Рішення

від 11.12.2019 по справі 910/14257/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2019Справа № 910/14257/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Український сучасний турбінний комплекс (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 9; ідентифікаційний код: 33945830)

до Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс

про стягнення 1401253,36 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кулигін А.Є.;

від відповідача: Васійчук Л.Ф.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Український сучасний турбінний комплекс з вимогами до Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс про стягнення 1401253,36 грн, з яких 169998,76 грн 3% річних та 1231254,60 грн. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016, прострочив здійснення оплати за товар, поставлений позивачем, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 169998,76 грн 3% річних та 1231254,60 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 відкрито провадження у справі №910/14257/19; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.11.2019; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 підготовче засідання призначено на 08.11.2019 (оскільки 06.11.2019 судове засідання не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці).

06.11.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо правильності розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем.

У підготовчому засіданні 08.11.2019 судом було оголошено перерву до 27.11.2019.

19.11.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, просив суд стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу адвоката.

27.11.2019 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у сумі 50000,00 грн.

27.11.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема, заперечив щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу адвоката.

У підготовчому засіданні 27.11.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.12.2019.

11.12.2019 позивачем подано доповнення до заяви про розподіл судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні 11.12.2019 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.12.2019 надав усні пояснення по суті спору, подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 11.12.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Український сучасний турбінний комплекс (постачальник) та Акціонерним товариством Укртрансгаз (покупець) укладено Договір про закупівлю товарів №Т-178/1612000294, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом строку дії договору поставити та передати у власність покупцю товари: частини турбін - 28.11.3 (42113000-4)(запасні частини до ГТК-10), зазначені в підписаній сторонами специфікації, яка є додатком до договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити ці товари.

Відповідно до п. 1.2 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товарів, їх кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації.

Кількість товару, що поставляється за договором, зазначена в специфікації до договору (п. 2.1 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016).

Специфікацією до Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 сторони узгодили найменування товару, його кількість, технічні характеристики, ціну та загальну вартість (на суму 48270000,00 грн).

Відповідно до п. 3.1 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 ціна договору становить 48270000,00 грн.

У п. 4.2 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 сторонами погоджено, що своєчасне ненадання постачальником податкової накладної/розрахунку коригування, або її оформлення з порушенням порядку заповнення, встановленого ПКУ, або надання податкової накладної з порушенням вимог електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в ЕРПН в терміни, передбачені ПКУ, є відкладальною обставиною для настання обов`язку покупця щодо здійснення оплати товарів за цим договором до моменту одержання покупцем такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з ЄРПН про підтвердження факту здійснення такої реєстрації постачальником та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та підписання.

Відповідно до п. 9 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 01.12.2017, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016, прострочив здійснення оплати за товар, поставлений позивачем, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 169998,76 грн 3% річних та 1231254,60 грн. інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на необґрунтованість розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, зроблених позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 17.05.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 30030600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн (вказана накладна містить посилання на реквізити Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016).

Вказані обставини були визнані відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, обставини щодо поставки позивачем відповідачу товару (на виконання умов Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016) на суму 30030600,00 грн за видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017 не підлягають доказуванню так як визнаються учасниками справи, а суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 розрахунки проводяться покупцем шляхом поетапної оплати фактично поставленого товару (партії товару) протягом 120 календарних днів після дати поставки та пред`явлення постачальником рахунку-фактури на оплату товару. Датою поставки товару (його партії) а також моментом переходу права власності та ризиків на товар є дата передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця за видатковою накладною.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн, у строк до 14.09.2017 включно.

Як зазначив позивач у позовній заяві, 15.11.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 10771300,00 грн, 27.11.2017 - грошові кошти у сумі 17479220,00 грн та 30.11.2017 - грошові кошти у сумі 1780080,00 грн.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копії банківських виписок з рахунку позивача, з яких вбачається, що 15.11.2017 відповідачем були сплачені грошові кошти у сумі 10771300,00 грн (призначення платежу - за Договором про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та накладною №РН-0000008 від 17.05.2017); 27.11.2017 - грошові кошти у сумі 17479220,00 грн (призначення платежу - за Договором про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та накладною №РН-0000008 від 17.05.2017); 30.11.2017 - грошові кошти у сумі 1780080,00 грн (призначення платежу - за Договором про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та накладною №РН-0000011 від 03.11.2017).

У п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, передбачено порядок, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Таким чином, суд вважає необгрунтованими твердження позивача, що сплачені відповідачем 30.11.2017 грошові кошти у сумі 1780080,00 грн. були оплатою за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017, оскільки у призначення платежу платником (відповідачем) була вказана інша видаткова накладна (№РН-0000011 від 03.11.2017).

В свою чергу, відповідачем було долучено до відзиву на позовну заяву копії платіжних доручень, зокрема: копію платіжного доручення №6513 від 27.11.2017 на суму 17479220,00 грн (призначення платежу - за Договором про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та накладною №РН-0000008 від 17.05.2017); копію платіжного доручення №6301 від 14.11.2017 на суму 10771300,00 грн (призначення платежу - за Договором про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та накладною №РН-0000008 від 17.05.2017); копію платіжного доручення №6248 від 09.11.2017 на суму 1780080,00 грн (призначення платежу - за Договором про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та накладною №РН-0000008 від 17.05.2017).

Таким чином, враховуючи чітке призначення платежу, яке вказувалось відповідачем при здійснення оплат, та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази (подані сторонами), суд дійшов висновку, що 15.11.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 10771300,00 грн, 27.11.2017 - грошові кошти у розмірі 17479220,00 грн, 09.11.2017 - грошові кошти у розмірі 1780080,00 грн, що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача (долучені позивачем до позовної заяви) та копіями платіжних доручень (долучені відповідачем до матеріалів справи).

При цьому, судом враховано призначення платежу , яке було вказано відповідачем при здійсненні оплати - посилання на реквізити Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та реквізити видаткової накладної №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн, з огляду на що суд не приймає у якості доказу часткової оплати відповідачем копію банківської виписки з рахунку позивача (долучена позивачем до позовної заяви) за 30.11.2017, так як здійснюючи оплату 30.11.2017 відповідачем було вказано у призначенні платежу іншу видаткову накладну, а саме №РН-0000011 від 03.11.2017.

Таким чином, враховуючи чітке призначення платежу, яке вказував відповідач при сплаті грошових коштів, суд дійшов висновку, що в рахунок оплати товару, отриманого за видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн, 15.11.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 10771300,00 грн, 27.11.2017 - грошові кошти у розмірі 17479220,00 грн, 09.11.2017 - грошові кошти у розмірі 1780080,00 грн.

Таким чином, відповідачем було прострочено виконання зобов`язання з оплати товару, отриманого від позивача на підставі видаткової накладної №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн.

При цьому, відповідачем не надано суду існування обставин, які є підставами для зміни (збільшення) строку виконання обов`язку з оплати товару, які передбачені п. 4.2 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016, та про їх наявність не вказує відповідач у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати товару, отриманого від позивача за видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 169998,76 грн за період з 15.09.2017 до 30.11.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, так як позивачем неправильно були визначені періоди нарахування (враховуючи, що оплата товару відбувалась частинами).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 30030600 15.09.2017 - 08.11.2017 55 3 % 135754.77 28250520 09.11.2017 - 14.11.2017 6 3 % 13931.76 17479220 15.11.2017 - 26.11.2017 12 3 % 17239.78 Всього: 166926,31 Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 166926,31 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Український сучасний турбінний комплекс в частині стягнення з Акціонерного товариства Укртрансгаз 3% річних у сумі 169998,76 грн підлягають частковому задоволенню у сумі 166926,31 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1231254,60 грн за період з вересня по листопад 2017 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості у зв`язку з наступним.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу , що існувала наостанній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18

Отже, оскільки відповідач повинен був оплатити товар, отриманий від позивача за видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн, у строк до 14.09.2017, а фактично у повному обсязі здійснив оплату 27.11.2017, суд дійшов висновку, що позивач має право нараховувати інфляційні втрати за жовтень 2017 року.

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за жовтень 2017 року становить 360367,20 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Український сучасний турбінний комплекс в частині стягнення з Акціонерного товариства Укртрансгаз інфляційних втрат у розмірі 1231254,60 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 360367,20 грн.

Що стосується заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у сумі 50000,00 грн , суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони .

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України .

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР№21/1282, виданого на ім`я Кулигіна А.Є., та довіреність від 08.07.2019.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію Договору про надання правової допомоги від 08.07.2019, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро Кулигін і партнери , відповідно до умов якого бюро надає клієнту комплексну правову допомогу, пов`язану із стягненням з Акціонерного товариства Укртрансгаз на користь клієнта заборгованості з 3% річних та індексу інфляції, яка виникла через порушення Акціонерним товариством Укртрансгаз строків оплати за товар, поставлений клієнтом на підставі Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016.

У розділі 2 Договору зазначено, що бюро зобов`язується надавати юридичні послуги на умовах, визначених у договорі; оперативно та своєчасно інформувати клієнта про хід надання послуг; сумлінно виконувати взяті на себе за договором зобов`язання; у разі виникнення конфлікту інтересів негайно повідомити про це клієнта і вжити необхідних заходів для уникнення шкоди інтересам клієнта; зберігати оригінали документів, які передаються клієнтом бюро в межах виконання договору, протягом одного року з моменту припинення дії договору.

Бюро має право надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в усіх судах України на всіх стадіях судового процесу/стадіях розгляду справи з усіма правами, наданими чинним законодавством стороні по справі, у тому числі, але не обмежуючись, правами підписувати та подавати позовні заяви, звернення, клопотання, відзиви, заперечення на позов, апеляційні та касаційні скарги, відзиви, заперечення на апеляційні та касаційні скарги; заявляти відводи суддів; збільшувати, зменшувати розмір позовних вимог, відмовлятись від позову, змінювати підстави, предмет позову, завершувати розгляд спору укладенням мирової угоди, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, завіряти копії документів, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, давати усні та письмові пояснення, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, отримувати та подавати до органів державної виконавчої служби виконавчі документи, бути представником клієнта при здійсненні виконавчих дій з усіма відповідними правами наданими клієнту.

У п. 4.1 договору сторони погодили, що вартість дій бюро в рамках виконання п. 1.1 договору, спрямованих на досудове врегулювання спору, а також вартість всіх та будь-яких дій бюро як з подачі позову, так і дій під час розгляду судом першої інстанції справи про стягнення з Акціонерного товариства Укртрансгаз заборгованості разом складає 50000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору сума, визначена у п. 4.1 договору, оплачується клієнтом на користь бюро вперед після відкриття провадження у судовій справі про стягнення заборгованості й до закінчення розгляду такої справи судом першої інстанції.

Об`єм наданих послуг фіксується у порядку, визначеному п. 3.2 договору, шляхом підписання відповідних актів виконаних робіт із детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.3 договору).

Позивачем долучено до матеріалів справи 27.11.2019 копію Акту виконаних робіт від 27.11.2019, який складено керуючим бюро та директором позивача, містить підписи вказаних осіб та відбитки печаток Адвокатського бюро Кулигін і партнери та Товариства з обмеженою відповідальністю Український сучасний турбінний комплекс .

У вказаному акті зазначено, що бюро виконало наступні роботи:

- первинне вивчення документів, підготування та надіслання відповідачу претензії за Договором про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016;

- отримання додаткових документів, їх вивчення і наступне підготування та подача (надіслання) відповідачу і суду позовної заяви про стягнення 1401253,36 грн;

- участь адвоката бюро в підготовчому засіданні 08.11.2019;

- вивчення відзиву на позовну заяву;

- участь адвоката у підготовчому засіданні 27.11.2019.

Вартість послуг, наданих бюро, становить 50000,00 грн.

Судом встановлено, що на підставі виставленого бюро рахунку від 06.11.2019 на суму 50000,00 грн, позивачем 26.11.2019 було сплачено на користь Адвокатським бюро Кулигін і партнери грошові кошти у сумі 50000,00 грн (призначення платежу - сплата за надання правової допомоги).

У судовому засіданні 11.12.2019 позивачем долучено до матеріалів справи копію Акту виконаних робіт від 11.12.2019, складеного між позивачем та Адвокатським бюро Кулигін і партнери , в якому зазначено, що бюро було виконані наступні роботи - аналіз і вивчення наданого відповідачем заперечення на відповідь на відзив, участь адвоката в судовому засіданні 11.12.2019.

Вартість вказаних робіт вже оплачено клієнтом 26.11.2019 у розмірі 50000,00 грн.

Наведеними судом обставинами спростовуються твердження відповідача, викладені у відповіді на відзив, про те, що матеріали справи не містять детального опису наданих адвокатом послуг, згідно з яким можна було б зробити висновок про узгодження суми гонорару.

При цьому, з огляду на те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами , та саме на сторону, яка вказує на неспівмірність витрат, покладається обов`язок з надання доказів на обґрунтування невідповідності адвокатських витрат, суд вважає необгрунтованими та недоведеними твердження відповідача в частині заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу адвоката.

Разом з тим, як зазначено у ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Український сучасний турбінний комплекс до Акціонерного товариства Укртрансгаз про стягнення 1401253,36 грн (а саме у сумі 527293,51 грн), витрати на правову допомогу адвоката, понесені позивачем у даній справі у сумі 50000,00 грн, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Український сучасний турбінний комплекс до Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс про стягнення 1401253,36 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український сучасний турбінний комплекс (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 9; ідентифікаційний код: 33945830) 3% річних у розмірі 166926 (сто шістдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 360367 (триста шістдесят тисяч триста шістдесят сім) грн 20 коп., судовий збір у розмірі 7909 (сім тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 40 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 18815 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 07 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 грудня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин