Постанова

від 12.12.2019 по справі 910/14706/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/14706/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників:

позивача - Семенець І.І.,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 (судді: Сулім В. В., Ткаченко Б. О., Дідиченко М. А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 (суддя Чебикіна С. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ"

до 1. Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп"

про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" (далі ? ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (далі ? ПАТ Банк "Контракт") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" (далі ? ТОВ "Еліт Менеджмент Груп") про визнання недійсними іпотечних договорів від 18.04.2011, договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.05.2013 та про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне нерухоме майно на підставі статей 203, 215, 319, 328, 656 Цивільного кодексу України, статей 9, 12 ЗУ "Про іпотеку", статті 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

1.2. Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що на момент вчинення оскаржуваних правочинів сторонами не дотримано норми частини першої статті 203 Цивільного кодексу України.

На думку позивача, оскаржувані правочини є недійсними, а відтак ПАТ Банк "Контракт" не набуло права власності на спірне нерухоме майно.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019, позов задоволено повністю.

Визнано недійсними укладені між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ "Еліт Менеджмент Груп договори іпотеки від 18.04.2011 та договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.05.2013. Скасовано записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, групи нежитлових приміщень АДРЕСА_19 щодо права власності на це майно за ПАТ Банк "Контракт" та скасовано розділи, відкриті державним реєстратором прав на спірне нерухоме майно.

Скасовано записи про реєстрацію права власності на групу нежилих приміщень АДРЕСА_19 за ТОВ "Еліт Менеджмент груп", проведеної до 01.01.2013 відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та є складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційні номери об`єктів 30675391, 30675765 та 30675061, які були внесені на підставі договорів купівлі-продажу від 09.03.2011.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що при укладенні між ПАТ "Банк "Контракт" та ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" іпотечних договорів та договорів про задоволення вимог іпотекодержателя була відсутня згода іпотекодержателя на укладення цих договорів, а тому відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку" та статті 215 Цивільного кодексу України вони є недійсними.

Крім того, оскільки реєстрація за ПАТ Банк "Контракт" права власності на групу нежитлових приміщень АДРЕСА_19 була здійснена без належної правової підстави за недійсними правочинами, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне нерухоме майно.

Суди попередніх інстанцій врахували, що позивачем пред`являлися позови до відповідачів у інших справах, в яких предметом позову була лише частина вимоги, а саме про визнання недійсними договорів, на підставі яких ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" набуло право власності на спірне майно та дійшли висновку, що позивачем строк позовної давності не пропущено, оскільки перебіг позовної давності перервався та почався заново у відповідності до вимог статті 264 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ПАТ Банк "Контракт" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк "Контракт" просить скасувати рішення місцевого господарського суду і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

3.2. Скаржник вважає, що на момент укладення спірних договорів не існувало судових рішень, які набрали законної сили та на підставі яких у Державному реєстрі судових рішень було б зареєстроване припинення права власності на відчужуване майно у кожного із учасників правочинів.

На думку скаржника, станом на дату укладення іпотечних договорів та договорів про задоволення вимог іпотекодержателя не було порушень вимог статті 12 Закону України "Про іпотеку". Суд, приймаючи рішення про скасування записів про державну реєстрацію за ПАТ Банк "Контракт" прав власності, неправомірно позбавив його як добросовісного набувача, права власності на спірні нежитлові приміщення.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наголошуючи на законному та обґрунтованому судовому рішенні при повному дослідженні матеріалів справи.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі і відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 30.06.2015 між Публічним акціонерним товариством "Неос Банк" (далі - ПАТ "Неос Банк") та ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" укладено договір факторингу №1-06/15-Ф (далі - договір факторингу від 30.06.2015), відповідно до якого TOB "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" отримало право грошової вимоги за кредитним договором від 22.01.2008 №002-4/2008 (далі ? кредитний договір від 22.01.2008), укладений між банком та ОСОБА_1 (далі ? ОСОБА_1 ) та права грошової вимоги за іпотечними договорами від 10.10.2008, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., зареєстрованими у реєстрі за №4453, №4455 та №4457.

4.3. Правовідносини, в яких відбулась заміна кредитора, виникли на підставі укладеного між Акціонерним банком "АВТОЗАЗБАНК" (далі ? АТ "АВТОЗАЗБАНК", правонаступником якого є ПАТ "Неос Банк") і ОСОБА_1 кредитного договору від 22.01.2008, за яким АТ "АВТОЗАЗБАНК" відкриває ОСОБА_1 кредитну лінію на поточні потреби у сумі 16 000 000,00 грн у строк з 22.01.2008 по 19.01.2018 під 19% річних.

4.4. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 22.01.2008, АТ "АВТОЗАЗБАНК" і ОСОБА_1 10.10.2008 уклали іпотечні договори:

? іпотечний договір від 10.10.2008, посвідчений приватним нотаріусом Петровою С.М. зареєстрований в реєстрі за №4457, за яким була передана група приміщень АДРЕСА_3;

? іпотечний договір від 10.10.2008, посвідчений приватним нотаріусом Петровою С.М. зареєстрований в реєстрі за №4453, за яким була передана група приміщень АДРЕСА_4

? іпотечний договір від 10.10.2008, посвідчений приватним нотаріусом Петровою С.М. зареєстрований в реєстрі за №4455, за яким була передана група приміщень АДРЕСА_5

4.5. Суди установили, що без згоди банку, ОСОБА_1 розпочав реконструкцію іпотечного майна. Після закінчення будівельних робіт ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про визнання за ним права власності на іпотечне майно, яке було змінено у процесі реконструкції.

4.6. 23.02.2009 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі №2-873/09 позов ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на групу приміщень АДРЕСА_6 , що були виділені з іпотечного майна.

4.7. 23.02.2011 ОСОБА_1 і Товариство з обмеженою відповідальністю "АКРОПОЛІС РЕАЛІТІ ГРУП" (далі ? TOB "АКРОПОЛІС Рв„–107РУП") уклали договори купівлі-продажу групи нежилих приміщень АДРЕСА_7

4.8. 09.03.2011 TOB "АКРОПОЛІС РЕАЛІТІ ГРУП" і ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" уклали договори купівлі-продажу групи нежилих приміщень АДРЕСА_8

4.9. Також суди установили, що на момент виникнення спору вказане спірне майно обліковується за ПАТ Банк "Контракт", якому іпотечне майно перейшло на підставі наступних договорів:

? за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.05.2013, який укладений між ПАТ Банк "Контракт" (іпотекодержатель) та TOB "Еліт Менеджмент Груп" (іпотекодавець) на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець передав у власність іпотекодержателя нерухоме майно, що є предметом іпотечного договору №32/2011-06, посвідченого Новохатньою Н.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 18.04.2011 за реєстровим №945, а саме: групу нежилих приміщень АДРЕСА_9 а іпотекодержатель прийняв у власність це нерухоме майно в рахунок виконання основного зобов`язання, передбаченого кредитним договором від 18.04.2011 (з урахуванням усіх додаткових угод до них), укладеного між ПАТ Банк "Контракт" (іпротекодержателем) та TOB "Еліт Менеджмент Груп" (іпотекодавцем). Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за №1195;

? за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.05.2013, який укладений між ПАТ Банк "Контракт" (іпотекодержатель) та TOB "Еліт Менеджмент Груп" (іпотекодавець) на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець передав у власність іпотекодержателя нерухоме майно, що є предметом іпотечного договору №32/2011-07, посвідченого Новохатньою Н.С, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 18.04.2011за реєстровим №947, а саме: групу нежилих приміщень АДРЕСА_10 , а іпотекодержатель прийняв у власність це нерухоме майно в рахунок виконання основного зобов`язання, передбаченого кредитним договором від 18.04.2011 (з урахуванням усіх додаткових угод до них), укладеного між ПАТ Банк "Контракт" (іпротекодержателем) та TOB "Еліт Менеджмент Груп" (іпотекодавцем). Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за №1197.

? за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.05.2013, який укладений між ПАТ Банк "Контракт" (іпотекодержатель) та TOB "Еліт Менеджмент Груп" (іпотекодавець) на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець передав у власність Іпотекодержателя нерухоме майно, що є предметом іпотечного договору №32/2011-06, посвідченого Новохатньою Н.С, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 18.04.2011 за реєстровим №945, а саме: групу нежилих приміщень АДРЕСА_11 іпотекодержатель прийняв у власність це нерухоме майно в рахунок виконання основного зобов`язання, передбаченого кредитним договором від 18.04.2011 (з урахуванням усіх додаткових угод до них), укладеного між ПАТ Банк "Контракт" (іпротекодержателем) та TOB "Еліт Менеджмент Груп" (іпотекодавцем). Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за №1199.

4.10. Суди також установили, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:

? власником групи нежилих приміщень АДРЕСА_12 , загальною площею 234,0 м 2 , яка була виділена шляхом влаштування перегородки з групи приміщень АДРЕСА_25 (в літ. А), загальною площею 235,4 м 2 є ПАТ Банк "Контракт", підстава виникнення права власності: договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.05.2013;

? власником групи нежилих приміщень АДРЕСА_13 загальною площею 269,0 м 2 , яка була виділена шляхом влаштування перегородки з групи приміщень АДРЕСА_23 (в літ. А), загальною площею 270,8 м 2 , є ПАТ Банк "Контракт", підстава виникнення права власності: договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.05.2013;

? власником групи нежилих приміщень АДРЕСА_14 загальною площею 249,0 м 2 , яка була виділена шляхом влаштування перегородки з групи приміщень АДРЕСА_24 (в літ. А), загальною площею 250,5 м 2 та є предметом іпотеки за іпотечним договором від 10.10.2008 є ПАТ Банк "Контракт", підстава виникнення права власності: договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.05.2013.

4.11. Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2013 у справі №761/18824/13-ц визнано недійсними договори купівлі-продажу від 23.02.2011 між ОСОБА_1 та TOB "АКРОПОЛІС РЕАЛІТІ ГРУП" щодо групи нежилих приміщень АДРЕСА_15

4.12. Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2015 у справі №910/23041/13 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.03.2011 між TOB "Акрополіс Реаліті Груп" та TOB "Еліт Менеджмент Груп" щодо групи нежилих приміщень АДРЕСА_16

4.13. Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.09.2015 у справі №910/20849/13 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.03.2011 між TOB "Акрополіс Реаліті Груп" та TOB "Еліт Менеджмент Груп" щодо групи нежилих приміщень АДРЕСА_17

4.14. Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2015 у справі №910/23040/13 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.03.2011 між TOB "Акрополіс Реаліті Груп" та TOB "Еліт Менеджмент Груп" щодо групи нежилих приміщень АДРЕСА_18

4.15. Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків такої недійсності.

4.16. Відповідно до частини першої статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

4.17. Відповідно до Закону України "Про іпотеку" іпотека ? це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

4.18. Визначення іпотеки міститься і у статті 575 Цивільного кодексу України, згідно з якою іпотека ? це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

4.19. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Дійсне зобов`язання повинне ґрунтуватися на чинних правових підставах виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених законом, якими є договір або інший правочин, закон, рішення суду, і повинне бути спрямоване на реальне настання юридичних наслідків відповідно до статті 11, частини другої статті 509 Цивільного кодексу України.

4.20. За змістом частини першої статті 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Безпосередньо цим Законом визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, а, отже, іпотека не може існувати самостійно без зобов`язання.

4.21. Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про іпотеку" виключно на підставі згоди іпотекодержателя іпотекодавець має право: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

4.22. Однак, як установлено судами попередніх інстанцій, зареєструвавши за собою право власності як на новостворене майно, з новою нумерацією груп приміщень АДРЕСА_19 , що були виділені з іпотечного майна, ОСОБА_1 , не повідомивши банк, продав це новостворене майно, за договорами купівлі-продажу ТОВ "АКРОПОЛІС РЕАЛІТІ ГРУП", яке у свою чергу зазначені групи приміщень продало ТОВ "Еліт Менеджмент Груп".

4.23. При цьому, дослідивши фактичні обставини справи, суди установили, що судовим рішенням у справі №761/18824/13-ц визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_1 і ТОВ "АКРОПОЛІС РЕАЛІТІ ГРУП" та судовими рішеннями у справах №910/23041/13, №910/20849/13, №910/23040/13 визнано недійсними правочини щодо купівлі-продажу спірного іпотечного майна, які були укладені між ТОВ "АКРОПОЛІС РЕАЛІТІ ГРУП" і ТОВ "Еліт Менеджмент Груп".

4.24. Разом з цим, суди врахували, що зазначеними судовими рішеннями було установлено, що групи нежилих приміщень АДРЕСА_20 в літ "А" створені шляхом виділу із існуючої заставленої нерухомості ? груп нежилих приміщень АДРЕСА_21, які виступають предметом іпотеки за іпотечними договорами від 10.10.2008, з використанням їх функціональних елементів, порушено права позивача як іпотекодержателя, оскільки спірне майно (АДРЕСА_19 ) є фактично іпотечним майном (АДРЕСА_22), і всі правочини щодо відчуження іпотечного майна визнані недійсними.

4.25. Правочином, згідно частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.26. Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

4.27. В той же час, приписами статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.28. Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

4.29. В силу частини третьої 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

4.30. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що права ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ", як іпотекодержателя, порушено відповідачами при укладенні спірних договорів, оскільки оскаржувані правочини укладено без його погодження.

4.31. Ураховуючи викладене, наведені норми законодавства, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорювані позивачем іпотечні договори та договори про задоволення вимог іпотекодержателя укладені відповідачами за відсутності згоди ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" (іпотекодержателя), а відтак у відповідності до вимог статті 12 Закону України "Про іпотеку" є недійсними.

4.32. Доводи скаржника про те, що на момент укладання оскаржуваних іпотечних договорів від 18.04.2011 та договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.05.2013 не існувало обставин, з якими закон пов`язує недійсність є необґрунтованими з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

4.33. Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено загальні наслідки недійсності правочину ? недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

4.34. Таким чином, ураховуючи, що реєстрація за ПАТ "Банк "Контракт" право власності (записи про право власності №105312, №1053282, №1053434 від 24.05.2013 на групу нежитлових приміщень АДРЕСА_19 ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була здійснена без належної правової підстави за недійсними правочинами, суди дійшли правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне нерухоме майно.

4.35. Крім того, суди врахували, що позивачем пред`являлися позови до відповідачів у справах №761/21786/15-ц, №910/23041/13, №910/20849/13, №910/23040/13, в яких предметом позову була лише частина вимоги, а саме про визнання недійсними договорів, на підставі яких ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" набуло право власності на спірне майно, перебіг позовної давності перервався та почався заново у відповідності до вимог статті 264 Цивільного кодексу України, та дійшли обґрунтованого висновку, що позовна давність ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" не пропущена.

4.36. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, отже вже були предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

4.37. З огляду на імперативні положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі встановлювати обставини, які не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

4.38. За таких обставин, Верховний Суд, в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1 . Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 у справі №910/14706/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова