Рішення

від 09.12.2019 по справі 428/16118/18

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №428/16118/18

Провадження №2/428/374/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Чумак Ю.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_4. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганскої області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Спецкабель про зобов`язання видати належно оформлену трудову книжку, стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Спецкабель (далі - ТОВ НВП Спецкабель ) про зобов`язання видати належно оформлену трудову книжку, стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що з жовтня 2010 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем. В порушення приписів ч.1 ст.115 КЗпП України їй не виплатили заробітну плату за вересень 2018 року. Керівник підприємства спочатку запропонував їй написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 10.10.2018 року, а пізніше - заяву про звільнення з роботи з 28.09.2018 року. 29.10.2018 року вона написала заяву про звільнення з роботи з 05.11.2018 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України та надіслала її поштою на адресу відповідача, яку відповідач отримав 13.11.2018 року. 05.11.2018 року вона прийшла на роботу, проте охорона вивела її за територію підприємства. Факт не допуску її на роботу було зафіксовано актом та відеозаписом. У день звільнення 05.11.2018 року їй не видали належно оформлену трудову книжку та не провели повний розрахунок за відпрацьовані 12 робочих днів у жовтні 2018 року та 3 робочі дні у листопаді 2018 року в розмірі 2689,20 грн., нараховану, але не виплачену заробітну плату за січень-вересень 2018 року в розмірі 642,92 грн., компенсацію за 80 календарних днів невикористаної відпустки в розмірі 9797,96 грн., тримісячний середній заробіток відповідно до ч.1 ст.44 КЗпП України в сумі 11261,02 грн., а загалом 24391,10 грн. Також відповідач має сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.11.2017 року по 12.12.2018 року, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2017 року по 12.12.2018 року. З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд зобов`язати ТОВ НВП Спецкабель видати їй належно оформлену трудову книжку, стягнути з ТОВ НВП Спецкабель належні їй до виплати у день звільнення грошові кошти в розмірі 24391,10 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.11.2018 року по 09.12.2019 року в розмірі 49156,33 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2018 року по 09.12.2019 року в розмірі 49156,33 грн.

30.07.2019 року судом постановлено ухвалу про витребування доказів.

18.10.2019 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

25.11.2019 року судом постановлено ухвалу про привід свідка.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлений позов. Суду пояснила, що працювала в ТОВ НВП Спецкабель до 10.10.2018 року. В жовтні 2018 року декілька разів ходила на роботу. 05.11.2018 року прийшла на роботу в ТОВ НВП Спецкабель , до неї вийшов ОСОБА_3 та сказав, що вона у них більше не працює, після чого її вивели за межі території підприємства.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав заявлений позов. Суду пояснив, що ОСОБА_1 з жовтня 2010 року за направленням центру зайнятості працювала в ТОВ НВП Спецкабель . В жовтні 2018 року директор підприємства почав примушувати працівників писати заяви про надання неоплачуваних відпусток. З жовтня 2018 року перестали платити заробітну плату та запропонували минулим числом написати заяву про звільнення з роботи. В зв`язку з цим ОСОБА_1 написала заяву про звільнення з роботи з 05.11.2018 року. Оскільки відповідач цю заяву не отримав, вона потрапила на територію підприємства, щоб з`ясувати питання про звільнення. Керівництво, побачивши цю заяву, відмовилось її прийняти та ОСОБА_1 вивели з території цеху. Після цього позивач зателефонувала йому та попросила засвідчити ці події. Він і ОСОБА_5 приїхали до ОСОБА_1 , проте керівництво не пустило її на роботу. Під час спілкування їм повідомили, що ТОВ НВП Спецкабель тут не знаходиться. Ці події було зафіксовано на відео. В зв`язку з порушенням законодавства про працю працівник має право визначати час звільнення. При цьому позивачу не виплатили заробітну плату. ОСОБА_1 за весь час роботи не отримувала жодної відпустки. 06.11.2018 року позивач звернулась до Центру зайнятості, скільки 05.11.2018 року звільнилась з роботи, проте їй відмовили у наданні статусу безробітної та виплати допомоги через відсутність трудової книжки. Через інших працівників керівництво підприємства передало, що ОСОБА_1 звільнили з роботи 28.09.2018 року.

Представник відповідача ТОВ НВП Спецкабель в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило. Своїм правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що знає ОСОБА_4 , з яким має дружні стосунки, та ОСОБА_1 , яка є його знайомою. Приблизно рік назад він, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 поїхали по об`їзній дорозі до будівлі, підійшли до дверей та почали стукати. Вони приїхали на роботу до позивача, щоб забрати трудову книжку ОСОБА_1 . Вона хотіла увійти всередину на територію, проте її не впустили. Чи ходила ОСОБА_1 на роботу з 28.09.2018 року по 05.11.2018 року йому невідомо.

Вислухавши пояснення учасників справ, свідчення свідка та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

В жовтні 2010 року ОСОБА_1 почала трудові відносини з ТОВ НВП Спецкабель (код ЄДРПОУ 37192330), що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).

За поясненнями позивача, вона працювала в ТОВ НВП Спецкабель на посаді волочильника дроту.

Згідно з вищезазначеними індивідуальними відомостями про застраховану особу вересень 2018 року є останнім робочим місяцем, коли позивач працювала в ТОВ НВП Спецкабель .

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків 28.09.2018 року - останній робочий день позивача в ТОВ НВП Спецкабель .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що 29.10.2018 року вона написала заяву про звільнення з роботи з 05.11.2018 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

Таким чином, з урахуванням обставин, встановлених в судовому засіданні, відповідно до приписів ч. 2, 4 ст. 81 ЦПК України суд приходить до висновку, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ НВП Спецкабель припинились 28.09.2018 року, про що відповідач повідомив органи податкової служби.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 2 ст. 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

В судовому засіданні було встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 відповідач видав їй трудову книжку, що позбавило її можливості стати на обліку як особі, яка шукає роботу, та отримувати матеріальну допомогу по безробіттю, що підтверджується копією листа Сєвєродонецького міського центра зайнятості від 07.11.2018 року №13-Г-9-3381-01-17.

Також зі свідчень свідка ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_1 намагалась потрапити на територію підприємства, де вона працювала, щоб забрати свою трудову книжку.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 зобов`язати ТОВ НВП Спецкабель видати їй належно оформлену трудову книжку підлягає задоволенню.

Також в судовому засіданні було встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. 1 ст. 47 КЗпП України та в день звільнення ОСОБА_1 не видав їй належно оформлену трудову книжку.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, враховуючи, що з 28.09.2018 року по день розгляду справи позивач продовжує перебувати у вимушеному прогулі внаслідок затримки з боку відповідача видачі їй трудової книжки, за цей період позивачу за рахунок відповідача має бути сплачений середній заробіток.

Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток за затримку виплати трудової книжки позивач просила стягнути за період з 05.11.2018 року по 09.12.2019 року, включно.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд враховує, порядок, визначений постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок).

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Заробітна плата за два місяці, що передували дню звільнення ОСОБА_1 становила в липні 2018 року - 3723 грн., в серпні 2018 року - 3725 грн., таким чином середньомісячна заробітна плата становить 3724 грн. ((3723 грн. + 3725 грн.) : 2 = 3724 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу стягується за період з 06.11.2018 року по 09.12.2019 року, включно.

Середній заробіток за період з 06.11.2018 року по 30.11.2018 року становить 3192 грн. (3724 грн. : 21 робочий день х 18 днів вимушеного прогулу = 3192 грн.), середній заробіток за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року, тобто за 12 місяців вимушеного прогулу становить 44688 грн. (12 міс. х 3724 грн. = 44688 грн.), середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2019 року по 09.12.2019 року становить 1064 грн. (3724 грн. : 21 робочий день х 6 днів вимушеного прогулу = 1064 грн.). Підсумовуючи зазначені суми, отримуємо розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 48944 грн., який визначений без утримання податків і інших обов`язкових платежів, який підлягає стягненню на користь позивача.

Отже, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2018 року по 09.12.2019 року, включно, визначену без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в розмірі 48944 грн.

Щодо решти позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення належних їй до виплати у день звільнення грошових кошти в розмірі 24391,10 грн. суд відзначає наступне.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач в порушення приписів ч.1 ст.115 КЗпП України не виплатив їй заробітну плату за жовтень-листопад 2018 року.

Суд враховує, що в судовому засіданні було встановлено, що 28.09.2018 року є останнім робочим днем позивача в ТОВ НВП Спецкабель .

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків ТОВ НВП Спецкабель (код ЄДРПОУ 37192330) в повному обсязі виплатило позивачу заробітну плату по вересень 2018 року, включно.

Відомості про наявність заборгованості ТОВ НВП Спецкабель перед ОСОБА_1 із виплати заробітної плати за жовтень-листопад 2018 року позивачем не надані.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Таким чином, з урахуванням того, що судом встановлено, що днем припинення трудових відносин між сторонами є 28.09.2018 року, а доказів на підтвердження того, що трудові відносини були припинені 05.11.2018 року позивач не надала, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати за жовтень-листопад 2018 року в сумі 2689,20 грн.

Стосовно вимог стягнути нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 642,92 грн. суд відзначає, що також відсутні підстави для її стягнення. Оскільки за цей період заробітна плата була нарахована та сплачена позивачу в повному обсязі, з якої відповідно до приписів п.162.1.3. та п.14.1.180 Податкового кодексу України було також відраховано військовий збір в розмірі 1,5% та податок на доходи фізичних осіб, що позивач не врахувала.

Не підлягає також задоволенню вимога стягненню на користь позивача компенсації за 80 днів невикористаної відпуски в розмірі 9797,96 грн.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження того, що за період роботи в ТОВ НВП Спецкабель вона щорічно використовувала лише 14 днів оплачуваної відпустки.

Суд відзначає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог (ст.81 ЦПК України).

Оскільки зазначені вимоги позивача про стягненню з відповідача компенсації за 80 днів невикористаної відпуски нічим не підтверджені, то це має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення вихідної допомоги при звільненні відповідно до ст. 44 КЗпП України в сумі 11261,02 грн.

Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Таким чином, для вирішення питання про стягнення вихідної допомоги в сумі 11261,02 грн., має значення, з яких підстав був припинений трудовий договір між ОСОБА_1 та ТОВ НВП Спецкабель .

Відомості про те, що стало підставою розірвання трудового договору між сторонами, які були б підтверджені належними та достатніми доказами, в матеріалах справи відсутні. Вимога про визнання ОСОБА_1 звільненою саме з причин порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства по працю, не заявлялась, хоча в даному випадку саме такий спосіб захисту має бути застосований позивачем і передувати заявленню вимоги про стягнення вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що судом частково задоволено позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не можуть бути задоволені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 06.11.2018 року по 09.12.2019 року, включно, в сумі 49156,33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, виходить з того, що в судовому засіданні не було підтверджено доказами, що на день звільнення відповідач не провів ОСОБА_1 виплату усіх належних їй сум і що підстави для нарахування та сплати таких сум дійсно існували. За таких обставин застосування наслідків, встановлених ст.. 117 КЗпП України, є неможливим.

Крім того, слід врахувати, що судом стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2018 року по 09.12.2019 року, включно, визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в розмірі 48944 грн. В будь-якому випадку одночасне стягнення середнього заробітку за один і той самий період за ст.117 КЗпП України та за ст. 235 КЗпП України є неможливим.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного суду України у справі №6-2912-цс16, в якій суд зазначив, що не можна погодитись із тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з урахуванням того, що позивач була звільнена від сплати судового збору з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, розрахований пропорційно сумі задоволених позовних вимог, в розмірі 1406,57 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280 - 284, 287 - 289, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Спецкабель видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Спецкабель на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2018 року по 09.12.2019 року, включно, визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в сумі 48944 (сорок вісім тисяч дев`ятсот сорок чотири) грн. 00 коп.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Спецкабель на користь держави судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складене 16.12.2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Спецкабель , місце знаходження: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47, фактичне місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, б. 19, офіс 1, код ЄДРПОУ 37192330.

Суддя Ж. І. Кордюкова