Рішення

від 05.12.2019 по справі 909/743/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/743/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Феденько Н. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ"

до відповідача: Фермерського господарства "Володимир"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аланс Трейд"

про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно вартістю 147954 грн 67 к.

за участю:

від позивача: Тереза Юлія Олександрівна,

від відповідача: Родіков Ігор Степанович, ОСОБА_1

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА": представник не з`явився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аланс Трейд": представник не з`явився

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" із позовною заявою до Фермерського товариства "Володимир" про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно вартістю 147954 грн 67 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

19.07.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити розгляд справи по суті на 11.09.2019 (ухвала від 19.07.2019), яке суд постановив відкласти на 18.09.2019 (ухвала від 11.09.2019).

18.09.2019 суд постановив перейти до розгляду справи № 909/743/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначити підготовче засідання на 16.10.2019 (ухвала від 18.09.2019), в якому суд оголосив перерву до 30.10.2019 з подальшим відкладенням підготовчого засідання на 18.11.2019.

18.09.2019 задоволив клопотання відповідача від 17.09.2019 вх.№17993/19 та залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Аланс Трейд" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

24.09.2019 суд задоволив клопотання позивача від 20.09.2019 вх.№18201/19 та залучив до участі у справі Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

26.09.2019 відповідач подав відзив на позов вх.№16489/19 , який суд прийняв до розгляду.

07.10.2019 позивач подав відповідь на відзив вх.№17092/19, яку суд прийняв до розгляду та клопотання про приєднання до матеріалів додаткових доказів вх.№17093/19, яке суд задоволив.

30.10.2019 відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів вх.№18812/19, яке суд задоволив.

18.11.2019 від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів направлення на адресу сторін товарно-транспортної накладної від 17.04.2019 №KR-2552 (вх.№20088/19), які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.11.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 05.12.2019.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце його проведення, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (від 28.11.2019 вх.№22040/19), яке приєднане до матеріалів справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Аланс Трейд" в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення. Ухвали суду направлялася відповідачу, відповідно до ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулися на адресу суду з відділення поштового зв`язку із зазначенням причини повернення: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третіх осіб належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.12.2019 суд проголосив вступну і резолютивну частину рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю договірних відносин між сторонами та підстав для передачі товару. Позивач зазначив, що він набув права власності на спірний товар згідно договору поставки нафтопродуктів №18/1363 від 31.12.2018; звернув увагу на визнання відповідачем факту отримання товару; вказав, що відповідач зобов"язаний повернути отриманий товар позивачу, оскільки він переданий помилково та отриманий останнім безпідставно. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст.1212 та 1213 ЦК України.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Заперечення відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов вх.№16489/19 від 26.09.2019. Зазначив, що нафтопродукти отримав на підставі товарно-транспортної накладної, тому товар не є безпідставно набутим майном. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача пояснень щодо позову та наявності доказів, що підтверджують підтримання позову чи заперечення проти позову не подала.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача пояснень щодо позову та наявності доказів, що підтверджують підтримання позову чи заперечення проти позову не подала.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом позову є вимога про повернення безпідставно отриманого майна.

31.12.2018 Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" уклали договір поставки нафтопродуктів №18/1363 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов"язався поставляти позивачу нафтопродукти на умовах, вказаних у договорі.

17.04.2019 на підставі Додаткової угоди №13 від 16.04.2019 до договору, позивач придбав у постачальника дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 6362 л., що підтверджується видатковою накладною від 17 квітня 2019 року №КR-2552 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 17 квітня 2019 № КR-2552, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Як стверджував позивач, 18.04.2019 дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 6362 л. експедитор помилково передав відповідачу - Фермерському господарству "Володимир" за адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, с.Збора, вул.Молодіжна,2в, що підтверджується підписом керівника та печаткою господарства на товарно - транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 17 квітня 2019 року № КR-2552.

31.05.2019 зважаючи на відсутність між сторонами спору будь-яких договірних відносин, з метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив претензію №520 з вимогою повернути безпідставно набуте майно, докази чого знаходяться в матеріалах справи. Проте ця вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Відповідач факту отримання товару не заперечив, проте вказав, що він оплатив частину отриманого пального на підставі рахунку -фактури №ИФ-250 від 18.04.2019 на суму 137376 грн, виставленого ТОВ "АЛАНС ТРЕЙД", що підтверджується платіжним дорученням №368 від 18.04.2019 на суму 114480 грн без врахування ПДВ, про що експедитор та водій були обізнані, оскільки не зливали пальне до моменту отримання коштів. Первинні документи щодо поставки пального обіцяли надати пізніше.

22.04.2019 відповідач від позивача отримав рахунок- фактуру №МО-0029116 на суму 38218 грн 50 к., накладну №2294 від 17.04.2019 та податкову накладну №8865 від 17.04.2019 на таку ж суму. Представник відповідача зазначив, що виставлення рахунку та надання накладних свідчить про обізнаність позивача про оплату 18.04.2019 частини поставленого товару та наявність правових підстав для його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 17 квітня 2019 року № КR-2552 в графі пункт розвантаження зазначено: Івано-Франківська область, Калуський район, тобто товар доставлено згідно цієї адреси не помилково, оскільки позивач з моменту формування товарно-транспортної накладної знав пункт призначення товару; доказів, які б свідчили що пальне мало бути передане іншій юридичній чи фізичній особі за іншою адресою матеріали справи не містять. Як і не містять доказів спростування обставин, на які посилався відповідач щодо дій експедитора та водія, яким позивач доручив доставку пального.

Таким чином, суд встановив, що спірне майно (дизельне паливо) передано позивачем відповідачеві за існування достатніх правових підстав, а саме з правочину, укладеного у спрощений спосіб шляхом підписання товарно-транспортної накладної та поставлення печатки, тобто у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Крім того позивач, як зазначив його представник, для мінімізації негативних наслідків від втрати майна, сформував видаткову накладну і податкову накладну на частину вартості безпідставно отриманих відповідачем нафтопродуктів, сподіваючись, що відповідач добросовісно оплатить хоча б ту частину товару, кошти за який не перерахував на рахунок ТОВ "АЛАНС ТРЕЙД".

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, частин першої, другої ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1,2,8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, частини першої ст. 177 ЦК України, частини першої ст. 202 ЦК України, частини першої ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що лише чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, суд ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Висновок суду.

З системного аналізу викладеного вище законодавства та матеріалів справи слідує, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Надання позивачем для підпису товарно-транспортної накладної та її підписання відповідачем засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Крім того, матеріали справи містять ряд первинних документів, які підтверджують здійснення господарської операції із переміщення товару та всі вони свідчать про недостатність контролю з боку відповідальних осіб позивача за ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

У зв`язку з наведеним, а також беручи до уваги зазначені положення законодавства, докази які подані сторонами з урахуванням правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, фактичні обставини у справі, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту безпідставного набуття чи збереження відповідачем майна позивача за рахунок останнього у розумінні приписів статті 1212 ЦК, відтак у позові належить відмовити.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2219 грн 33 к., що підтверджується платіжними дорученнями від 09 липня 2019 року №11941.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховуючи відмову у задоволенні позову, судовий збір в сумі 2219 грн 33 к. покладає на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" вул. Солом`янська, 11, м. Київ, 03110 (код 24812228) до Фермерського господарства "Володимир", вул. Фермерська, 1, с. Збора, Калуський район, Івано-Франківська область, 77322 (код 32200796) про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно вартістю 147954 грн 67 к. відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.12.2019

Суддя Максимів Т. В.