Рішення

від 05.12.2019 по справі 125/1781/19

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 р. Справа № 125/1781/19

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Михайловського М.В.,

позивачки Голуб Л.М ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника позивачки Іванової В.О. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача Сікержинської Г.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Супівської сільської ради Барського району Вінницької області

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 ОСОБА_2 звернулась до Барського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Супівської сільської ради Барського району Вінницької області (надалі - Супівська сільська рада), в якому просить зобов`язати відповідача погодити викопіювання з чергового кадастрового плану Супівської сільської ради щодо земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для сінокосіння та випасання худоби, сільськогосподарського призначення державної форми власності (за межами населеного пункту), поставивши на викопіюванні підпис Супівського сільського голови.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка проживає в с. Супівки Барського району Вінницької області та має велике господарство, зокрема 7 голів великої рогатої худоби та 12 голів молодняка великої рогатої худоби. Для випасання худоби позивачці необхідна земельна ділянка. Така ділянка є на території Супівської сільської ради. Однак для того, щоб розпочати процедуру її оформлення у власність потрібно отримати погодження викопіювання з чергового кадастрового плану. З цією метою позивачка звернулася до Барського районного відділу Держгеокадастру у Вінницькій області, де їй видали таке викопіювання щодо бажаної земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної форми власності (за межами населеного пункту). На усному прийомі голова Супівської сільської ради Сікержинська Г.М ОСОБА_1 відмовилася погоджувати вказане викопіювання. Тому позивачка письмово звернулася до відповідача з заявою від 02.05.2019, в якому просила погодити викопіювання, поставивши на ньому підпис сільського голови. У відповідь на таку заяву відповідач надіслав листа за № 32 від 04.06.2019, в якому нічого не зазначено, як саме було вирішено заяву позивачки про погодження викопіювання. Згодом позивачка дізналася, що на цю земельну ділянку є інший претендент з числа учасників АТО, якому відповідач надав погодження.

Позивачка вважає, що відповідач неправомірно ухиляється від вчинення дій щодо погодження викопіювання з чергового кадастрового плану і тим самим порушує її законне право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Відтак за захистом своїх прав та інтересів позивачка вимушена звертатися до суду з цим позовом.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 13.09.2019 на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України вказану справу передано за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.

09.10.2019 матеріали справи № 125/1781/19 надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 11.10.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 11.10.2019 повернуто без розгляду заяву представника позивачки про забезпечення позову з підстав невідповідності заяви вимогам ч. 1, 4 ст.152 КАС України.

Ухвалою суду від 04.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника позивачки про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області приймати будь-яке рішення про надання земельної ділянки площею 2,0 га за межами населеного пункту с. Супівки Барського району Вінницької області.

Ухвалою суду від 04.11.2019 задоволено клопотання позивачки про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та дозволено участь позивачки у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення якої доручено Барському районному суду Вінницької області.

05.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що бажана для позивачки земельна ділянка знаходиться за межами села і відповідач немає підстав здійснювати будь-які дії з приводу розпорядження такою землею. Також відповідач вважає, що позивачка обрала невірний спосіб захисту своїх прав, адже для отримання у власність земельної ділянки під пасовище їй необхідно звертатися до відповідного територіального органу Держгеокадастру України з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою в порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Крім того, відповідач зазначає, що основною землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру (надалі - ДЗК), до якого вносяться відомості про всі без виключення землі. Отже, графічні матеріали, що подають громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних ДЗК. Водночас ведення ДЗК здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Також відповідач звертає увагу не те, що надане позивачкою викопіювання передбачає погодження начальником Барського відділу Держгеокадастру у Вінницькій області, підпис якого відсутній. До того ж останнім надано відповідь за № 0-2-0.26-153/103-19 від 04.11.2019 про те, що позивачка не зверталась у відділ за отриманням картографічних матеріалів (викопіювання).

Відтак відповідач вважає, що не вчиняв дій та не допускав бездіяльності, які могли б порушувати права або законні інтереси позивачки.

Ухвалами суду від 07.11.2019 та від 21.11.2019 розгляд справи відкладався для надання позивачці додаткового часу для подання відповіді на відзив.

02.12.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка заперечує доводи відповідача щодо відсутності у нього законодавчо визначеного обов`язку погоджувати викопіювання з кадастрового плану. При цьому позивачка вказує на те, що відповідач надав таке погодження учаснику АТО, що підтвердив у своїй відповіді від 10.07.2019 за № 35. Крім того, просить врахувати, що на час звернення позивачки до Супівської сільської ради за отриманням погодження інших осіб, які б претендували на цю земельну ділянку, не було. Також позивачка зазначає, що отримала викопіювання саме у Барському районному відділі Держгеокадастру у Вінницькій області, що підтверджується його відповіддю за № 0-2-0.26-170/103-19 від 19.11.2019.

В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та надали пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково пояснили, що позивачка усно зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з приводу можливості отримати у власність земельну ділянку за межами с. Супівки Барського району Вінницької області, де їй роз`яснили, що для цього є необхідним погодження викопіювання Супівською сільською радою. Водночас позивачка не подавала клопотань в порядку, визначеному статтею 118 ЗК України. Також позивачка та її представник зазначили, що надане відповідачу на погодження викопіювання не було підписане начальником Барського районного відділу Держгеокадастру у Вінницькій області, оскільки, як пояснили позивачці, спочатку має надати погодження голова Супівської сільської ради. Просять суд врахувати, що бездіяльність відповідача щодо погодження викопіювання перешкоджає позивачці отримати у власність земельну ділянку під пасовище.

Представник відповідача, голова Супівської сільської ради Сікержинська Г.М., також взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та підтримала доводи, наведені у відзиві на позовну заяву. Окрім цього, представник відповідача пояснила, що не підписує позивачці викопіювання кадастрового плану, оскільки земля знаходиться за межами населеного пункту і сільська рада не має до неї відношення. При цьому представник відповідача не заперечила, що могла підписувати інші викопіювання, якщо на них були підписи начальника Барського районного відділу Держгеокадастру у Вінницькій області або якщо це стосувалось земельних ділянок в межах населеного пункту. Вважає, що позивачці потрібно звертатися з клопотанням безпосередньо до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, оскільки саме там надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши доводи сторін та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ст. 18 ЗК України).

Водночас конкретні категорії земель визначаються частиною першою статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому за змістом частини четвертої статті 122 ЗК України визначено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності передаються у власність або у користування для всіх потреб центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальними органами, тобто органами Держгеокадастру.

Судом встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га, яку позивачка бажає отримати безоплатно у власність для випасання худоби, належить до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та розташована за межами населеного пункту с. Супівки Барського району Вінницької області.

Таким чином, розпорядження цієї землею здійснює Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області в порядку та на підставах, визначених законом.

Водночас першим етапом в процедурі приватизації земельної ділянки із земель державної або комунальної власності є подання заінтересованим громадянином клопотання з дотриманням вимог частини шостої статті 118 ЗК України.

Вказаною правовою нормою передбачено, що у клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). При цьому забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Таким чином, до клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність обов`язково додаються графічні матеріали, на яких вказано бажане місце розташування земельної ділянки.

Будь-яких винятків з цього правила не передбачено, а необхідність подання таких матеріалів випливає зі змісту наведених вище норм, оскільки підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Отже, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, що дозволяють чітко ідентифікувати місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість уповноваженому органу виконавчої влади встановити її місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Разом з тим, в законі відсутня вимога щодо обов`язкового подання разом з клопотанням викопіювання з кадастрового плану, погодженого з відповідним органом місцевого самоврядування.

Відтак суд не бере до уваги посилання позивачки на те, що внаслідок оспорюваної бездіяльності відповідача порушується її право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки державної форми власності.

При цьому суд враховує, що позивачка не зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням в порядку, встановленому частиною шостою статті 118 ЗК України. Водночас доводи позивачки про те, що їй буде відмовлено у наданні дозволу саме з підстав відсутності погодженого викопіювання, нічим не підтверджені та засновані на припущеннях.

З огляду на викладане суд погоджується з твердженнями відповідача про передчасність звернення позивачки до суду, оскільки відсутній факт порушення тих прав та інтересів, за захистом яких позивачка звернулась з цим позовом.

Також суд зазначає, що у багатьох відповідях Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на звернення позивачки акцентується на тому, що згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України до клопотання громадянина необхідно додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Разом з тим, у жодній з цих відповідей не йдеться про необхідність подання викопіювання з кадастрового плану, погодженого відповідним органом місцевого самоврядування.

Відтак суд не виключає можливість подання громадянином такого викопіювання, але під час розгляду цієї справи не вбачає достатніх підстав для висновку про те, що воно є обов`язковим, як вважає позивачка.

Крім того, способи захисту порушених прав фізичної та юридичної особи у сфері публічно-правових відносин визначаються статтею 5 КАС України.

Так, згідно з частиною першою вказаної статті кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Наведене узгоджується з повноваженнями суду при вирішенні справи. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, для прийняття рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії суд неодмінно повинен встановити факт його бездіяльності та констатувати її протиправний характер внаслідок порушення прав, свобод та інтересів позивача з боку відповідача-суб`єкта владних повноважень.

Водночас протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд зазначає, що позивачка просить зобов`язати відповідача погодити викопіювання з чергового кадастрового плану, поставивши на ньому підпис сільського голови.

Проте для задоволення таких позовних вимог суд повинен встановити факт протиправної бездіяльності відповідача, а саме ухилення від вчинення ним тих дій, про спонукання до яких просить позивачка. Інакше кажучи, суд має встановити, що в силу приписів чинного законодавства відповідач зобов`язаний погодити надане позивачкою викопіювання. Інакше заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Так, згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 193 ЗК України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (ст. 194 ЗК України).

Водночас статтею 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим) в електронній (цифровій) формі ведеться кадастрова карта (план).

Відповідно до ч. 5 ст. 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (надалі - Порядок № 1051).

Згідно з пунктом 43 цього Порядку кадастрова карта (план) ведеться в електронній (цифровій) формі за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру шляхом відображення на картографічній основі Державного земельного кадастру відомостей про кадастрове зонування земель та об`єкти Державного земельного кадастру.

Пунктами 48-48 Порядку № 1051 визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.

Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Вид картографічної основи та перелік відомостей Державного земельного кадастру, які відображаються на викопіюванні, визначаються фізичними та юридичними особами під час подання згідно з пунктами 162-199 цього Порядку заяви про отримання викопіювання.

Водночас в силу вимог пункту 166 Порядку № 1051 для отримання витягу з Державного земельного кадастру, довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), довідки про осіб, які отримали доступ до інформації про суб`єкта речового права у Державному земельному кадастрі, засвідченої копії документа Державного земельного кадастру та витягу з нього заявник або уповноважена ним особа за дорученням власника земельної ділянки, або нотаріус відповідно до пункту 17 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" під час вчинення правочину щодо земельної ділянки подає Державному кадастровому реєстраторові або адміністраторові центру надання адміністративних послуг чи уповноваженій посадовій особі виконавчого органу місцевого самоврядування:

1) заяву (у паперовій або електронній формі) за формою згідно з додатком 42;

2) документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу з Державного земельного кадастру або довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), або викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), або засвідченої копії документа Державного земельного кадастру та витягу з нього (крім випадків, визначених пунктом 165 цього Порядку);

3) документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою заявником особою).

Системний аналіз наведених правових норм дає змогу зробити висновок про те, що викопіювання з кадастрової карти (плану) надається фізичній особі відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру. Такий порядок передбачає звернення особи до державного кадастрового реєстратора із заявою встановленої форми, в якій особа самостійно визначає перелік відомостей, які відображаються на викопіюванні. Ця послуга є платною, а для її отримання необхідно надати конкретний перелік документів.

Таким чином, надання викопіювання з кадастрової картки (плану) здійснюється державними кадастровими реєстраторами.

При цьому положеннями вищезазначених нормативно-правових актів не встановлено обов`язку відповідача щодо погодження такого викопіювання.

Відтак суд вважає необґрунтованими доводи позивачки щодо неправомірної бездіяльності відповідача.

Крім того, з матеріалів справи видно, що офіційно позивачка не зверталася за отриманням викопіювання з кадастрової карти (плану) щодо бажаної земельної ділянки. Це підтверджується відповідями Барського районного відділу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 04.11.2019 № 0-2-0.26-153/103-19 та від 19.11.2019 № 0-2-0.26-170/103-19. При цьому суд критично оцінює доводи позивачки про те, що її звернення не було зареєстроване з вини посадових осіб вказаного відділу, адже за умови дотримання вимог Порядку № 1051 така ситуація була б в принципі неможливою, зважаючи на чітко регламентовану процедуру подання відповідних заяв та їх розгляду.

Також суд зауважує, що викопіювання з чергового кадастрового плану Супівської сільської ради, надане позивачкою на погодження відповідачу, не містить підпису начальника Барського районного відділу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, підпис якого в графі "Погоджено" передує підпису Супівського сільського голови.

Вказаний факт додатково підтверджує безпідставність заявлених позивачкою вимог. Щодо тверджень позивачки про те, що відповідач повинен першим погодити викопіювання, то такі ґрунтуються на припущеннях, а тому судом до уваги не беруться.

Позивачка також вказує на те, що відповідач погодив викопіювання на земельну ділянку іншій особі, а саме учаснику АТО ОСОБА_3 В. Проте сама по собі ця обставина не може бути самостійною підставою для задоволення позову, адже суд надає оцінку правовідносинам між сторонами в конкретному публічно-правовому спорі. Водночас суду не відомо, яке саме викопіювання було погоджено відповідачем, щодо якої саме земельної ділянки, якій саме особі та з яких саме підстав. До того ж погодження викопіювання іншій особі не є свідченням того, що відповідач вчинив такі дії на виконання вимог чинного законодавства. Як вже зазначалось, під час розгляду цієї справи судом не встановлено обов`язку відповідача здійснювати погодження викопіювання з чергового кадастрового плану щодо спірної земельної ділянки. Відтак суд позбавлений повноважень примушувати орган місцевого самоврядування вчиняти ті дії, які не віднесені до його компетенції в силу вимог закону та/або іншого нормативно-правового регулювання.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї позиції та докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення заявлених вимог. Відтак у задоволенні позову належить відмовити повністю.

З урахуванням положень статті 139 КАС України позивачка не має права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Супівської сільської ради Барського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04329441, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 9, с. Супівка, Барський район, Вінницька область, 23045).

Повне судове рішення складено та підписано суддею 10.12.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович