Рішення

від 20.12.2019 по справі 420/4636/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4636/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Захарчука О.В.

сторін:

представника позивача Селіванова С.А.

представника відповідача Бутрик А.О.

представника третьої особи Галькевич О.І.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні по суті) адміністративну справу за позовом приватного підприємства ЕКСТРА-БУД до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом приватного підприємства ЕКСТРА-БУД до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство, в якому позивач просить:

визнати дії Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) щодо укладання договору №1/10/15-32-17-02-09 від 21.06.2019 року про переведення права вимоги дебіторської заборгованості протиправними.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним.

ПП ЕКСТРА-БУД стало відомо, що 21 червня 2019 року між Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством та Головним управлінням ДФС в Одеській області, на підставі пункту 87.5 статті 87 Податкового Кодексу України, укладено договір №1/10/15-32-17-02-09 про переведення права вимоги дебіторської заборгованості Причорноморської державної регіональної геологічним підприємством.

Згідно частини 1 пункту 87.1 ст. 87 ПКУ, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь- які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункту 87.2 цієї статті).

Згідно з пунктом 87.5 ст. 87 ПК України, у разі якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.

За змістом вказаних норм можна зробити висновок, що законодавцем розрізняються основні та додаткові джерела погашення податкового боргу (податкового зобов`язання). Майно, у тому числі кошти платника податків, віднесено до основних джерел погашення сум податкового боргу (податкового зобов`язання). Тоді як дебіторську заборгованість платника податків пунктом 87.5 віднесено до додаткових. Додаткові джерела погашення податкового боргу використовуються у випадку відсутності або недостатності основних джерел такого погашення.

Погашенню податкового боргу за рахунок такого додаткового джерела передують певні обставини, визначені у вказаному пункті - неефективність заходів щодо продажу майна платника податків, які не привели до повного погашення суми податкового боргу.

Про дані обставини в тому числі свідчить наступне:

По-перше, на Інтернет майданчику публічних закупівель ПРОЗОРРО міститься тендер 11А-2019-07-23-001305-b оголошений замовником: Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство. Сума закупівлі послуг з ремонту НДС Искатель складає 5 000 000,00 грн. Початок аукціону 13.08.2019 року.

При цьому, з інформації про предмет закупівлі та умов оплати договору (порядок здійснення розрахунків) вбачається авансування ремонтних робіт на рівні 30% від вартості робіт.

Тобто, замовник - Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство тим самим підтверджує:

свою спроможність та можливість сплатити виконавцю авансові грошові кошти, а отже їх наявність у замовника;

наявність майна НДС Искатель який Відповідачем міг бути реалізований в рамках погашення суми податкового боргу.

По-друге, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Одеської області від 23.04.2019 по справі № 916/2903/18 були задоволені позовні вимоги Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства та стягнуто з КП ОБЛТРАНСБУД 417888 грн. 40 коп. заборгованості, 37 192 грн. 07коп. інфляційних втрат, 11 334 грн. 51 коп. 3% річних, 6 996 грн. 23 коп. судового збору.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2019 по справі №916/2903/18 набрало законної сили.

Тобто, на час, прийняття Відповідачем рішення про переведення права вимоги дебіторської заборгованості Позивача перед Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством на Відповідача та укладання договору №1/10/15-32-17-02-09 від 21 червня 2019 року були наявні кошти для сплати судового збору, послуг адвоката тощо.

Крім цього, рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2019 по справі №916/2903/18 в тому числі свідчить про найближчі надходження на рахунки Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства підтверджена грошових коштів від КП ОБЛТРАНСБУД .

Таким чином, з вище викладеного вбачається, що Відповідач в порушення пункту 87.2, п. 87.5 ст. 87 ПК України ПК України не в повній мірі використав передбачені Податковим кодексом України основні джерела погашення сум податкового боргу які б надавали йому право переведення права вимоги дебіторської заборгованості.

Дані протиправні дії призвели до виникнення у Відповідача права стягнення з Позивача дебіторської заборгованості яка виникла у Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 06.08.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Судове засідання призначено на 27.08.2019 року.

Відповідно ст. 162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі та копію позову з додатками отримано представником відповідача (ГУ ДФС в Одеській області) 09.08.2019 року, що підтверджується розпискою про отримання нарочно.

23.08.2019 року за вх. №30251/19 представником відповідача (ГУ ДФС в Одеській області) Бутрик А.О. через канцелярію суду надано відзив на адміністративний позов та письмові докази.

Відзив обґрунтовано наступним.

У Малиновській ДПІ ГУ ДФС в Одеській області обліковується платник податків - Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство (код ЄДРПОУ 01432144, 65070. м. Одеса, вул. Інглезі, 1: далі за текстом - ПДРГП).

За реєстраційними даними засновником ПДРГП є Державна служба геології та надр України; статутний фонд підприємства - 8828 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості до бюджету заборгованість ПДРГП станом на 20.06.2019 складає усього 6773839,57 грн., у т.ч. з: ПДВ - 5989042,24 грн., земельного податку - 784797,33 грн.

За даними інтегрованих карток платника (далі - ІКП) у ПДРГП з 2012 року по теперішній час постійно обліковується заборгованість перед бюджетом зі сплати податків:

ІКП з ПДВ станом: на 31.12.2011 недоїмка 266782,96 грн., на 30.12.2012 - 603073,87 грн., на 31.12.2013 недоїмка 668623 грн., на 30.12.2014 - 1024712,55 грн.. на 30.12.2015 2399196,45 грн., на 30.12.2016 - 3617526.87 грн., на 31.12.2017 - 639640,77 грн., на 31.12.2018 -5163075,23 гри., на 31.07.2019 - 5733171,67 грн.;

ІКП з земельного податку станом: на 31.12.2016 - 190506,01, на 31.12.2017 - 416647,25 грн., на 31.12.2018- 645137,92 грн., на 31.07.2019 - 778577,92 грн.

У зв`язку з наявністю заборгованості перед бюджетом, фіскальні органи ДФС в Одеській області зверталися до Одеського окружного адміністративного суду з позовами про стягнення з рахунків ПДРГП грошових коштів в установах банків; зазначені позови були задоволені на користь ДФС:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2016, справа №815/2198/16 задоволено позов; постановлено стягнути з рахунків ПДРГП на користь бюджету грошові кошти за податковим боргом у сумі 693600 гри. За даними ЄДРСР постанова набрала законної сили 19.08.2016.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2016, справа №815/5168/16 задоволено позов; постановлено стягнути з рахунків ПДРГП на користь бюджету грошові кошти за податковим боргом у сумі 2602006,98 грн. За даними ЄДРСР постанова набрала законної сили 24.01.2017.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2018, справа №1540/4250/18, задоволено позов; постановлено стягнути з рахунків ПДРГП на користь бюджету грошові кошти за податковим боргом у сумі 3762911 гри. За даними ЄДРСР рішення набрало законної сили 27.12.2018.

За даними ЄДРСР інформація про оскарження ПДРГП вказаних постанов та рішення в апеляційній інстанції відсутня.

На виконання зазначених постанов Одеського окружного адміністративного суду Головним управлінням ДФС в Одеській області були сформовані та направлені інкасові доручення на рахунки ПДРГП:

1.на рахунок, відкритий у Южне ГРУ ПАТ "Приватбанк" м. Одеса - N 244-17 від 04.02.2019 на суму у розмірі 77585,00 гри., N 246-17 від 19.02.2019 на суму у розмірі 77585,00 грн.; банком повідомлено про повернення інкасових доручень у лютому 2019 з причини ранее наложен арест по другому исполнительному документу .

2. на рахунок, відкритий у ПАТ "УкрСиббанк" - N 1690-17 від 28.03.2019 на суму у розмірі 168803,00 грн., N 1697-17 від 28.03.2019 на суму у розмірі 168803 гри.. №1698-17 від 28.03.2019 на суму 168803 грн.; банком повідомлено про повернення цих інкасових доручень 22.04.2019 з причини кошти арештовані іншим виконавчим документом .

3. на рахунок, відкритий у АТ "Райффазен банк Аваль" - N 1699-17 від 28.03.2019 на суму у розмірі 5542.00 грн., N 1700-17 від 28.03.2019 на суму у розмірі 168803 грн.. №2711- 17 від 08.07.2019 на суму 5542 грн., ., № 2712-17 від 08.07.2019 па суму 168803 грн.; банком повернуті ці інкасові доручення 19.04.2019 з причини кошти, які є на рахунку забезпечують виконання постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше. Інших коштів, необхідних для забезпечення виконання Вашого інкасового доручення на рахунку платника немає .

4. на рахунок, відкритий у філії ПАТ "ПІЬ" - N 1692-17 від 28.03.2019 на суму у

розмірі 168803,00 грн.; банком повернуто інкасове доручення 07.04.2019 з причини відсутній платник коштів в ПАТ ПІБ .

5. на рахунок, відкритий у філії АТ "Південний" - N 1704-17 від 28.03.2019 на суму у розмірі 5542,00 грн., № 1703-17 від 28.032019 па суму 168803 грн., банком повернуто інкасове доручення 08.04.2019 без виконання з причини на рахунок платника накладено арешт для забезпечення виконання іншого документа .

Таким чином, у ПДРГП наявна заборгованість перед бюджетом, підтверджена рішеннями суду та не стягнута з рахунків підприємства у зв`язку з відсутністю грошових коштів.

Листом ПДРГП №02 від 30.01.2019 (вх. ГУ від 04.02.2019 №5821/10/15-32) повідомлено ГУ ДФС в Одеській області, що згідно балансу, станом на 30.09.2018 дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги підприємства складала 2690,0 тис. грн., у т.ч. сума дебіторської заборгованості строк погашення якої настав давно, але на сьогоднішній час не сплачена, складає 1572175,47 гри., у т.ч. заборгованість ПП ЕКСТРА-БУД - 494801,6 грн.

Також, за даними бухгалтерського обліку (згідно картки клієнта ПП ЕКСТРА-БУД код 33933249) станом на 31.03.2019 у ПДРГП наявна дебіторська заборгованість ПП ЕКСТРА-БУД у сумі 494801,64 грн. строк погашення якої настав.

У позові ПП ЕКСТРА-БУД не заперечує та не спростовує наявність заборгованості перед Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством (код 01432144) на суму 494801,64 грн.

На виконання вимог п. 87.5 ст. 87 Податкового кодексу України. Порядку № 585 Головним управлінням ДФС в Одеській області:

1. Повідомлено ПДРГП про визначення джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків за формою згідно з додатком 1 до Порядку №585.

Повідомлення про визначення джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків ГУ ДФС в Одеській області за встановленою формою від 17.01.2019 №7/11/15-32-17-02-21 отримано ПДРГП 21.01.2019 (вх. ПДРГП №24 від 21.01.2019).

2. Укладено договір №1/10/15-32-14-02-09 від 21.06.2019 про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на контролюючий орган з ПДРГП.

ГУ ДФС в Одеській області (далі - Контролюючий орган), в особі заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренко А.Б. з одного боку та ПДРГП, в особі генерального директора Ошаніна С.Ю., уклали договір, за яким Платник податків передає, а Контролюючий орган приймає на себе право вимоги дебіторської заборгованості його дебітора - ПП ЕКСТРА-БУД , код 33933249, у сумі 494801,64 грн., яке підтверджується договором субпідряду №01/12-2016 від 01.12.2016, укладеним між Платником та Дебітором; додатковою угодою №1 від 04.09.2017; претензією дебітору від 11.06.2016 №124/01 щодо невиконання умов договору за виконані роботи на суму 494801,64 грн.; актами приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; карткою клієнта ПП ЕКСТРА-БУД (н. 1.1. Договору).

Платник податків переводить на контролюючий орган своє право вимоги до Дебітора, а контролюючий орган одержує право замість Платника податків вимагати від Дебітора належного виконання зобов`язання сплатити суми дебіторської заборгованості у розмірі 494801,64 грн., строк погашення якої настав, у рахунок погашення податкового боргу Платника податків (п. 1.2 Договору).

Згідно з пп. 4.1.1 Договору контролюючий орган зобов`язаний повідомити Дебітора про переведення на контролюючий орган права вимоги.

3. Повідомлено ПП ЕКСТРА-БУД шляхом направлення Повідомлення про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків у сумі 494801,64 грн. на контролюючий орган від 21.06.2019 (зазначене Повідомлення отримано ПП ЕКСТРА-БУД 02.07.2019, про що свідчить поштове вручення №6509804216024).

Щодо застосування, як зазначає Позивач інших джерел погашення суми податкового боргу, слід зазначити, що листом ПДРГП №02 від 30.01.2019 (вх. ГУ від 04.02.2019 №5825/10/15-32) повідомлено Головне управління ДФС в Одеській області, що підприємство не підлягає приватизації, все його майно входить до цілісного майнового комплексу та не може бути джерелом погашення податкового боргу. Згідно з Додатком 1 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від липня 1999 року № 847-ХІУ (із змінами та доповненнями) ПДРГП включено до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації .

Таким чином. Головним управлінням ДФС в Одеській області при укладені договору №1/10/15-32-14-02-09 від 21.06.2019 року про переведення права вимоги заборгованості з ПДРГП:

були здійснені заходи щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, що не привело до погашення суми податкового боргу (інкасові доручення Головного управління ДФС в Одеській області про списання коштів з ПДРГП повернуті банками без виконання),

були повністю дотримані вимоги пункту 87.5 статті 87 Податкового кодексу України та Порядку № 585.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

23.08.2019 року представником відповідача подано клопотання (вхід.№30252/19) про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство.

Ухвалою суду від 27.08.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи - Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство. В судовому засіданні оголошено перерву до 10.09.2019 року.

09.09.2019 року через канцелярію суду (вхід.№32141/19) подано відповідь на відзив, яка обґрунтована наступним .

По-перше, на сторінці третій Відзиву на адміністративний позов Відповідач зазначає, що: Таким чином, у ПДРГП наявна заборгованість перед бюджетом, підтверджена рішеннями суду та не стягнута з рахунків підприємства у зв`язку з відсутністю грошових коштів.

03 вересня 2019 року Позивачу випадково з Інтернет майданчику публічних закупівель ПРОЗОРРО стало відомо, що в 2018 та 2019 роках ПРИЧОРНОМОРСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ РЕГІОНАЛЬНЕ ГЕОЛОГІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО па публічних торгах виграла не менше ніж два тендери:

№ UА-2018-03-21-001389-b• b25еb1с185044е148cfd76b3977f'5726

№ UА-2019-04-04-002772-а• 91е4d64а79bb45569а0fd13е72b6е607.

В наслідок чого, між ПРИЧОРНОМОРСЬКИМ ДЕРЖАВНИМ РЕГІОНАЛЬНИМ ГЕОЛОГІЧНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ та Державною службою геології та надр України було укладено два договори на виконання робіт.

Загалом в 2018 та 2019 роках Державною службою геології та надр України на рахунки ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ДЕРЖАВНОМУ РЕГІОНАЛЬНОМУ ГЕОЛОГІЧНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ було перераховано 12 022 030,00 грн.

Також, 03.09.2019 року з Інтернет майданчику публічних закупівель ПРОЗОРРО Позивачу стало відомо, що на розрахункові рахунки ПІВДЕННО УКРАЇНСЬКОЇ ГІДРОГЕОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГІОНАЛЬНОГО ГЕОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА (Код ЄДРПОУ 21294767), що є філією ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГІОНАЛЬНОГО ГЕОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА протягом 2018, 2019 років зараховувались грошові кошти.

Також представником позивача наголошено на тому, що відповідно до Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017р. № 585, визначення дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки контролюючим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платників податків та в аналітичному обліку.

Однак, як вбачається з відзиву, жодної перевірки відповідачем не проводилось.

Крім того, представник позивача додатково наголошує на тому, що податковим органом повинен був складений перелік майна третьої особи, як-то передбачено п.7, 8 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства , затвердженого наказом Фонду державного майна України 29.12.2010 року за №1954.

10.09.2019 року представником позивача подано клопотання про витребування доказів (вхід.№32279/19).

Ухвалою суду від 10.09.2019 року клопотання задоволено, витребувано з АТ Ощадбанк інформацію про рух коштів.

Ухвалою суду від 10.09.2019 року задоволено клопотання представника позивача (вхід.№32283/19 від 10.09.2019 року) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.10.2019 року.

Ухвалою суду від 07.10.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача (вхід.№32281/19 від 10.09.2019 року) про витребування доказів.

07.10.2019 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зміну підстав позову (вхід.№36475/19), яку прийнято судом. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 30.10.2019 року за клопотанням представника відповідача для надання правової позиції по заяві.

21.10.2019 року через канцелярію суду надійшли пояснення представника відповідача (вхід.№38430/19).

24.10.2019 року представником третьої особи подано заперечення (вхід.№39240/19), які обгрунтовані, зокрема, таким .

Згідно Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації - Третя особа на час звернення Позивача з позовом до суду була включена до цього переліку об`єктів, а отже майно Третьої особи відчуженню не підлягало, незалежно від того складався чи ні перелік майна Третьої особи яке може бути джерелом податкового боргу та яке не включається до складу цілісного майнового комплексу.

30.10.2019 року представником позивача подано заяву про зміну підстав позову (вхід.№40206/19), яка, зокрема, містить наступні підстави :

твердження відповідача про вчинення ним всіх заходів для погашення податкового боргу ПДРГП та дотримання ним приписів п. 87.5 ст. 87 ПКУ не відповідають дійсності;

не зважаючи на те, що на рахунки ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГІОНАЛЬНОГО ГЕОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА в 2018 та 2019 роках Державною службою геології та надр України було перераховано 12 022 030,00 грн. яких достатньо для покриття заборгованості перед бюджетом, в порушення пункту 87.5 ст. 87 ПК України, Відповідач визначив дебіторську заборгованість ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГІОНАЛЬНОГО ГЕОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА джерелом погашення податкового боргу;

відповідачем не проведена відповідна перевірка дебіторської заборгованості, що є порушенням п.6 Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017р. № 585;

в порушення п. 7, 8 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, що додається , затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 року №1954, відповідачем не складено перелік майна третьої особи.

У підготовчому засіданні30.10.2019 року прийнято заяву про зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 30.10.2019 року продовжено підготовче провадження, оголошено перерву для ознайомлення із прийнятою заявою до 13.11.2019 року.

07.11.2019 року за вхід.№41581/19 надійшли заперечення третьої особи, в яких, зокрема, вказано , що перерахування коштів Державною службою геології та надр України у 2018 та 2019 роках на рахунки третьої особи не стосується предмету спору.

11.11.2019 року за вхід.№41930/19 надійшли пояснення представника відповідача , в яких перелічено розрахункові рахунки третьої особи, які закрито, із зазначенням дати такого закриття.

У підготовчому засіданні 13.11.2019 року, за клопотанням представника позивача, оголошено перерву до 27.11.2019 року.

27.11.2019 року за вхід.№44527/19 надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів, яке ухвалою суду від 27.11.2019 року задоволено частково.

Ухвалою суду від 27.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у відкрите судове засідання на 18.12.2019 року.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією , опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття .

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 …Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. , яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

В даній справі підставою виникнення юридичного спору стали дії ГУ ДФС в Одеській області щодо укладання договору №1/10/15-32-17-02-09 від 21.06.2019 року про переведення права вимоги дебіторської заборгованості.

Як встановлено судом, за даними бухгалтерського обліку (згідно картки клієнта ПП ЕКСТРА-БУД код 33933249) станом на 31.03.2019 у ПДРГП наявна дебіторська заборгованість ПП ЕКСТРА-БУД у сумі 494801,64 грн. строк погашення якої настав.

У позові та в судовому засіданні представник ПП ЕКСТРА-БУД не заперечував наявність заборгованості перед Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством (код 01432144) на суму 494801,64 грн.

При цьому, позивачем заявлена вимога про визнати дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо укладання договору №1/10/15-32-17-02-09 від 21.06.2019 року про переведення права вимоги дебіторської заборгованості протиправними.

Відповідно до ст. 6 Конвенції Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення .

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства ).

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим . Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Позивачем заявлено вимогу про визнання протиправними дій, при цьому, ним не визначено способу порушеного права.

Що стосується способу захисту прав позивача, то Суд виходить з того, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі Джорджевич проти Хорватії , п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі Ван Остервійк проти Бельгії , п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12) .

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 року по справі №0840/3112/18.

На думку суду цей правовий висновок є релевантним до спірних правовідносин, оскільки винесення рішення у даній справі не призведе безпосередньо до змін в обсязі прав позивача.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 705/552/15-а .

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у низці постанов, зокрема, по справі №813/3354/18, №524/3878/16-а, №263/15749/16-а, №808/4131/16, №372/2349/16-а.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові .

На думку суду означений висновок Верховного Суду, який міститься у постанові від 12.12.2019 року по справі №155/1640/16-а, є релевантним до спірних правовідносин, оскільки порушення прав позивача в результаті укладання договору №1/10/15-32-17-02-09 від 21.06.2019 року про переведення права вимоги дебіторської заборгованості не відбулось. Позивач як до 21.06.2019 року, так і після цієї дати має заборгованість у сумі 494801,64 грн. Змін майнового стану не відбулось, обов`язок щодо сплати заборгованості присутній.

Також суд вважає, що у даному випадку позивач звертається до суду за захистом від можливих майбутніх порушень відповідачем його прав та інтересів, що суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання певних обставин.

Такий висновок містить постанова Верховного суду від 17.07.2019 року по справі №804/13013/14, який також підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність порушень прав позивача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 12, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства ЕКСТРА-БУД до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство про визнання протиправними дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Приватне підприємство ЕКСТРА-БУД - адреса: 67572, Одеська область, Комінтернівський район, село Нова Дофінвка, вул. Центральна, буд. 54-А, код ЄДРПОУ 33933249, телефон: (050)316 62 90

Головне управління ДФС України в Одеській області - адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua

Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство - адреса: вул. Інглезі,1, м. Одеса, 65070

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.