Ухвала

від 23.09.2020 по справі 753/494/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 753/494/19

провадження № 61-10394ск20

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Буддизайн-21 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Буддизайн-21 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року, засобами поштового зв`язку, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ Буддизайн-21 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: скаржнику необхідно вказати всіх учасників справи (третіх осіб) та їх місце проживання чи перебування.

На виконання вимог вказаної ухвали ТОВ Буддизайн-21 подало уточнену касаційну скаргу в якій зазначено всіх учасників справи (третіх осіб) та їх місце проживання чи перебування. Крім того, заявник посилається зокрема на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1376цс16 та у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6. Також заявник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 7 частини першої статті 411 ЦПК України, а саме розгляд справи в порядку спрощеного провадження, яка має розглядатись у загальному порядку.

Відповідно до пункту першого статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Суд уповноважений діяти відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (статті 3 ЦПК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суди при вирішенні справ мають брати до уваги тільки висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Враховуючи законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовчої практики, правові висновки, викладені в постановах Пленуму Верховного Суду України, не входять до елементів, з яких формується база правозастосовчої практики.

Враховуючи, що положеннями частини четвертої статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, наведені скаржником обставини не є підставами касаційного оскарження в розумінні статті 389 ЦПК України.

Отже, враховуючи вищезазначене скаржнику необхідно зазначити конкретну (конкретні) норму (норми) права, викладені у постанові (постановах) Верховним Судом з подібних правовідносин, яку (які) не застосував суд апеляційної інстанції.

Крім того, пункт 7 частини першої статті 411 ЦПК України виключено згідно із Законом від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, тому посилання заявника на вказану норму Закону не є підставами касаційного оскарження в розумінні статті 389 ЦПК України

За змістом статті 127 ЦПК України встановлений судом строку може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З метою недопущення порушення принципу доступу до правосуддя, Верховний Суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: для надання скаржником уточненої касаційної скарги з врахуванням вимог, вказаних у даній ухвалі разом із копіями скарги та додатків відповідно до кількості учасників справи.

Роз`яснити заявнику, що у разі невиконання вимог даної ухвали щодо надання виправленої касаційної скарги така касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.

Керуючись статтями 127, 261 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю Буддизайн-21 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров