Постанова

від 03.06.2020 по справі 909/743/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2020 р. Справа №909/743/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Дубник О.П.

суддів Гриців В.М.

Зварич О.В.

за участю секретаря судового засідання Кіра О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" без номера від 03.01.2020 (вх. №01-05/69/20 від 08.01.2020)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2019 (суддя Максимів Т.В., повний текст складено 16.12.2019)

у справі № 909/743/19

за позовом: ТОВ "ГЛУСКО РІТЕЙЛ", м. Київ

до відповідача: Фермерського господарства (далі ФГ) "Володимир", с. Збора, Калуський район, Івано-Франківська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Підприємство з іноземними інвестиціями (далі ПП) "АМІК УКРАЇНА", м. Київ

від третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "АЛАНС ТРЕЙД", м. Київ

про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно вартістю 147954,67 грн.

за участю представників:

від позивача: Тереза Ю.О. - адвокат в режимі відеоконференції (довіреність №344 від 26.12.2019);

від відповідача: Родіков І.С. - адвокат (ордер серія ІФ №072831 від 20.03.2020);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з`явився (належно повідомлений);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явився (належно повідомлений).

ВСТАНОВИВ:

1. Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно з ст. 222 ГПК України та проводилось в режимі відеоконференції відповідно до ч.1 ст. 197 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.

2.Вирішення процесуальних питань .

Ухвалою суду від 24 січня 2020 року задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження.

12 лютого 2020 року суд ухвалив призначити розгляд справи на 18 березня 2020 року та задоволив клопотання представника апелянта про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.03.2020 року в зв`язку із запровадженням карантину з метою попередження розповсюдження короновірусної інфекції вирішено розгляд справи здійснювати в межах розумного строку.

Треті особи в судове засідання не з`явилися.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПІІ "АМІК УКРАЇНА" про судове засідання 03.06.2020 повідомлена належним чином, про що свідчить витяг з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з яких вбачається, що відправлення вручено 25.05.2020 (трек-номер 7901010977234).

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "АЛАНС ТРЕЙД" 03.04.2020 повернулася поштова кореспонденція, яка направлялася судом, а саме: ухвала суду від 24.01.2020, якою відкрито апеляційне провадження, та ухвала суду від 12.02.2020, якою третя особа ТОВ "АЛАНС ТРЕЙД" повідомлялася про розгляд справи на 18.03.2020, відповідно до довідки АТ Укрпошта Ф.20 про причини повернення/досилання, причинами повернення зазначено за закінченням терміну зберігання . Крім того, 25.05.2020 від третьої особи ТОВ "АЛАНС ТРЕЙД" повернулася поштова кореспонденція надіслана судом, а саме: ухвала від 18.03.2020, якою розгляд справи відкладено в межах розумного строку та ухвала від 30.03.2020 з повідомленням розгляд справи 20.05.2020, відповідно до довідки АТ Укрпошта Ф.20 про причини повернення/досилання, причинами повернення зазначено за закінченням встановленого строку зберігання .

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності третіх осіб, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПІІ "АМІК УКРАЇНА" скористалася своїм правом та надіслала на адресу пояснення у справі вих..№ 486 від 18.02.2020 (вх..№ 01-04/1145/20 від 24.02.2020), в подальшому про дату, час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, що свідчить про можливість розгляду справи у її відсутності.

Щодо неявки в судові засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "АЛАНС ТРЕЙД", то слід зазначити, що поштова кореспонденція судом направлялася за адресою, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21А, офіс 107), однак така кореспонденція поверталася до суду, з зазначенням причини невручення за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності третьої особи ТОВ "АЛАНС ТРЕЙД", так як судом вжито всіх можливих заходів для її належного повідомлення.

3. Короткий зміст позовних вимог .

11 липня 2019 року ТОВ "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фермерського господарства Володимир про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно: дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО УКТЗЕД 2710194300 у кількості 6 362 літрів вартістю 147954,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю договірних відносин між позивачем та відповідачем та підстав для передачі товару. Позивач зазначив, що він набув права власності на дизельне пальне згідно договору поставки нафтопродуктів №18/1363 від 31.10.2018. укладеним з третьою особою ПП "АМІК УКРАЇНА".

Правові підстави позову - ст. ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

4. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Судом зроблено висновок, що позивач не довів факту безпідставного набуття чи збереження відповідачем майна позивача в розумінні приписів статті 1212 ЦК України. Судом встановлено, що надання позивачем для підпису товарно-транспортної накладної від 17.04.2019 року № KR-2552 та її підписання відповідачем засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків. Крім того, суд зазначає про наявність в матеріалах справи первинних документів (рахунку-фактури, накладної, податкової накладної), які підтверджують здійснення господарської операції із переміщення товару.

5.Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

5.1. Позивач - ТОВ "ГЛУСКО РІТЕЙЛ", подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зокрема зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив достатність підстав для передачі позивачем майна відповідачу, проте на думку скаржника відповідач підтвердив відсутність між сторонами спору будь-яких господарських відносин і наявності таких відносин тільки з ТОВ "АЛАНС ТРЕЙД". Посилаючись на відсутність первинних та інших документів, які підтверджують наявність між сторонами спору укладеного правочину суд першої інстанції вважає, що це є тільки недоліком у роботі позивача, який не забезпечив складання таких документів. Водночас, скаржник зазначає, що відповідач у відзиві і в судових засіданнях неодноразово підтвердив, що жодні правочини між сторонами спору не укладалися і єдиним постачальником для відповідача було ТОВ "АЛАНС ТРЕЙД". Крім того, у своєму рішенні суд першої інстанції зробив висновок, що товарно-транспортна накладна, яка містить підпис керівника і відтиск печатки Фермерського господарства Володимир , є правочином, укладеним у спрощений спосіб, хоча не думку скаржника, з боку позивача цей документ ніким не підписувався, а представник позивача не був присутній при передачі нафтопродуктів відповідачу. Також в рішенні суду першої інстанції зазначено про відсутність доказів, що пальне мало бути передано іншій особі, однак скаржник зазначає, що у товарно-транспортній накладній вантажоодержувачем вказано ТОВ"ГЛУСКО РІТЕЙЛ", а жодних посилань на Фермерське господарство Володимир та/або ТОВ "АЛАНС ТРЕЙД" товарно-транспортна накладна не містить. Скаржник вважає помилковим твердження, що у товарно-транспортній накладній в графі пункт розвантаження значиться Івано-Франківська область, Калуський район, що підтверджує, що нафтопродукти були доставлені Фермерському господарству Володимир не помилково, однак в Калуському районі є п`ятдесят чотири населені пункти, а конкретний населений пункт не вказаний. Водночас скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, зазначивши, що виставлення позивачем відповідачу рахунку на частину вартості дизельного пального (38218,50 грн з 147954,79 грн) свідчать про оплату частинами товару і наявність правових підстав для отримання товару, водночас судом не встановлено, кому і на якій підставі було перераховано кошти за товар, якщо власником товару є позивач.

5.2. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на те, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта є такими, що не відповідають встановленим обставинам по справі. Зокрема, відповідач зазначає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю на настання відповідних правових наслідків, а надання позивачем для підпису товарно-транспортної накладної, де чітко зазначена адреса пункту розвантаження товару, та її підписання сторонами, безперечно засвідчує волю сторін до настання відповідних правових наслідків. Крім цього товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № KR 2552 від 17 квітня 2019 року не являється належним доказом отримання Фермерським господарством Володимир пального саме від ТОВ"ГЛУСКО РІТЕЙЛ", оскільки останній не був перевізником вказаного пального, а перевезення вантажу здійснювалось ПП "АМІК УКРАЇНА". Водночас відповідач не виключає можливості отримання позивачем пального, так як бензовоз, яким воно доставлялося є шестисекційним і пальне в кількості 6362 л. займає тільки одну секцію. Відтак доставка цим же бензовозом пального у вказаній кількості, на базу позивача, цілком можлива.

5.3. Від ПП "АМІК УКРАЇНА" надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в якій воно зазначає, що зобов`язання по поставці нафтопродуктів, що є предметом спору, були виконанні в повному обсязі відповідно до договору поставки № 18/1363 від 31 жовтня 2018 року, укладеного між ПП "АМІК УКРАЇНА" та ТОВ "ГЛУСКО РІТЕЙЛ".

6. Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

31 жовтня 2018 року ПП "АМІК УКРАЇНА" як постачальник та ТОВ "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" як покупець уклали договір поставки нафтопродуктів №18/1363 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов"язався передати позивачу нафтопродукти на умовах, вказаних у договорі. Асортимент, кількість, ціна, базис та строки поставки товару сторони повинні узгодити додатковою угодою (т. 1, а.с.14-18).

17 квітня 2019 року на підставі Додаткової угоди №13 від 16 квітня 2019 року до договору, позивач придбав у постачальника дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 6362 л. (т.1, а.с.18), що підтверджується видатковою накладною від 17 квітня 2019 року №КR-2552 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 17 квітня 2019 № КR-2552 (т.1, а.с. 19-20).

Як стверджує позивач, 18 квітня 2019 року дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 6362 л. експедитор помилково передав відповідачу: Фермерському господарству "Володимир" за адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, с.Збора, вул.Молодіжна,2в, що підтверджується підписом керівника та печаткою господарства на товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 17 квітня 2019 року № КR-2552.

31 травня 2019 року з метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив претензію №520 з вимогою повернути безпідставно набуте майно (т.1, а.с. 21-23). Проте ця вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Відповідач факту отримання товару не заперечив, проте вказав, що він оплатив частину отриманого пального на підставі рахунку-фактури №ИФ-250 від 18 квітня 2019 року на суму 137376 грн, (т.1, а.с.60) виставленого ТОВ "АЛАНС ТРЕЙД", що підтверджується платіжним дорученням №368 від 18 квітня 2019 року на суму 114480 грн (т.1, а.с. 59) без врахування ПДВ.

22 квітня 2019 року відповідач від позивача отримав рахунок - фактуру №МО-0029116 на суму 38218 грн 50 к., накладну №2294 від 17 квітня 2019 року та податкову накладну №8865 від 17 квітня 2019 року на таку ж суму (т.1, а.с. 118-120). Представник відповідача зазначив, що виставлення рахунку та надання накладних свідчить про обізнаність позивача про оплату 18 квітня 2019 року частини поставленого товару та наявність правових підстав для його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, в товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 17 квітня 2019 року № КR-2552 в графі пункт розвантаження зазначено: Івано-Франківська область, Калуський район (т.1, а.с. 20).

Крім того позивач, як зазначив його представник, для мінімізації негативних наслідків від втрати майна, сформував видаткову накладну і податкову накладну на частину вартості безпідставно отриманих відповідачем нафтопродуктів, сподіваючись, що відповідач добросовісно оплатить хоча б ту частину товару, кошти за який не перерахував на рахунок ТОВ "АЛАНС ТРЕЙД".

7. Норми права та висновки якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Предметом позову є вимога про повернення безпідставно отриманого майна.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Слід зазначити, що ст. 11 ЦК України встановлено приблизний перелік підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, однак такий перелік є невичерпним. Тут наголошується, що цивільні права та обов`язки виникають (припиняються, змінюються тощо) не тільки за прямо вказаних обставин, а й з інших юридичних фактів . Принципово важливим у зазначеній нормі є правило, згідно з яким цивільні права та обов`язки можуть виникати із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до ч.ч.1,2,8 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Апелянт стверджує, що між сторонами спору відсутні будь-які господарські відносини, натомість такі відносини у позивача наявні лиши з ТОВ "АЛАНС ТРЕЙД".

З врахуванням наведених вище норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні можна зробити висновок, що саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частиною першою ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Апелянт зазначає, що ним не підписувалася товарно-транспортна накладна на поставку нафтопродуктів, крім того, вантажоодержувачем у ній зазначено ТОВ "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" та не вказано конкретний населений пункт, куди мали бути доставлені нафтопродукти.

Основним документом на перевезення вантажів автомобільним транспортом є товарно-транспортна накладна, яка призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за перевезення товарно-матеріальних цінностей, тобто є доказом на підтвердження факту надання послуг саме перевезення.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій з послуг перевезення. Сама лише по собі товарно-транспортна накладна не може слугувати доказом наявності чи відсутності господарської операції.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.11.2018 року у справі №822/6312/15.

В той же час, суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, в якій зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця). Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Тобто, в межах спірних відносин надання товарно-транспортної накладної, яка містить підпис керівника і відтиск печатки ФГ Володимир , зумовлює відсутність необхідності підтвердження реальності господарських операцій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Суд, проаналізувавши доводи апелянта, де він посилається на відсутність будь яких правочинів між позивачем та відповідачем, зазначає наступне: правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Водночас факт надання позивачем для підпису товарно-транспортної накладної, в якій чітко зазначено адресу пункту розвантаження товару Івано-Франківська область, Калуський район, та її підписання сторонами, безперечно засвідчує волю сторін до настання наслідків. Натомість відповідальність за достовірність відображених в документах даних, несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та обґрунтовано, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення процесуального права і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

8. Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3329,00 грн.

Керуючись статтями 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року у цій справі без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 11.06.2020

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддя О.П. Дубник

Судді В.М.Гриців

О.В.Зварич