ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 року Справа №2-а-828/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Бишевська Н.А., Коршун А.О.
при секретарі - Буланій Л.О.
за участю представників:
позивача - не з’явився
відповідача - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді Кіровоградської обаласті
на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.06.09
у справі № 2-а-828/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді
про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, в якому просила визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною; зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачу як дитині війни повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач зазначену надбавку до пенсії позивачу у встановленому розмірі у 2006-2008 роках не нараховував та не виплачував. Такі дії відповідача є протиправними, такими, що суперечать Конституції України та Законам.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.06.09 (суддя Бурко Р. В.) позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 30% від щомісячної соціальної допомоги, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язано Управління Пенсійного фонду в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 30% від щомісячної соціальної допомоги, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з вересня 2007 року до 01.01.08, та з червня 2008 року по 31.12.08.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Перерахунок окремим категоріям громадян територіальні управління Пенсійного фонду проводять за наявності від центрального органу відповідних нормативно-розпорядчих документів. Крім того, управління є неналежним відповідачем по справі, відповідачами по справі повинні бути Пенсійний фонд України, Кабінет Міністрів України, Державне казначейство України, як єдиний розпорядник бюджетних коштів.
З питань застосування положень ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем судове рішення в цій частині не оскаржується.
Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином .
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача, у зв’язку з чим Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, на обліку в якому перебуває позивач, є належним відповідачем у справі, доводи відповідача з цього приводу до уваги не приймаються.
Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006-2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в 2008 році вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає, що в період з 09.07.07 по 31.12.07 та в період з 22.05.08 по 31.12.08 позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, неправильно визначив період нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни, а саме: з вересня 2007 року до 01.01.08, та з червня 2008 року по 31.12.08.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, визначеними в ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність коштів на виплату передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
В даному випадку відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Норми діючого законодавства не обмежують таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції невірно визначено період здійснення перерахунку позивачу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення згідно ст.201 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді - задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.06.09 у справі № 2-а-828/09 - змінити в частині визначення періоду здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок і виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням різниці, яка була виплачена позивачу у цей період.
В іншій частині постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.06.09 у справі № 2-а-828/09 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Постанову складено в повному обсязі 22.02.10
Головуючий суддя: І. Ю. Добродняк
суддя: Н. А. Бишевська
суддя: А. О. Коршун
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.01.2010 |
Оприлюднено | 20.09.2010 |
Номер документу | 8639101 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Старобільський районний суд Луганської області
Озеров Віталій Олександрович
Адміністративне
Ставищенський районний суд Київської області
Галич Юрій Михайлович
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Добродняк Ірина Юріївна
Адміністративне
Великописарівський районний суд Сумської області
Семенова Оксана Сергіївна
Адміністративне
Голованівський районний суд Кіровоградської області
Гут Юрій Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні