Постанова

від 18.12.2019 по справі 804/186/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа №804/186/18

адміністративне провадження №К/9901/55222/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року (прийняте судом у складі судді Горбалінського В.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Семененко Я.В., суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп (далі - ТОВ) до виконавчої дирекції Фонду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - уповноважена особа Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Порто-Франко Андронов Олег Борисович, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ТОВ звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду № 5406/1 від 14.12.2017 Про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів АБ Порто-Франко та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.09.2017 року № 4394 (далі - Спірне рішення).

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 23 лютого 2018 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував Спірне рішення.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач, в силу повноважень, які визначені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , має право приймати рішення щодо скасування результатів відкритих торгів, які проведені у межах ліквідаційної процедури банківської установи. Такі повноваження можуть бути реалізовані відповідачем виключно із підстав, передбачених законодавством. Підстави скасування результатів відкритих торгів (аукціонів) визначені Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388. У спірному випадку оскаржене рішення відповідача про скасування результатів відкритих торгів прийнято не з підстав, які визначені вказаним Положенням. При цьому, суд зазначив, що оскаржене рішення відповідача не містить мотивів та підстав для його прийняття.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

04 липня 2018 року Фонд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

У скарзі посилається на те, що Спірне рішення прийнято на підставі статті 12 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та відповідно до Положення щодо організації продажу та Регламенту роботи електронної торгової системи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 02 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Сулу судді Гриціва М.І., який відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 04 липня 2018 року був визначений головуючим суддею у цій справі, розпорядженням в.о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року № 1024/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, зокрема касаційної скарги у цій справі.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М., справу передано головуючому судді.

У зв`язку з відпусткою судді Шарапи В.М. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року № 2156/0/78-19 здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями та протоколом від 17 грудня 2019 року визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Правління Національного банку України від 26.09.2014 № 610 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Порто-Франко (далі - ПАТ АБ Порто-Франко ) віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26.09.2014 № 103 в ПАТ АБ Порто-Франко з 29.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30.01.2015 № 67 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АБ Порто-Франко виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 30.01.2015 № 19 Про початок процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію банку .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.01.2018 № 125 строк здійснення процедури ліквідації ПАТ АБ Порто-Франко продовжено до 29.01.2019.

29.09.2017 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 9394 Про затвердження умов продажу активів АБ Порто-Франко , яким визначені активи ПАТ АБ Порто-Франко , що підлягають продажу (повторному) на відкритих торгах (аукціоні), а саме - права вимоги за кредитними договорами, що укладені з юридичними та фізичними особами №№: 1285/2-08, 1365/1-08, 1556/2-08, 1620/2-08, 3172/8-07, 925/4-12, 94/01-11, 924/2-12, 759/4-12, 32/2-11, 2767/2-07.

17.11.2017 відбувся електронний аукціон з реалізації лоту № Q82454b20430, до складу якого включені права вимоги по зазначеним вище кредитним договорам, та переможцем електронних торгів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , про що 17.11.2017 о 13:06:27 складено протокол електронних торгів № UA-EA-2017-11-07-000379-c.

Платіжним дорученням № 505 від 07.12.2017 ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп перерахувала ПАТ АБ Порто-Франко 4 089 700 грн як суму, яка підлягала сплаті переможцем електронних торгів банку.

11.12.2017 на адресу Фонду надійшов лист Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АБ Порто-Франко Андронова О.Б. від 08.12.2017 № 01/4113, в якому уповноважена особа повідомила, що 07.12.2017 Приморський районний суд міста Одеси прийняв ухвалу, відповідно до якої на вищевказані права вимоги накладено арешт із забороною будь-якого відчуження за зазначеними договорами та попросив Фонд прийняти рішення або щодо подовження строку укладання договору відступлення прав вимоги за лотом № Q82454b20430 відповідно до протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-11-07-000379-c від 17.11.2017 або про скасування результатів електронних торгів за лотом № Q82454b20430

14.12.2017 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 5406/1, яким скасовано результати відкритих торгів, проведених 17.11.2017 організатором торгів ТОВ Мережа публічних аукціонів , з продажу права вимоги за кредитними договорами юридичних та фізичних осіб, а саме: № 1285/2-08, № 1365/1-08, № 1556/2-08, № 1620/2-08, № 3172/8-07, № 925/4-12, № 94/01-11, № 924/2-12, № 759/4-12, № 32/2-11, № 2767/2-07, умови продажу яких затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28.09.2017 № 4394 Про затвердження умов продажу активів АБ Порто-Франко та визнано таким, що втратило чинність, рішення виконавчої дирекції Фонду від 28.09.2017 року № 4394 Про затвердження умов продажу активів АБ Порто-Франко .

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, з наведеними у статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Положення Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI) встановлюють правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (положення статей 3, 4 Закону № 4452-VI).

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Водночас у розумінні Закону № 4452-VI неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України від 7 грудня 2000 року № 2121-III Про банки та банківську діяльність . Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункти 6 і 8 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI).

За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

За змістом статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

З урахуванням наведеного убачається, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду, визначений Законом № 4452-VI, дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС.

При цьому визначений статтею 3 Закону № 4452-VI правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, - не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

Таким чином, лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають із повноважень щодо реалізації майна (активів) банку на відкритих торгах (аукціоні), виконавча дирекція Фонду діє як представник сторони договірних відносин.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах №№ 826/1781/17, 818/208/18, у яких підсумовано, що позивачем оспорюються дії виконавчої дирекції Фонду не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо відчуження активів банку, а отже, такий спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

У справі, що розглядається, позивач оскаржує прийняте Фондом рішення про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів ПАТ АБ Порто-Франко під час здійснення своїх повноважень щодо формування та наповнення ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.

Тобто, позивач оскаржує рішення Фонду не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо реалізації майна ПАТ АБ Порто-Франко .

Підвідомчість господарських справ установлена у статті 20 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГПК), згідно з пунктом 1 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

ГПК (у редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом), також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (п. 1, 10, 15 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу).

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, норми ГПК, а також суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суди помилково розглянули дану справу в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Отож, касаційна скарга Фонду підлягає задоволенню в частині вимоги про скасування судових рішень.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року скасувати і закрити провадження у справі № 804/186/18.

Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець