Постанова

від 17.12.2019 по справі 215/4255/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7817/19 Справа № 215/4255/18 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів : Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання Голуб О.О.

сторони:

позивач- ОСОБА_1

відповідач-Приватне акціонерне товариство Північний гірничо-збагачувальний комбінат ,

треті особи: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК , Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року, ухваленого суддею Камбул М.О. в м.Кривому Розі, Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 18 червня 2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат , далі /ПрАТ/ про поновлення на роботі.

В обґрунтування вказує, що працював на підприємстві відповідача на посаді машиніста тепловоза 2 ТЄ 10 М №113-114 в цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси, 20.08.2018 був звільнений наказом №692 за п.6 ст.36 КЗпП України. Оскільки він є членом виборного профспілкового органу - Виконкому ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК вважає, що підприємство повинно було погодити зміну істотних умов праці з Виконкомом ППО ВПС Свобода Праці тому, що внаслідок зміни істотних умов праці, змінюється його графік роботи та розмір оплати праці.

Наказом № 824 від 24.05.2018 та розпорядженням № 121-к від 01.06.2018 передбачено зміни в оплаті праці працівників підприємства, робочого часу та графіків змінності, однак даний наказ і розпорядження не було погоджено з виборними органами первинних профспілкових організацій підприємства, тому вони не могли бути підставою для звільнення позивача.

Відповідач звертався до Виконкому ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК з поданням про його звільнення , але не звертався з поданням на його звільнення до вищестоящого виборного органу - керівника Дніпропетровської обласної організації ВПС Свобода Праці , що свідчить про порушення порядку звільнення.

Наказ № 824 від 24.05.2018 та розпорядження № 121-к від 01.06.18 грунтуються на тому, що він відмовився від переведення в інший цех, разом із локомотивом 2 ТЄ 10 М №113-114, але він надав письмову згоду на переведення або переміщення його на інше робоче місце в цьому або іншому структурному підрозділі підприємства.

Вважає, що фактично зміна істотних умов праці не відбулася, згода на його переміщення була не потрібна, оскільки інше його місце роботи знаходиться на цьому ж підприємстві.

Він не відмовлявся продовжувати роботу, але вважає зміну умов його праці незаконною, третьою особою не було надано згоди на його звільнення, тому просить поновити його на посаді машиніста тепловоза на вивезенні руди цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру управління залізничного транспорту ПрАТ ПівнГЗК та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат , треті особи: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК , Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці про поновлення на роботі.

Судовий збір компенсовано за рахунок Державного бюджету України.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про повне задоволення, заявлених ним позовних вимог.

При цьому, скаржник зазначає, що суд, встановивши ту обставину, що він був членом виборного профспілкового органу підприємства, помилково не застосував положення ч.3 ст.41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , де зазначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства допускається тільки за наявності попередньої згоди виборного органу, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки, якої не було отримано при його звільненні з підприємства відповідача.

Також, позивач не погоджується із висновком суду про те, що він в судовому засіданні визнав свою відмову від продовження роботи в нових істотних умовах праці, наполягає на тому, що в судовому засіданні 25.02.2019, 19.03.2019 року він вказував, що не відмовлявся продовжувати роботу, доказів його відмови, відповідачем суду не було надано. Скаржник вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того факту, що він не мав можливості зберегти колишні істотні умови праці для позивача. Вказує, що суд не звернув уваги на показання свідків, які зазначали, що він був єдиним членом локомотивної бригади тепловоза №113/114, який був звільнений на підставі наказу про зміну істотних умов праці, тоді, як інші працівники були переведені на іншу роботу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач ПрАТ ПІВНГЗК , просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення, як законне та обґрунтоване залишити без змін.

10 грудня 2019 року від виконуючого обов`язки генерального директора ПрАТ ПІВНГЗК Скачкова А.А. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання представника відповідача, що пов`язано з участю представників у Господарському суді Дніпропетровської області в низкі судових справ.

Колегія суддів вважає за необхідне дане клопотання залишити без задоволення та розглянути справу за відсутності належним чином сповіщеного відповідача, та звертає увагу на те, що відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 №11 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п.1 ст.371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника відповідача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому правильність висновків суду першої інстанції поза межами апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряються.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши позивача і його представника ОСОБА_2 , які, кожен окремо підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно довідки від 18.09 2018 позивач ОСОБА_1 у травні-серпні 2018 був членом виборного профспілкового органу підприємства- Виконкому ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК .

Згідно довідки від 05.09.2018 позивач ОСОБА_1 з 25.06.1992 працює на ПрАТ, управління залізничного транспорту, Цех залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру, Служба рухомого складу (тепловози), машиністом тепловоза на вивезенні руди, заробітна плата з 01.02.2018 по 31.07.2018 складає всього 100532,03 грн. (т.1, а.с.7).

Згідно заяв помічника машиніста ОСОБА_3 , машиніста ОСОБА_4 , машиніста ОСОБА_5 до ППО ВПС Свобода Параці , тепловоз тривалий проміжок часу виконує роботи на Першотравневому кар`єрі (т.1 а.с.8-10).

Відповідно до копії трудової книжки, позивач з 25.06.1992 року 20.08.2018 працював на підприємстві відповідача, був звільнений у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці на підставі п.6 ст.36 КЗпП України (т.1 ,а.с.11- 13).

Згідно заяви від 25.07.2018, позивач звертався до генерального директора ПрАТ із заявою про переведення його для роботи на іншому тепловозі, або у інший цех, або про переведення на посаду машиніста тягового агрегату (т.1 а.с.14).

Листом від 01.06.2018 за №9, ППО ВПС Свобода Праці повідомила ПрАТ про те, що позивач ОСОБА_1 є членом виборного профспілкового органу підприємства (т.1 а.с.15).

Накозом №824 від 24.05.2018, про зміни в організації виробництва та праці управління залізничного транспорту та зміну істотних умов праці, встановлено, що бізнес - планом на червень 2018 по управлінню залізничного транспорту передбачено зменшення видобутку і відвантаження руди з Першотравневого кар`єру. Проведено заміну застарілих тепловозів серії 2 ТЕ10М на тепловози серії 2 ТЕ 116. Збільшення продуктивності тепловозів веде до зменшення потреби в рухомому складі на один локомотив, у зв`язку з чим розпорядженням по УЗТ від 14.03.2018 за №135 Про передачу основних засобів були передані 2 одиниці секцій тепловоза 2 ТЕ10М госп.№113-114 з цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру в цех залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганнівського кар`єру. У зв`язку з передачею тепловоза 2 ТЕ10М №113-114 з однієї структурної одиниці УЗДТ до іншої, працівникам, в тому числі і ОСОБА_1 було запропоновано перевестись в цех залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганівського кар`єру. Працівники відмовились від переведення, тому виробничу бригаду тепловоза №113-114 в кількості 8 чоловік було розформовано в цеху залізничного транспорту, що призвело до відсутності робочих міць для них та необхідності змін в організації виробництва та праці даного структурного підрозділу (т.1 а.с.18-19).

Розпорядженням №121-к від 01.06.2018 , встановлено, що бізнес-планом на червень 2018 по управлінню залізничного транспорту передбачено зменшення видобутку і відвантаження руди з Першотравневого кар`єру. Разом з тим простежується зростання продуктивності тепловозів цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру, пов`язане із заміною застарілих тепловозів серії 2 ТЕ10М на тепловози серії 2 ТЕ 116, яким проведено ремонт в обсязі ТР-3. Збільшення продуктивності тепловозів веде до зменшення потреби в рухомому складі (починаючи з червня 2018 і в наступні місяці) на один локомотив, в зв`язку з чим, розпорядженням по УЗТ від 14.03.2018 за №135 Про передачу основних засобів були передані основні засоби в кількості 2-х одиниць секцій тепловоза 2 ТЕ10М госп.№113-114 з цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру в цех залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганнівського кар`єру (т.1, а.с. 20).

У зв`язку із передачею тепловоза з однієї структурної одиниці до іншої, та відмови працівників локомотивної бригади від переведення, було зобов`язано змінити, з 07.08.2018 істотні мови праці працівникам управління залізничного транспорту, шляхом зміни режиму роботи з двозмінного безперервного чотирьох бригадного на режим роботи - середа кожного тижня місяця і тривалістю роботи 2 години.

Згідно листа-ознайомлення з розпорядженням №121-к від 01.06.2018, позивач 04.06.2018 був ознайомлений з вказаним розпорядженням про зміну істотних умов праці (т.1, а.с.79)..

Згідно наказу №1248 від 03.08.2018, внесено зміни до п.1 та п.3 наказу №824 від 24.05.2018, у зв`язку з неотриманням від ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК згоди на звільнення ОСОБА_1 , відтерміновано введення змін істотних умов праці до 20.08.2018 (т.1 а.с.52-53).

Згідно розпорядження №196-к від 03.08.2018, зобов`язано внести зміни до п.1 та п.3 наказу №824 від 24.05.2018 , у зв`язку з неотриманням від ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК згоди на звільнення ОСОБА_1 та змінити істотні умови праці з 20.08.2018 (т.1 а.с.54-55).

Згідно акту від 10.08.2018, позивач відмовився від ознайомлення з наказом про переведення на іншу роботу зі зміненими умовами праці (т.1, а.с.56).

Згідно акту від 10.08.2018, позивачу 10.08.2018 після закриття листка непрацездатності було зачитано лист - розпорядження від 03.08.2018 за №196 -к про внесення змін до розпорядження Про зміну істотних умов праці№121-к від 01.06.2018, було роз`яснено у зв`язку з чим відбулися такі зміни, але ОСОБА_1 відмовися поставити свій підпис про ознайомлення (т.1 ас.62).

Згідно акту від 28.03.2018, у зв`язку із передачею тепловоза №113-114 до цеху по вивозу гірничої маси з Ганнівського кар`єру, машиністу ОСОБА_1 , який закріплений за даним локомотивом, було запропоновано перейти разом із локомотивом до цеху по вивезенню гірничої маси Ганнівського кар`єру, але ОСОБА_1 від переходу відмовився (т.1 а.с.63).

Відповідно до довідки №13 від 18.09.2018, вищестоящою організацією по відношенню до ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК є Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської професійної спілки Свобода Праці (т.1, а.с.21).

Згідно листа ПрАТ, від 31.07.2018, відповідач звернувся до ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем (т.1, а.с.22).

Листом №11 від 16.08.2018, ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК повідомило ПрАТ ПівнГЗК про те, що прийнято рішення про ненадання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , оскільки ПрАТ не зверталося до профспілкового органу на отримання згоди на зміну істотних умов праці та подання на звільнення є необґрунтованим та не підтвердженим необхідними доказами (т.1, а.с.23).

Згідно виписки з протоколу №01/06/18-1 від 01.06.2018, позивач є членом Виконкому ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК (т.1 а.с.154).

Згідно виписки з протоколу №16/08/18-1 від 16.08.2018, ВППО ВПС Свобода Праці , про розгляд подання на звільнення ОСОБА_1 , було вирішено відмовити в наданні попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 , оскільки подання на звільнення ОСОБА_1 не погоджено з вищестоящим виборним органом, не надано доказів відмови Завертайло на переведення в інший цех, вважають що колишні умови праці для ОСОБА_1 можуть бути збережені (т.2 а.с.136-137).

Згідно довідки, станом на 20.08.2018 на вивезенні гірничої маси з Першотравневого кар`єру було задіяно 9 локомотивів, з Ганнівського кар`єру- 3 локомотиви, на вивезенні гірничої маси на Хвостосховище Ганнівського кар`єру- 2 локомотиви (т.2 а.с.145).

Згідно наказу №692 від 20.08.2018, ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.6 ст.36 КЗпП України у зв`язку із відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (т.2 а.с.213).

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у задоволенні позову, керувався нормами статей 32, 36, 43,233, 235, 237-1 КЗпП України та на підставі досліджених доказів наданих сторонами дійшов висновку, що відповідачем ПрАТ ПівнГЗК при звільненні позивача ОСОБА_1 було дотримано вимоги ст.32 КЗпП України, підстав для визнання незаконним наказу №692 від 20.08.2018 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України немає, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, та погоджується із доводами скаржника, з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом, спір між сторонами виник з приводу дотримання вимог трудового законодавства при звільненні позивача ОСОБА_1

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст.ст.2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Так, у ч.3 статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантія діяльності визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Частиною 3 статті 252 КЗпП України встановлено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Наведені вище норми закону встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Так, судом було перевірено та встановлено, що позивач з 01.06.2018 є членом Виконкому ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК, у зв`язку із чим, відповідач звернувся до Виконкому ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК для отримання згоди на звільнення позивача.

Випискою з протоколу від 16.08.2018 встановлено, що Виконком ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК , відмовив відповідачу в наданні попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 , з підстав не погодження з профспілковим органом зміни істотних умов праці та з підстав не погодження звільнення позивача з вищестоящим виборним органом цієї профспілки, а також з підстав не надання доказів відмови ОСОБА_1 від переведення в інший цех.

Суд першої інстанції, дослідивши виписку з протоколу від 16.08.2018 Виконком ППО ВПС Свобода Праці ПрАТ ПівнГЗК щодо ненадання згоди профспілкою на звільнення позивача, дійшов висновку, що, оскільки ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.6 ст.36 КЗпПУ, то в даному випадку норми ст.43 КЗпПУ щодо попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник - не застосовуються, попередня згода виборного органу на звільнення позивача не є обов`язковою та була не потрібна відповідачу.

У рішенні суд зазначив, що посилання позивача та представника третіх осіб на п.3,4 ч.1 ст.247 , ч.2 ст.252 КЗпПУ та пояснення з приводу того, що підприємство не погодило зміну істотних умов праці з виборним органом профспілкової організації на підприємстві, то посилання на вказані норми закону в даному випадку є безпідставними, оскільки вказані норми регулюють загальний порядок оплати праці працівника та зміни умов трудового договору, та не стосуються оплати праці та часу роботи працівника в наслідок зміни істотних умов праці на підприємстві.

Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, та вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що звільнення члена виборного органу профспілки без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки є порушенням вимог діючого трудового законодавства, а саме: ч.3 статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантія діяльності та ч.3 статті 252 КЗпП України, нормами яких встановлені додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Як встановлено апеляційним переглядом, відповідач не звертався вищестоящого органу профспілки, яким є керівник ДОО ВПС Свобода Праці для отримання попередньої згоди на звільнення позивача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що наказ №692 від 20.08.2018 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України в частині звільнення позивача винесений з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, з поновленням ОСОБА_1 на посаді машиніста тепловоза на вивезенні руди цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру управління залізничного транспорту Приватного Акціонерного товариства Півничний гірничо-збагачувальний комбінат .

Тому, висновок суду першої інстанції про дотримання відповідачем трудових прав ОСОБА_1 при його звільненні не ґрунтуються на законі, у зв`язку із чим рішення суду на підставі положення п.п.1,3,4 ч,1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог .

Отже, встановивши порушені права позивача ОСОБА_1 при його звільненні останній підлягає поновленню на попередній посаді машиніста тепловоза на вивезенні руди цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру управління залізничного транспорту Приватного Акціонерного товариства Півничний гірничо-збагачувальний комбінат .

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається судом одночасно з рішенням про поновлення на роботі.

Як видно з довідки ПРАТ ПІВНГЗК про середній заробіток, середньогодинна заробітна ОСОБА_1 становить 118,85 грн., розрахунок якої відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (а.с.228, т.2)

Кількість робочих днів за період з 21.08.2018 року по 17.12.2019 р. становить 332, з яких робочий час становить 2 656 годин, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з ПРАТ ПІВНГЗК на користь позивача ОСОБА_1 становить 315 665, 60 грн., виходячи з розрахунку (118,85 грн., х. 2 656 год.).

Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.15 ст.141 ЦПК України).

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом, позивач ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору. Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягають стягненню з відповідача ПРАТ ПІВНГЗК на користь держави в сумі 9 653,63 грн., виходячи з розрахунку за одну вимогу майнового та одну вимогу не майнового характеру (3156,65+ 704,80 = 3861,45 грн. (1 інстанція) х150% = 5792,17 грн.. (2 інстанція)+ 3861,45 грн. = 9 653,63 грн.).

Керуючись ст.ст.374, п.п.1,3,4 ч.1 ст.376, ст.382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Поновити позивача ОСОБА_1 на посаді машиніста тепловоза на вивезенні руди цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Першотравневого кар`єру управління залізничного транспорту Приватного Акціонерного товариства Півничний гірничо-збагачувальний комбінат .

Стягнути з Приватного Акціонерного товариства Півничний гірничо-збагачувальний комбінат на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 315 665, 60 грн.

Стягнути з Приватного Акціонерного товариства Півничний гірничо-збагачувальний комбінат на користь держави судовий збір за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанції в розмірі 9 653, 63 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2019 року.

Головуючий:

Судді: