Постанова

від 11.12.2019 по справі 924/922/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Справа № 924/922/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача1: Бейлик М.Б.

відповідача 2: не з`явився

третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.06.19р.у справі № 924/922/18

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

до ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вол-Інвест"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в Господарський суд області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - відповідачі) про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 02.12.2016 р.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року у позові - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" являється правонаступником Закритого акціонерного товариства "Октант", тому доводи позивача про припинення зобов`язань ЗАТ "Октант" в зв`язку з припиненням юридичної особи та відповідно необхідності звернення ВТБ "Банк" із заявою про визнання його вимог в процесі припинення ЗАТ "Октант" є необґрунтованими. Так, судом першої інстанції зазначено, що позивачем не повідомлено обтяжувача про припинення ЗАТ "Октант" та про те, що ТОВ "Октант-центр" є правонаступником ЗАТ "Октант", тому обтяжувач та наступні набувачі корпоративних прав, в тому числі - відповідачі, не несуть відповідальності за непоінформованість про правонаступництво, неукладення між позивачем та ПАТ "ВТБ Банк" додаткових договорів про внесення змін до Кредитного договору у зв`язку з припиненням ЗАТ "Октант". Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що оскаржуваний договір купівлі-продажу цінних паперів (корпоративних прав) надав можливість ОСОБА_2 отримати в управління та власність майно та активи ТОВ "Октант-центр", вартість яких значно перевищує суму боргу ОСОБА_1 перед ПАТ "ВТБ Банк".

З огляду на недоведеність існування обставин, які за умовами статей 203, 215 ЦК України, були б підставою для визнання правочину недійсним, суд дійшов висновку, що зміст укладеного договору відповідає нормам цивільного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі , рішення господарського суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року у справі № 924/922/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, наслідком чого стало прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції зводиться до цитування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 р. у цивільній справі № 686/12265/16-ц.

Апелянт стверджує, що поза увагою суду залишено ту обставину, що позивач не отримував повідомлення про порушення основного зобов`язання в порядку ст. 27 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , яке було складено і підписано ОСОБА_2 04.10.2016 р. та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2575, що суперечить підпункту 3.1 пункту 3 Розділу 20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/4, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 282/20595.

Вважає, що судом у даній справі не досліджувались обставини, пов`язані з набуттям ОСОБА_2 права власності на цінні папери, власником яких був позивач, як і не досліджувалися обставини "перетворення" цінних паперів - акцій, які належали ОСОБА_1 , в частку в статутному капіталі ТОВ "Октант-центр".

Скаржник доводить, що предметом договорів застави цінних паперів були цінні папери позивача - акції ЗАТ ОКТАНТ , правонаступником якого є ТОВ "Октант-центр", а не частка позивача в Статутному капіталі Товариства.

Вважає, що ОСОБА_2 , як продавець по оспорюваному правочину всупереч ст. 658 ЦК України не володів правом власності на предмет договору - корпоративні права ОСОБА_1 , пропорційні його частки в Статутному капіталі ТОВ "Октант-центр", а відтак оскаржуваний Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 02.12.2016 р. підлягає визнанню судом недійсним.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Вважає, апеляційну скаргу ОСОБА_1 такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.06.2019 р. таким, що підлягає залишенню без змін.

Зокрема, зазначив, що позивач ОСОБА_1 не вказує, яке його право порушене оспорюваним правочином та яким чином визнання договору купівлі-продажу недійсним відновить його права.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що станом на час розгляду справи ОСОБА_3 не володіє часткою у статутному капіталі TOB Октант-центр . Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань - Товариство з обмеженою відповідальністю Вол- інвест є єдиним учасником ТОВ Октант-центр , яке володіє 100% статутного фонду в розмірі 1 002 267,35 грн. Відсутність у ОСОБА_3 частки, яку він придбав за оспорюваним договором, унеможливлює повернення сторін у попередній стан, а тому захист (відновлення), порушених прав ОСОБА_1 є неможливим у спосіб, який вказаний в позовній заяві.

Вважає, що оскільки позивачем не повідомлено обтяжувача про припинення ЗАТ "Октант" та, що ТОВ "Октант-центр" є правонаступником ЗАТ "Октант", суд правомірно вказав, що обтяжувач та наступні набувачі корпоративних прав, в тому числі - відповідачі, не несуть відповідальності за непоінформованість про правонаступництво, неукладення між позивачем та ПАТ "ВТБ Банк" додаткових договорів про внесення змін до Кредитного договору та договору застави у зв`язку з припиненням ЗАТ "Октант".

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 надав апеляційному суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що не згідний з висновками, оскільки останні зводяться до переоцінки доказів. Не погоджується із доводами про недоведеність порушення його цивільного права (інтересу).

Доводить, що позивач не отримував повідомлення про порушення основного зобов`язання в порядку ст. 27 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , яке було складено і підписано ОСОБА_2 04.10.2016 р. та посвідчено приватним нотаріусом. Зазначає, що судом першої інстанції у даній справі не досліджувались обставини, пов`язані з набуттям ОСОБА_2 права власності на цінні папери, власником яких був позивач.

Звертає увагу суду, що визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 02.12.2016 р., укладеного відповідачами, відновить попереднє становите позивача (право власності на частку в статутному капіталі товариства) шляхом настання двосторонньої реституції, оскільки процедура звернення стягнення на корпоративні права відбулась з порушення закону.

Також ОСОБА_2 подав суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що не набував право на частку в статутному капіталі ТОВ Октант центр , тоді як частку, яка належала ОСОБА_1 було відчужено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Доводить, що оскільки позивач не повідомив ПАТ ВТБ Банк , що здійснюється перетворення ЗАТ Октант в ТОВ Октант-центр , а також ту обставину, що його акції перетворюються в частку в статутному капіталі, тому реєстрація змін в предметі обтяження не була обов`язкова для обтяжувача відповідно до ст. 13 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Так, 12.10.2016 р. ОСОБА_1 було направлено повідомлення про порушення основного зобов`язання в порядку ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень , копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, ОСОБА_2 відчужив частку ОСОБА_1 відповідно до норм чинного законодавства в позасудовому порядку, передбаченому ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вол-Інвест". Відзиву чи письмових пояснень апеляційному суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Вол-Інвест" не надало.

В судове засідання представники відповідача 2 та третьої особи не з`явились.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника сторін, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

25.12.2009р. сторони уклали Договір застави цінних паперів № 07-2007/01-ДЗ-1, згідно п. 1.1 якого заставодавець ( ОСОБА_1 ) з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника (ЗАТ "Октант") за кредитним договором № 07-2007/01 від 06.02.2007, укладеного між ЗАТ "Октант" та ВАТ ВТБ Банк, та будь-якими додатковими угодами та договорами до нього, передає в заставу, а Заставодержатель (ВАТ "ВТБ Банк") приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, цінні папери, зазначені у розділі 2 цього договору.

Згідно п. 2.1 договору предметом застави за цим договором є прості іменні акції, емітентом яких є ЗАТ "Октант", кількістю 20741 штук, часткою 70 %, номінальною вартістю 20741 грн.

24 грудня 2015 року ТОВ "Факторингова компанія "ФК Факторинг" та ВАТ "ВТБ Банк" укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором 26. В той же день були складені акти приймання-передачі документації.

24 грудня 2015 року ТОВ "Факторингова компанія "ФК Факторинг" та ОСОБА_2 укладено договори про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором 26 та договорами іпотеки.

Відповідно до п. 1.1.10 договору, договори забезпечення - договір поруки, іпотечні договори, що укладені з поручителем/ боржником та/або майновими поручителями в якості, забезпечення зобов`язань боржником за кредитним договором на день укладення кредитного договору. До договорів забезпечення відносяться укладені між боржником/поручителями/майновими поручителями та первісним кредитором, в якості забезпечення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, в тому числі, договір застави цінних паперів № 15/2007-ДЗ-2 від 25.12.2009 р. (з усіма наступними змінами та доповненнями до нього), укладений громадянином України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у порядку та строки встановлені цим договором. Розмір заборгованості боржника станом на день підписання сторонами цього договору становить 23066082,66 грн.

Згідно п.п. 3.1.3 договору від 24.12.2015, право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно заборгованості по кредитному договору та зобов`язаннях поручителів, боржника та/або майнових поручителів стосовно їх зобов`язань по договорах забезпечення.

Під кредитним договором, згідно п. 1.1.3 договору від 24.12.2015 , сторони розуміють генеральну угоду № 15/2007 від 20.12.2007, кредитний договір № 25.89/08-СК від 23.12.2008 (з усіма наступними змінами до нього), кредитний договір № 07-2007/01 від 06.02.2007 (з усіма наступними змінами і доповненнями до нього), договір відкриття кредитної лінії № 25.43-15/07-КЛ від 20.12.2007 (з усіма наступними змінами і доповненнями до нього), кредитний договір № 25.20-15/08- СК від 14.03.2008 (з усіма наступними змінами і доповненнями до нього), який підтверджує право вимоги кредитора.

Згідно платіжного доручення № 1 ОСОБА_2 сплатив 4005000 грн. як оплату по договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за договором № 26 від 24 грудня 2015 року.

Дані обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 686/12265/16-ц.

Договори про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором 26 та відступлення права вимоги за договорами іпотеки були предметом судового оскарження у справі № 686/12265/16-ц, за результатом розгляду якої постановою Верховного суду від 03.04.2019 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання договорів недійсними.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

А відтак чинність договору про відступлення права вимоги за кредитним договором 26 визнана в судовому порядку, а тому, в силу ст. 75 ГПК України, доведенню в межах даної справи не підлягає.

02.12.2016 р. ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі, передати покупцеві корпоративні права ОСОБА_1 , пропорційні його частці у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр", а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити названі корпоративні права.

Згідно з п. 1.3.1 договору розмір внеску 20741 гривень, що складає 70% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр".

Відповідно до п. 2.1 договору відступлення частки в статутному капіталі за цим договором є чинним і покупець вважається повноправним учасником Товариства та набуває право на внесення змін до статуту Товариства, згідно з якими покупця включено до числа учасників Товариства.

Пунктом 4.1 договору за відступлення частки в статутному капіталі покупець зобов`язується сплатити продавцю 150000,00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору вартість частки в статутному капіталі за даним договором сплачується до моменту укладення договору.

За настання обставин, зазначених у п. 2.1 цього договору, мають місце такі юридично значущі наслідки: усі права та обов`язки ОСОБА_1 як учасника Товариства переходять до покупця; продавець втрачає усі права та обов`язки, що були зумовлені його статусом як учасника Товариства, а покупець набуває відповідних прав та обов`язків; покупець стає новим учасником товариства і в повному обсязі набуває правосуб`єктності, що випливає із цього.

Договір підписано 02.12.2016 р., посвідчено приватним нотаріусом Джуринською Л.В., зареєстровано в реєстрі за №2986.

Також матеріали справи містять повідомлення про порушення основного зобов`язання від 20.01.2017 р., яке адресоване ОСОБА_2 ОСОБА_1 , де зазначено про укладення договорів про відступлення права вимоги грошових зобов`язань, за кредитним договором № 26 МБ від 24.12.2015 р., згідно якого первісним кредитором відступлено новому кредитору права вимоги за генеральною угодою № 15/2007 від 20.12.2007 р. Кредитним договором № 25.89/08-СК від 23.12.2008 р. (з усіма наступними змінами та доповненнями до нього), Кредитним договором № 07-2007/01 від 06.02.2007 р. (з усіма наступними змінами та доповненнями до нього) . Договором про відкриття кредитної лінії № 25.43-15/07-КЛ від 20.12.2007 р. (з усіма насипними змінами та доповненнями до нього). Кредитним договором № 25.20-15/08-СК від 14.03.2008 р. (з усіма наступними змінами та доповненнями до нього), укладений ПАТ "ВТБ БАНК" (право вимоги від якого перейшло до ТОВ "Факторингова компанія "ФК Факторинг" на підставі укладеного Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором № 26 МБ від 24.12.2015 р. з ПАТ "ВТВ БАНК" та громадянином України ОСОБА_1 та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-центр"), ОСОБА_1 як Позичальниками прийнято на себе зобов`язання по виконанню умов договорів та поверненню до 30.11.2012 р. суми позики в розмірі 23066082,66 грн. Станом на 31.12.2015 р. свої зобов`язання за договорами ОСОБА_1 не виконано. У рахунок виконання вищевказаних зобов`язань між Заставодержателем та ОСОБА_1 було укладено договір застави цінних паперів № 15/2007-ДЗ-2 від 25.12.2009 р.

У повідомленні про порушення основного зобов`язання від 20.01.2017 р. ОСОБА_2 вимагав виконати порушене ОСОБА_1 зобов`язання у тридцятиденний строк з моменту отримання заяви, у випадку невиконання вимоги про повернення суми боргу, буде звернено стягнення на частку в Статутному капіталі ТОВ "Октант-центр", яка належить ОСОБА_1 20741 грн., що складає 70% статутного капіталу ТОВ "Октант-центр" .

Встановлено також, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" являється правонаступником Закритого акціонерного товариства "Октант" (29027, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Озерна, будинок 20).

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 02.12.2016 р. укладений ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець), оскільки такий договір не відповідає нормам чинного законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що 02.12.2016 р. ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі, передати покупцеві корпоративні права ОСОБА_1 , пропорційні його частці у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр", а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити названі корпоративні права.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу від 02.12.2016 р. не маючи права власності на частку в статутному капіталі, оскільки відповідно до п. 1.1 та п. 1.3.1 договору передачі підлягали саме корпоративні права ОСОБА_1 , пропорційні його частці у статутному капіталі ТОВ "Октант-центр", розмір внеску - 20741 гривень, що складає 70% статутного капіталу ТОВ "Октант-центр". Таким чином, ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 корпоративні права ОСОБА_1 , пропорційні його частці - 70% статутного капіталу ТОВ "Октант-центр".

На спростування доводів апеляційної скарги, колегія суддів також зазначає, що 06.07.2012 р. ЗАТ Октант було перетворено в ТОВ Октант-центр , яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства Октант .

Відповідно до ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Реорганізація акціонерного товариства шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю здійснюється з урахуванням вимог Закону України Про акціонерні товариства , Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Порядку скасування реєстрації випусків акцій, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 737 тощо.

Стаття 4 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" визначає, що акція - це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Разом з тим, позивачем не надано суду першої чи апеляційної інстанції доказів опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань чи Розпорядження про зупинення обігу акцій, їх знищення.

Водночас, стороною не заперечується факт перетворення та правонаступництва ЗАТ "Октант" у ТОВ "Октант-центр".

Щодо заперечення позивача про відсутність належного обсягу правоздатності у ОСОБА_2 на укладення договору купівлі-продажу у зв`язку з відсутністю права продажу частки суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 87 Закону України "Про акціонерні товариства", перетворенням акціонерного товариства визнається зміна організаційно-правової форми акціонерного товариства з його припиненням та передачею всього майна, прав і обов`язків підприємницькому товариству - правонаступнику згідно з передавальним актом. Акціонерне товариство може перетворитися лише на інше господарське товариство або виробничий кооператив. У разі перетворення акціонерного товариства всі його акціонери (їх правонаступники), акції яких не були викуплені, стають засновниками (учасниками) підприємницького товариства - правонаступника. Загальні збори акціонерів товариства, що перетворюється, ухвалюють рішення про перетворення товариства, про порядок і умови здійснення перетворення, порядок обміну акцій товариства на частки (паї) підприємницького товариства-правонаступника.

Розподіл часток (паїв) підприємницького товариства - правонаступника відбувається із збереженням співвідношення кількості акцій, що було між акціонерами у статутному капіталі акціонерного товариства, що перетворилося.

Як зазначено в договорі застави цінних паперів № 07-2007/01-ДЗ-1, кількість цінних паперів- простих іменних акцій, що перебувала у власності заставодавця ОСОБА_1 складає 20741 шт., що відповідає 70% частки в статутному капіталі ЗАТ "Октант".

У відповідності до протоколу зборів акціонерів ЗАТ "Октант" від 29.12.2011 затверджено рішення про порядок перетворення ЗАТ "Октант" у товариство з обмеженою відповідальністю (т. 2 а.с. 43-46).

Відповідності до п. 2.1, 2.2 статуту ТОВ "Октант-центр" (т. 2 а.с. 62-69), товариство створено у відповідності до ЦК України, ГК України, законів України "Про господарські товариства" інших законодавчих актів шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства "Октант". Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" є правонаступником ЗАТ "Октант". У відповідності до п. 6.2 розділу 6 Статуту, статутний (складений) капітал товариства складає 29 630 грн. та розподіляється між учасниками наступним чином: ОСОБА_1 - частка в розмірі 20 741 грн., що складає 70% статуного капіталу; ОСОБА_6 - частка в розмірі 8 889 грн., що складає 30% статуного капіталу.

А відтак розмір частки позивача у статутному капіталі ЗАТ "Октант" відповідає розміру його частки у статутному капіталі ТОВ "Октант-центр", що узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 87 Закону України "Про акціонерні товариства", якою унормовано порядок перетворення акціонерних товариств.

Згідно зі ст. 19 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , якщо після реєстрації обтяження відповідне рухоме майно внаслідок переробки, приєднання, поділу, виділення або іншим чином перетворилося в інше за своїми ознаками рухоме майно, обтяження рухомого майна, яке було початковим предметом обтяження, поширюється на рухоме майно, в яке воно перетворилося або невідокремлюваною частиною якого воно стало, за умови реєстрації змін у відомостях про обтяження в порядку, встановленому статтею 13 Закону.

Разом з тим, встановлено, що позивачем не повідомлено обтяжувача про припинення ЗАТ "Октант" та про те, що ТОВ "Октант-центр" є правонаступником ЗАТ "Октант", тому колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обтяжувач та наступні набувачі корпоративних прав, в тому числі - відповідачі, не несуть відповідальності за непоінформованість про правонаступництво, неукладення між позивачем та ПАТ "ВТБ Банк" додаткових договорів про внесення змін до Кредитного договору у зв`язку з перетворенням ЗАТ "Октант".

Реєстрація обтяження підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (т. 2 а.с. 10).

З урахуванням викладеного, права і обов`язки ЗАТ Октант перейшли до ТОВ Октант-центр , в тому числі і обов`язки за укладеними договорами, зокрема за кредитним договором № 07-2007/1 від 06.02.2007, що спростовує твердження позивача про припинення зобов`язань за договром застави.

Також колегія вказує, що у зв`язку з перетворенням ЗАТ "Октант" в ТОВ "Октант-центр", обтяження рухомого майна (акції), яке було початковим предметом обтяження, поширюється на рухоме майно, в яке воно перетворилося (частка).

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі- Закон), обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Порядок реалізації позасудового звернення стягнення на предмет обтяження визначено ст. 27 Закону, зокрема, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.10.2016 р. ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про порушення основного зобов`язання в порядку ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , про що свідчать належним чином засвідчені копії повідомлення, квитанції та опису вкладення відправлення, долучені ОСОБА_2 до відзиву на спростування доводів апеляційної скарги (т. 1 а.с. 21, 221).

Повідомлення про порушення основного зобов`язання в порядку ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідає вимогам ст. 27 Закону (т. 1 а.с 21), зокрема у повідомленні вказано: зміст порушення, вчиненого боржником; загальний розмір невиконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; опис предмета забезпечувального обтяження; визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Позивач в судовому засіданні 04.12.2019 висловився щодо недостовірності даних документів, як доказів надіслання повідомлення, у зв`язку з чим судом оголошено перерву в судовому засіданні до 11.12.2019 для надання оригіналу квитанції та опису вкладення. Огляд оригіналів засвідчив відповідність документів долученим відповідачем копіям, про що здійснено відмітку на копії документів. Судом надіслано ухвалу від 04.12.19 відділу поштового зв`язку із проханням надати письмові пояснення щодо того, чи дійсно відправлявся цінний лист № 2900723647000 ОСОБА_1 з описом вкладення 12 жовтня 2016 року, і чи наявні докази вручення цього відправлення одержувачу, водночас відповіді на звернення не одержано.

Будь-яких фактів на підтвердження недостовірності доказів надіслання повідомлення позивачу, останнім не вказано. Роздруківка із сайту Укрпошти щодо відсутності даних про відправлення за номером 2900723647000 з причини відсутності реєстрації в системі, судом не може бути оцінено як належний доказ, оскільки пошук відправлення здійснювався 09.12.2019, а тому відсутні обгрунтовані переконання щодо можливості збереження даних у системі більше як за три роки.

Позивач також вказує на неотримання ним повідомлення, водночас вимогою ст. 27 Закону визначено обов`язок обтяжувача його надіслати. Як встановлено в судовому засіданні адреса, зазначена на доказах відправлення, відповідає адресі позивача - АДРЕСА_1, що підтверджено ОСОБА_1 в судовому засіданні. Водночас обов`язок здійснення контролю обтяжувачем за отриманням боржником надісланого повідомлення законодавчо не закріплений.

Реєстрація в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження відбулася 05.10.2016 за № 16000277, що засвідчено витягом з Державного реєстру обтяжень (т. 2 а.с. 5), у зв`язку з чим позивачем зазначено недотримання відповідачем строку для надіслання такого повідомлення.

У відповідності до вимог ст. 27 Закону, повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Як встановлено судом, повідомлення надіслано 12.10.16р., в той час реєстрація про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснена 05.10.2012, а відтак вимога закону щодо одночасності вчинення таких дій є порушеною.

Разом з тим, на переконання колегії, таке порушення не може бути підставою для визнання правочину недійсним, оскільки норма закону щодо надіслання повідомлення одночасно з реєстрацією відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального зобов`язання покликана на надання можливості (необмеження в праві) боржнику у тридцятиденний строк виконати вимогу, визначену в повідомленні.

Зі змісту повідомлення вбачається, що у разі невиконання вимоги про сплату боргу, продаж предмета забезпечувального зобов`язання (частки) відбуватиметься 15.11.2016.

Договір купівлі-продажу частки позивача в статутному капіталі ТОВ "Октант-центр" відбувся 02.12.2016, а відтак строки (30 днів), визначені Законом та повідомленням для виконання вимоги, що міститься в останньому, відповідачем 1 не порушено.

Таким чином спростовуються доводи апеляційної скарги, щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 , про продаж частки в статутному капіталі ТОВ "Октант-центр" при цьому наслідки неотримання поштової кореспонденції покладаються в даному випадку саме на отримувача.

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині доводів позивача про те, що оскаржуваний договір купівлі-продажу цінних паперів (корпоративних прав) надав можливість ОСОБА_2 отримати в управління та власність майно та активи ТОВ "Октант-центр", вартість яких значно перевищує суму боргу ОСОБА_1 перед ПАТ "ВТБ Банк", а саме судом встановлено, що позивач не надав доказів погашення заборгованості (сплати коштів) за кредитним договором та за виконання якого поручився позивач. При цьому, ОСОБА_1 , укладаючи договір застави цінних паперів, повинен був усвідомлювати можливі негативні наслідки неналежного виконання кредитного договору, в тому числі - відчуження його корпоративних прав третім особам.

Посилання позивача на обставини, встановлені у справі № 924/159/14 щодо відчуження корпоративних прав та перереєстрацію майна ТОВ "Октант-центр" іпотекодержателем, колегія вважає необгрунтованими та безпідставними у даній справі, оскільки дані обставини стосуються перевірки діяльності арбітражного керуючого в процедурі банкрутства товариства, та не можуть бути доказом незаконності дій відповідачів при укладенні оспорюваного правочину.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

З огляду на недоведеність існування обставин, які за умовами статей 203, 215 ЦК України, були б підставою для визнання правочину недійсним, суд приходить до висновку, що зміст укладеного договору відповідає положенням цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників було вільним та відповідало внутрішній волі сторін; правочин вчинений у передбачені законом формі, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 відчужив частку ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства в позасудовому порядку, передбаченому Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за скаржником. Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.06.19р. у справі № 924/922/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.06.19р.у справі № 924/922/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/922/18 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "20" грудня 2019 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.