Ухвала

від 16.12.2019 по справі 440/4542/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 грудня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/4542/19

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області ( вул. Незалежності, буд. 30/1, смт Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300, код ЄДРПОУ 21048301 ) про визнання бездіяльності протиправною,

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації, визначивши в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Виконавчий комітет Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області , в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не постановлення ОСОБА_1 на облік як отримувача компенсаційних виплат у зв`язку із доглядом за інвалідом I групи або особою, яка досягла 80-ти років - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення виплати щомісячної адресної допомоги на 50% з 20.01.2015 та припинення такої допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 19.05.2015 внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 ;

3) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 згідно з Порядком №505 - за період з січня 2015 року по 04.12.2017 в повному обсязі.

В якості підстави для звернення до суду заявниця вказує на протиправну, як на її думку, поведінку відповідача, яка перешкоджає їй отримати щомісячну адресну допомогу, гарантовану постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", на отримання якої позивач мала право як внутрішньо переміщена особа у період догляду за особою з інвалідністю I групи, яка досягла 80-ти річного віку, тобто з січня 2015 року по 04.12.2017.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з необґрунтованістю причин пропуску звернення до суду та відсутністю документа, що підтверджує факт сплати судового збору.

11.12.2019 на усунення недоліків від ОСОБА_1 надійшла заява з поясненнями щодо причин пропуску строку звернення до суду з позовом, в якій позивач зазначає про свої неодноразові звернення до відповідача як усно так і письмово в період з 09.10.2018 по 05.07.2019 з приводу призначення їй адресної допомоги, у відповідь на що службовими особами відповідача повідомлялось про знаходження заяви на розгляді. Вважає зазначені обставини поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Крім цього, просить відстрочити їй сплату судового збору до ухвалення судом рішення, посилаючись на скрутне фінансове становище, доказом чого є відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків заявника за 2018 рік.

З`ясовуючи питання щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд звертає увагу на обставини повідомлені позивачем як до так і після залишення позовної заяви без руху.

Так, залишаючи позов без руху, суд в ухвалі від 26.11.2019 відмітив, що звертаючись до суду із заявою про поновлення пропущеного строку, позивач зазначає, що на її неодноразові звернення лише 05.07.2019 Новосанжарська районна державна адміністрація листом №С-01/31/216 роз`яснила, що припинення виплати грошової допомоги відбулося через відсутність позивача на обліку як отримувача компенсаційної виплати у зв`язку з доглядом за особою з інвалідністю I групи або особою, яка досягла 80-ти років. Тому вважає, що право на звернення до суду у неї виникло після 05.07.2019, тобто після того як їй стало достовірно відомо про причини припинення виплати щомісячної адресної допомоги.

Проте, суд не прийняв в якості поважних доводи ОСОБА_1 щодо пропуску нею строку звернення до суду вмотивовані посиланням лише на обставини її власного усвідомлення про порушене право після ознайомлення з листом відповідача від 09.10.2018.

Усуваючи недоліки позову в частині обґрунтування поважності причин пропуску строку, позивач у своїй заяві від 09.12.2019, як і до цього, повторює, що в період з 09.10.2018 по 05.07.2019 вона неодноразово усно і письмово зверталася з питань нарахування та виплати адресної грошової допомоги до відповідача, де її запевняли, що заява перебуває на розгляді.

Надаючи оцінку відповідним доводам позивача, суд погоджується з твердженнями позивача щодо наявності ознак триваючої бездіяльності, яку належить перевірити у позовному провадженні, у зв`язку з чим вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не постановлення ОСОБА_1 на облік як отримувача компенсаційних виплат у зв`язку з доглядом за інвалідом I групи або особою, яка досягла 80-ти років - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приймає до провадження.

Разом з цим вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача з приводу зменшення виплати щомісячної адресної допомоги на 50% з 20.01.2015 та припинення такої допомоги, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 19.05.2015, як і вимога зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити щомісячну адресну допомогу за період з січня 2015 року по 04.12.2017, фактично заявлені позивачем далеко поза межами шестимісячного строку за відсутності поважних причин такого пропуску.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У зв`язку з цим слід зазначити, що диспозиція вищенаведеної норми процесуального закону містить у собі дві умови обізнаності особи про факт порушення своїх прав, свобод чи інтересів - суб`єктивну (коли особа дізналася) та об`єктивну (коли особа повинна була дізнатися). І застосуванню, при обчисленні строку в порядку ч. 2 ст. 122 Кодексу, підлягає лише та обставина, яка настала раніше, як умова запобігання будь-яким спекуляціям з цього приводу.

Тож, з урахуванням викладеного, твердження ОСОБА_1 про необізнаність з фактом порушення, як на її думку, права на отримання адресної допомоги протягом 2015-2017 років суд визнає таким, що не пов`язане з об`єктивними обставинами існування факту порушеного права особи, за захистом якого та звертається до суду з позовом.

Та обставина, що про порушення свого права позивач дізналася з листа відповідача від 09.10.2018 не спростовує висновок суду щодо пропуску строку звернення, оскільки порушення права, як про це стверджує позивач, існувало об`єктивно і до листа, про що свідчить саме твердження позивача щодо зменшення розміру або припинення їй виплат адресної допомоги. Позивач об`єктивно не могла не знати про зменшення розміру або припинення таких виплат, оскільки їх отримувачем є вона сама.

Це, у свою чергу, свідчить про відсутність об`єктивних поважних причин пропуску строку звернення до суду з вимогами, які стосуються 2015-2017 років.

З урахуванням повідомленого позивачем факту стосовно часу зменшення або припинення виплати адресної допомоги, а також достовірного факту звернення до суду з позовом лише 21.11.2019, суд визнає помилковим суб`єктивне переконання заявниці щодо дотримання нею шестимісячного строку звернення до суду з позовом, оскільки це судження не відповідає фактичним обставинам.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Підстави вказані у заяві позивача стосовно вимог 2015-2017 років, суд визнає неповажними.

З урахуванням викладеного, оскільки позивачем не надано до суду доказів поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, то наявні правові підстави, встановлені частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, для повернення позовної заяви в частині вимог 2) та 3), тобто, щодо визнання протиправними дій відповідача з приводу зменшення виплати щомісячної адресної допомоги на 50% з 20.01.2015 та припинення такої допомоги, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 19.05.2015, та щодо зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити щомісячну адресну допомогу за період з січня 2015 року по 04.12.2017.

Вирішуючи клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом рішення, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд зазначає, що особа, яка заявляє відповідне клопотання згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як свідчать матеріали заяви, позивач в якості доказу скрутного становища надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків заявника за 2018 рік на підтвердження скрутного фінансового становища. Відповідно до наданих відомостей ОСОБА_1 за весь 2018 рік отримано доходу на суму 2 284,09 грн.

Тож враховуючи надані позивачем докази, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання позивача шляхом відстрочення сплати судового збору за цим позовом до ухвалення судового рішення у справі, ставка якого з урахуванням обсягу позовних вимог прийнятих судом до провадження складає 768,40 грн.

Таким чином позовна заява, в частині вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача пов`язаної з не постановленням ОСОБА_1 на облік як отримувача компенсаційних виплат у зв`язку із доглядом за інвалідом I групи або особою, яка досягла 80-ти років - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням правил підсудності.

Враховуючи характер спірних правовідносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення її обставин, суддя приходить до висновків, що дана справа є справою незначної складності, не підпадає під винятки, передбачені частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у відповідності до пункту 10 частини шостої статті 12 цього ж Кодексу може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною третьою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (частина 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України).

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи вважаю за необхідне витребувати від Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації завірені належним чином копії всіх звернень щодо надання ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги разом з усіма доданими до них документами, відповіді на ці звернення та інші документальні дані, які на думку відповідача мають значення для справи.

З урахуванням з`ясованих обставин, керуючись статтями 9, 12, 77, 80, 160, 161, 171, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру виплати щомісячної адресної допомоги на 50% з 20.01.2015 та припинення такої допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 19.05.2015, а також зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу за період з січня 2015 року по 04.12.2017 - повернути позивачеві у зв`язку з відсутністю поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задовольнити.

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 768,40 грн за цим позовом до ухвалення судом рішення у справі.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №440/4542/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною.

Призначити справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов тривалістю п`ятнадцять днів з моменту вручення копії даної ухвали .

Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив тривалістю три дні з моменту отримання відзиву.

Встановити відповідачу строк для подання заперечення тривалістю три дні з моменту отримання відповіді на відзив.

Зобов`язати відповідача у строк до 09.01.2020 надати до суду, крім іншого, завірені належним чином копії всіх звернень щодо надання ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, разом з усіма доданими до них документами, відповідей на ці звернення та інші документальні дані, які на думку відповідача мають значення для справи.

Справа розглядатиметься суддею одноособово.

Копію ухвали направити учасникам справи, разом з витягом про їхні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://adm.pl.court.gov.ua/sud1670/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку в частині повернення позовної заяви, а також з підстав порушення правил підсудності протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун