Постанова

від 18.12.2019 по справі 526/2654/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 526/2654/16-ц

провадження № 61-15503св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Гадяцька міська рада Полтавської області,

треті особи: відділ Держгеокадастру України в Гадяцькому районі, відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Гадяцької міської ради Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області у складі Тищенко Л. І. від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Чумак О. В., Бондаревської С. М., Дряниці Ю. В., від 11 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гадяцької міської ради Полтавської області (далі - Гадяцької міської ради), ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Гадяцької міської ради.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щорішенням Гадяцької міської ради від 10 липня 2014 року її позбавили права постійного користування частиною земельної ділянки площею 0,0256 га під її домоволодінням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . 14 серпня 2014 року Гадяцька міська рада прийняла рішення, яким надала ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 256 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Гадяцької міської ради від 12 березня 2015 року затверджено проект землеустрою , ОСОБА_2 передано в приватну власність земельну ділянку кадастровий № 5320410100:50:004:0962 площею 0,0256 га. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року визнано незаконним та скасовано рішення Гадяцької міської ради Полтавської області від 10 липня 2014 року Про припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 0,0256 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки ОСОБА_1 Вказувала, що Гадяцька міська рада протиправно позбавила її права користування частиною земельної ділянки під її домоволодінням, ухваливши незаконне рішення, яке порушує її права.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати незаконними та скасувати рішення Гадяцької міської ради від 14 серпня 2014 року та від 12 березня 2015 року; припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 256 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку; зобов`язати відповідачів повернути спірну земельну ділянку в її користування на попередніх умовах; усунути перешкоди в користуванні даним нерухомим майном шляхом зобов`язання відповідача знести паркан, який знаходиться на спірній земельній ділянці; дати правову оцінку діям посадових осіб Гадяцької міської ради, ОСОБА_2 , у разі виявлення в їх діях ознак злочину, за який передбачено кримінальну відповідальність, направити матеріали до відповідних правоохоронних органів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Гадяцької міської ради від 14 серпня 2014 року Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 256 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано незаконним та скасовано рішення Гадяцької міської ради від 12 березня 2015 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0256 га ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 , землі сільськогосподарського призначення .

Припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5320410100:50:004:0962, площею 256 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на земельну ділянку кадастровий номер: 5320410100:50:004:0962, площею 0,0256 га, за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Зобов`язано Гадяцьку міську раду та ОСОБА_2 повернути земельну ділянку кадастровий номер 5320410100:50:004:0962, площею 256 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , у користування ОСОБА_1 , на попередніх умовах.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок ухвалення Гадяцькою міською радою 10 липня 2014 року рішення ОСОБА_1 протиправно позбавлена права користування земельною ділянкою площею 256 кв. м по АДРЕСА_1 . Оскільки дане рішення 15 листопада 2016 року в судовому порядку визнано недійсним, то рішення Гадяцької міської ради від 14 серпня 2014 року та від 12 березня 2015 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність є такими, що підлягають скасуванню, як і рішення про державну реєстрацію за ним права власності, тому слід зобов`язати відповідачів повернути спірну земельну ділянку в користування ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено існування перешкод у вигляді паркану належними та допустимими доказами. Крім того, вказав, що вимога про надання правової оцінки діям відповідачів не відноситься до завдань цивільного судочинства, а під час розгляду справи суд не встановив обставин, які б давали підстави для звернення до правоохоронних органів.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , Гадяцької міської ради відхилено.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано рішення Гадяцької міської ради від 10 липня 2014 року Про припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 0,0256 га по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , яка передана у власність ОСОБА_2 , то предметом спору є право позивача на користування вказаною земельною ділянкою. Позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права шляхом визнання незаконними та скасування рішень від 14 серпня 2014 року та від 12 березня 2015 року щодо передання у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 встановлено на спірній земельній ділянці паркан, який порушує її права. Також апеляційний суд погодився з тим, що надання правової оцінки діям відповідачів не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку зібраним доказам, що призвело до неправильного вирішення спору. Так, суд застосував положення статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), однак не звернув уваги, що позивач є землекористувачем, а не власником спірної земельної ділянки. Вказував, що суд дійшов помилкового висновку щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_2 повернути позивачу земельну ділянку, оскільки вона відноситься до земель комунальної власності і її власником є міська рада.

Крім того, стверджував, що спір в частині скасування рішень Гадяцької міської ради від 12 березня 2015 року та від 14 серпня 2014 року слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року справу повернуто на розгляд Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду на тій підставі, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про недоцільність розгляду справи, оскільки вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 1956 року належить житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Поштова адреса будинку змінювалась з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1, на АДРЕСА_1, в подальшому на АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 29 березня 1957 року № 110 ОСОБА_1 виділено в користування присадибну земельну ділянку площею 2 730 кв. м по АДРЕСА_1 .

21 листопада 1996 року виконавчим комітетом Гадяцької міської ради народних депутатів прийнято рішення № 431-3, яким із землекористування ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 вилучено земельну ділянку площею 50 кв. м на користь міськземфонду. Загальна площа присадибної земельної ділянки ОСОБА_8 становить 1 409 кв. м.

Відповідно до рішення Гадяцької міської ради Полтавської області від 10 липня 2014 року припинено право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою загальною площею 0,0256 га по АДРЕСА_1 , яка виділялась для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка).

14 серпня 2014 року на підставі заяви ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_2 , Гадяцькою міською радою Полтавської області прийнято рішення Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 256 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Гадяцької міської ради Полтавської області від 12 березня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0256 га розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства, як землі сільськогосподарського призначення.

10 квітня 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,0256 га, кадастровий номер: 5320410100:50:004:0962 для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасоване рішення Гадяцької міської ради Полтавської області від 10 липня 2014 Про припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 0,0256 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

З листа виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 22 березня 2017 № 02-33/203 встановлено, що земельна ділянка площею 0,1459 га по АДРЕСА_1 , якою користувалась ОСОБА_1 , станом на 01 жовтня 2014 року, відносилася до комунальної власності міської ради. У відповідності до статті 121 ЗК України, норма землекористування на території міста для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд становить не більше 0,010 га, позивач користувалася земельною ділянкою, що перевищує норму, визначену чинним законодавством України і на даний час користується земельною ділянкою площею 0,1203 га, що є порушенням норм земельного законодавства. При розгляді заяви ОСОБА_1 про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,0256 га по АДРЕСА_1 , у разі подальшої її передачі у користування чи власність фізичним особам, спеціалістами міськвиконкому з членами депутатської постійної комісії із земельних питань міської ради пропонувалась адреса даній земельній ділянці: АДРЕСА_2 , яка була зазначена відповідачем ОСОБА_2 у заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що рішенням Гадяцького районного суду від 15 листопада 2016 року скасовано рішення Гадяцької міської ради від 10 липня 2014 року Про припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 0,0256 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , на підставі якого приймалися рішення від 14 серпня 2014 року Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 256 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 та рішення від 12 березня 2015 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0256 га ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 , землі сільськогосподарського призначення , застосував положення статей 16, 21 ЦК України, частини третьої статті 152 ЗК України та дійшов обґрунтованого висновку про їх скасування, оскільки вони є такими, що порушують права позивача.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав у спосіб, визначений статтею 126 ЗК України.

З набранням чинності Законом України від 07 липня 2011 року № 3613-VІ Про Державний земельний кадастр та постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без оформлення державних актів (свідоцтв).

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо скасування рішення про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 , яке є порушенням прав позивача, є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з положенням статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Щодо висновків суду першої та апеляційної інстанцій про захист порушеного права позивача шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, Верховний Суд зазначає наступне.

Статтею 152 ЗК України передбачено можливість захисту права на земельну ділянку у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Дана норма кореспондується із загальною нормою статті 391 ЦК України про те, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, пославшись на положення частини третьої статті 152 ЗК України, дійшов обґрунтованого висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є здійснення відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав позивача шляхом зобов`язання відповідачів повернути земельну ділянку ОСОБА_1 у користування на попередніх умовах, оскільки дана вимога є похідною від вимог про відновлення порушеного речового права позивача ОСОБА_1 шляхом скасування рішень Гадяцької міської ради, якими ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку земельної ділянки та затверджено проект землеустрою.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позову в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення забору, надання правової оцінки діям відповідачів, також відповідають встановленим обставинам справи та застосованим нормам матеріального права, а саме: частини третьої статті 152 ЗК України та статті 1 ЦК України.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України, повно та всебічно з`ясували обставини справи, правильно застосувавши положення статей 16, 21 ЦК України та статей 125, 126, 152 ЗК України та ухвалили законні та обґрунтовані рішення.

Щодо доводів касаційної скарги, що спір щодо оскарження рішень Гадяцької міської ради слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, Верховний Суд зазначає наступне.

Вирішення за правилами адміністративного судочинства такого спору в частині позовних вимог про визнання незаконним та зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а за правилами цивільного судочинства - у частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Гадяцької міської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0256 га ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 , землі сільськогосподарського призначення , порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції), оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного суду від 04 вересня 2019 року в справі № 599/567/17 (провадження № 14-376цс19).

Як установлено матеріалами справи, позивач звернулася до суду загальної юрисдикції з позовом про визнання протиправним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, яким відповідачу передано у власність земельну ділянку, що знаходилась у користуванні позивача.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із правовідносин, у яких такі органи реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 ЦПК України, підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно - правовими.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 525/505/16-ц (провадження 14-350цс18).

Тому доводи касаційної скарги щодо адміністративної юрисдикції спору є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б.І.Гулько Г. В. Кривцова Ю. В. Черняк