Рішення

від 10.12.2019 по справі 520/11630/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 грудня 2019 р. справа № 520/11630/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - Федорова Д.Р.,

представника відповідача - Полухіна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження у м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ЦЕНТР" (вул. Промислова, буд. 1, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 14373394) до Державної екологічної інспекції у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 6, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999518) про визнання протиправними та скасування акту і припису, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ЦЕНТР", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати пункт 6 розділу VI Опис виявлених порушень Акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, державної екологічної інспекції у Харківській області № 317/11-02/02-06;

- визнати протиправним і скасувати пункт 6 Припису державної екологічної інспекції у Харківській області від 10 травня 2019 року № 27/02-06.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки про порушення законодавства, викладені у пункті 6 розділу VI Опис виявлених порушень Акта перевірки, є хибними, пункт 6 Припису є протиправним, оскільки у Товариства наявний дозвіл на спеціальне водокористування від 13 вересня 2017 року № 42/хр/49д-17. При цьому у Товариства наявні всі необхідні умови для видобування підземних вод, у зв`язку з чим, на думку позивача, йому непотрібно отримувати дозвіл на користування надрами (підземні води), а тому висновки акту та припис у цій частині є протиправними.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що Інспекцією правомірно зафіксовано факт відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) із посиланням на ст. ст. 16,19, 21 Кодексу України про надра та на ст. 17 Закону України Про питне водопостачання , оскільки під час відповідачем зафіксовано факт передачі питної води іншим абонентам, а тому Інспекцією зроблено висновок про те, що забір надр (підземних вод) та передача їх третім особами для питних потреб суперечить вимогам ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, та, як наслідок, є самовільним.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що у нормі ч.1 ст.23 Кодексу України про надра відсутній термін "власні потреби", а фігурує термін "для всіх потреб".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено з наявних в матеріалах справи доказів, що не заперечувалось представниками сторін, що у період з 16.04.2019 по 02.05.2019 Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ОМЕГА-ЦЕНТР .

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт перевірки № 317/11-02/02-06 від 16.04.2019-02.05.2019.

Позивачем подано заперечення до акта № 317/11-02/02-06 вих.№ 15 від 03 травня 2019 року, у тому числі щодо пункту 6 розділу VI Опис виявлених порушень Акта перевірки.

14.05.2019 позивачем отримано лист за вих. № 1881/02-06 про розгляд заперечень, яким у прийнятті зауважень ТОВ "ОМЕГА-ЦЕНТР" відмовлено.

Позивачем 04.06.2019 надіслано на адресу відповідача заперечення вих. № 24 до листа № 1881/02-06 від 14.05.2019.

27.06.2019 позивачем отримано лист вих. № 2204/02-10 від 13.06.2019 про розгляд заперечень, яким у прийнятті зауважень ТОВ "ОМЕГА-ЦЕНТР" відмовлено.

З метою усунення виявлених під час перевірки порушень позивачу надіслано припис від 10 травня 2019 року № 27/02-06.

Відповідно до пункту 6 Припису, на підставі ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, ст. 17 Закону України Про питне водопостачання , позивачу необхідно до 10.09.2019 отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

З метою оскарження пункту 6 розділу VI Опис виявлених порушень Акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 317/11-02/02-06 та пункту 6 Припису від 10 травня 2019 року № 27/02-06 позивач звернувся зі скаргою вих. № 17 від 05 серпня 2019 року до Державної екологічної інспекції України.

Листом Державної екологічної інспекції України № 5815/2.10/7-19 від 11.09.2019 у задоволенні скарги позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаними пунктами акту та припису, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 7 Закону Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Згідно зі статтею 8 Закону Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків, а обов`язком суб`єкта господарювання, відповідності до статті 11 Закону Про основні засади , є виконання вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Судом встановлено, що правовим обґрунтуванням оскаржуваного пункту припису відповідачем визначено ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, ст. 17 Закону України Про питне водопостачання .

Зі змісту позовної заяви та відзиву, пояснень представників сторін у судовому засіданні судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень Кодексу України про надра та Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення в частині застосування до позивача вимог щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) .

Відповідно до статті 17 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування.

Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування.

У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Відповідно до статті 19 Кодексу України про надра надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 21 Кодексу України про надра встановлює, що надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до ч. 1 ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Суд вважає обґрунтованою правову позицію позивача, відповідно до якої умовами користування надрами (видобування підземних вод) без спеціального дозволу є, зокрема, видобування власником чи користувачем земельної ділянки в межах цієї земельної ділянки. Позивач є власником земельної ділянки, на якій розташовані артезіанські свердловини №1 та №2, за адресою: Харківська область. Харківський район, смт. Васищеве. вул. Промислова. 1, загальною площею 7,5212 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 450792;

Другою умовою користування надрами (видобування підземних вод) без спеціального дозволу є видобування підземних вод, які не є мінеральними. Доказів того, що вода, яка видобувається позивачем з двох артезіанських свердловин №№ 1,2, є мінеральною, до суду не надано.

Третьою умовою законодавець визначає те, що вода видобувається для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води. Доказів того, позивач здійснює виробництво фасованої питної води, до суду не надано.

При цьому аргументи відповідача щодо того, що позивачем здійснюється передача води, яка відповідно до хімічного аналізу води, відповідає нормам ДСанПін 2.2.4-171-10 Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною , ТОВ ТПК ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА у даному контексті є неприйнятними з огляду на те, що закон не встановлює інших обмежень щодо потреб, для яких може видобуватися вода. Згідно з наявним у позивача Дозволом, метою водокористування є (перелік власних потреб та/або передача для потреб вторинних водокористувачів): питні, санітарно-гігієнічні потреби, передача води вторинним водокористувачам.

При цьому, як вже встановлено судом, позивач не є виробником фасованої питної води.

Четвертою умовою законодавець визначає те, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідно до наявного у позивача Дозволу, ліміт забору води становить 38,775 м3 за добу, із них 0,075 м3 за добу для власних потреб та 38,7 м3 за добу для передачі вторинним водокористувачам (без використання).

Дійсно, під час перевірки відповідачем виявлено перевищення добових лімітів забору води, що не заперечується позивачем: 21.04.2018 -51 м3, 10.05.2018 40 м3, 21.06.2018 - 51 м3, 28.06.2018 - 50 м3, 29.06.2018 - 51 м3, 30.06.2018 - 103 м3, 08.12.2018 - 40м3.

При цьому до суду не надано доказів перевищення об`єму 300 кубічних метрів добового забору води позивачем.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що на позивача як власника земельної ділянки, на якій розташовані артезіанські свердловини, поширюються вимоги ч. 1 ст.23 Кодексу України про надра, а тому висновки відповідача про необхідність отримання позивачем спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) є необґрунтованими.

При цьому аргументи відповідача щодо поширення на позивача вимог ст.17 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення є неприйнятними з огляду на те, що позивач не є підприємством питного водопостачання у розумінні вимог ст.16 цього закону.

Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб`єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб`єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування пункту 6 Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 10 травня 2019 року № 27/02-06.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним і скасування пункту 6 розділу VI Опис виявлених порушень Акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, державної екологічної інспекції у Харківській області № 317/11-02/02-06, суд зазначає таке.

Акт перевірки за своїм змістом не відноситься до нормативно-правових актів та до актів індивідуальної дії, оскільки лише фіксує факт відповідного правопорушення та може бути доказом у разі вирішення спору щодо оскарження кінцевого рішення за результатами встановлених порушень.

Отже, оскаржуваний пункт акта про результати перевірки та відображення в ньому її результатів не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України та не спричиняє виникнення будь-яких прав чи обов`язків, оскільки не містить обов`язкових приписів (обов`язку вчинити дії) для позивача, дотримання яких забезпечується правовими механізмами, а відтак, не є правовим актом індивідуальної дії та не може оскаржуватись до адміністративного суду.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З огляду на зазначене правова позиція позивача щодо того, що факт залишення пункту 6 розділу VI Опис виявлених порушень Акта перевірки без оскарження буде означати згоду позивача з його змістом є неприйнятною, а тому у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом. Доказів протилежного відповідачем як суб`єктом владних повноважень до суду не надано.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ЦЕНТР" (вул. Промислова, буд. 1, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 14373394) до Державної екологічної інспекції у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 6, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999518) про визнання протиправними та скасування акту і припису - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати пункт 6 Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 10 травня 2019 року № 27/02-06.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 6, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ЦЕНТР" (вул. Промислова, буд. 1, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 14373394) судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 21 грудня 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов