Рішення

від 29.10.2019 по справі 752/16838/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16838/18

Провадження №: 2/752/2283/19

Заочне РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Рєзнік В.Г.

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 , вд імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

встановив:

представник позивачаОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ..

В обгрунтування заявлених позовних вимог представником позивача ОСОБА_1 зазначено, про те що відповідач та позивач уклали договір позики на підтвердження чого ОСОБА_3 склав розписку від 11.05.2016 року в якій йдеться про те, що позивачем ОСОБА_1 передано відповідачу ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 7 306 879, 73 гривень, що складало еквівалент позичених коштів 7 306 879, 73 гривень - 290 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день складання розписки, строком до 01.06.2016 року. На виконання своїх зобов`язань відповідач повернув частину боргу 699 780 гривень 05.06.2018 року, що склало в еквіваленті 25 000 доларів США, залишок заборгованості 265 000 доларів США.

Стверджував, що за своєю правовою природою дії сторін та складання розписки підтверджують укладання договору позики. Відповідачем не виконано взяте на себе зобов`язання по поверненню коштів до 01.06.2016 року. Враховуючи прострочення основного зобов`язання щодо повернення боргу, сума боргу на момент подачі позову складала 7 740 915 гривень. Враховуючи те, що відповідачем були порушені вимоги закону, зобов`язання в обумовлений строк виконані не були, а розпискою встановлено право позивача на 15% річних від простроченої суми за весь час прострочення, що складає за період з 02.06.2016 року по 08.08.2018 року 86 905, 48 доларів США, що в еквіваленті складає 2 367 305, 27 гривень.

Просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 7 740 915 гривень, 15% річних у сумі 2 367 305, 27 гривень, а також усі судові витрати пов`язані зі зверненням позивача до суду з позовом.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні відсутній, подав заяву про розгляд справи без його участі, повідомив суд, що заявлений позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, станом на 29.10.2019 року з урахуванням міжбанківського курсу валют визначив до стягнення суму боргу в розмірі 7 139 789, 00 гривень, 15% річних за період з 02.06.2016 року по 08.08.2018 року в розмірі 2 177 851, 33 гривні.

Відповідач ОСОБА_3 або ж його представник у судовому засіданні відсутні повторно, правом подачі відзиву на позов не скористалися.

10.12.2018 року та 04.04.2019 року відповідач ОСОБА_3 повідомляв суд про неможливість явки у судові засідання, що були призначені на 11.12.2018 року та 08.04.2019 року за умови, що судові повістки надіслані судом на адресу відповідача були повернуті до суду з відміткою відділу зв`язку про причини невручення - за закінченням терміну зберігання .

Судову повістку, про виклик у судове засідання, призначене на 29.102019 року відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 також не отримали, їх повернуто до суду з відміткою відділу зв`язку про причини повернення - за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідач та його представник не зверталися до суду з будь-якими клопотаннями, щодо відкладення судового розгляду справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач обізаний про судове засідання у справі за заявленими ОСОБА_1 до нього позовними вимогами, призначене на 29.10.2019 року, відповідно у суду є підстави розглянути справу у відповідності до правил статтей 280, 281 ЦПК України, за відсутності сторін та їх представників, ухвалити заочне рішення на підставі даних матеріалів справи.

Вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 мають цивільно-правові відносини, за договором позики грошових коштів від 11.05.2016 року, який посвідчений розпискою ОСОБА_3 складеною 11.05.2016 року (а.с.9).

За даним розписки ОСОБА_3 , вона складена останнім в підтвердження факту отримання коштів у позику від ОСОБА_1 у розмірі 7 306 879,73 гривень, що еквівалентно 290 000 доларів США згідно офіційного курсу НБУ гривні до долару США станом на 11.05.2016 року. Позика є безпроцентною та підлягає поверненню у строк до 01.06.2016 року.

Договір укладено відповідно до вимог ст.ст.1046-1047 ЦК України.

Позика була в повному обсязі отримана позичальником до складання розписки, що вбачається зі змісту самої розписки.

На день подачі позову відповідач позику не повернув у повному обсязі. Строк повернення позики відповідно до умов договору сплинув 01.06.2016 року, та сума неповернутих коштів станом на 29.10.2019 року становить - 7 139 789, 00 гривень.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник несе відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, а саме боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як видно зі змісту, складеної 11.05.2016 року ОСОБА_3 розписки про отримання позики від ОСОБА_1 , якщо позичальник прострочить повернення позики, на вимогу позичкодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням п`ятнадцяти процентів річних від простроченої суми.

Позивач, від імені та в інтересах якого діяв представник ОСОБА_2 , з підстав прострочення позичальником ОСОБА_3 строку повернення позики просив стягнути з останнього 15% річних від простроченої суми за час з 02.06.2016 року по 08.08.2018 року на час ухвалення судового рішення в розмірі 2 177 851, 33 гривні.

Зроблені представником позивача розрахунки суми боргу та розміру штрафних санкцій приймаються судом до уваги, оскільки проведені з урахуванням даних про офіційний курс НБУ станом на 29.10.2019 року та міжбанківський курс продажу долару США , взятий з офіційого джерела.

Загальна сума боргу з урахуванням штрафних санкцій з підстав невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення позики у визначений договором строк складає (сума боргу 7 139 789, 00 + 15% річних 2 177 851, 33 = 9 317 640,33) 9 317 640,33 гривні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що суд позов є обґрунтованим та законним, в зв`язку з чим підлягає задоволенню.

В частині стягнення судових витрат на користь позивача, суд вважає, що дані вимоги підлягають задоволенню відповідно до правил ст. 141 ЦПК Украни,з огляду на висновки суду про задоворлення заявлених ОСОБА_1 до ОСОБА_3 позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст.ст. 524, 611, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, а також керуючись ст.ст. ст.ст. 133, 141, 258, 259, 263-265, 266 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 , вд імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , рестраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) борг за договором позики від 11.05.2016 року в сумі 7 139 789, 00 гривень, 15% річних у сумі 2 177 851, 33 гривень, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 810, 00 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 9 326 450 (дев`ять мільйонів триста двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 33 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи. Якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, наведеному вище. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення складено 29 жовтня 2019 року.

Суддя К.Г. Плахотнюк