Постанова

від 11.12.2019 по справі 461/5969/14

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 461/5969/14-ц

провадження № 61-42295св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів : Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2018 року у складі судді Юрківа О. Р. та постанову апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року у складі суддів: Мікуш Ю. Р., Ніткевича А. В., Павлишина О. Ф.,

касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2018 року у складі судді Юрківа О. Р. та постанову апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року у складі суддів: Мікуш Ю. Р., Ніткевича А. В., Павлишина О. Ф.,

касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року у складі судді Волоско І. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі суддів: Савуляка Р. В., Струс Л. Б., Шандри М. М.,

касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року у складі судді Крайник Н. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що відповідач у 2005 році для потреб підприємницької діяльності взяв у нього в борг 550 тис. грн до 31 травня 2009 року. 22 лютого 2009 року він надав відповідачу у позику ще 38 150 доларів США на строк до 22 травня 2009 року. 25 грудня 2013 року між ними укладено третій договір позики на суму 60 350 доларів США. Вони досягли домовленості, що загальний борг у сумі 167 500 доларів США відповідач поверне до 19 березня 2014 року.

Посилаючись на те, що зобов`язання за договором позики ОСОБА_4 не виконав, ОСОБА_3 просив стягнути із відповідача 167 500 доларів США боргу, проценти за користування позикою у розмірі 620 611 грн 62 коп. та 3 % річних у розмірі 122 881 грн.

У березні 2017 року ОСОБА_3 доповнив позовні вимоги та просив стягнути із ОСОБА_4 еквівалент у гривні 167 500 доларів США боргу, 3 % річних у розмірі 403 503 грн 32 коп. та проценти у розмірі 2 471 042 грн 72 коп.

У квітні 2018 року ОСОБА_3 доповнив позовні вимоги та просив стягнути із ОСОБА_4 еквівалент у гривні 167 500 доларів США боргу, 3 % річних у розмірі 535 387 грн 17 коп. та проценти у розмірі 3 048 178 грн 69 коп.

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, посилаючись на те, що договір позики між ним та відповідачем від 25 грудня 2013 року є недійсним з підстав безгрошовості.

У червні 2014 рокуОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_4 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року накладено арешт на майно ОСОБА_4 , а саме:на земельну ділянку кадастровий номер 0723382200:01:005:0001, яка розташована у с. Заозерному , Любомльсього району Волинської області; на житлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:01:007:0004; на автомобіль марки Тойота Ленд Крузер Прадо , номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 ; на 90 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ТзОВ фірма Квадрос , ЄДРПОУ 19175434 юридична адреса: м. Львів, вул. Городоцька, 85, що становить 360 тис. грн, та на майно, що належить вищевказаному підприємству, в тому числі рухоме майно підприємства автомобіль Кіа Rio , номерний знакНОМЕР_3 ;на 100% корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ТзОВ Євген ЄДРПОУ 20795154 юридична адреса: м. Львів, м. Винники, вул. Івана Франка, 114, що становить 257 400 грн, та на майно, що належить вищевказаному підприємству; на 100 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 . у ПП М-Студія ЄДРПОУ 32458719, юридична адреса: м. Львів, вул. Городоцька, 85, що становить 100 тис. грн, та на майно, що належить вищевказаному підприємству; на 75 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ТОВ Спільне Українсько-Кіпрське Підприємство Лео Порто ЄДРПОУ 23272089, юридична адреса: м. Львів, вул. Пильникарська, 8, що становить 277 500 грн , та на майно, що належить вищевказаному підприємству; на 22,98 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ТзОВ САМШИТ ЄДРПОУ 22394896, юридична адреса: м. Львів , вул. Ткацька, 29, що становить 16 616 грн 50 коп., та на майно, що належить вищевказаному підприємству. Зобов`язано Державну реєстраційну службу юридичних та фізичних осіб-підприємців Львівського міського управління юстиції внести запис до ЄДРПОУ про накладення арешту (заборону відчуження) на корпоративні права ОСОБА_4 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що клопотання обґрунтоване та підлягає до задоволення, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року повернуто ОСОБА_1 апеляційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник не сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2014 року заяву ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову задоволено, скасовано заходи забезпечення позову згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року.

Ухвалами апеляційного суду Львівської області від 25 вересня 2014 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2014 року скасовано, скасовано заходи забезпечення позову згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року про накладення арешту на майно ОСОБА_4 , та знято арешт з майна, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 0723382200:01:005:0001, яка розташована у с. Заозерне, Любомльсього району Волинської області; житлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 4610136600:01:007:0004; автомобіля марки Тойота Ленд Крузер Прадо , державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 ; 90 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ТзОВ фірма Квадрос та на майно, що належить вищевказаному підприємству; 100 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ТзОВ Євген та на майно, що належить вищевказаному підприємству; 100 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ПП М-Студія та на майно, що належить вищевказаному підприємству; 75 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ТзОВ Спільне Українсько-Кіпрське Підприємство Лео Порто та на майно, що належить вищевказаному підприємству; 22,98 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ТзОВ САМШИТ та на майно, що належить вищевказаному підприємству.Зобов`язано Державну реєстраційну службу юридичних та фізичних осіб-підприємців Львівського міського управління юстиції внести запис до ЄДРПОУ про скасування арешту (заборону відчуження) на корпоративні права ОСОБА_4 у товариствах.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2018 року до участі у справі у якості третьої особи залучено ОСОБА_2 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року до участі у справі у якості третіх осіб залучено ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль марки Toyota , модель LandCruiser Prado , номерний знак НОМЕР_4 ВС НОМЕР_5 ). Разом з тим, вказане майно не належить ОСОБА_4 Власником будинку та земельної ділянки є ОСОБА_1 , а автомобіля - ОСОБА_7 . Тобто, відповідач під час дії арешту на спірне майно здійснив його відчуження, у зв`язку з чим виникли підстави для забезпечення позову шляхом заборони відчуження вказаного майна.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року , заяву ОСОБА_3 задоволено. Заборонено відчуження: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіля марки Toyota , модель LandCruiser Prado, номерний знак НОМЕР_6 ).

Судові рішення мотивовано тим, що, виходячи із неефективності виконання ухвали суду від 04 червня 2014 року про накладення арешту, а також змісту й розміру позовних вимог, співрозмірності вимог заяви, обраного способу забезпечення позову та зазначених причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вбачається прямий зв`язок між заявленими вимогами та способом забезпечення позову.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 січня 2019 рокуухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року у частині накладення арешту на будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Toyota, модель LandCruiser Prado , номерний знак НОМЕР_1 , залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом перегляду судом є ухвала Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року у не скасованій її частині. Задовольняючи заяву ОСОБА_3 , суд першої інстанції в ухвалі від 04 червня 2014 року, по суті, дійшов вірного висновку про те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та обґрунтовано наклав арешт на майно, яке, на той час, належало ОСОБА_4 , а саме на: житлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:01:007:0004; автомобіль марки Тойота Ленд Крузер Прадо , номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 . На даний час цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання розписки недійсною слухається в суді першої інстанції, рішення у справі не прийнято. Отже, заходи забезпечення позову є співмірними з ціною заявленого позову. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскаржуваною ухвалою порушено її право на приватну власність, оскільки накладено арешт на житлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 4610136600:01:007:0004, що на праві власності належать їй, не спростовують висновків суду першої інстанції. Встановлено, що на час постановлення оскаржуваної ухвали (станом на 04 червня 2014 року) саме відповідач ОСОБА_4 був власником зазначеного майна. ОСОБА_1 набула права власності на дане майно у листопаді 2016 року, коли всупереч дії ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року за нею було зареєстровано право власності. Тому відсутні підстави для скасування ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 .

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року, відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову , посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 не є власником майна, щодо якого подано заяву про забезпечення позову. Наявність арешту на спірне майно та заборона його відчуження обмежують права власника щодо нього. Заява про забезпечення позову не відповідає вимогам закону, заявником не обґрунтовано підстави вжиття заходів забезпечення позову.

(2) Доводи касаційних скарг ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року,відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову , посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією адресою . Особа позивача їй невідома та вона не має перед ним боргу, тому арешт на належне їй майно та заборона його відчуження порушують її право власності.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 січня 2019 року,відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову , посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що чинними заходами забезпечення позову порушено її право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією адресою. Крім того, заходи забезпечення позову щодо спірного майна ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 рокувжито повторно. Суд не з`ясував, чи є співмірними заходи забезпечення позову з ціною заявлених вимог.

Ухвала Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року та постанова Львівського апеляційного суду від 16 січня 2019 року переглядаються судом касаційної інстанції в частині накладення арешту на будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у межах оскарження (стаття 400 ЦПК України).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху суд направив за адресою іншої особи, їй процесуальний документ не надсилався.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної

Інстанцій

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року накладено арешт на майно ОСОБА_4 , зокрема й на спірні будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Toyota , модель Land Cruiser Prado , номерний знак НОМЕР_1 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 3 545 857 грн 75 коп., що еквівалентно 167 500 доларів США. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2015 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2015 року скасовано в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про стягнення із ОСОБА_4 3 % річних та процентів за користування позикою, стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 % річних у розмірі 130 565 грн 28 коп. та проценти за користування позикою у розмірі 700 136 грн 91 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року рішення апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2015 року та рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В період дії арешту на спірне майно ОСОБА_1 набула у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2016 року та земельну ділянку за цією адресою за договором купівлі-продажу від 18 листопада 2016 року (т. 5, а. с. 15-16).

Щодо оскарження ухвали Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2018 року, постанови апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року, ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року та постанови Львівського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у частині накладення арешту на будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , суди установили, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання розписки недійсною слухається в суді першої інстанції, рішення у справі не прийнято, заходи забезпечення позову є співмірними з ціною заявленого позову.

Доводи касаційних скарг про те, що накладенням арешту на майно порушено право ОСОБА_1 на приватну власність, є безпідставними, оскільки на час постановлення оскаржуваної ухвали (станом на 04 червня 2014 року) саме відповідач ОСОБА_4 був власником будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 набула права власності на вказане майно у листопаді 2016 року в період дії ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , суди повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, надали правильну правову оцінку заявленим стороною позивача ризикам утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову і вірно оцінили співмірність вимог заяви про забезпечення позову із позовними вимогами, дійшли обґрунтованого висновку про її задоволення.

Забороняючи відчуження будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку додаткового способу забезпечення позову, суди вказували, що, виходячи із неефективності виконання ухвали суду від 04 червня 2014 року про накладення арешту, а також змісту й розміру позовних вимог, співрозмірності вимог заяви, обраного способу забезпечення позову та зазначених причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вбачається прямий зв`язок між заявленими вимогами та способом забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується із такими висновками судів, оскільки ухвала суду про накладення арешту від 04 червня 2014 року не забезпечила неможливість його відчуження, тому існувала реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення у випадку задоволення позову.

З урахуванням викладеного, застосовані судами види забезпечення позову є співмірними й відповідають заявленим позовним вимогам, є необхідними і достатніми для забезпечення виконання можливого судового рішення.

Доводи касаційних скарг щодо оскарження процесуальних ухвал про забезпечення позову є необґрунтованими, були предметом оцінки судами та не впливають на законність оскаржуваних ухвал судів.

Щодо оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року

Оскаржуваною ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року повернуто ОСОБА_1 апеляційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року з тих підстав, що заявник не сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху суд направив за адресою іншої особи, ОСОБА_1 процесуальний документ не надсилався.

Разом з тим, право на оскарження ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року ОСОБА_1 реалізувала, за наслідками розгляду її скарги прийнято постанову Львівського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, у зв`язку з чим підстави для скасування ухвали Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року відсутні.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, тому питання нового розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 рокузалишити без змін.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року у частині накладення арешту на будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; та постанову Львівського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у цій частині залишити без змін.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик