Постанова

від 06.12.2019 по справі 742/3024/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 грудня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/3024/18

Головуючий у першій інстанції - Ільченко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1377/19

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: територіальна громада с. Удайці в особі Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,

місце ухвалення судового рішення - м. Прилуки,

час проголошення ухвали суду - 16 год. 43 хв.,

дата складання повного тексту ухвали суду - 12 вересня 2019 року.

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати недійсним заповіт померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , посвідчений 13 травня 2004 року секретарем виконавчого комітету Удайцівської сільської ради та зареєстрований у реєстрі за № 324.

У мотивування заявленої вимоги зазначала, що померла ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою її бабусі, за свого життя у 2002 році склала заповіт, яким заповіла їй все належне майно. Після смерті двоюрідної бабусі вона звернулась до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини, проте дізналась, що свідоцтво про право на спадщину вже було видане ОСОБА_2 , спадкоємцю за заповітом померлої від 13 травня 2004 року. На її думку, останній заповіт складений за незрозумілих обставин, оскільки відповідач відносно їх родини є сторонньою особою, ніяких стосунків із спадкодавицею не мав і у будинку, де вона проживала, ніколи присутнім не був.

Указувала, що має сумніви щодо дотримання процедури посвідчення заповіту та наявності у правочині особистих підписів померлої, у якої після 2002 року погіршився стан здоров`я, вона припинила вести активний спосіб життя та не могла самостійно пересуватися.

Ухвалою від 12 вересня 2019 року Прилуцький міськрайонний суд позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним залишив без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, просить скасувати її та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок суду про залишення позову без розгляду суперечить нормам процесуального права. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, пославшись на ч. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, залишив поза увагою ту обставину, що сторона позивача заявила клопотання про залишення позову без розгляду після початку розгляду справи по суті, що суперечить приписам вищенаведеної процесуальної норми.

Звертає увагу на ту обставину, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки вже зверталась до суду з аналогічним позовом (справа № 742/2696/18) з тим же самими предметом та підставами позову, який ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 06 вересня 2019 року за заявою ОСОБА_1 також був залишений без розгляду.

Учасниками справи відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, виходячи з наступного.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про залишення позову без розгляду.

Однак, з висновком районного суду про залишення позову без розгляду не може погодитись суд апеляційної інстанції через порушення норм процесуального права.

У справі встановлено, що 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Прилуцького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним (а.с. 2-5).

Ухвалою від 14 вересня 2018 року суддя Прилуцького міськрайонного суду відкрив провадження у даній цивільній справі та призначив справу до розгляду у судовому засіданні на 04 жовтня 2018 року (а.с. 35-36).

04 жовтня 2018 року судове засідання не відбулось через перебування судді на лікарняному, про що свідчить складена секретарем судових засідань довідка (а.с. 72). Судове засідання було відкладено на 25 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року судове засідання було відкладено на 21 листопада 2018 року для витребування в учасників справи та відповідних установ необхідних письмових доказів (а.с. 76-77).

21 листопада 2018 року представник позивача ОСОБА_4 подала заяву про відкладення судового засідання через її зайнятість у іншому судовому процесі (а.с. 89). Протокольною ухвалою суду від 21 листопада 2018 року судове засідання було відкладено на 09 січня 2019 року (а.с. 90).

Ухвалою від 09 січня 2019 року Прилуцький міськрайонний суд за клопотанням сторони позивача призначив у даній цивільній справі судову-почеркознавчу експертизу, на час проведення якої зупинив провадження у справі (а.с. 96-97).

Ухвалою суду від 22 квітня 2019 року провадження у справі було відновлено у зв`язку із проведенням експертизи (а.с. 122). Цього ж дня головуючим у справі суддею Коваленко А.В. був заявлений самовідвід, який ухвалою від 22 квітня 2019 року, на підставі ч. 1 ст. 39, ч.ч. 1, 2, 8, 9 ст. 40 ЦПК України, був задоволений (а.с. 124).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 742/3024/18 було передано судді Ільченко О.І. (а.с. 125), який ухвалою від 26 квітня 2019 року прийняв цивільну справу до свого провадження та призначив підготовче судове засідання на 30 травня 2019 року (а.с. 126).

Ухвалою від 30 травня 2019 року Прилуцький міськрайонний суд закрив підготовче провадження у цивільній справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 02 липня 2019 року (а.с. 133).

У зв`язку з перебуванням судді Ільченко О.І. у відпустці, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 була знята з розгляду та відкладена на 23 липня 2019 року (а.с. 139).

22 липня 2019 року представником позивача - адвокатом Гордієнком Ю.П. на електронну адресу суду було надіслане клопотання про відкладення розгляду справи через його участь у інших судових засіданнях (а.с. 140), яке районний суд задовольнив та протокольною ухвалою відклав розгляд справи до 12 вересня 2019 року (а.с. 142).

З протоколу судового засідання, яке відбувалось 12 вересня 2019 року, вбачається, що представником позивача було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання про те, чи однією особою виконані підписи від імені ОСОБА_3 у заповітах від 25 березня 2002 року та 13 травня 2005 року (а.с. 149), яке ухвалою суду залишено без задоволення з мотивів необґрунтованості клопотання та наявності у справі експертного висновку, яким надано відповідь на аналогічне питання.

Після оголошення судом наведеної ухвали представник позивача заявив клопотання про залишення позову без розгляду (а.с. 151-152).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За положеннями ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ст.ст. 43, 49 ЦПК України, і повинні здійснювати їх добросовісно (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Підстави залишення позову без розгляду визначені ст. 257 ЦПК України, відповідно до п. 5 ч. 1 якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Порядок розгляду справи по суті встановлений главою 6 розділу ІІІ ЦПК України, зокрема, § 2 Відкриття розгляду справи по суті .

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 217 ЦПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає суду хто з учасників судового процесу з`явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з`явився, про дату, час і місце судового засідання у порядку, передбаченому цим Кодексом. З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Як убачається з протоколу судового засідання від 12 вересня 2019 року головуючим у справі було відкрито судове засідання, оголошено склад суду, роз`яснено учасникам справи їхні права, після чого представником позивача було заявлено клопотання про призначення експертизи, вислухано з приводу цього клопотання думку представників сторін та їх репліки, клопотання ухвалою суду було вирішено, і лише після цього представник позивача заявив клопотання про залишення позову без розгляду.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми та наявні матеріали справи, колегія суддів вважає необґрунтованим та передчасним висновок районного суду про необхідність залишення позову ОСОБА_1 без розгляду з підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки суд не звернув належної уваги на те, що заява про залишення позову без розгляду була подана після початку розгляду справи по суті.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій, а подання доказів сторонами щодо предмету спору має відбуватись на стадії підготовчого провадження, і залишення позову без розгляду на стадії розгляду справи по суті через те, що наявний у матеріалах справи експертний висновок щодо предмету спору не влаштовує сторону позивача є по суті процесуальним зловживанням з огляду на те, що ОСОБА_1 вже подавала аналогічний позов до ОСОБА_2 , який за її заявою також залишено без розгляду (а.с. 61-62).

Таким чином, апеляційний суд приходить висновку, що ухвала суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, а тому у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 вересня 2019 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 грудня 2019 року.

Головуюча: Судді: