Постанова

від 04.12.2019 по справі 910/19181/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р. Справа№ 910/19181/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Даниленко Т.О.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 04.12.2019.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 10.09.2019

у справі №910/19181/17 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Стар" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-СТАР"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Колективне підприємство "Фірма "Азовбудматеріали"

про стягнення 100 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Стар" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби у справі № 910/19181/17. У поданій скарзі стягувач просив суд поновити строк на оскарження;

- визнати бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В., що допущена у виконавчому провадженні № 57896514 за період з 27.02.2019 по 11.07.2019 та виразилась у абсолютному невиконанні наказу Господарського суду міста Києва, неправомірною;

- зобов`язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. накласти у межах суми стягнення та з урахуванням виконавчого збору, авансового внеску арешт на грошові кошти, рухоме і нерухоме майно, акції, облігації та інші цінні папери, що належить акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк";

- зобов`язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. здійснити реєстрацію обтяжень рухомого та нерухомого майна акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;

- зобов`язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. внести до слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві подання про притягнення голови правління акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/19181/17, що набрало законної сили, вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України;

- зобов`язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. невідкладно виконати по виконавчому провадженню № 57896514 звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать останньому від інших осіб або він володіє ними спільно з іншими особами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Стар" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби задоволено частково.

Визнано бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В., що допущена у виконавчому провадженні № 57896514 неправомірною. В іншій частині у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/19181/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог скарги ТОВ "М-Стар" відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, що за результатами проведених дій на виконання наказу Господарського суду міста Києва було стягнуто 65 347, 46 грн., зазначені кошти, відповідно до розпорядження про перерахування коштів від 20.09.2019 перераховано на рахунок ТОВ М-Стар .

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2019 апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Куксова В.В., суддів Коробенко Г.П., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 в клопотанні Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/19181/17 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

30.10.2019 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. та докази на підтвердження відправлення апеляційної скарги відповідачу, третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019, у зв`язку із перебуванням судді Коробенка Г.П., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 задоволено клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.09.2019 у справі №910/19181/17.

Відновлено Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.09.2019 у справі №910/19181/17.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.09.2019 у справі №910/19181/17. Призначено справу до розгляду на 04.12.2019.

В судовому засіданні 04.12.2019 представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/19181/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог скарги ТОВ "М-Стар" відмовити в повному обсязі.

Позивач, відповідач та третя особа в судове засідання 04.12.2019 не з`явилися. Про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача, відповідача та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача, відповідача та третьої особи та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами,

В судовому засіданні 04.12.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "М-СТАР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення грошових коштів в розмірі 100 000,0 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/19181/17 позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "М-СТАР" грошові кошти у розмірі 64 318 грн. 37 коп. В іншій частині в позові відмовлено.

02.04.2018 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/19181/17 видано наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/19181/17 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Стар" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби у справі № 910/19181/17.

Обґрунтовуючи подану скаргу, заявник зазначив, що заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін С.В. у період часу з 27.02.2019 по 11.07.2019 не вжив передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/19181/17, чим допустив бездіяльність у виконавчому провадженні №57896514.

Задовольняючи частково скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Стар", суд першої інстанції керувався тим, що доказів, які б підтверджували, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в повному обсязі вчинено виконавчі дії та вжито заходи щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/19181/17 матеріали справи не містять та суду не надано.

Розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Згідно статті 124 Конституції України та статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як вбачається із матеріалів справи, з метою виконання рішення суду, стягувач звернувся до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження.

У зв`язку з тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження про стягнення коштів з акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 31.01.2019 виконавчий документ (наказ Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 по справі № 910/19181/17) на підставі частини четвертої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" передано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Пунктом 2 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, передбачено, що виконавець, якому передано виконавчий документ, виносить постанову про прийняття до виконання виконавчого документа не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 27.02.2019 прийнято виконавче провадження № 57896514 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 по справі № 910/19181/17.

Згідно статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, законодавчо закріплено імперативний обов`язок державного виконавця (усіх рівнів відповідно до визначеної структури) дотримуватись вимог Закону під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Згідно статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься адвокатський запит від 14.06.2019 на ім`я Департаменту державної виконавчої служби щодо того, на якій стадії перебуває виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/19181/17 та які саме виконавчі дії були застосовані виконавчим органом. Проте, даний запит Департаментом державної виконавчої служби був залишений без відповіді.

Твердження скаржника, що за результатами проведених дій на виконання наказу Господарського суду міста Києва було стягнуто 65 347,46 грн., зазначені кошти, відповідно до розпорядження про перерахування коштів від 20.09.2019 перераховано на рахунок ТОВ М-Стар , судовою колегією оцінюються критично з огляду на те, що скаржником не надано доказів на підтвердження виконання рішення. Більш того, як зазначає сам скаржник у своїй апеляційній скарзі, на момент постановлення оскаржуваної ухвали 10.09.2019 рішення від 26.02.2018 у справі №910/19181/17 виконано не було.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до переконання, що доказів, які б підтверджували, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в повному обсязі вчинено виконавчі дії та вжито заходи щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/19181/17 матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, судова колегія визнає доведеним твердження скаржника щодо протиправної бездіяльності заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка виявилась у не вчиненні ним всіх дій згідно наданих йому Законом прав та покладених обов`язків щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/19181/17.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення скарги товариства з обмеженою відповідальністю "М-Стар" в частині визнання бездіяльності заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В., що допущена у виконавчому провадженні № 57896514 неправомірною.

Щодо інших вимог стягувача, викладених в скарзі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні, оскільки вчинення конкретних виконавчих дій, вибір виконавчої дії, є компетенцією і прерогативою органів Державної виконавчої служби, а не суду.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку, що порушення місцевим судом норм процесуального права в даному випадку місця не мало, тож суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення скарги з огляду на тривалу бездіяльність виконавчого органу, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/19181/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/19181/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/19181/17 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.12.2019.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв