Ухвала

від 15.09.2020 по справі 428/16118/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 428/16118/18

провадження № 61-12901ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 грудня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 22 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Спецкабель про зобов`язання видати належно оформлену трудову книжку, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з указаним позовом, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила зобов`язати відповідача видати їй належно оформлену трудову книжку, стягнути з відповідача належні їй до виплати у день звільнення грошові кошти в розмірі 24 391,10 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 листопада 2018 року до 09 грудня 2019 року в розмірі 49 156,33 грн та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 листопад 2018 року до 09 грудня 2019 року в розмірі 49 156,33 грн.

Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою від Луганського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Спецкабель видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Спецкабель на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 листопад 2018 року до 09 грудня 2019 року, включно, визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в сумі 48 944 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

26 серпня 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 грудня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, в якій просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення в частині стягнення всіх, належних їй при звільненні, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати і в цій частині направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28 серпня 2020 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102,00 грн.

Предметом позову у цій справі серед інших вимог є стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 122 703,76 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Тобто в указаній частині справа № 428/16118/18 є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Також предметом позову в цій справі є вимога про зобов`язання видати належно оформлену трудову книжку.

Зазначена справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки посилання в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями, та зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявники не продемонстрували наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine ( Азюковська проти України ) рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням вказаного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Зазначення у постанові Луганського апеляційного суду від 23 січня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 грудня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 22 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Спецкабель про зобов`язання видати належно оформлену трудову книжку, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська