Постанова

від 09.12.2019 по справі 906/182/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року Справа № 906/182/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Когута Володимира В`ячеславовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2019 року (повний текст складено 06.09.2019) у справі №906/182/19 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Приватного підприємства "Надія Звягельщини"

до Фізичної особи-підприємця Когута Володимира В`ячеславовича

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Звягель Зерно"

про стягнення 588500,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2019 рку у справі №906/182/19 позов Приватного підприємства "Надія Звягельщини" до Фізичної особи - підприємця Когута Володимира В`ячеславовича задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Когута Володимира В`ячеславовича на користь Приватного підприємства "Надія Звягельщини" 588500,00грн основного боргу та 8820,00грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ФОП Когут В.В. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 18.11.2019 явка представників сторін обов`язковою не визнавалась.

В судовому засіданні, яке відбулось 18 листопада 2019 року, представники апелянта повністю підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі; представник позивача вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Звягель-Зерно" (третя особа/ надавач) та Фізичною особою-підприємцем Когутом Володимиром Вячеславовичем (відповідач/ отримувач) був укладений договір про поворотну фінансову допомогу та спільну діяльність №12/09 (далі - договір), згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, надавач передає у власність отримувачу кошти у розмірі, визначеному у п.2.1 цього договору, а отримувач зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений договором строк.

Поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсації у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що розмір поворотної фінансової допомоги становить 600000,00грн на вирощування зернових та технічних культур та обробітку землі. Кошти вносяться частками в готівковому вигляді, про що отримувач коштів надає надавачу прибуткові касові ордери.

Згідно п.2.3 договору отримувач зобов`язувався повернути вчасно та в повному обсязі отримані кошти.

Відповідно до п.п. 3.2-3.3 договору, поворотна фінансова допомога надається у готівковому порядку шляхом внесення коштів в касу отримувача. Поворотна фінансова допомога вважається переданою отримувачу при її зарахуванні в касу отримувача.

Строк повернення фінансової допомоги до 12.09.18. Остаточний розрахунок та розподіл прибутків здійснюється в термін до 31.12.18 (п.п. 4.1-4.2 договору).

У пункті 5.2 договору сторони передбачили, що поворотна фінансова допомога повертається внесенням готівки в касу надавача та вважається поверненою надавачу отримувачем з часу зарахування коштів в касу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Звягель-Зерно" на виконання умов договору перерахувало ФОП Когуту В.В. 588 500,00 грн поворотної фінансової допомоги, що підтверджується в свою чергу наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами №1 від 31.03.18 на суму 314500,00грн, №2 від 31.03.18 на суму 104600,00грн, №3 від 03.05.18 на суму 110000,00грн та №4 від 14.05.18 на суму 36400,00грн (т.1, а.с.14-18).

03 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Звягель Зерно" (первісний кредитор/третя особа) та Приватним підприємством "Надія Звягельщини" (новий кредитор/позивач) був укладений договір про відступлення права вимоги №1 від 03.07.18 (далі - договір про відступлення права вимоги), за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про поворотну фінансову допомогу та спільну діяльність №12/09 від 12.09.17, укладеним між первісним кредитором та Фізичною особою-підприємцем Когутом Володимиром Вячеславовичем (п.1.1 договору про відступлення права вимоги).

Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги передбачено, що за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором у сумі 588500,00грн.

Одночасно з підписанням цього договору первісний кредитор усно повідомляє боржника про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (п.2.1 договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до п.4.1 договору про відступлення права вимоги, сума відступлених прав вимоги становить 588500,00грн.

31 січня 2019 року ПП "Надія Звягельщини" надіслало ФОП Когуту В.В. претензію №2 від 28.01.19 та проінформувало ФОП Когута В.В. про заміну кредитора у зобов`язанні та реквізити, необхідні відповідачу для належного виконання зобов`язань (т.1, а.с. 19,145).

Однак, ФОП Когут В.В. в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про поворотну фінансову допомогу та спільну діяльність №12/09 від 12.09.17 кошти у розмірі 588500,00 грн, право вимоги за якими перейшло до позивача, як нового кредитора від ТОВ "Звягель Зерно" на підставі договору про відступлення права вимоги №1 від 03.07.18, не повернув, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги №1 від 03.07.18.

Слід зазначити, що договір про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором, який для третьої сторони (вимога до якої відступається) є лише підставою для заміни сторони (кредитора) у відповідному зобов`язанні, відповідний договір відступлення не є самостійною підставою виникнення чи зміни будь-яких зобов`язань для третьої особи, які мають визначатись на підставі первісного (основного) договору, на підставі якого виникли зобов`язання.

Отже, до предмету доказування у даній справі входить вирішення питань наявності у відповідача заборгованості, розміру такої заборгованості, підстав для стягнення вказаної заборгованості та факту переходу прав вимоги від старого кредитора до нового.

Таким чином, заявляючи вимогу на підставі договору про відступлення права вимоги, відповідний договір лише є підтвердженням переходу до позивача права вимоги, при цьому в обґрунтування такого права має бути досліджені первісні договори, які породжують відповідне зобов`язання.

Частиною першою статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні унормовані статтею 512 ЦК України, в силу якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Тобто, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Отже, уклавши договір про відступлення права вимоги №1 від 03.07.18 Приватне підприємство "Надія Звягельщини" отримало право вимоги до ФОП Когута В.В. за договором про поворотну фінансову допомогу та спільну діяльність №12/09 від 12.09.17 від первісного кредитора, а Фізична особа-підприємець Когут Володимир Вячеславович, в свою чергу, є боржником за зобов`язанням, що виникли за фактом надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Звягель Зерно" поворотної фінансової допомоги, але вже перед новим кредитором.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, Фізичній особі-підприємцю Когуту Володимиру Вячеславовичу Товариство з обмеженою відповідальністю "Звягель Зерно" перерахувало у готівковому вигляді кошти в розмірі 588500,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами (т.1, а.с.14-18).

При цьому, доводи відповідача про те, що кошти в розмірі 588 500,00 грн надавались не в рахунок поворотної фінансової допомоги, а на виконання умов про спільну діяльність, оскільки останній ніс затрати в межах спільної діяльності, пов`язані з обробітком землі, сплатою коштів за оренду землі, сплатою податків відповідно до умов про спільну діяльність, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, з огляду на таке.

Так, спільна діяльність суб`єктів господарювання регулюється ст.ст. 1130 - 1143 ЦК України, на підставі яких за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників (ст.1130 ЦК України).

Договір про спільну діяльність згідно ст.1131 ЦК України укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Умовами укладеного між ТОВ "Звягель Зерно" та ФОП Когутом В.В. договору №12/09 від 12.09.17 обумовлено, що для швидкого досягнення цілей за даним договором сторони зобов`язуються:

- обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу;

- у термін щомісячно проводити спільні консультації та семінари з узгодженої тематики для обговорення питань сумісної діяльності;

- виконувати спільні замовлення та замовлення один одного з предмету сумісної діяльності на пріоритетній та пільговій основі.

З долучених до матеріалів справи доказів не вбачається, що між сторонами вчинялись дії, спрямовані на досягнення цілей спільної діяльності, адже відсутні документальні докази на підтвердження того, що первісний кредитор та боржник спільно діяли у сфері сільського господарства, об`єднували майно та зусилля для досягнення спільних господарських цілей.

Долучена відповідачем до матеріалів справи розшифровка витрат по господарській діяльності ФОП Когута В.В. за 2018 рік не може бути підтвердженням спільної діяльності сторін (т.1, а.с.61), оскільки доказів виконання та ведення спільної діяльності, ведення окремого податкового та бухгалтерського обліку, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відповідачем не надано.

Умовами договору не встановлено обов`язку ТОВ "Звягель Зерно" фінансувати спільну діяльність, надавати відповідачу безповоротну фінансову допомогу, тощо.

Таким чином, зі змісту та суті договірних відносин сторін вбачається, що вказаний правочин не відповідає ст.ст.1130-1134 ЦК України та не є за своєю природою договором про спільну діяльність; його умовами та наданими документами не підтверджується наявність спільної мети сторін, об`єднання зусиль, внаслідок якого сторони отримують прибуток від спільної діяльності, що підлягає розподілу відповідно до умов договору; жодної спільної господарської мети сторони не мали, окрім здійснення відповідачем обробітку землі та всіх заходів по господарський діяльності у сфері сільського господарства по вирощуванню зернових та технічних культур використовуючи кошти надавача, тобто первісного кредитора.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що правовідносини, які виникли між первісним кредитором та відповідачем, а також фактичні відносини, що склалися між сторонами договору, за своєю суттю та правовою природою є договором позики, з огляду на те, що основною ознакою цього договору є надання поворотної фінансової допомоги, яка підлягає поверненню у визначений договором строк.

Пунктом 14.1.257 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, умовами договору №12/09 від 12.09.17, зокрема пунктом 2.1, сторони визначили, що поворотна фінансова допомога вноситься частками в готівковому вигляді, про що отримувач коштів надає надавачу прибуткові касові ордери.

Матеріалами справи підтверджується, що первісним кредитором на підставі договору №12/09 від 12.09.17 та в порядку, визначеному п.2.1 договору, у готівковому вигляді надано ФОП Когуту В.В. 588 500,00 грн поворотної фінансової допомоги, про що свідчать наявні в матеріалах справи прибуткові касові ордери, в яких підставою їх видачі зазначено "договір поворотної фінансової допомоги" (т.1, а.с.14-18). Отримання цих грошових коштів згідно прибуткових касових ордерів відповідачем не заперечується.

За приписами ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Слід зазначити, що відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, заперечуючи проти позову посилається, зокрема, на те, що договором про поворотну фінансову допомогу та спільну діяльність №12/09 від 12.09.17 не були визначені дати, які регулюють строк повернення фінансової допомоги, оскільки наявний у відповідача оригінальний примірник договору не містить дати повернення фінансової допомоги, а про існування договору про відступлення права вимоги №1 від 03.07.2019 відповідачу стало відомо лише з претензії від 28.01.2019 (т.1, а.с.47-49, 54-57).

Судами обох інстанцій встановлено, що долучені позивачем та відповідачем до матеріалів справи примірники договорів про поворотну фінансову допомогу дійсно містять розбіжності, а саме: у договорі, який надано позивачем визначено строк повернення поворотної фінансової допомоги - 12.09.18 (т.1, а.с.11-12), натомість, у примірнику відповідача такий строк відсутній (т.1, а.с.54-57).

Враховуючи те, що не можливо достеменно встановити, в якій саме редакції (в частині встановлення строку виконання зобов`язання з повернення поворотної фінансової допомоги) було підписано договір про поворотну фінансову допомогу та спільну діяльність №12/09 від 12.09.17, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що строк виконання зобов`язання щодо повернення коштів слід обраховувати з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України, якою передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2019 позивач направив ФОП Когуту В.В претензію про повернення боргу у розмірі 588500,00 грн протягом семи днів з моменту отримання вимоги (т.1, а.с. 19, 145).

Відповідно до п.1, п.2 глави II "Нормативні строки пересилання поштових відправлень" Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.01.2014р. за №173/24950, встановлено наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної-Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Таким чином, дату виникнення зобов`язання по поверненню коштів слід обраховувати з претензії, яка була направлена на адресу відповідача 31.01.2019 та у відповідності до ст.530 ЦК України.

Враховуючи положення статті 1049 ЦК України, строк повернення поворотної фінансової допомоги, отриманої відповідачем, згідно вищевказаних прибуткових касових ордерів є таким, що настав 12.02.2019.

Посилання відповідача на те, що претензію ФОП Когут В.В. не отримував, оскільки дана вимога була направлена не на юридичну адресу відповідача, а про існування договору про відступлення права вимоги №1 від 03.07.2018 останньому стало відомо лише після отримання позовної заяви, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем проживання ФОП Когута В.В. є: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.155-158).

Натомість у договорі про поворотну фінансову допомогу відповідач вказав свою адресу: 12453, Житомирська область, Житомирський район, с. Кодня, вул. Промислова 2.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву, крім іншого, зазначає про отримання претензії, оскільки вказує, що про існування договору про відступлення права вимоги №1 від 03.07.18, укладеного між ТОВ "Звягель Зерно" та ПП "Надія Звягельщини" йому стало відомо з моменту отримання претензії від 28.01.2019 (а не з позовної заяви) (т.1, а.с.48).

Судом також встановлено, що позовна заява, а також ухвала апеляційного суду направлялась на ту ж саму адресу відповідача, на яку направлялась і претензія, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (т.1, а.с.10), та отримана відповідачем.

Тобто, матеріали справи, зокрема, повідомленням про вручення поштових відправлень (а.с.169-170, 177-178) підтверджується, що ФОП Когут В.В. отримує кореспонденцію як за юридичною адресою, так і за адресою, яка визначена відповідачем у договорі.

З огляду на викладене, доводи ФОП Когута В.В. щодо отримання фінансової допомоги на безповоротній основі, а саме на спільну діяльність; щодо відсутності строку повернення коштів; щодо необізнаності ФОП Когута В.В. про наявність укладеного договору про відступлення права вимоги №1 від 03.07.2018 та відсутності обов`язку повернення коштів у розмірі 588500,00 грн, спростовуються матеріалами справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів в розмірі 588 500,00 грн правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 512, 513, 514, 525, 526, 530, 629, 1049 ЦК України.

При цьому, посилання скаржника на те, що заборгованість згідно договору про поворотну фінансову допомогу та спільну діяльність №12/09 від 12.09.2017 в розмірі 506500,00 грн була сплачена на підставі договору про переведення боргу від 30.06.2018, укладеного між ТОВ "Звягель Зерно" (первісний кредитор), ПП "Надія Звягельщини" (новий кредитор) та ФОП Когутом В.В. (боржник), колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що фактично в межах договору про поворотну фінансову допомогу та спільну діяльність в період 2017-2018 років ТОВ "Звягель Зерно" перерахувало ФОП Когуту В.В., окрім коштів у розмірі 588 500,00грн (які надані готівкою згідно прибуткових касових ордерів), також кошти у розмірі 506 500,00грн (які перераховані у безготівковому вигляді), що підтверджується наступними платіжними дорученнями №94 від 02.10.17 на суму 50000,00грн, №96 від 05.10.17 на суму 40000,00грн, №897 від 20.10.17 на суму 30000,00грн, №980 від 14.11.17 на суму 80000,00грн, №1011 від 04.12.17 на суму 40000,00грн, №1184 від 11.04.18 на суму 50000,00грн, №1187 від 12.04.18 на суму 50000,00грн, №1207 від 24.04.18 на суму 7500,00грн, №1230 від 07.05.18 на суму 50000,00грн, №1245 від 15.05.18 на суму 23000,00грн, №1251від 18.05.18 на суму 36000,00грн, №1252 від 18.05.18 на суму 14000,00грн, №1257 від 24.05.18 на суму 30000,00грн, №1262 від 29.05.18 на суму 6000,00грн, у в призначенні платежів зазначено: "короткострокова безвідсоткова фінансова позика згідно договору №12/09 від 12.09.17" (т.1, а.с.96-102).

При цьому слід зазначити, що згідно пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що в даному випадку сторони у справі шляхом перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Звягель Зерно" Фізичній особі-підприємцю Когуту В.В. грошових коштів в загальній сумі 1 095 000,00 грн згідно вищевказаних платіжних доручень та прибуткових касових ордерів відійшли від умов договору про поворотну фінансову допомогу та спільну діяльність №12/09 від 12.09.2017 в частині визначеного пунктом 2.1 розміру позики та збільшили її розмір.

Факт повернення відповідачем коштів, що надавались у безготівковому вигляді на суму 506 500,00 грн не заперечується сторонами та підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.64-68), однак жодним чином не свідчать про те, що сума 588 500,00 грн, отримана ФОП Когутом В.В. у готівковому вигляді, та яка є предметом розгляду даного спору, була повернута в порядку та на умовах, визначених договором №12/09 від 12.09.2017.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що сума 588 500,00 грн отримана останнім згідно прибуткових касових ордерів, взагалі не була предметом договору №12/09 про поворотну фінансову допомогу та спільну діяльність від 12.09.2017, спростовуються матеріалами справи, оскільки вказана сума надана на умовах, в розмірі, порядку та формі, визначених договором, на відміну від суми 506 500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Когута Володимира В`ячеславовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2019 року у справі №906/182/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №906/182/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "11" грудня 2019 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.