Постанова

від 17.12.2019 по справі 191/59/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 191/59/16-ц

провадження № 61-16371св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство Росинка ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал страхування ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2019 року у складі судді Бондаренко Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року у справі за позовом приватного підприємства Росинка до ОСОБА_1 , третя особа - приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал страхування про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство Росинка (далі - ПП Росинка ) звернулось до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 серпня 2014 року з вини відповідача, який керував автомобілем ГАЗ 3307, державний номерний знак НОМЕР_1 , була скоєна дорожньо-транспортна пригода, в результаті чого був пошкоджений автомобіль Форд Транзит, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який зареєстрований за ПП Росинка . Вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року. Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб, відповідно рахунку на оплату послуг з ремонту автомобіля № 3748 від 09 грудня 2015 року, наданої ТОВ Авто-Імпульс , складає 94 567,64 грн. Відповідачем в добровільному порядку завдані матеріальні збитки не відшкодовано.

На підставі вищевикладеного, позивач просив стягнути з відповідача на користь ПП Росинка матеріальну шкоду, спричинену дорожньо-транспортною пригодою, в сумі 94 567,64 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 106,01 грн.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року позов ПП Росинка задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП Росинка майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 94 567,64 грн.

27 листопада 2018 року позивач звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року у вищевказаній справі за нововиявленими обставинами.

Заявник зазначав, що згідно висновку експерта Маляра М. І. № 68 від 10 жовтня 2018 року з`ясувалась нововиявлена обставина, яка не була встановлена судом та не була і не могла бути відома позивачу на час розгляду справи, що у настанні події дорожньо-транспортної пригоди та нанесеної шкоди є вина обох водіїв, тому розмір відшкодування повинен визначатись у рівних частках. В даному ДТП має місце вина одночасно обох водіїв в рівній мірі, тому відповідач повинен нести зобов`язання по відшкодуванню шкоди лише у розмірі 50 %.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2019 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2019 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року відмовлено. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року залишено в силі.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що заявником не доведено наявності існування нововиявлених обставин, які могли б вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом в судовому рішенні від 13 жовтня 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої та постанову апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

25 вересня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували того, що вина іншого учасника ДТП - це юридичний факт, який існував на час розгляду справи, але не був відомий відповідачу, так як для його встановлення необхідні спеціальні знання, якими відповідач не володіє.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 18 квітня 2016 року під час судового розгляду в цивільній справі № 191/59/16-ц, клопотання відповідача про призначення автотехнічної і автотоварознавчої експертизи було задоволено частково; в задоволенні клопотання про призначення автотехнічної експертизи судом було відмовлено у зв`язку з тим, що питання винуватості було вирішено постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року, яка набрала законної сили. Вказана ухвала окремому оскарженню не підлягала (т. 1 а. с.104 - 105).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його скаргою на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2018 року - без змін.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року набрало законної сили 25 жовтня 2016 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до частини п`ятої статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначення обставин нововиявленими необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, - це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про те, що наведені заявником обставини не можуть бути визнані нововиявленими для перегляду вказаного рішення суду, оскільки не мають істотного значення для розгляду справи, не спростовують обставин, встановлених судом на час розгляду справи та не впливають на висновки суду при ухваленні судових рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судами. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська