Постанова

від 11.12.2019 по справі 5/73-22/325

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 5/73-22/325

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

за участю представників:

позивачів - 1- не з`явився,

- 2- Любавської І.Р.,

відповідачів - 1 - не з`явився,

- 2- Білоголового Я.О.,

- 3 - не з`явився,

- 4 - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору, на стороні відповідачів - Вареника В.В . ,

прокуратури - Титарчук О.В.,

Компанії Кейвуд Лімітед - Бондаренко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії Кейвуд Лімітед

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Дикунська С.Я., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.)

від 15.10.2019,

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного управління справами,

до 1) Фонду державного майна України,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна компанія ,

3) Закритого акціонерного товариства Готель Україна ,

4) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державне підприємство Готель Україна ,

про визнання недійсними установчих документів,

В С Т А Н О В И В:

заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного управління справами звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви від 18.11.2011) про визнання недійсними договору про створення Закритого акціонерного товариства Готель Україна від 28.10.2004, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційна компанія і Фондом державного майна України; рішення установчих зборів ЗАТ Готель Україна від 12.11.2004, оформленого протоколом № 1; статуту ЗАТ Готель Україна від 12.11.2004; наказів Фонду державного майна України № 2289 від 28.10.2004 Про участь Фонду державного майна України у ЗАТ Готель Україна , № 2463 від 12.11.2004 Щодо участі Фонду державного майна України у ЗАТ Готель Україна з моменту їх підписання; запису про проведення державної реєстрації ЗАТ Готель Україна . Просив припинити юридичну особу ЗАТ Готель Україна (код 33103340), зареєстровану 18.11.2004 Печерською районною у м. Києва державною адміністрацією. Зобов`язати державного реєстратора Печерської районної у м. Києві державної адміністрації провести державну реєстрацію припинення юридичної особи ЗАТ Готель Україна .

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012, позов задоволено частково.

Визнано недійсними договір про створення ЗАТ Готель Україна від 28.10.2004, укладений між ТОВ Комерційна компанія і Фондом державного майна України; рішення установчих зборів ЗАТ Готель Україна від 12.11.2004, оформлене протоколом № 1; статут ЗАТ Готель Україна від 12.11.2004. Визнано недійсними накази Фонду державного майна України № 2289 від 28.10.2004 Про участь Фонду державного майна України у ЗАТ Готель Україна , № 2463 від 12.11.2004 Щодо участі Фонду державного майна України у ЗАТ Готель Україна з моменту їх підписання; запис про проведення державної реєстрації ЗАТ Готель Україна . Припинено юридичну особу ЗАТ Готель Україна , зареєстровану 18.11.2004 Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012, Компанія Кейвуд Лімітед оскаржила його в апеляційному порядку (а.с. 131 - 140, т. 9).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 закрито апеляційне провадження у справі № 5/73-22/325 за апеляційною скаргою Компанії Кейвуд Лімітед на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

04.11.2019 Компанія Кейвуд Лімітед подала касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, в якій просить вказану ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції зазначає те, що, ознайомившись 16.07.2019 з інформацією про ЗАТ Готель Україна в Єдиному державному реєстрі судових рішень України Компанія Кейвуд Лімітед дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 5/73-22/325 порушує її права. Вказує, що Компанією Кейвуд Лімітед було прийнято рішення надати матеріальну підтримку ТОВ Комерційна компанія в сумі 10 250 000,00 доларів США (51 762 500,00 грн за курсом НБУ 5,05 грн за 1 дол. США станом на 29.01.2008) з метою формування ТОВ своєї частки в розмірі 50% статутного капіталу ЗАТ Готель Україна шляхом придбання 108 504 861 простих іменних акцій. Зазначає, що така матеріальна підтримка була надана на умовах договору позики від 28.12.2007, забезпеченням повернення якої стали вищевказані акції на підставі договору застави цінних паперів від 11.09.2008. Проте, судом не приймалось рішення щодо анулювання акцій, повернення сплачених коштів, тому рішення господарського суду від 19.12.2011 підлягає скасуванню. Вказує, що захищати інтереси держави в цьому випадку повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Посилається на відсутність у заступника прокурора права на звернення з цим позовом. Зазначає, що суди у інших справах підтвердили законність статутних та інших документів ЗАТ Готель Україна , однак всупереч цьому, 19.12.2011 у справі № 5/73-22/325 суди визнали їх недійсними (з огляду на те, що ТОВ Комерційна Компанія надавало при розгляді справ № 5/73-22/325 рішення судів у справі № 33/472). Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 48/340, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 28.11.2018 у справі № 914/2612/17 та рішення Європейського Суду з прав людини від 02.11.2004 у справі Трегубенко проти України .

У відзиві на касаційну скаргу заступник прокурора м. Києва зазначає, що у цій справі не вирішувався спір про правовідносини, учасником яких є Компанія Кейвуд Лімітед , оскаржуване рішення не містить жодних суджень про права, інтереси та обов`язки останньої. Вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно закрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Компанія Кейвуд Лімітед на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України. Посилається на постанову Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15. Просить ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з наведених у відзиві підстав.

Державне управління справами у відзиві на касаційну скаргу вказує на те, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до вимог ст. 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Вважає ухвалу апеляційного суду законною, а тому просить залишити її без змін.

05.12.2019 до Верховного Суду від Компанії Кейвуд Лімітед надійшло клопотання про передачу справи № 5/73-22/325 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке підтримала під час касаційного розгляду справи 11.12.2019 представник скаржника. Клопотання обґрунтоване тим, що ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. У клопотанні Компанії Кейвуд Лімітед містяться посилання на постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 48/340, від 06.08.2018 у справі № 910/14369/16, від 10.01.2019 у справі № 569/3656/13-ц.

При цьому у клопотанні не сформульовано у чому полягає виключна правова проблема у цій справі.

Оскільки Компанією Кейвуд Лімітед не доведено існування виключної правової проблеми, у зв`язку з якою необхідно передати справу до Великої Палати Верховного Суду, а зазначені нею у клопотанні справи Верховного Суду не підтверджують те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з подібних правовідносин, Верховний Суд відмовляє у задоволенні цього клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено апеляційним судом, задовольняючи частково позов у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що Державне управління справами, надавши дозвіл на створення ЗАТ Готель Україна листом № 01002-01/3-2443 від 08.09.2004, перевищило свої повноваження щодо управління спірним майном. Взявши до уваги вказане, встановивши, що накази Фонду державного майна України № 2289 від 28.10.2004, № 2463 від 12.11.2004 суперечать чинному законодавству України, визнав їх недійсними. Також, місцевий суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ЗАТ Готель Україна та припинив таку юридичну особу у зв`язку з тим, що під час її створення були допущені порушення чинного законодавства України. Господарський суд зазначив, що, оскільки при створенні ЗАТ Готель Україна , засновниками якого були ТОВ Комерційна компанія , Фонд державного майна України, до його статутного фонду було передано цілісний майновий комплекс готель Україна Державного підприємства Готель Україна , то заступником прокурора правомірно було подано цей позов.

Компанія Кейвуд Лімітед , яка не була залучена до участі у справі, вважає, що вказане рішення суду першої інстанції порушує її права, а тому має бути скасоване.

За ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Основного закону України).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Белле проти Франції (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Водночас, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України ).

Держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційний перегляд судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в цьому випадку - норм ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційний перегляд судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, суд апеляційної інстанції має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги, який не був залучений до участі в справі.

Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України (така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112).

Дослідивши в судовому засіданні зміст рішення місцевого господарського суду, надавши належну оцінку доводам апеляційної скарги Компанії Кейвуд Лімітед , суд апеляційної інстанції встановив, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 немає жодного обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів Компанії Кейвуд Лімітед ; оскаржуване рішення не містить будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки Компанія Кейвуд Лімітед ; місцевим господарським судом було прийнято рішення про права, інтереси та обов`язки лише сторін у цій справі.

Джерело походження коштів, за рахунок яких відбувається внесення частки до статутного капіталу товариства, не є предметом спору у справі з корпоративних правовідносин. Відносини між Компанією Кейвуд Лімітед і відповідачем-2 склалися у межах правовідносин позики, застави, які відмінні від корпоративних правовідносин, що існують у цій справі між її учасниками.

Отже, факт надання у 2008 році Компанією Кейвуд Лімітед відповідачу-2 матеріальної підтримки в сумі 10 250 000, 00 доларів США (а.с. 254-255, т. 9) для поповнення обігових коштів і купівлі частки шляхом придбання простих іменних акцій ЗАТ Готель Україна , не свідчить про те, що прийняте судом першої інстанції рішення про визнання недійсними установчих документів ЗАТ Готель Україна впливає на права, інтереси та (або) обов`язки Компанії Кейвуд Лімітед .

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки Компанії Кейвуд Лімітед .

Вказаним спростовуються доводи скаржника про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 5/73-22/325 порушує його права.

Отже, апеляційний суд правомірно і обґрунтовано закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії Кейвуд Лімітед на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що прокурор не мав права подавати цей позов, то необхідно зазначити, що прокурор не був позбавлений права звернутись з цим позовом згідно з вимогами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Щодо постанов Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 28.11.2018 у справі № 914/2612/17, на які посилається скаржник як на підставу неможливості прокурора звернутись з цим позовом (без доведення наявності необхідних умов для такого звернення), то необхідно зазначити, що ці постанови були прийняті у 2018 році і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, яке прийняте 19.12.2011, з таких підстав.

Вказані судові справи та ця справа мають різні за своїм характером і правовим регулюванням правовідносини, тобто справи вирішені згідно з нормами права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин на момент їх виникнення.

Щодо посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, рішення Європейського Суду з прав людини від 02.11.2004 у справі Трегубенко проти України , то Компанія Кейвуд Лімітед відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не вказала яким чином ухвала суду апеляційної інстанції суперечить чи не відповідає вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду чи рішенню ЄСПЛ. Крім того, у справі № 48/340 Велика Палата Верховного Суду виходила з інших фактичних обставин, ніж ті, що були встановлені при розгляді цієї справи судом апеляційної інстанції.

Також, недоречним є посилання Компанії Кейвуд Лімітед на постанову Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 48/340, адже у цій справі судом касаційної інстанції досліджувалось питання можливості апеляційним судом до відкриття провадження за апеляційною скаргою незалученої особи (а не за наслідками відкриття провадження і призначення такої апеляційної скарги до розгляду) встановити чи стосується оскаржуване рішення прав і обов`язків вказаної особи.

Щодо доводів скаржника про те, що суди у інших справах (зокрема, у справі № 33/472) підтвердили законність статутних та інших документів ЗАТ Готель Україна , то необхідно зазначити, що предметом спору у справі № 33/472 було визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння, а не законність установчих документів ЗАТ Готель Україна . Водночас, на момент прийняття рішень у справі № 33/472 установчі документи ЗАТ Готель Україна були чинними і питання щодо їх недійсності не було предметом судового розгляду.

Апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги було враховано аргументи Компанії Кейвуд Лімітед та надано їм належну правову оцінку, а також було почуто її, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа Проніна проти України ).

Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Доводи, наведені в касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки доказів, в той час як суд касаційної інстанції в силу ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відповідає вимогам ст. 236 ГПК України і підстав для її скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Компанію Кейвуд Лімітед .

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу Компанії Кейвуд Лімітед залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2019 року у справі за № 5/73-22/325 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач