Ухвала

від 20.11.2019 по справі 910/13318/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.11.2019Справа № 910/13318/16

За скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Укрнафта",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зурбаган-Юг"

про стягнення 513 255,89 дол. США

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від стягувача: не з`явився ;

Від боржника 1 (заявника): Сєров Є.І.

Від боржника 2: не з`явився ;

Від ДВС: не з`явився ;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/13318/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зурбаган-Юг" про стягнення 513 255,89 дол. США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" попередню оплату у розмірі 513 255,89 дол. США, що еквівалентно 32 822 714,17 рос. рублів, та судовий збір у розмірі 191 316,13 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 скасовано повністю, а провадження у справі №910/13318/16 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Верхового Суду від 16.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 18.04.2017 у справі №910/13318/16 скасовано, а справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року у справі №910/13318/16 змінено в частині пункту другого резолютивної частини рішення, який викладено наступній редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12, оф. 195; ідентифікаційний код 40386508) попередню оплату у розмірі 513 255,89 дол. США, що еквівалентно 13 657 739, 12 грн., та судовий збір у розмірі 191 316,13 грн."., в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року у справі №910/13318/16 залишено без змін.

15.06.2018 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду від 31.10.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 в частині вирішення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення попередньої оплати та в частині розподілу судового збору скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення попередньої оплати задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" 6 591 241,32 грн. попередньої оплати, що станом на день подання позову еквівалентно 16 736 260,11 російських рублів, у решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зурбаган - юг" про солідарне стягнення 100 000,00 грн. залишено без змін, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 286 576,26 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" 118 646,61 грн. судового збору за подання касаційної скарги №37-3/03/17 та 128 533,83 грн. - за перегляд Верховним Судом 16.02.2018 заяви позивача про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2017.

22.12.2018 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 та постанову Верховного Суду від 31.10.2018 у справі за № 910/13318/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зурбаган - юг" про стягнення коштів відмовлено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнес Факторинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 880 054,22 грн. судового збору за подання апеляційної, касаційної скарг та заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 910/13318/16.

21.05.2019 на виконання Постанови Верховного Суду від 24.04.2019 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

12.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшла скарга на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2019, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/2784 від 12.11.2019 для розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" визначено суддю Літвінову М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 скаргу призначено до розгляду на 20.11.2019 року.

Представник заявника у судовому засіданні 20.11.2019 підтримав подану скаргу.

Представники стягувача, боржника - 2 та державний виконавець у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши в судовому засіданні 20.11.2019 року скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві Валевського Олександра Олександровича, суд вирішив задовольнити її, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, в силу приписів частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України Про виконавче провадження визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Названим Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями статті 2 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що однією з засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 74 Закону України Про виконавче провадження визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо примусового виконання судових рішень.

В даному випадку, на розгляд суду передано вимоги про:

- визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві Валевського Олександра Олександровича ВП №59218685 від 22.10.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Обґрунтовуючи подану скаргу, заявник зазначає, що 22.10.2019 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві Валевським Олександром Олександровичем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав того, що боржника та його майно, на яке можливо звернути стягнення не виявлено (кошти на рахунках відсутні).

Вказану постанову стягувач вважає неправомірною, оскільки у процесі виконання, державним виконавцем були виявлені кошти у розмірі 3 000 000, 00 грн., як вбачається з листа ГУ ДФС Києва від 19.06.2019 року.

За твердженням скаржника, державний виконавець отримавши відповідь від ГУ ДФС Києва про наявність дебіторської заборгованості перед ТОВ ФК Бізнес факторинг невизначених осіб повинен був направити запит про осіб, які є дебіторами ТОВ ФК Бізнес факторинг , що виконавцем не було зроблено, а тому вважає вищевказану постанову незаконною та просить її скасувати.

Розглянувши вищевказані вимоги, суд зазначає наступне.

29.05.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59218685.

25.06.2019 року державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 58230513, № 58230569, № 58732155, № 59218685 у зведене виконавче провадження № 59415209.

На запит державного виконавця АТ Комерційний банк Глобус надало виписку про рух коштів за період з 30.01.2019 по 26.06.2019 року.

02.08.2019 року представник ПАТ "Укрнафта" звернувся до державного виконавця із клопотанням №01/01/07/1282, в якому просив звернутись до АТ "КБ "Глобус" за інформацією про операцію за рахунком ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" №26504001083124 від 01.02.2019 щодо переказу 37 000,00 грн.: на користь кого здійснено платіж (назва/найменування особи, ідентифікаційний код), реквізити платежу (номер банківського рахунку отримувача; найменування, МФО, ідентифікаційний код банку отимувача), копію платіжного доручення щодо зазначеного платежу.

При цьому, обґрунтовуючи зазначене клопотання заявник вказує на те, що в межах виконавчого провадження №59218685 від АТ "КБ "Глобус" державним виконавцем отримано інформацію про рух коштів та операції за рахунком № НОМЕР_1 ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" за період з 30.01.2019 по 26.06.2019, відповідно до якої 01.02.2019 боржником здійснено платіж на суму 37 000,00 грн. згідно з договором відступлення "БФ/01 від 04.09.2018".

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Водночас, положеннями частин 4 та 5 статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу , у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Проаналізувавши вищевказані положення чинного законодавства та дослідивши надані державним виконавцем копії матеріалів виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що державним виконавцем під час примусового виконання наказу від 21.05.2019 у справі № 910/13318/16 не вжито заходів щодо виконання рішення суду у повному обсязі.

З матеріалів виконавчого провадження, вбачається, що листом ГУ ДФС України у м. Києві № 16032/9/26-15-12-від 19.06.2019 повідомило про дебіторську заборгованість ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" за 2018 рік.

Разом з тим, доказів того, що державний виконавець звертався до ГУ ДФС України у м. Києві для з`ясування інформації про дебіторську заборгованість та інформацію про осіб, які є дебіторами ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" матеріали справи не містять.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

У частині 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічним за змістом є і п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 зі справи "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 статті 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась у пілотному рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04), а також у низці інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

У пункті 53 цього рішення Європейський суд з прав людини зауважив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка, у справі "Ромашов проти України", у справі "Дубенко проти України" та у справі "Козачек проти України"). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі "Шмалько проти України"). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" і у справі "Крищук проти України").

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом встановлено обґрунтованість поданої скарги, вона підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 234, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевського Олександра Олександровича задовольнити.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевського Олександра Олександровича ВП № 59218685 від 22.10.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.12.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова