Рішення

від 20.11.2019 по справі 753/494/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/494/19

провадження № 2/753/3828/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

при секретарі Пугач Д.С.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представник відповідача не з`явився

третя особа не з`явилася

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Буддизайн-21 , третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

26.12.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі свого представника ОСОБА_4 , звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ТОВ Буддизайн-21 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , в якому просив стягнути з ТОВ Буддизайн-21 матеріальний збиток в розмірі 201 350 грн. 57 коп., інфляційні втрати в розмірі 10 234 грн. 95 коп., три відсотки річних в розмірі 1 787 грн. 32 коп., витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 2500 грн. 00 коп., витрати за стоянку автомобіля 1039 грн. 60 коп. та судові витрати.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 04.09.2018 приблизно о 13 год. 25 хв. в м. Києві по пр-т. Перемоги 6, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем DAF CF 85.460 , д.н. НОМЕР_1 при перестроюванні, не надав перевагу автомобілю Toyota Corolla , д.н. НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій самій смузі, на яку він мав намір перестроїтись та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого автомобіль Toyota Corolla , д.н. НОМЕР_2 відкинуло на тротуар, де відбулось зіткнення з припаркованим автомобілем Daewoo Nexia , д.н. НОМЕР_3 та автомобілем Daewoo Nexia , д.н. НОМЕР_4 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Позивач зазначив, що водій ОСОБА_3 станом на момент ДТП працював в ТОВ Буддизайн-21 , а тому згідно положення ст. 1172 ЦК України матеріальну шкоду відшкодовує його роботодавець.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.01.2019 відкрито провадження та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.02.2019 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відзив обгрунтовано тим, що звіт про вартість матеріального збитку (вих. № 1210) від 18.10.2018, на який посилається позивач, не відповідає дійсності та проведений з порушеннями вимог методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Міністерством юстиції України 24.11.2003 за № 142/5/2092 та долучив до відзиву рецензію на звіт №1210 від 18.10.2018.

13.02.2019 представником позивача було подано до суду відповідь на відзив. Представник відповідача просив відкласти розгляд справи для ознайомлення з відповіддю на відзив та підготовки заперечення.

19.02.2019 представником відповідача було подано заперечення, в яких вказано, що водій ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з ТОВ Буддизайн-21 станом на момент ДТП, а виконував роботу по цивільно-правовому договору № 218/4 від 04.09.2018, а тому просив в позовних вимогах відмовити повністю.

19.02.2018 ОСОБА_3 надав до суду письмові пояснення згідно яких зазначив, що в день ДТП працював по цивільно-правовому договору № 218/4 від 04.09.2018 та не перебував у трудових відносинах з ТОВ Буддизайн-21 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.03.2019 було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано з ТОВ Буддизайн-21 відомості щодо працевлаштування ОСОБА_3 , з ДПІ Дарницького району ГУ ДФС м. Києва відомості з Державного реєстру платників податків відносно сплати податку з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати стосовно ОСОБА_3 , з Пенсійного фонду України відомості відносно особи, яка сплачувала (перераховувала) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування стосовно ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судовими справами між суддями від 29.03.2019 року дану цивільну справу передано судді Мицик Ю.С.

Ухвалою суду від 02.04.2019 було прийнято вказану справу до провадження та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач та його представник поданий позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в заявах по суті справи .

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в письмових поясненнях просив розглядати справу за наявними матеріалами, з урахуванням обставин викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, всебічно і повно з`ясувався всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову встановив наступне.

04.09.2018 приблизно о 13 год. 25 хв. в м. Києві по пр-т. Перемоги 6, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем DAF CF 85.460 , д.н. НОМЕР_1 при перестроюванні, не надав перевагу автомобілю Toyota Corolla , д.н. НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій самій смузі, на яку він мав намір перестроїтись та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого автомобіль Toyota Corolla , д.н. НОМЕР_2 відкинуло на тротуар, де відбулось зіткнення з припаркованим автомобілем Daewoo Nexia , д.н. НОМЕР_3 та автомобілем Daewoo Nexia , д.н. НОМЕР_4 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.11.2018 по справі №761/36171/18 винним у ДТП визнано ОСОБА_3 , оскільки останній порушив вимоги п. 10.3 ПДР. Зазначена постанова набрала законної сили 27.11.2018.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована полісом обов`язкового страхування серії АМ № 7348048 в АТ СГ ТАС .

15.11.2018 АТ СГ ТАС здійснило позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 95 000 грн. 00 коп. Страхова сума по полісу складає 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Відповідно до Звіту № 1210 про визначення вартості матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 18.10.2018 (далі - Звіт № 1210) вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota Corolla , д.н. НОМЕР_2 складає 301 350 грн. 57 коп.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи, що страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн. 00 коп. недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, то відповідач зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а саме: 301 350, 57 - 100 000 = 201 350 грн. 57 коп.

Представником відповідача було подано заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку із тим, що позовна заява подана особою, яка не є адвокатом, тобто, на думку представника відповідача особою, яка не мала права підписувати та подавати позовну заяву, оскільки станом на момент відкриття провадження у справі набули чинності перехідні положення Конституції України згідно якої з 01.01.2019 року представництво у судах здійснюється виключно адвокатами.

Відповідно до п. 11 розділу XV Перехідних Положень Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 -1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представник позивача ОСОБА_4 діяв на підставі довіреності, позовна заява була подана 26.12.2018. Крім того, чинне процесуальне законодавство встановлює виняткові випадки, коли в цивільній справі може бути представником інша особа, яка не є адвокатом. Тобто, з комплексного аналізу норм чинного процесуального законодавства можна дійти висновку, що подавати позовну заяву з вимогами, на які немає прямої заборони щодо розгляду їх в спрощеному позовному провадженні, може й інша особа, крім адвоката, та клопотати про розгляд справи в спрощеному порядку. Однак, якщо справа буде призначена до розгляду в загальному порядку, для представництва інтересів будь-якої зі сторін може бути допущений лише адвокат.

Твердження відповідача щодо обов`язку суду залишити позовну заяву без розгляду на тій підставі, що вона подана не адвокатом, є помилковими, оскільки відповідно до абз. 4 ст. 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

У відповідності до ч. 2 ст. 60 ЦПК України під час розгляду справ у малозначних спорах представником може бути особа, яка досягла вісімнадцятирічного років, має цивільну процесуальну дієздатність.

Цивільна процесуальна дієздатність представника позивача ОСОБА_4 підтверджується довіреністю.

При цьому, справа була відкрита в порядку спрощеного позовного провадження, а тому доводи сторони відповідача щодо залишення справи без розгляду є помилковими та необґрунтованими, а відтак такими, які не підлягають задоволенню.

Відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства, не виконав вимоги ухвали суду про витребування доказів та не надав витребуваних документів та пояснень причин неможливості їх надання.

В той же час, в отриманому судом листі Пенсійного Фонду України від 02.05.2019 № 13089/04-22 зазначено, що відповідно до бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про ОСОБА_3 у період з 01.08.2018 по 30.09.2018 (тобто за той період, коли мало місце ДТП) надходили саме від ТОВ Буддизайн-21 .

Отже, відповідач подавав як роботодавець відомості про Водія на виконання вимог ст. 3 та ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування . У разі, якщо б ОСОБА_3 забезпечував би себе роботою самостійно, такі відомості були б надані самим ОСОБА_3 , оскільки ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування прямо встановлює таких осіб як платників податків та осіб, які повинні надавати відповідні відомості.

При цьому, 24.05.2019 своїм листом (вих. № 13475/9/26-15-08-02-23) Головне управління ДФС у м. Києві надало відомості про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_3 згідно яких, за ІІІ квартал 2018 року ТОВ Буддизайн-21 сплатило податки за ОСОБА_3 за кодом доходу 101 - заробітна плата, а якби останній працював по цивільно-правовому договору, то згідно довідника ознак доходу для податкового розрахунку форми 1ДФ зазначався код - 102.

При цьому, в своїх письмових поясненнях, наданих на місці ДТП ОСОБА_3 за власним бажанням, власноручно зазначив, що працює на посаді водія в ТОВ Буддизайн-21 . Також ОСОБА_3 аналогічну інформацію надав працівникам поліції під час складення протоколу БД № 302606, де також зазначено його місце роботи в ТОВ Буддизайн-21 .

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на те, що водій ОСОБА_3 саме в день ДТП не перебував з відповідачем в трудових відносинах, а працював на підставі цивільно-правового договору, спрямовані на ухилення від відповідальності за шкоду, завдану його працівником. Також варто зазначити, що в день ДТП ОСОБА_3 виконував роботу та обов`язки, які тотожні обов`язкам та роботі водія, тобто фактично він виконував свої трудові обов`язки.

У зв`язку із цим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 виконував трудові обов`язки саме як працівник ТОВ Буддизайн-21 і трудові відносини між Пантелеймончуком та відповідачем на момент ДТП існували.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В той же час, ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачає спеціальний порядок відшкодування шкоди, а саме що у разі, якщо шкода була завдана особою під час виконання нею своїх трудових (службових) обов`язків, така шкода підлягає відшкодуванню юридичною або фізичною особою, яка є роботодавцем завдавача шкоди.

Обов`язок з відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, в силу вимог ст.1172 ЦК України покладається на відповідача.

Порядок визначення розміру заподіяної шкоди встановлений Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (далі - Закон).

Відповідно до ст.ст. 5, 7 Закону проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.

Позивачем було надано Звіт № 1210 про визначення вартості матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 18.10.2018 р., згідно з яким позивачу завдано матеріальних збитків на суму 301 350 грн. 57 коп.

Враховуючи, що страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн. 00 коп., то різниця в сумі 201 350 грн. 57 коп. підлягає відшкодуванню саме з ТОВ Буддизайн-21 .

Не погодившись з розміром матеріального збитку, відповідач надав рецензію, в якій зазначено, що звіт № 1210 від 18.10.2018 є такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, потребує доопрацювання.

Суд критично оцінює рецензію, оскільки остання не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не є належним та допустимим доказом та не може братися судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до п. 65 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав визначено, що у рецензії повинні зазначатися:

- підстави проведення рецензування;

- повна назва звіту про оцінку майна, що був об`єктом рецензування, відомості про його виконавців, їх кваліфікацію та висновок про можливість проведення зазначеними особами оцінки майна відповідно до правових вимог провадження професійної оціночної діяльності;

-строк проведення рецензування і дата підписання рецензії;

-висновок про обґрунтованість вибору виду вартості та її відповідність вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

-висновок про зібрані виконавцем звіту про оцінку майна вихідні дані та іншу інформацію (їх повнота, достатність для проведення оцінки майна та розкриття у звіті);

-висновок про відповідність і правильність застосування під час проведення оцінки методичних підходів, методів та оціночних процедур з урахуванням мети і бази оцінки, обґрунтованість використаних припущень;

-загальний висновок про достовірність оцінки майна.

В п. 66 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав визначено, що рецензія може містити перелік аргументованих рецензентом зауважень до звіту про оцінку майна, у тому числі застереження про можливість впливу цих зауважень на достовірність оцінки майна. У процесі рецензування рецензент не повинен брати до уваги будь-яку додаткову інформацію про об`єкт оцінки або подібне майно, що виникла після дати складення звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна до дати підписання рецензії.

Відповідно до п. 67 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав визначено, що рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками:

1) звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

2) звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки;

3) звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;

4) звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Рецензія, яку надав відповідач, проведена рецензентом ОСОБА_5 не відповідає вимогам нормативно-правовим актам України, зокрема Національному стандарту № 1 та Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , оскільки рецензія не містить висновки про можливість використання звіту № 1210 від 18.10.2018 та про достовірність оцінки майна.

Також, рецензія не відповідає класифікації щодо правильності звіту про вартість збитку, а саме не зазначено чи вплинули недоліки на достовірність оцінки чи ні, які саме недоліки, тощо.

При цьому, рецензія також підтверджує ті обставини, що звіт № 1210 від 18.10.2018 є такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Стороною відповідача не надано будь-якої іншої експертизи та не було подано клопотання про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи щодо встановлення дійсного розміру збитку.

А тому, враховуючи ст. 81 ЦПК України, відповідач не спростував правильність висновків звіту № 1210 від 18.10.2018 р. та розмір збитку, який просить стягнути позивач.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, посилання відповідача на те, що приписи ст. 625 ЦК України не застосовується у деліктних зобов`язаннях щодо відшкодування шкоди є хибними, що підтверджується постановою Великої Палати Верховного суду по справі № 686/21962/15ц прийнятою 16.05.2018, постановою Верховного суду по справі № 456/3525/15 прийнятою 13.02.2019, постановою Верховного суду по справі № 758/9445/16-ц прийнятою 11.02.2019.

А тому позовні вимоги в частині відшкодування 3% річних та інфляційних збитків також підлягають задоволенню.

Позивач надав суду копію квитанції про сплату коштів за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 2500 грн. 00 коп., а також квитанцію за стоянку свого автомобіля, витрати за зберігання автомобіля становлять 1039 грн. 60 коп.

Відповідно до ст.22 ЦК України реальними збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Отже, вимоги позивача про відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та за стоянку автомобіля є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому, суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідач у відзиві заперечує проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу на користь позивача, зазначаючи про те, що положення ст. 137 ЦПК України, передбачає імперативну норму щодо надання послуг адвокатом, яким ОСОБА_4 , відповідно до договору про надання юридичних послуг, не є.

Так, відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача ОСОБА_4 діяв як фізична особа - підприємець, основним видом діяльності якого є послуги у сфері права, на підставі довіреності та договору про надання юридичних послуг. Кошти в сумі 7000 грн. позивачем згідно квитанції сплачено ФОП ОСОБА_4 , щодо якого в матеріалах справи відсутні відомості про здійснення ним адвокатської діяльності.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку щодо відмови позивачу у стягненні з відповідача витрат за надання правової допомоги.

В той же час, керуючись положеннями ст.ст.133, 141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2169 грн. 12 коп.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 22, 1166, 1172, ЦК України, ст.ст.4, 15, 76-84, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Буддизайн-21 , третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Буддизайн-21 на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток в розмірі 201 350 грн. 57 коп., 3 відсотки річних в розмірі 1 787 грн. 32 коп., інфляційні збитки в розмірі 10 234 грн. 95 коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 2500 грн. 00 коп., витрати за зберігання автомобіля в розмірі 1039 грн. 60 коп., а всього - 216 912 грн. 44 коп., а також судовий збір у розмірі 2169 грн. 12 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Буддизайн-21 , місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. бориспільська, 7, ЄДРПОУ 24093124.

Третя особа: ОСОБА_3 : адреса проживання: АДРЕСА_2 .

СУДДЯ: МИЦИК Ю.С.