Рішення

від 09.12.2019 по справі 404/7997/18

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/7997/18

Номер провадження 2/404/3788/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

у складі: головуючого судді Павелко І.Л.

за участі секретаря Зайко О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України Головне управління у Кіровоградській області ,Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відшкодування шкоди завданої внаслідок неправомірних дій установ досудового розслідування, прокуратури у зв`язку з виправдувальним вироком, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою в якій після уточнень просить сягнути з Державної казначейської служби України Головне управління у КІровоградській області на користь ОСОБА_1 4 281 328, 00 грн. заборгованість з заробітної плати, дохід від підприємницької діяльності та судові витрати, шляхом перерахування коштів з рахунків Державної казначейської служби України Головне управління у Кіровоградській області на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , який знаходиться в AT КБ ПРИВАТБАНК , Київ, Україна, МФО-305299, розрахунковий рахунок - НОМЕР_1 ;

стягнути з Державної казначейської служби України Головне управління у Кіровоградській області на корись ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 000 грн. шляхом перерахування коштів з рахунків Державної казначейської служби України Головне управління у Кіровоградській області на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , який знаходиться в AT КБ ПРИВАТБАНК , Киів, Україна, МФО-305299, розрахунковий рахунок - НОМЕР_1 ;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести обчислення обов`язкових внесків до Пенсійного фонду України з розрахованих мною сум середньої заробітної плати за період з 03.09.2012року по 5.09.2013рік в сумі 48 933,56 грн.;

зобов`язати Державну казначейську службу України Головне управління у Кіровоградській області, з розрахованих ОСОБА_1 48 933,56 грн., перерахувати на розрахунковий рахунок Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області грошові кошти у сумі 48 933,56 грн., для погашення заборгованості до Пенсійного Фонду України борг за період з 03.09.2012 року по 15.09.2013рік ;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати на розрахунковий рахунок Пенсійного фонду України отримані грошові кошти у сумі 48 933,56 грн., від Державної казначейської служби України головне управління у Кіровоградській області грошові кошти 48 933,56 грн., в рахунок заборгованості за період з 03.09.2012 року по 15.09.2013 рік для встановленого пенсійного стажу ОСОБА_1 .

В обґрунтуванні позовних вимог послалася на те, що у листопаді 2018 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, посилаючись на те, що внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та суду перебувала під слідством та судом зазначівши , що старший слідчий у особливо важливих справах 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України капітан юстиції Черняк І.P. виніс постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження за ознаками складів злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2, ст. 27 ч. 5, та ст. 191 ч. 5 КК України відносно гр. ОСОБА_1 та невстановлених слідством посадових осіб дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Сантрейд .

03.09.2012 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.ст. 106, 115 КПК України (1960 року). Постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі 2610/21258/2012, провадження 4/2610/3880/2012, задоволено подання старшого слідчого з ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України підполковника юстиції Яновського І.Є. від 04.09.2012 року про обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В подальшому строк тримання під вартою неодноразово продовжувався до 16.05 2013 року, з 17.05.2013року до 16.09.2013рік запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт і продовжувався до 16.05.2014рік.

21 листопада 2012 року кримінальна справа відносно гр. ОСОБА_1 була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22012120000000018. 25.12.2012 року її було повідомлено про підозру, а 02.01.2013 року старшим прокурором відділу керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами СБ України Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції С. Василенком у вказаному провадженні було затверджено обвинувальний акт. В подальшому, справа була направлена для судового розгляду до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

У вересні 2012 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 було проведено обшук.

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17.06.2014 року у справі №390/548/13-к обвинувачену ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.205, ч.5 ст.191 КК України, та виправдано за відсутністю складів злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12.11.2014 року вирок Кіровоградського районного суду було залишено без змін, а апеляційну скаргу Прокуратури Кіровоградської області без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року у справі 5-2129км15, за результатами розгляду касаційної скарги прокурора (який затвердив обвинувальний висновок), ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

Представник Державної казначейської служби України Головного управління у Кіровоградській області просила відмовити в задоволенні позовний вимог, посилаючись на те, що позивач звернувся до неналежного відповідача.

Представник Пенсійного фонду зазначила ,що вказані вимоги можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Прокурор просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді від 26.11.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 03.04.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року провадження по справі в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області закрито.

Заслухавши пояснення позивача її представник, представників сторін, дослідивши матеріали справи суд находить позов який підлягає задоволенню частково.

Старшим слідчим у особливо важливих справах 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України капітан юстиції Черняк І.P. 10.07.2012 року було винесено постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження за ознаками складів злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2, ст. 27 ч. 5, та ст. 191 ч. 5 КК України відносно гр. ОСОБА_1 та невстановлених слідством посадових осіб дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Сантрейд .

03.09.2012 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.ст. 106, 115 КПК України (1960 року).

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва у справі 2610/21258/2012, провадження 4/2610/3880/2012, задоволено подання старшого слідчого з ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України підполковника юстиції Яновського І.Є. від 04.09.2012 року про обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В подальшому строк тримання під вартою неодноразово продовжувався до 16.05 2013 року, з 17.05.2013 року до 16.09.2013 рік запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт і продовжувався до 16.05.2014рік.

21 листопада 2012 року кримінальна справа відносно гр. ОСОБА_1 була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22012120000000018. 25.12.2012 року її було повідомлено про підозру, а 02.01.2013 року старшим прокурором відділу керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами СБ України Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції С. Василенком у вказаному провадженні було затверджено обвинувальний акт. В подальшому, справа була направлена для судового розгляду до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

У вересні 2012 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 було проведено обшук.

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17.06.2014 року у справі №390/548/13-к обвинувачену ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.205, ч.5 ст.191 КК України, та виправдано за відсутністю складів злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12.11.2014 року вирок Кіровоградського районного суду було залишено без змін, а апеляційну скаргу Прокуратури Кіровоградської області без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року у справі 5-2129км15, за результатами розгляду касаційної скарги прокурора (який затвердив обвинувальний висновок), ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом ч.5 ст. 5 Конвенції кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст. 56 Конституції України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема:

- постановлення - виправдувального вироку суду.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

В пунктах 2, 3 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, зазначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого.

Наявними в матеріалах справи і дослідженими судом доказами достовірно підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 03.09.2012 рік по 18.07. 2014 рік безпідставно перебувала під слідством та судом у статусі підозрюваної та обвинуваченої, вироком по кримінальному провадженню по її обвинуваченню за вчинення інкримінованих злочинів ОСОБА_1 виправдано тому у позивача виникло передбачене Законом України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду право на відшкодування шкоди, завданої їй діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Таке відшкодування зумовлено наявністю виправдувального вироку щодо позивача, а відтак свідчить про незаконність дій представників органів державної влади під час досудового розслідування та суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України Про оперативно-розшукову діяльність , Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю та іншими актами законодавства, - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду (п. 1 ст. 2 Закону Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду ).

Згідно зі статтею 3 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Доводи ОСОБА_1 ,що на момент затримання, вона працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ Домінікана (ЄДРПОУ 37424349) та отримувала заробітну плату в розмірі 8000,00 грн. в судовому засіданні не доведені. Відповідно до запису в трудовій книжці №41 від 20.08.2012 року запис №40 від 20.08.2012 року (прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ Домінікана ) зроблено помилково (а.с.24).

Окрім того до суду не надано на підтвердження документів які б свідчили про те що позивачка там працювала, відсутні відомості з пенсійного фонду та фіскальної служби про здійснення відповідних відрахувань. Тому в стягненні заробітної плати за час перебування під слідством та судом суд відмовляє.

Позивачка була зареєстрована фізичною особою підприємцем, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2 та отримувала дохід в розмірі 1 743 109,64грн. , відповідно до зданої декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.

Зазначену підприємницьку діяльність позивач здійснює на власний розсуд і на думку суду не може вважатися як регулярне отримання прибутку від цієї діяльності, окрім того відповідно до Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду такі доходи відшкодуванню не підлягають , тому суд в задоволенні цієї вимоги відмовляє.

У ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду зазначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, про зазначалося позивачем у позовній заяві.

За ч. 2-3 статті 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Зазначені норми у сукупності надають суду право визначати розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, при цьому саме суд визначає співмірність відшкодування з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

З урахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.(Висновок Верховного Суду України у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15).

Аналогічні роз`яснення надані й в абз. 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди .

Суд враховує, що відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік у 2019 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 2019 року - 4173 гривні, та саме виходячи із вищевказаного розміру мінімальної заробітної плати обчислив розмір моральної шкоди відповідно до вимог ст. 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду .

Так, враховуючи тривалий строк перебування під слідством, стан моральних страждань позивача, тривале перебування під вартою, суд не може обмежився мінімальним розміром відшкодування і це є правом суду.

Зокрема, суд врахував, що ОСОБА_1 - 22 місяці 18 днів перебувала під слідством та судом, з 03.09.2012 року перебувала під вартою і лише 16.09.2013 рік запобіжний захід тримання під вартою було змінено на цілодобовий домашній арешт який продовжувався до 16.05.2014 рік, тому, суд приходить до висновку про необхідність збільшення суми відшкодування моральної шкоди і стягує в розмірі 250 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовні вимоги щодо стягнення витрат за послуги адвоката в розмірі 587 000 грн. та втрати на проживання та харчування адвоката в розмірі 63 150 грн. відшкодуванню не підлягають, оскільки окрім розрахунку адвоката (а.с.18)доказів про вказані виплати позивачка не надала. Відсутні відомості в які саме дні відбувалися судові засідання та коли саме приймав участь адвокат і чи в саме ці дні адвокат приїздив та проживав у готелі. Квитанції про проживання теж відсутні. А вимоги щодо харчування адвоката взагалі задоволенню не підлягають згідно Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду .

Надана до суду квитанція від 03.09.2018 року про надання послуг адвоката (а.с.49) стосуються юридичних послуг сестрі позивачки ОСОБА_2 , а не позивачці і відповідно відшкодовуватися за рахунок держави не підлягають.

Витрати пов`язані з лікуванням в розмірі 268 000 грн. задоволенню не підлягають оскільки відсутній причинний зв`язок між знаходженням позивачки під вартою та необхідністю з цієї причини виконати в той час хірургічне втручання та подальше лікування позивачки.

Витрати пов`язані з похованням сестри позивачки в розмірі 72 000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки доказів про те, що знаходження позивачки під слідством , судом ,перебування під вартою було причиною смерті сестри позивачки в суді, ці обставини не доведено і доказів не надано.

Що стосується інших витрат в розмірі 4 500 000 грн.(т.1а.с.6) то позивачкою взагалі ніяких доказів і за що саме зазначена така сума не зазначено, тому суд теж відмовляє в задоволенні цієї вимоги.

Судові витрати суд відносить за рахунок Держави.

На підставі ст.ст.1166,1174 ЦК України, Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , керуючись ст.ст.80,81,131,258,265, 268 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.

В задоволенні позовний вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача Державна казначейська служба України Головне управління у Кіровоградській області матеріальної шкоди : заборгованість з заробітної плати 305 460 грн., втрачений дохід від підприємницької діяльності 1 888 368 грн. послуги адвоката 587 500 грн., транспорті витрати, проживання та харчування адвоката 63 150 грн., витрати пов`язані з хворобою 268 000 грн., втрати пов`язані з похованням рідної сестри 72 000 грн., інші витрати 4 500 000 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

відповідач: Державна казначейська служба України Головне управління у Кіровоградській області, місце місцезнаходження: просп.Винниченка,1а ,м. Кропивницький,25022,код ЄРДПОУ 37918230;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, місце місцезнаходження: вул.Соборна,7а ,м. Кропивницький, 25009,код ЄДРПОУ 20632802;

Повний текст рішення складено 18.12.2019 року.

Суддя Кіровського І. Л. Павелко

районного суду

м.Кіровограда