Рішення

від 21.09.2020 по справі 742/3024/18

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/394/20

Єдиний унікальний № 742/3024/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Ільченка О.І., секретаря судових засідань Голушко Н.А., за участю сторін: позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , представників сторін: позивача - адвоката Гордієнка Ю.П., відповідача - адвоката Чередніченка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - територіальна громада с.Удайці в особі Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання заповіту недійсним, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна бабуся ОСОБА_3 , яка за життя на випадок своєї смерті склала 25 березня 2002 року заповіт на ім`я позивача, посвідчений секретарем Удайцівської сільської ради Прилуцького району. Оскільки на момент смерті ОСОБА_3 , позивач по справі, проживала та була зареєстрована разом з нею, то вважала, що вона прийняла спадщину за заповітом від 25.03.2002 року. Проте, коли вона звернулась для оформлення спадщини, то їй стало відомо, що спадщина вже видана іншому спадкоємцю, на підставі складеного ОСОБА_3 заповіту за шість місяців до смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ім`я ОСОБА_2 . Проте позивач стверджує, що даний заповіт складений за незрозумілих обставин, оскільки відповідач відносно їх родини є сторонньою особою, ніяких стосунків із спадкодавицею не мав і в будинку, де вона проживала, ніколи присутнім не був. Крім того, у позивача є сумніви щодо дотримання процедури посвідчення заповіту та наявності у правочині особистих підписів померлої, у якої після 2002 року погіршився стан здоров`я, вона припинила вести активний спосіб життя та не могла самостійно пересуватися та тримати ручку в руках, а тому просить суд визнати недійсним заповіт померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , посвідчений 13.05.2004 року секретарем виконавчого комітету Удайцівської сільської ради ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі №324.

03.10.2018 відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позов, у якому заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що дійсно за життя ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого право на земельну частку (пай), яка перебувала в колективній власності КСП Удайцівське розміром 4,43га умовних кадастрових одиницях заповіла йому, ОСОБА_2 , заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, зареєстрований в реєстрі за № 48, про який позивач ОСОБА_1 разом зі свою матір`ю ОСОБА_4 були обізнані, оскільки на момент складання заповіту позивач, її чоловік та матір поживали у спадкодавця та знаходились на її утриманні, оскільки працювали періодично та зловживали алкогольними напоями. Відповідач надавав матеріальну допомогу спадкодавцю, а також неодноразово позивачу та її матері, які стверджували що їм не вистачає коштів на їжу та ліки для спадкодавця. Вважає, що саме ці обставини стали підставою для складання заповіту спадкодавцем на ім`я відповідача і цим спростовуються твердження позивача, що він є сторонньою особою для спадкодавця, проте на даний час позивач спотворює дійсні обставини з метою незаконного отримання майна у власність. Просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.47-69).

Позивач ОСОБА_1 і її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Крім того, допитана в якості свідка ОСОБА_5 у суді пояснила, що померла ОСОБА_3 була її двоюрідною бабою, вони разом проживали з 2002 року і по день смерті баби. За життя нею було складено заповіт на її ім`я Відповідача ОСОБА_2 вона знає по селу, він брав в оренду землю у людей, у нього вони з чоловіком купляли свиней, до них в будинок він не приходив. Баба в 2004 році вже була в лежачому стані, частково паралізована, ручку в руках не могла тримати. Також тоді до них у будинок не приходал секретар сільської ради ОСОБА_12.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві. Крім того, допитаний в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що саме ОСОБА_4 (мати спадкодавця) йому передала оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай), свідоцтво про смерть ОСОБА_3 та оспорюваний заповіт, яка повідомила, що на це була воля спадкодавця. Також свідок був за місцем проживання ОСОБА_3 у 2004 році, як до складення заповіту так і після того, при цьому, ОСОБА_3 була в адекватному стані та самостійно могла пересуватися по будинку. Також вже після складення заповіту бачив як вона самостійно їла на кухні.

Представник третьої особи Удайцівської сільської ради Прилуцького району в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 39, 128, 181, 235).

Свідок ОСОБА_6 в суді пояснив, що позивачка ОСОБА_1 є його рідною племінницею. В 2004 році, десь за півроку до смерті тітки, він приїздив до них на свято Пасхи, провідував свою тітку ОСОБА_3 , яка була лежачою, в тяжкому стані, його не впізнала.

Свідок ОСОБА_8 у суді пояснила, що вони з позивачем є сусідами, з померлою були у гарних стосунках. Вона приходила до померлої, приносила гостинці, останні місяці вона вже була лежачою, не вставала, вважає, що була недієздатною. Останній раз вона бачила її в травні 2004.

Свідок ОСОБА_9 в суді пояснив, що він був фельдшером на селі, разів 4 на рік може і частіше приходив до померлої, яка була лежачою, мала ішемічну хворобу серця, атеросклероз, потім інсульт, внаслідок якого її частково паралізувало.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка працювала секретарем Удайцівської сільської ради в 2002-2017 роках підтвердила, що в 2004 році хтось їй передав щоби прийшла до ОСОБА_3 для складення заповіту. Коли вона прийшла до господарства, то вдома була ОСОБА_4 (мати спадкодавиці). ОСОБА_3 сиділа за столом, говорила адекватно та повідомила, що хоче скласти заповіт на землю на ОСОБА_2 . Тоді вона повернулася до сільської ради набрала текст заповіту та знову прийшла до ОСОБА_3 у якої перепитала чи це її остаточне рішення, на що отримала ствердну відповідь, що це її особисте рішення. Вона посвідчила заповіт, який був зареєстрований у книзі обліку нотаріальних дій. Під час посвідчення заповіту спадкодавець прочитала заповіт, після чого особисто добровільно, при повній свідомості підписала такий. Жодних сумнівів у дієздатності спадкодавці у свідка не виникало. ОСОБА_3 могла самостійно за допомогою палички пересуватися по будинку.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, свідків, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Прилуцьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 28.03.2017 року (а.с.12).

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт від 25.03.2002, посвідчений секретарем виконкому Удайцівської сільської ради Прилуцького району, зареєстрований в реєстрі за № 16, яким ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_5 (а.с.46-а).

13.05.2004 ОСОБА_3 склала ще один заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Удайцівської сільської ради Прилуцького району та зареєстрований в реєстрі за № 48, і згідно якого сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Удайцівський , ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 (а.с. 46). Як вбачається з тексту заповіту, такий до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 та власноручно нею підписаний. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 377/380/19-24 від 08.04.2019 вказано, що підписи від імені ОСОБА_3 у заповіті, посвідченому 13.05.2004 секретарем виконавчого комітету Удайцівської сільської ради ОСОБА_12 та зареєстрованому в реєстрі за № 48, в журналі реєстрації нотаріальних дій, який містить інформацію щодо проведення реєстрації нотаріальної дії посвідчення заповіту ОСОБА_3 , складеного на ім`я ОСОБА_2 , посвідченого 13.05.2004, зареєстрованого в реєстрі за № 48, у заповіті, посвідченому 25.03.2002 секретарем виконкому Удайцівської сільської ради Прилуцького району, Чернігівської області Косенко Л.І., зареєстрованому в реєстрі за № 16, в заяві про призначення пенсії від 19.03.1979 на а.с.4 пенсійної справи ОСОБА_3 , в заяві про перерахунок пенсії від 17.04.1981, що міститься між а.с.14 та 15 пенсійної справи ОСОБА_3 , виконані рукописним способом, письмовим приладом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів, але вирішити питання, чи виконані підписи у заповітах від імені ОСОБА_3 є неможливим за недостатністю наданих графічних матеріалів, які необхідні для дослідження (а.с.108-121).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Крім того, згідно з положеннями статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

За приписами ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Спеціальною нормою, яка передбачає підстави недійсності заповіту є ст. 1257 ЦК України, якою визначено лише дві підставі недійсності заповіту.

Так, згідно ч. 2 передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За цією ж статтею недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Таким чином, слід прийти до висновку, що заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках, у яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК україни, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з пояснень сторони відповідача ОСОБА_3 на момент укладення заповіту була свідома та не виявляла будь-яких ознак хвороб, які б перешкоджали їй скласти заповіт. До того ж секретар виконкому ОСОБА_12, який посвідчував спірний заповіт, при його укладанні перевірив дієздатність та підтвердив, що ОСОБА_3 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, про що і підтвердила в судовому засіданні. Також беручи до уваги те, що експертним висновком № 377-380/19-24 від 08.04.2019, не було підтверджено підозру дотримання процедури посвідчення заповіту, що почерк був не особисто ОСОБА_3 .. Стосовно не можливостівирішити питання, чи виконані підписи у заповітах від імені ОСОБА_3 за недостатністю наданих графічних матеріалів для дослідження, то суд приходить до переконання що даний доказ не слугує виключним твердженням того факту, що спадкодавець не підписував заповіту.

Суд критично ставиться до показів допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про хворобливий та безпорадний стан заповідача, що унеможливлювало особисто нею поставити підпис в заповіті, у зв`язку з не ствердженністю таких відповідними доказами.

Покази таких свідків повністю спростовуються не зацікавленого свідка секретаря сільської ради ОСОБА_12 , яка дала послідовні та переконливі пояснення щодо вчинення нею дій по посвідченню 13.05.2004 на дому заповіту ОСОБА_3 .. Свідок зазначила, що остання самостійно виявила таку волю на користь ОСОБА_2 та особисто його прочитала і підписала. При цьому секретар перевірила дієздатність заповідача та уміння читати і писати.

За таких обставин, стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували їх сумніви щодо дотримання процедури посвідчення заповіту від 13.05.2004 та наявності у правочині особистих підписів померлої. Також судом не встановлено, що при складанні заповіту були порушені вимоги діючого законодавства.

Відтак, судом установлено, що волевиявлення заповідача ОСОБА_3 було вільним і відповідало її волі, що виключає можливість визнання заповіту недійсним відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України,а тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову.

Також, відмовляючи по суті в задоволенні позовних вимог, суд не вбачає за необхідне вирішувати питання щодо застосування строків позовної давності.

Суд вважає, що згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:….у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання професі йної правничої допомоги відповідачу, суду надані наступні документи: детальний опис наданої адвокатом правничої допомоги та договір про надання правничої допомоги з розрахунковою квитанцією № 250631 від 30.05.2019. Отже, понесені відповідачем витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з позивача в сумі 6000,00 грн (а.с 147-148).

Керуючись ст.ст. 203, 218 ЦК України,ст.ст. 10-13, 76-81, 259, 263-268 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) у задоволенні позову до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) третя особа - територіальна громада с.Удайці в особі Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області (вул.Кооперативна, 36, с.Удайці Прилуцького району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04415884 про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) - 6000,00 грн - судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. Ільченко