проект додаткової угоди.

Таким чином, неподання позивачем до заяви про поновлення договору додаткової угоди в даному випадку обумовлена тим, що самим відповідачем встановлені організаційні обмеження з прийняття до розгляду звернень суб`єктів (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) з питань продовження терміну оренди земельної ділянки.

Одночасно, як було встановлено судом, позивач протягом строку дії договору оренди, а також, після закінчення строку його дії, продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за неї. Відповідачем факт продовження користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано.

Суд зауважує, що з огляду на факт відсутності заперечення Маріупольської міської ради протягом одного місяця від дати звернення орендаря із заявою про поновлення договору оренди землі, слідує, що орендодавець не скористався, передбаченим в п.4-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", правом на узгодження з орендарем умов договору.

Також, відповідачем суду не надано доказів направлення заперечення у поновленні договору оренди землі протягом строку, встановленого ч. 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, викладене у відзиві твердження відповідача, що рішення Маріупольської міської ради №7/16-1250 від 03.03.2017 слід кваліфікувати як заперечення щодо поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, судом відхиляються, оскільки ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлює певну форму заперечення орендодавця проти поновлення договору оренди землі, у вигляді листа-повідомлення.

Отже, судом встановлено факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Як вже зазначалося, частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому, необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що орендодавець має право заперечити стосовно поновлення згідно із ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" наведена Верховним Судом у постановах від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та від 29.11.2018 у справах № 920/752/17, № 920/737/17, №920/747/17, №920/751/17, №920/746/17, № 920/744/17, № 920/748/17, № 920/749/17.

Судом встановлено, що позивач продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 22.05.2012, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка Департаменту фінансів Маріупольської міської ради від 26.03.2018 №28-5835-28.7, згідно з якою на дату розірвання договору (27.03.2017) заборгованість по орендній платі за землю у ТОВ Лакі ЛТД була відсутня. Крім того, станом на 22.03.2018 у ТОВ Лакі ЛТД була відсутня заборгованість з орендної плати за землю, переплата становила 12 532,58 грн. В матеріалах наявні платіжні доручення (т.3, а.с. 40-70), а також копії податкових декларацій за 2017-2019, які свідчать про сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за весь час її фактичного користування після закінчення строку його дії. Наведені обставини свідчать про прийняття відповідачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

Відповідачем належне виконання позивачем обов`язків у цій частині не заперечується.

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 по справі №263/13201/15-а, якою скасовано вказівку (попередження) видану головним спеціалістом відділу землеустрою та охорони земель Управління земельних відносин Маріупольської міської ради № 86/2015 від 01.09.2015 про усунення порушень, виявлених під час проведення 01.09.2015 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, а саме використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Суд зазначає, що на момент винесення рішення по даній справі постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 по справі №63/13201/15-а Верховним судом не скасована та є такою, що набрала законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, матеріалами справи спростовується твердження відповідача щодо використання позивачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, зокрема, на момент подання позивачем заяви про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки (16.11.2016).

Відмовляючи в подовженні строку оренди спірної земельної ділянки відповідач посилався також на висновок Головного управління містобудування та архітектури міської ради, в якому зазначено про невідповідність намірів ТОВ Лакі ЛТД дозволеним видам використання території згідно затвердженого плану зонування міста Маріуполя. Проте доказів на підтвердження зазначеного відповідачем суду не надано.

Як було зазначено вище, у зауваженнях юридичного департаменту Маріупольської міської ради №05/2730 від 06.12.2016 року до проекту рішення міської ради Про продовження строку оренди земельної ділянки по бул.Шевченка в Центральному районі міста ТОВ Лакі ЛТД вказано на те, що документи, подані до Центру надання адміністративних послуг, подані не уповноваженою особою. В довіреності, виданій ТОВ Лакі ЛТД на ім`я Заріпова Льва Геннадійовича зазначено повноваження представляти інтереси ТОВ Браш з питань подання заяви (з правом підпису) і документів до неї та отримання документів дозвільного характеру (або адміністративної послуги).

Позивачем під час розгляду даної справи надано довіреность на представництво інтересів Заріповим Л.Г. як представником ТОВ Лакі ЛТД під час подання заяви про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки 16.11.2016, яку суд не приймає в якості належного доказу, оскільки в наданих відповідачем до суду матеріалів на підтвердження отримання позивачем рішення від 03.30.2017 № 7/16-1250 та документів, які були надані до міської ради позивачем, наявна довіреність саме на представництво Заріповим Л.Г. ТОВ Браш (т.2, а.с. 189).

Таким чином, Заріпов Л.Г. не уповноважений представляти інтереси ТОВ Лакі ЛТД .

З матеріалів справи вбачається, що відповідач же, розглянув заяву від 16.11.2016, та прийняв відносно неї спірне рішення від 03.03.2017 № 7/16-1250.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо того, що спірне рішення відповідача від 03.03.2017 прийнято в порушення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (стаття 5) та без врахування Законів України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (стаття 1), "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" (пункт 114 Переліку) та розпорядження Кабінету Міністрів України №1275р від 02.12.2015, у зв`язку з чим, рішення відповідача, яким спірну земельну ділянку було надано в оренду позивачу, є дійсним на весь період проведення АТО на території міста Маріуполь. З огляду на те, що на момент судового розгляду спірне рішення є таким, що реалізоване, останнє вичерпало свою дію внаслідок його виконання.

У зв`язку з прийняттям цього рішення виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі, укладення договору оренди землі від 22.05.2012.

Суд вважає за необхідне значити, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Суд зазначає, що жодна норма не містить як імперативного припису щодо необхідності подання орендарем саме під час первісного звернення з повідомленням про намір продовжити договір оренди, так і права орендодавця відмовити у законних вимогах орендаря з огляду на не надання тих чи інших доказів разом з першим зверненням.

Положеннями Закону України "Про оренду землі" навпаки врегульовано порядок узгодження розбіжностей, що виникли між сторонами чинного договору оренди стосовно майбутнього продовження відповідних правовідносин, та надає їм можливість до моменту закінчення строку дії договору врахувати та врегулювати всі зауваження, шляхом надсилання відповідних пропозицій один одному.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (розділ II). Тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

За приписами п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, зокрема, відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

В силу положень ст.12 Земельного кодексу України, ст.140 Конституції України Маріупольська міська рада Донецької області як орган місцевого самоврядування розпоряджається земельними ділянками комунальної власності. В той же час, таке розпорядження землями комунальної власності не є безумовним та повинно здійснюватися із дотриманням вимог діючого законодавства.

За приписами ст.152 Земельного Кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Разом з тим, із зазначеного Рішення Конституційного Суду України вбачається, що такі рішення органу місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в інший спосіб.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

За висновками суду, прийняте Маріупольською міською радою рішення 03.03.2017 №7/16-1250 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по б.Шевченка в Центральному районі міста Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ ЛТД" порушує приписи ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки було прийнято після встановленого чинним законодавством місячного строку для розгляду звернення позивача з пропозицією поновлення договору оренди та є безпідставним з огляду на недоведеність обставин, які стали підставою для відмови в поновленні договору оренди земельної ділянки від 22.05.2012 (нецільове використання земельної ділянки, невідповідність намірів ТОВ Лакі ЛТД дозволеним видам використання території згідно затвердженого плану зонування міста Маріуполя).

Щодо позовних вимог в частині визнання поновленим договору оренди земельної ділянки по б. Шевченка в Центральному районі міста Маріуполя від 22.05.2012р., укладеного між ТОВ "Лакі ЛТД", м. Маріуполь Донецької області, та Маріупольською міською радою, м.Маріуполь Донецької області, в редакції позивача, викладеній у позовній заяві, на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" суд зазначає наступне.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Як вже було зазначено, поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми.

Належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Як встановлено судом, наведена в позовній заяві редакція проекту договору оренди землі містить відмінні умови, ніж були передбачені договором, що не надає підстав для визнання цього договору укладеного в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", тобто на тих самих умовах і на той самий строк. Суд наголошує на тому, що у контексті поновлення договору оренди з вказаної підстави такий договір може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2019 по справі № 903/734/18, від 08.10.2019 по справі № 904/3167/18.

Між тим, як вбачається з доданого позивачем проекту договору оренди земельної ділянки, запропонований проект договору суттєво відрізняється саме в істотних умовах договору, а саме:

- п. 3.1. не з моменту державної реєстрації а з моменту закінчення строку дії на той самий строк і на тих самих підставах, як зазначено у ст. 33 Закону України Про оренду землі та п. 3.2., 9.2.7. договору;

- п. 4.3. взагалі не вказано реквізитів по сплаті орендної плати та зазначено 3% від нормативної грошової оцінки, в той час як умовами договору було визначено рахунки по сплаті орендної плати та встановлено 5 % від нормативної грошової оцінки землі.

Твердження стосовно того, що при поновленні договору оренди землі можуть бути змінені його умови судом не приймаються до уваги, оскільки продовження договірних відносин на змінених умовах регулюються частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", тоді як позов заявлено на підставі частини 6 цієї статті.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання поновленим договору оренди земельної ділянки по б. Шевченка в Центральному районі міста Маріуполя від 22.05.2012р., укладеного між ТОВ "Лакі ЛТД", м. Маріуполь Донецької області, та Маріупольською міською радою, м.Маріуполь Донецької області, в редакції позивача, викладеній у позовній заяві, на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Лакі ЛТД" до Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області, про скасування рішення Маріупольської міської ради від 03.03.2017р. №7/16-1250 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по б. Шевченка в Центральному районі міста Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ ЛТД"" та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки по б. Шевченка в Центральному районі міста Маріуполя від 22.05.2012р., укладеного між ТОВ "Лакі ЛТД", м. Маріуполь Донецької області, та Маріупольською міською радою, м.Маріуполь Донецької області, в редакції позивача, викладеній у позовній заяві, на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" - задовольнити частково.

Скасувати рішення Маріупольської міської ради від 03.03.2017 №7/16-1250 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по б.Шевченка в Центральному районі міста Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ ЛТД".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Маріупольської міської ради Донецької області (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Мира, будинок 70; код ЄДРПОУ 33852448) на користь малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс" (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 47, приміщення 1, 2; код ЄДРПОУ 13521858) судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 26.11.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2019.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Ю.В. Бокова

Суддя К.С. Харакоз

Суддя Л.В. Ніколаєва