Постанова

від 15.06.2020 по справі 753/494/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/494/19 головуючий у суді І інстанції Мицик Ю.С.

провадження № 22-ц/824/4702/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Нежури В.А., з участю секретаряМариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданнів місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Буддизайн-21 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Буддизайн-21 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

26.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Буддизайн-21 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ТОВ Буддизайн-21 матеріальний збиток в розмірі 201 350 грн. 57 коп., інфляційні втрати в розмірі 10 234 грн. 95 коп., три відсотки річних в розмірі 1 787 грн. 32 коп., витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 2500 грн. 00 коп., витрати за стоянку автомобіля 1039 грн. 60 коп. та судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.09.2018 р. приблизно о 13 год. 25 хв. в м. Києві по пр-т. Перемоги 6, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем DAF CF 85.460 , д.н. НОМЕР_1 при перестроюванні, не надав перевагу автомобілю ToyotaCorolla , д.н. НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій самій смузі, на яку він мав намір перестроїтись та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого автомобіль ToyotaCorolla , д.н. НОМЕР_2 відкинуло на тротуар, де відбулось зіткнення з припаркованим автомобілем DaewooNexia , д.н. НОМЕР_3 та автомобілем DaewooNexia , д.н. НОМЕР_4 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Позивач зазначив, що водій ОСОБА_2 станом на момент ДТП працював в ТОВ Буддизайн-21 , а тому, згідно положеннь ст. 1172 ЦК України матеріальну шкоду відшкодовує його роботодавець.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ Буддизайн-21 на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток в розмірі 201 350 грн. 57 коп., 3 відсотки річних в розмірі 1 787 грн. 32 коп., інфляційні збитки в розмірі 10 234 грн. 95 коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 2500 грн. 00 коп., витрати за зберігання автомобіля в розмірі 1039 грн. 60 коп., а всього - 216 912 грн. 44 коп., а також судовий збір у розмірі 2169 грн. 12 коп.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Буддизайн-21 подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

При цьому, зазначає, що суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Вказує, що судом не встановлено факту виконання водієм в момент ДТП трудових обов`язків, невірно зроблено висновок, що дана справа є малозначною, невірно застосовано ч. 2 ст. 60 ЦПК України, на підставі якої встановлено цивільну дієздатність представника позивача. Крім того, апелянт вважає, що судом невірно застосовано приписи ст. 625 ЦК України, оскільки вказана норма не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завдаванням шкоди. Судом не досліджено Експертний звіт про визначення вартості матеріального збитку проведений у м. Києві 18.10.2018 року. Постановляючи рішення про відшкодування шкоди судом не вирішено питання про передачу майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

19.02.2020 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , згідно якого позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, позов подано 26.12.2018 року, ОСОБА_3 мав повну цивільну дієздатність на підписання та подання її до суду. ОСОБА_2 тричі повідомив, що працює водієм у апелянта. Наданий цивільно-правовий договір за такими характеристиками як предмет та оплата праці фактично відповідає трудовому договору. Виконання трудових обов`язків, як працівника ТОВ Буддизайн-21 на думку позивача, також, підтверджується інформацією наданого з Пенсійного Фонду України та Головного управління ДФС України у м. Києві. Вказує, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону. На думку позивача, твердження апелянта про те, що він був позбавлений можливості в суді першої інстанції замовити авто товарознавчу експертизу є безпідставними та необґрунтованими. Зазначена справа не належить до переліку тих що неможливо розглядати за правилами спрощеного провадження.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.09.2018 р. приблизно о 13 год. 25 хв. в м. Києві по пр-т. Перемоги 6, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем DAF CF 85.460 , д.н. НОМЕР_1 при перестроюванні, не надав перевагу автомобілю ToyotaCorolla , д.н. НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій самій смузі, на яку він мав намір перестроїтись та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого автомобіль ToyotaCorolla , д.н. НОМЕР_2 відкинуло на тротуар, де відбулось зіткнення з припаркованими автомобілями DaewooNexia , д.н. НОМЕР_3 та автомобілем DaewooNexia , д.н. НОМЕР_4 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.11.2018 року по справі №761/36171/18 винним у ДТП визнано ОСОБА_2 , оскільки останній порушив вимоги п. 10.3 ПДР. Зазначена постанова набрала законної сили 27.11.2018 р..

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована полісом обов`язкового страхування серії АМ № 7348048 в АТ СГ ТАС .

15.11.2018 року АТ СГ ТАС здійснило позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 95 000 грн. Страхова сума по полісу складає 100 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Відповідно до Звіту № 1210 про визначення вартості матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 18.10.2018 року (далі - Звіт № 1210) вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу ToyotaCorolla , д.н. НОМЕР_2 складає 301 350 грн. 57 коп.

В отриманому судом першої інстанції листі Пенсійного Фонду України від 02.05.2019 № 13089/04-22 зазначено, що відповідно до бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про ОСОБА_2 у період з 01.08.2018 р. по 30.09.2018 р. (тобто за той період, коли мало місце ДТП) надходили саме від ТОВ Буддизайн-21 .

24.05.2019 р. своїм листом (вих. № 13475/9/26-15-08-02-23) Головне управління ДФС у м. Києві надало відомості про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_2 згідно яких, за ІІІ квартал 2018 року ТОВ Буддизайн-21 сплатило податки за ОСОБА_2 за кодом доходу 101 - заробітна плата (т.1, а.с. 229-230).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 виконував трудові обов`язки саме як працівник ТОВ Буддизайн-21 , існували трудові відносини між ОСОБА_4 та відповідачем на момент ДТП. Страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн., а отже різниця в сумі 201 350 грн. 57 коп. підлягає відшкодуванню саме з ТОВ Буддизайн-21 .

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як зазначено в ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В той же час, ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачає спеціальний порядок відшкодування шкоди, а саме, що у разі, якщо шкода була завдана особою під час виконання нею своїх трудових (службових) обов`язків, така шкода підлягає відшкодуванню юридичною або фізичною особою, яка є роботодавцем завдавача шкоди.

Обов`язок з відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, в силу вимог ст.1172 ЦК України покладається на відповідача.

Порядок визначення розміру заподіяної шкоди встановлений Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (далі - Закон).

Відповідно до ст.ст. 5, 7 Закону проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.

Позивачем було надано Звіт № 1210 про визначення вартості матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 18.10.2018 року, згідно з яким позивачу завдано матеріальних збитків на суму 301 350 грн. 57 коп.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції проте, що оскільки страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн.(в межах ліміту відповідальності), тому різниця в сумі 201 350 грн. 57 коп. підлягає відшкодуванню саме з ТОВ Буддизайн-21 , як роботодавця завдавача шкоди.

Відповідач не погодився із розміром матеріального збитку, проте враховуючи ст. 81 ЦПК України не спростував дійсність звіту № 1210 від 18.10.2018 року належними та допустимими доказами, а відтак суд першої інстанції правомірно надав належну правову оцінку даному звіту та встановив розмір шкоди. Крім того, клопотань про призначення експертизи, на спростування наданого позивачем звіту відповідачем заявлено не було.

Крім того, колегією суддів критично розцінюються доводи з приводу неможливості заявлення такого клопотання, у зв`язку з порушенням судом процесуальних прав відповідача, оскільки справа перебувала на розгляді тривалий час, відповідач був належним чином повідомлений про її розгляд, приймав участь у її розгляді, подавав відповідні процесуальні документи до суду, однак таке клопотання не заявляв.

Посилання апелянта на те, що приписи ст. 625 ЦК України не застосовується у деліктних зобов`язаннях щодо відшкодування шкоди до уваги не приймаються, так як є хибними, що підтверджується постановою Великої Палати Верховного суду по справі № 686/21962/15ц прийнятою 16.05.2018 року, постановою Верховного суду по справі № 456/3525/15 прийнятою 13.02.2019 року та постановою Верховного суду по справі № 758/9445/16-ц прийнятою 11.02.2019 року, а тому позовні вимоги в частині відшкодування 3% річних та інфляційних збитків вірно задоволені судом першої інстанції.

Колегія суддів, крім іншого, вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що водій ОСОБА_2 в день ДТП не перебував з відповідачем в трудових відносинах, а працював на підставі цивільно-правового договору, оскільки судом першої інстанції було вірно встановлено та підтверджено доказами, що в день ДТП ОСОБА_2 виконував роботу, яка тотожна обов`язкам водія, тобто фактично виконував свої трудові обов`язки, а вказана позиція апелянта спрямована на ухилення від відповідальності за шкоду, завдану його працівником. При цьому, колегія суддів критично розцінює посилання апелянта на поданий до суду цивільно-правовий договір від 04.09.2018 року, укладений між відповідачем та третьою особою, оскільки жодного належного та допустимого доказу на підтвердження його виконання сторонами до суду надано не було.

Натомість, відповідно до інформації Пенсійного Фонду України від 02.05.2019 № 13089/04-22 та Головного управління ДФС у м. Києві від 24.05.2019 р. вих. № 13475/9/26-15-08-02-23, судом встановлено, що в день ДТП третя особа перебувала з відповідачем у трудових відносинах і отримала заробітну плату. Жодних оплат за договорами відповідачем на користь ОСОБА_5 зроблено не було.

Що стосується доводів відповідача про те, що позовна заява подана особою, яка не є адвокатом, особою, яка не мала права підписувати та подавати позовну заяву, оскільки станом на момент відкриття провадження у справі набули чинності перехідні положення Конституції України, згідно якої з 01.01.2019 року представництво у судах здійснюється виключно адвокатами, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 11 розділу XV Перехідних Положень Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 -1 та статті 131 -2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Судом першої інстанції встановлено, що представник позивача ОСОБА_3 діяв на підставі довіреності, позовна заява була подана 26.12.2018 року. Крім того, чинне процесуальне законодавство встановлює виняткові випадки, коли в цивільній справі може бути представником інша особа, яка не є адвокатом.

Відповідно до абз. 4 ст. 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

У відповідності до ч. 2 ст. 60 ЦПК України під час розгляду справ у малозначних спорах представником може бути особа, яка досягла вісімнадцятирічного років, має цивільну процесуальну дієздатність.

Цивільна процесуальна дієздатність представника позивача ОСОБА_3 підтверджується довіреністю.

При цьому, справа була відкрита в порядку спрощеного позовного провадження, а тому доводи сторони відповідача є помилковими та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги , колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновки суду, викладені в рішенні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Буддизайн-21 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: С.В. Лівінський

В.А.Нежура