Рішення

від 12.12.2019 по справі 914/2124/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019 справа № 914/2124/19

За позовом: Малого приватного підприємства ГРО , м. Львів

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал , м.Львів

про стягнення в сумі 173 319,43 грн.

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача: Гарбузюк Р.О.

від відповідача: Стахів Б.О., Портах С.Я.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Малого приватного підприємства «ГРО» до відповідача Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення збитків від втраченої вигоди в сумі 164 198,71 грн та 9 121,72 грн. інфляційних втрат.

Зважаючи на характер спірних правовідносин (ціну позову) та предмет доказування ухвалою суду від 23.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 21.11.2019 з викликом сторін. Рух справи відображено в ухвалах суду.

11.11.2019р. до суду надійшло клопотання відповідача - Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про залучення третіх осіб, а саме: ТОВ «Центр муніципального розвитку» , ПАТ «Львівгаз» , ПАТ «Мікроприлад» . Ухвалою суду від 12.11.2019 року клопотання про залучення третіх осіб повернуто Львівському міському комунальному підприємству Львівводоканал без розгляду. Відповідачем також було подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в задоволенні якого в судовому засіданні 21.11.2019р. протокольною ухвалою було відмовлено зважаючи на приписи ст. 250 ГПК України. В судовому засіданні 12.12.2019 року протокольною ухвалою було відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з поданням відповідачем до господарського суду Львівської області позову про визнання незаконними та скасування технічних умов №10-3952 від 04.10.1999р. та визнання недійсним договору оренди 01-18 від 24.01.2018 р. до ухвалення рішень у цих справах за безпідставністю.

У судовому засіданні 12.12.2019р. ухвалено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Позиція учасників справи.

Аргументи позивача.

Позиція позивача зазначена у позові, відповіді на відзив (вх.№47448/19 від 15.11.2019р.). Позов обґрунтовується такими обставинами.

Між Малим приватним підприємством «ГРО» та Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» 29.08.2001 р. укладено Договір №303532 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.03.2013 р. у справі №914/125/13 затверджено редакцію Додаткової угоди до вищенаведеного Договору. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 р. у справі №914/125/13 до зазначеної Додаткової угоди внесені деякі зміни. Постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013р. Відтак, у відповідності до вимог п.п.2.1.1. Договору, ЛМКП «Львівводоканал» зобов`язується забезпечити безперебійне водопостачання, крім випадків, встановлених договором.

Однак 06.03.2018 р. постачання питної води у будівлю позивача було припинено, що підтверджується Актом про відсутність питної води від 16.03.2018р., складеного та підписаного за участю директора МПП «ГРО» та представника незацікавленої сторони - ТзОВ «Центр муніципального розвитку» . Відтак, позивач зазнав збитків, що включають неотриманий прибутоку (втрачену вигоду) у зв`язку із розірванням договору оренди №01-18 від 24.01.2018 р., укладеного між МПП «Гро» та ТзОВ «Центр муніципального розвитку» .

12.04.2019 року складено Акт врізки у водопровідну мережу на виконання рішення господарського суду Львівської області від 13.08.2012 року у справі №5015/2462/12 .

Позивач мотивує кінцеву дату нарахування збитків можливістю передати нежитлові приміщення в оренду, зокрема підписанням Акту приймання - передачі майна в оренду від 01 жовтня, що складений ним як орендодавцем нежитлових приміщень та Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Львівгаз як орендарем на виконання умов договору оренди від 30.04.2019 року № 01-19/205790-15489-19.

Просить стягнути збитки від втраченої вигоди за період з 01.07.2018 року по 30.09.2019 року у розмірі 164 197,71грн. та інфляційні витрати за період з 06.03.2018 року по 15.04.2019 року (день відшкодування збитків, що встановлений постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 року у справі №914/1260/18) у розмірі 9 121,43грн. Разом - 173 319,43грн. До позову надає відповідний розрахунок.

Правову позицію обґрунтовує посиланням на судові рішення, що набрали законної сили, а саме: рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2013р.. у справі №914/125/13, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 червня 2013 року у справі №914/125/13, рішення господарського суду Львівської області від 12.11.2018р. у справі №914/1260/18, рішення господарського суду Львівської області від 13.08.12р. у справі №5015/2462/12, рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2017р.у справі №914/921/17, рішення господарського суду Львівської області від 17.07.2019р. у справі №914/1215/19, постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 року у справі №914/1260/18.

Аргументи відповідача.

Позиція відповідача зазначена у відзиві на позов (вх.№46326/19 від08.11.19р.), у якому він просить у задоволені позову відмовити, запереченнях на відповідь на відзив (вх.№48880/19 від 22.11.2019р.) та наданих доказах. При цьому надає свій контррозрахунок інфляційних втрат на суму 1 119,47грн.

У відзиві, зокрема, зазначає, що 12.04.2019 року складено Акт врізки у водопровідну мережу на виконання рішення господарського суду Львівської області від 13.08.2012 року у справі №5015/2462/12. Виконано роботи з врізки внутрішньо облікової водопровідної мережі будівлі МПП ГРО у внутрішню водопровідну мережу РЕД-5 ЛМКП Львівводоканал . Отже, з цієї дати вода надходить у будівлю позивача і умови договору від 29.08.2001р. виконуються в повному обсязі.

Правову позицію обґрунтовує з посиланням на Оглядовий лист ВГСУ від 14.01.2014р. №01-06/20/2014 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків , на постанову Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі №921/377/14-г/7.

Обставини справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2018 у справі №914/1260/18 позов задоволено повністю. Стягнено з Львівського комунального підприємства «Львіводоканал» на користь Малого приватного підприємства «ГРО» 14 519,70 грн. неустойки за період з 06.03.2018 по 13.07.2018; 41 012,49 грн. втраченої вигоди за період з 06.03.2018 по 30.06.2018 та 1 762 грн. судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2018 року у справі 914/1260/18 це рішення залишено без змін.

Встановлено, що МПП «ГРО» та ЛМКП «Львівводоканал» 29.08.2001 укладено договір №303532 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, за умовами якого відповідач зобов`язувався забезпечити безперебійне постачання питної води, яка по якості відповідає встановленим вимогам, в об`ємі (ліміті) 15,0 куб.м. на місяць.

06.03.2018 постачання питної води у будівлю позивача було припинено, що підтверджується актом про відсутність питної води від 16.03.2018, складеного та підписаного за участю директора МПП «ГРО» та представника незацікавленої сторони ТОВ «Центр муніципального розвитку» . Електронним листом від 06.03.2018 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про факт припинення водопостачання.

24.01.2018 р. між Малим приватним підприємством «ГРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр муніципального розвитку» укладено договір оренди №01-18 та додаткову угоду №1 до Договору.

Відповідно до п. 1.1. даного договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду частину приміщень нежитлової будівлі за адресою м. Львів, вул.. Міжгірна, 52, загальною площею 406,80 квадратних метрів.

Згідно п.п. 3.1.2. договору, Орендар має право користуватися комунікаціями будівлі: системами електропостачання, газопостачання, опалення та водопостачання і водовідведення.

Пунктом 4.2. договору зазначено, що платіж за користування майном сторонами встановлено у розмірі, еквівалентному одному долару США по офіційному курсу Національного банку України станом на останній робочий день кожного текучого місяця оренди за один квадратний метр орендованої площі за повний місяць оренди з урахування податку на додану вартість. Платіж обчислюється у гривнях.

У п.п. 4.2.2. вказано, якщо Орендар протягом місяця дії цього Договору користується майном неповний місяць, то платіж за цей місяць підлягає перерахунку з розрахунку кількості календарних днів користування у співвідношенні до загальної кількості календарних днів у цьому місяці.

Згідно з п.п. 4.2.3. Договору, якщо з незалежних від нього причин Орендар тимчасово не має доступу до орендованого майна, або у орендованих приміщеннях не було електроенергії та/чи води, або не працювала каналізація, то платіж за такий місяць обчислюється з врахуванням положень п.п. 4.2.2. цього договору.

Сторони погодили, що Орендар має право розірвати договір в односторонньому порядку, незалежно від причин настання відповідних обставин не з вини Орендаря, шляхом вручення/направлення Орендодавцю письмового повідомлення про розірвання договору, зокрема, у разі відсутності води та/чи неможливості користування каналізацією протягом 7 календарних днів підряд.

19.03.2018 р. представником ТзОВ «Центр муніципального розвитку» (Орендар) на адресу позивача скеровано лист із зазначенням того, що у разі подальшої відсутності води у орендованих приміщеннях, Орендар розірве договір №01-18 від 24.01.2018 р. в односторонньому порядку.

30.03.2018 р. позивачем було отримано письмове повідомлення про розірвання договору оренди №01-18 від 24.01.2018 р. Сторонами складено та підписано Акт про повернення з оренди приміщення та інвентаря.

Збитки позивача полягають у неодержанні доходів (втраченої вигоди) від орендної плати, які він міг реально отримати від ТзОВ «Центр муніципального розвитку» на підставі Договору оренди №01-18 від 24.01.2018 р. У зв`язку із відсутністю води з 06.03.2018 р. ТзОВ «Центр муніципального розвитку» сплатило орендну плату у березні 2018 року лише за 5 днів. Протягом квітня-червня 2018 року позивач не отримав доходів від орендної плати, на які він реально міг розраховувати у зв`язку із наданням послуг оренди.

У розрахунку суми позову, що є додається до позовної заяви, наведено розрахунок суми втраченої вигоди за період з 06.03.2018 р. по 30.06.2018 р., що складає 41 012,49 грн.

Позивач у справі 914/2124/19 просить стягнути збитки, що складають 164 197,71 грн. за інший період з 01.07.2018 року по 30.09.2019 року.

Позивач мотивує кінцеву дату нарахування збитків можливістю передати нежитлові приміщення в оренду, зокрема підписанням Акту приймання - передачі майна в оренду від 01 жовтня 2019, що складений ним як орендодавцем нежитлових приміщень та Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Львівгаз як орендарем на виконання умов договору оренди від 30.04.2019 року № 01-19/205790-15489-19.

12.04.2019 року складено Акт врізки у водопровідну мережу, що підписаний від МПП ГРО Гарбузюком Р.О., від ТзОВ КББ-БУД Біляк С.Я., а також представником Личаківської РЕД ЛМКП Львівводоканал про те, що на виконання рішення господарського суду Львівської області від 13.08.2012 року у справі №5015/2462/12 виконано роботи з врізки внутрішньо облікової водопровідної мережі будівлі МПП ГРО по вул. Міжгірній,52 у м. Львові у внутрішню водопровідну мережу РЕД-5 ЛМКП Львівводоканал по вул. Міжгірній, 50 у м. Львові. Зауважень до робіт немає. ЛМКП Львівводоканал здійснено пуск води, після виконання врізки вода надходить у будівлю МПП ГРО , течі відсутні.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.08.2012 р. у справі № 5012/2462/12 встановлено обставини, що МПП «ГРО» , як Абонент, є особою, що безпосередньо підключена до мереж ЛМКП «Львівводоканал» . Аналогічні обставини висвітлено і рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2017 р. у справі № 914/921/17. Тобто, судом встановлено, що мережі позивача безпосередньо підключені до мереж відповідача, а не третьої особи.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11 червня 2019 року у справі №914/1260/18, якою апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «ГРО» задоволено та ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2019 у справі №914/1260/18 в частині відмови у задоволенні скарги МПП «ГРО» про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця скасовано, скаргу МПП «ГРО» в цій частині задоволити і визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Скопа Тараса Андрійовича при виконанні наказу Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 у справі №914/1260/18. В іншій частині ухвалу залишити без змін.

При цьому встановлено, що матеріалами справи підтверджено, що платіжним дорученням №3250 від 27.03.2019 боржник (ЛМКП «Львівводоканал» ) перерахував на рахунок Личаківського ВДВС кошти на погашення заборгованості, присудженої до стягнення рішенням суду у справі №914/1260/18. Личаківський ВДВС перерахував кошти на рахунок стягувача лише 15.04.2019 платіжним дорученням №4302, в той час як згідно з пунктами 13,14 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), державний виконавець повинен був невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів підготувати відповідне розпорядження про перерахування коштів стягувачу та надати його на виконання відповідальній особі.

Тому позивач у справі № 914/2124/2019 просить стягнути інфляційні втрати за період невиконання судового рішення, а саме з березня 2018р. по квітень (15.04.) 2019 року у сумі 9 121,72 грн.

Норми права та мотиви суду.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків чи відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При встановленні такого елементу складу цивільного правопорушення як збитки (шкода), дослідженню підлягає їх склад та розмір.

Так, відповідно до частини другої ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає наступне. Для покладення на особу відповідальності відшкодування збитків у вигляду втраченої вигоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні господарського зобов`язання забезпечити безперебійне водопостачання води в будівлю позивача, яке виникло з п.п. 2.1.1. Договору №303532, доказами припинення водопостачання 06.03.2018 р. і відсутністю подачі води протягом строку з 06.03.2018 р. по 13.07.2018 р. Ця обставина встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 12.11.2018 року у справі №914/1260/18, за яким з відповідача стягнуто збитки у розмірі 41 012,49грн. за період з 06.03.2018р. по 30.06.2018р.

У даній справі позивач просить стягнути збитки за період з 01.07.2018 року (після рішення суду) по 30.09.2019 року, до моменту укладення акту приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду, у розмірі 164 197,71грн.

Однак суд звертає увагу на період стягнення збитків, враховуючи ту обставину, що позивач мотивує кінцеву дату нарахування збитків можливістю надати нежитлові приміщення в оренду тільки 01.10.2019 року, оскільки 01.102019р. підписано Акт приймання - передачі майна в оренду, що складений позивачем як орендодавцем нежитлових приміщень та Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Львівгаз як орендарем на виконання умов договору оренди від 30.04.2019 року № 01-19/205790-15489-19.

Однак, враховуючи те, що 12.04.2019 року складено Акт врізки у водопровідну мережу, у якому зазначено, що виконано роботи з врізки внутрішньо облікової водопровідної мережі будівлі МПП ГРО по вул. Міжгірній,52 у м. Львові у внутрішню водопровідну мережу РЕД-5 ЛМКП Львівводоканал по вул. Міжгірній, 50 у м. Львові, то суд доходить висновку про встановлення періоду стягнення збитків з 01.07.2018 р. по 12.04.2019р., оскільки з цього моменту неправомірні дії відповідача, які стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток були усунуті.

Збитки позивача полягають у неодержанні доходів від орендної плати, які він міг реально отримати від ТзОВ «Центр муніципального розвитку» на підставі Договору оренди №01-18 від 24.01.2018 р. Оскільки у зв`язку із відсутністю води з 01.07. 2018 р. позивач не отримав доходів від орендної плати, на які він реально міг розраховувати у зв`язку із наданням послуг оренди.

Як встановлено вище, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і неотриманими позивачем доходами підтверджується попередженням Орендаря від 19.03.2018 р. та повідомленням про розірвання договору оренди від 30.03.2018р. Причиною розірвання договору стала неможливість використання орендованих приміщень саме у зв`язку із відсутністю води. Про те суд констатує, що кінцевою датою нарахування збитків є 12.04.2019р., з якою пов`язується факт усунення відповідачем причин, що слугували нарахуванню збитків як втраченої вигоди.

Відтак нарахування збитків за період з 13.04.2019 року по 30.09.2019 року, з кінцевою датою яких позивач пов`язує підписання Акту приймання - передачі майна в оренду на виконання договору оренди нежитлових приміщень з Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Львівгаз , укладеного 30.04.2019 року, судом відхиляються як необґрунтовані.

У правовідношенні про відшкодування збитків наявність вини відповідача презюмується. Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що у зв`язку з усуненням відповідачем 12.04.2019р. умов, що стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток - збитки від упущеної вигоди щодо отримання орендної плати за оренду нежитлових приміщень, вина відповідача відсутня.

З врахуванням наведеного вище, суд доходить висновку про стягнення збитків у розмірі 105 858,07грн за період з 01.07.2018р. по 12.04.2019р. (за липень 2018 - 10 884,02 грн; за серпень 2018 - 11 504,08 грн; за вересень 2018 -11 511,73 грн; за жовтень 2018 - 11 457,29 грн; за листопад 2018 - 11 549,43 грн; за грудень 2018 - 11 263,59 грн; за січень 2019 - 11 290,95 грн; за лютий 2019 - 10 980,66 грн; за березень 2019 - 11 084,80 грн; за квітень 2019 (до 12.04.2019) - 4331,52 грн.

Щодо інфляційних втрат.

Позивач згідно наданого розрахунку розраховує інфляційні втрати у такий спосіб:

- суми неотриманої орендної плати за період з 06.03.2018р. по 30.06.3018р., стягнуті судом у справі №914/1260/18 як збитки внаслідок втраченої вигоди у розмірі 41 012,49грн;

- день відшкодування збитків у розмірі 41 012,49 грн. за період 06.03.2018р. по 30.06.2018 року (встановлено постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019р. у справі №914/1260/18) - 15.04.2019р.

Розрахунок втрат від інфляції позивач подає з розрахунку орендної плати за період з 06.03.2018р. по 30.06.3018р. помісячно, стягнуті судом у справі №914/1260/18 як збитки та нарахувань орендної плати в подальшому за період з липня 2018 року по квітень 2019 р., (останній день оплати збитків у розмірі 41 012,49грн. 15.04.2019р.) як неотриманий прибуток від орендної плати з розрахунку помісячної орендної плати, яка була б нарахована і сплачена ТзОВ «Центр муніципального розвитку» у випадку дії договору оренди №01-18 від 24.01.2018 р. за період з березня 2018 року по квітень 2019 року з врахуванням індексу інфляції.

Такий спосіб нарахування інфляційних втрат суд вважає необґрунтованим виходячи з такого.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

(правова позиція Великої Палати Верховного Суду, зазначена у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, провадження 314-16цс18).

У ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди , однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.

Зобов`язання не є таким, що виникло з рішення суду. Це зобов`язання з відшкодування шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами.

Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то у даному випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, так як одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу.

(правова позиція Великої Палати Верховного Суду, зазначена у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, провадження № 14-241цс19).

Отже, суд доходить висновку про можливість стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 327,94 грн., нарахованих на суму збитків - неотриманих доходів (втраченої вигоди) у розмірі 41 012,49 грн., що встановлена у рішенні господарського суду Львівської області від 12.11.2018 року у справі №914/1260/18 за період з грудня 2018 року по березень 2019 року (15.04.2019р. день відшкодування збитків, що встановлений постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 року у справі №914/1260/18), а не на щомісячне нарахування орендної плати, яку б позивач міг отримати від здачі майна в оренду. Суд констатує, що між сторонами виникло грошове зобов`язання з недоговірних зобов`язань, відтак інфляційні втрати повинні нараховуватися на існуючий борг між сторонами, що склав 41 012, 49грн.

Пленум Вищого господарського суду у своїй постанові № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат на суму 41 012,49 грн з грудня 2018 по березень 2019 (індекс інфляції: за грудень 2018 - 100,8%, за січень 2019 - 101,0%; за лютий 2019 - 100,5%; за березень 2019 - 100,9 %).

41012,49 * 1,008* 1,01*1,005*1,009 = 42 340,43 грн; 42 340,43 - 41012,49 = 1 327,94 грн.

Отже стягненню підлягає 1 327,94 грн інфляційних втрат, в частині стягнення 7 793,78 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до статей 73,74, 81 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 ГПК України, згідно якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, а відповідачем не спростовано доводів позовної заяви повністю, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У прохальній частині позовної заяві позивач просить стягнути 173 319,43 грн (173 319,43 *1,5%= 2 599,79 грн - судовий збір, що підлягав сплаті). Однак, позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2 613,09 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1 607,79 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал (адреса: 79017, м. Львів, вул. Зелена, 64, ідентифікаційний код 03348471) на користь Малого приватного підприємства ГРО (адреса: 79014, м. Львів, вул. Міжгірна, 52, ідентифікаційний код 13797945) 105 858,07 грн збитків від втраченої вигоди , 1 327,94 грн інфляційних втрат та 1 607,79 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 17.12.2019.

Суддя Коссак С.М.