Рішення

від 21.08.2006 по справі 16/105-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/105-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"21" серпня 2006 р.                                                               Справа № 16/105-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Гридасова Ю.В. ., при секретарі Друзяк К.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод", смт. Велика Лепетиха Херсонської області,

до дочірнього підприємства "Гауда" товариства з обмеженою відповідальністю "Станіслав і К", с. Антонівка м. Херсон,  

про  стягнення пені в розмірі 17984грн.43коп. пені,

за участю представників

від  позивача - Однорог О.С., дов № 0419 від 19.04.06 р.,  Кривонос О.В., дов. № 2 від 03.07.06 р.,

від  відповідача - Іпатов В.В., дов від 22.03.06 р., Літвинова Т.В., представник, дов. від 01.01.06 р.

Позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення до позовної заяви б/н від 07.07.06 р., просить стягнути з відповідача 17984грн.43коп. пені відповідно до умов договору оренди виробничих приміщень, обладнання та майна від 24.03.2003 року, посилаючись на наступні обставини.

24 березня 2003 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди виробничих приміщень, обладнання та майна (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. п. 1 умов Договору Позивач зобов'язався передати, а Відповідач приймає в строкове оплатне користування майно, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Великолепетиський р-н, смт. Велика Лепетиха, вул. Дімітрова, 50, та перелік якого визначено в Переліку № 1 до Договору, а Відповідач відповідно до п.п. 1.1. п. 1, п.п. 5.1. п. 5, п.п. 7.1.2. п. 7, п.п. 8.1. п. 8 умов  Договору взяв на себе зобов'язання здійснювати оренду оплату щомісячно до 15-го числа наступного місяця та після закінчення строку оренди протягом 3-х днів передати (повернути) Позивачу предмет оренди.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання та передав в оренду майно відповідно до Даного Договору та Додатку № 1 до Даного Договору.

Факт приймання-передачі підтверджується Додатком № 2 від 01.04.2003 року до Даного Договору (Актом прийому-передачі).

Зокрема, як стверджує Позивач, Відповідачу було передано майно на загальну його вартість 188 792,  65 грн., в тому числі додатково до Додатку № 2 від 01.04.2003 року до Даного Договору сирні стелажи  на суму 81 254,0 грн., масляні ваги на суму 3 000,0 грн., котел паровий Е-1/9 на суму 20 500,0 грн., котельня на суму 37 7 64,4 3 грн., компресорна на суму 7 5 65,22 грн., ГАЗ-53 на суму 6 250,0 грн.

Як вважає Позивач, Відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання та не повернув предмету оренди. Таким чином, на думку Позивача, з боку Відповідача наявна прострочка повернення предмету оренди.

Відповідно до п.п. 9.1.3. умов Договору Відповідач, на думку Позивача, повинен сплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості не переданого (неповерненого) з строк майна зазначеного в акті приймання-передачі за кожен день прострочки. Відповідно до вимог п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором  у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання.

Законом встановлено,  що розмір відсотків може бути визначено або законом або договором.   Виходячи з цього умова договору про встановлення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на думку Позивача, відповідає вимогам п. 4 ст. 231 ГК України.

Сума пені за прострочку повернення орендованого Відповідачем майна, зазначеного в акті приймання-передачі, складає 17984,43грн., згідно розрахунку Позивача № 1, який додається.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватись належним чином.

Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням змін до позовної заяви.

Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

Так, як заявлено у тексті позовної заяви правовою підставою для стягнення пені у розмірі 35280,95 грв. є невиконання Відповідачем зобов'язань щодо повернення майна переданого в оренду на умовах та в порядку передбачених п. 8.1. договору оренди виробничих приміщень, обладнання та майна, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Великолепетихський маслозавод" та Дочірнім підприємством "ГАУДА" товариства з обмеженою відповідальністю "Станіслав і К". Оскільки, на думку Позивача, така передача не відбулась з вини Відповідача, то у відповідності до положень підпункту 9.1.3. п. 9.1. Договору, Позивач вважає, що Відповідач повинен сплатити пеню, яка розрахована за кожен день прострочення щодо передачі майна.

В той же час, при заявлені вказаних вимог, на думку Відповідача, Позивачем не враховано окремих положень норм діючого законодавства, замовчуються окремі аспекти господарських відносин між сторонами, що мають суттєве значення при розгляді спору.

Так, в першу чергу, на думку Відповідача, Позивачем не враховано те, що у відповідності до ст. 218 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) підставою для господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно із загальних засад господарського законодавства наявність правопорушення обумовлюється сукупністю чотирьох елементів: об'єкту; об'єктивної сторони; суб'єкту та суб'єктивної сторони. Суб'єктивна сторона має виражатися у формі вини суб'єкту господарювання, який припустився порушення. Відсутність вини виключає наявність правопорушення, а отже і відповідальністі, що слідує із положень другого речення ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України). У випадку про який йдеться мова у тексті позовної заяви така вина з боку Відповідача, на думку останнього відсутня, зазначене випливає з того, що на момент сплину строку дії договору оренди, обумовленого у договорі, майно, що було предметом договору вибуло із володіння підприємства - Відповідача і перейшло у володіння Позивача, який, на думку Відповідача, самочинно, всупереч встановленого законодавством та договором порядку, заволодів цим майном 21.03.2004 р., що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, винесеної 25.03.2005 р. Великолепетихським РВ УМВС України в Херсонській області. Відсутність майна у Відповідача не дає змогу його передати Позивачу.

Крім того, заявляючи позовні вимоги, Позивач не врахував, що передбачена підпунктом 9.1.3. п. 9.1. договору відповідальність, на думку Відповідача, суперечить нормам діючого законодавства, а тому не може бути застосована з огляду на наступне. У відповідності до ч. 3 ст. 549 ЦК України, встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Оскільки у випадку про який йдеться мова відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання, то стягнення пені не відповідає встановленим формам захисту цивільного права.

Також, на думку Відповідача, не може бути залишений без уваги і розрахунок штрафних санкцій, оскільки у разі наявності правопорушення такий розрахунок мав би базуватися на вимогах діючого ГК України, ч. 6 ст. 232 якого передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В той же час, у позовній заяві без урахування подальних змін, Позивачем нараховані штрафні санкції без врахування цього положення законодавства.

Додатково, до раніше наданого суду Відповідачем відзиву на позовну заяву Відповідач доводить до відома суду наступне:

посилання позивача на те, що ДП "Гауда" ТОВ "Станіслав і К" не повернуло предмету оренди (нерухоме та інше майно), переданого позивачем згідно до договору оренди від 23.03.2004 р., на думку Відповідача, є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Так, відповідно до Ухвали Великолепетихського районного суду Херсонської області від 10 квітня 2006 р. було накладено арешт на майно Великолепетихського маслозаводу та майно Кудінова Володимира Сергійовича, як солідарного відповідача за кредитним договором № 03/132-К   від   02.03.2005 р.,   укладеним   між   ВАТ "Морський   Транспортний   Банк"   в  особі Херсонської філії та ВАТ "Великолепетихський маслозавод" на загальну суму 500000,00грн.

Позивач в забезпечення своєчасного виконання умов договору передав у заставу належне йому на праві власності нерухоме майно (комплекс, будівлі та споруди) що знаходиться за адресою: Херсонська область, Великолепетихський район, смт. В. Лепетиха, вул. Димитрова, 50, відповідно до переліку зазначеного у договорі іпотеки, який було укладено 11.03.2005р. та у договорі застави від 05.03.2005 р. Також, в забезпечення зазначеного кредитного договору було укладено договір поруки № 03/132-2П від 02.03.2005 р., згідно якого майновим поручителем виступив Кудінов Володимир Сергійович, який в забезпечення виконання кредитного договору надав у заставу обладнання належне йому на право власності.

Таким чином, станом на 02.03.2005 р., ще до закінчення строку оренди позивач одноособово укладає кредитний договір та договір застави майна на суму більшу в триччі ніж зазначена у акті приймання - передачі орендного майна від 01.04.2003 р. чим порушує, на думку Відповідача, умови договору оренди від 24.03.2003 р.

Крім того, 29 травня 2006 року було постановлено В. Лепетихським судом рішення, яким стягнуто солідарно з Позивача та Кудінова В.С. на користь філії ВАТ "Морський траспортний банк" в м. Херсоні заборгованість за кредитом на загальну суму 573900,68 грн. Відповідно до п. 2. ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. В даному випадку, на думку Відповідача, у Позивача немає права на вимогу стягнення пені за прострочку повернення орендного майна з вищенаведених підстав.

Також, при розгляді справи № 3/272-05 у господарському суді, про відшкодування збитків, Позивач надав пояснення та копії документів, якими підтвердив, що 17 березня 2005 року комісією у складі представників позивача (без присутності представників ДП "Тауда" ТОВ "Станіслав і К") було проведено огляд та приймання орендного майна, за результатами якого складено акт приймання - передачі орендного майна (додається).

Крім того, Відповідач подавав заяву до правоохоронних органів про порушення кримінальної справи щодо захвату представниками Позивача всього виробничого комплексу заводу 17.03.05 р. також, було подано заяву на ім'я позивача з повідомленням про зняття відповідальності за схоронність майна (додається).

Враховуючи вищенаведене, та з урахуванням вимог п. 2. ст. 193 ГК України, якою передбачено що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої строни та забезпечення загальногосподарського інтересу, Відповідач вважає, що позовні вимоги ВАТ "Великолепетихський маслозавод" щодо стягнення пені за прострочку повернення об'єкта оренди є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувались перерви з 15.05.06 р. до 29.05.06 р., з 29.05.06 р. до 03.07.06 р., з 03.07.06 р. до 10.07.06 р., з 10.07.06 р. до 08.08.06 р. для подання нових доказів, а також з 08.08.06 р. до 21.08.06 р. для підготовки вступної та резолютивної частин рішення, за клопотанням представника відповідача.

За клопотанням сторін (а.с. 78) даний спір вирішується у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою голови господарського суду Херсонської області від 04.04.06 р. справу передано на розгляд судді Гридасову Ю.В.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

24 березня 2003 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди виробничих приміщень, обладнання та майна (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. п. 1 умов Договору Позивач зобов'язався передати, а Відповідач приймає в строкове оплатне користування майно, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Великолепетиський р-н, смт. Велика Лепетиха, вул. Дімітрова, 50, та перелік якого визначено в Переліку № 1 до Даного Договору, а Відповідач відповідно до п.п. 1.1. п. 1, п.п. 5.1. п. 5, п.п. 7.1.2. п. 7, п.п. 8.1. п. 8 умов Даного Договору зобов'язався здійснювати оренду оплату щомісячно до 15-го числа наступного місяця та після закінчення строку оренди протягом 3-х днів передати (повернути) Позивачу предмет оренди.

Строк оренди, відповідно до п. 4.1. Договору –з 24.03.03 р. по 24.03.05 р. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повернення предмету оренди Орендодавцю і проведення сторонами повних взаємних розрахунків (п. 13.1. Договору). Відповідно до умов п. 13.2. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору за 30 календарних днів до закінчення строку дії оренди, він вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання та передав в оренду майно відповідно до Даного Договору та Додатку № 1 до Даного Договору.

Факт приймання-передачі підтверджується Додатком № 2 від 01.04.2003 року до Договору (Актом прийому-передачі).

Позивач у позовній заяві стверджує про те, що Відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання та не повернув предмет оренди починаючи з 28.03.05 р., прострочивши повернення предмету оренди. Тому, відповідно до п.п. 9.1.3. Договору нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості не переданого (неповерненого) в строк майна зазначеного в акті приймання-передачі за кожен день прострочки. За розрахунком позивача, розмір пені становить 17984грн.43коп., з урахуванням заяви про уточнення до позовної заяви.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України  (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України  (435-4) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України (436-4) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано пеню за невиконання Відповідачем зобов'язання щодо повернення майна, тобто не грошового зобов'язання. Крім того, у відповідності до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно із загальних засад господарського законодавства наявність правопорушення обумовлюється сукупністю чотирьох елементів: об'єкту; об'єктивної сторони; суб'єкту та суб'єктивної сторони. Суб'єктивна сторона має виражатися у формі вини суб'єкту господарювання, який припустився порушення. Відсутність вини виключає наявність правопорушення, а отже і відповідальності, що слідує із положень другого речення ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 Цивільного кодексу України. В даному випадку вина з боку Відповідача відсутня оскільки на момент закінчення строку дії оренди, обумовленого у Договорі, майно, що було предметом Договору вибуло із володіння підприємства - Відповідача і перейшло у володіння Позивача, який заволодів цим майном 17.03.2004 р., що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, винесеної 28.07.2006 р. Великолепетихським РВ УМВС України в Херсонській області.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись  ст. ст.  82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

                    Суддя                                                                  Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України                                                            21.08.2006р.