Постанова

від 24.12.2019 по справі 904/2018/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2019 м. Дніпро Справа № 904/2018/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 у справі № 904/2018/19 (суддя Красота О.І.) повне рішення складено 30.09.2019

за позовом Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат , м. Покров, Дніпропетровської області

про стягнення 173519,35 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 173519,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані утриманням грошових коштів відповідачем без достатньої правової підстави.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 у справі № 904/2018/19 позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму грошових коштів у розмірі 173519,35 грн та судовий збір у сумі 2602,79 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд з посиланням на приписи абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, 193 ГК України, статті 525, 526, ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України виходив з того, що відповідач повинен повернути позивачу кошти, які набуті ним та утримуються без достатньої правової підстави.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду відповідач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 у справі № 904/2018/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ Покровський ГЗК вважає оскаржуване рішення незаконним, несправедливим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права: ст. 6 Гарантії права на справедливий судовий розгляд Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 80, 129 Конституції України, ст.ст. 7, 11, 13 ГПК України, а також норм матеріального права: ст. 1173, частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України, частин 1, 2 ст. 6 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення не звернув уваги на правильні та важливі аргументи відповідача, які є вирішальними для розгляду цієї справи.

На думку апелянта, застосування судом першої інстанції норм договірного права неможливо вважати належним обґрунтуванням його рішення.

Разом з тим, АТ Покровське ГЗК акцентує увагу колегії суддів на тому, що за приписами ст. 1173 ЦК України та Порядком відшкодування шкоди державою на користь фізичних та юридичних осіб, які постраждали внаслідок незаконних дій державного органу, що визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників із змінами і доповненнями, предметом правовідносин між позивачем та ТОВ Максима з приводу відшкодування майнової шкоди не є повернення державним органом безпідставно отриманих коштів, а є компенсація державою юридичній особі втрат, яких вона зазнала за незаконні рішення, дію чи бездіяльність державних органів безвідносно ким був вигодонабувач втрачених господарським товариством коштів.

За приписами частин 1, 2 ст. 6 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень із змінами і доповненнями, кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення згідно з цим законом, вважаються збитками державного бюджету; посадова, службова особа державного органу, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.

Крім того, правовою підставою для отримання спірної грошової суми в розмірі 173519,35 грн є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у справі № 904/8110/15, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 та постановою Вищого господарського суду від 12.04.2016, а також - наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 у справі № 904/8110/15 на підставі якого проведені дії в межах виконавчого провадження.

Отже, апелянту незрозуміло в чому саме полягає порушення з його боку цивільних прав та інтересів Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області та в чому полягає безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, та чи є позивач правосуб`єктним здійснювати захист інтересів державного бюджету в судах у таких правовідносинах.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Новокодацький ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області вважає рішення місцевого господарського суду від 30.09.2019 у справі № 904/2018/19 таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства та винесеним без порушень норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу АТ Покровський ГЗК не обґрунтованою, не законною та такою, що не підлягає задоволенню.

Новокодацьким ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області на адресу АТ Покровський ГЗК 10.04.2018 за вих. № 17864 та 18.03.2019 за вих. № 14811 направлені листи з пропозицією повернути на розрахунковий рахунок відділу суму коштів у розмірі 173519,35 грн, яка відповідно до платіжного доручення № 1007 від 05.05.2017 була перерахована на його користь згідно наказу № 904/8110/15 від 20.04.2016.

Вищевказані листи отримані відповідачем 20.04.2018 та 20.03.2019 відповідно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення та офіційний сайт Укрпошти.

Посилаючись на норми статей 1212, 1213 ЦК України позивач вважає, що підстава, на якій відповідач набув майно - грошові кошти у сумі 173519,35 грн перераховані йому державним виконавцем, згідно з платіжним дорученням від 05.05.2017 № 1007 є такою, що згодом відпала.

Докази повернення відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області матеріали справи не містять.

На думку Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області у АТ Покровський ГЗК відсутні підстави для утримання перерахованих позивачем грошових коштів у сумі 173519,35 грн.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у справі № 904/8110/15 вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Максима на користь Публічного акціонерного товариства Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат суму боргу в розмірі 173519,35 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 залишено без змін, тобто позовні вимоги ПАТ Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат задоволені у повному обсязі.

20.04.2016 Господарським судом Дніпропетровської області виданий наказ по справі № 904/8110/15 про стягнення з ТОВ Максима на користь ПАТ Орджонікідзевський ГЗК суми боргу в розмірі 173519,35 грн.

02.08.2016 Новокодацьким ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області на виконання вимог наказу від 20.04.2016 виданого Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/8110/15 про стягнення з ТОВ Максима на користь ПАТ Орджонікідзевський ГЗК суми боргу в розмірі 173519,35 грн було відкрито виконавче провадження № 51827708, в рамках якого накладений арешт на майно ТОВ Максима , вжиті інші заходи примусового виконання рішення суду.

27.04.2017 з рахунку ТОВ Максима № НОМЕР_1 в ПАТ Райфайзен Банк Аваль за платіжною вимогою Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області № в-11/390 примусово були списані грошові кошти на загальну суму 191051,29 грн, які складаються з:

- 173519,35 грн - сума боргу згідно наказу № 904/8110/15 від 20.04.2016;

- 17351,94 грн - сума виконавчого збору згідно постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.08.2016;

- 180,00 грн - сума витрат згідно постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10.08.2016.

Відповідно до платіжного доручення від 05.05.2017 № 1007 стягнуті з ТОВ Максима грошові кошти у сумі 173519,35 грн перераховані на користь ПАТ Орджонікідзевський ГЗК - стягувача за наказом від 20.04.2016 № 904/8110/15.

Згідно платіжного доручення від 05.05.2017 № 990 стягнуті з ТОВ Максима грошові кошти у сумі 17351,94 грн перераховані на користь УДКСУ у Новокодацькому районі м. Дніпра згідно постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.08.2016.

Відповідно до платіжного доручення від 05.05.2017 № 991 стягнуті з ТОВ Максима грошові кошти у сумі 180,00 грн перераховані на користь Головного управління юстиції у Дніпропетровській області згідно постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10.08.2016.

11.05.2017 Новокодацьким ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 51827708 згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

В подальшому, позивач - ТОВ Максима оскаржувало дії Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області в рамках судової справи № 904/8110/15.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2017 у справі № 904/8110/15, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 скаргу ТОВ Максима на дії Новокодацького ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області задоволено частково, а саме:

- визнано незаконними дії Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника - ТОВ Максима за платіжною вимогою № в-п11/390 від 21.04.2017 у розмірі 191051,29 грн, що розміщені на ліквідаційному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ Райфайзен Банк Аваль ;

- визнано недійсною постанову Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області про закінчення виконавчого провадження № 51827708 від 11.05.2017;

- відмовлено в задоволенні скарги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Максима грошових коштів у розмірі 191051,29 грн.

Також, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі № 904/8399/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 904/8399/17 позовні вимоги ТОВ Максима до Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі м. Дніпра про стягнення 191051,29 грн задоволено в повному обсязі, вирішено стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби у Новокодацькому районі м. Дніпра на користь ТОВ Максима 191051,29 грн шкоди, до складу яких входить сума грошових коштів 173519,35 грн перерахованих на користь ПАТ Орджонікідзевський ГЗК згідно наказу від 20.04.2016 № 904/8110/15.

Постановою Верховного Суду від 23.08.2018 у справі № 904/8399/17 касаційну скаргу Управління державної казначейської служби України у Новокодацькому районі м. Дніпра задоволена частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі № 904/8399/17 змінено. Резолютивну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі № 904/8399/17 викладено в такій редакції: Позов задовольнити. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Максима 191051,29 грн шкоди . Доручено Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

21.11.2018 Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ у справі № 904/8399/17 про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Максима 191051,29 грн шкоди (а. с. 69).

Відповідно до Листа Управління державної казначейської служби України у Новокодацькому районі м. Дніпра від 29.11.2018 від ТОВ Максима надійшли документи про виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області 21.11.2018 у справі № 904/8399/17 про стягнення з Державного бюджету України шкоди в сумі 191051,29 грн.

Відповідно до Витягу з ЄДРПОУ Публічне акціонерне товариство Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат код ЄДРПОУ 00190928 перейменоване на Акціонерне товариство Покровський гірничо-збагачувальний комбінат .

Новокодацьким ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області на адресу АТ Покровський ГЗК 10.04.2018 за вих. № 17864 та 18.03.2019 за вих. № 14811 направлені листи з пропозицією повернути на розрахунковий рахунок відділу суму коштів в розмірі 173519,35 грн, яка відповідно до платіжного доручення № 1007 від 05.05.2017 була перерахована на його користь згідно наказу від 20.04.2016 у справі № 904/8110/15.

Вищевказані листи отримані відповідачем АТ Покровський ГЗК 20.04.2018 та 20.03.2019 відповідно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення та офіційний сайт Укрпошти.

Оскільки АТ Покровський ГЗК спірні грошові кошти на розрахунковий рахунок Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області не повернуло, останній звернувся з відповідним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення вказаних коштів у судовому порядку.

Приймаючи рішення у цій справі, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Абзац 4 ч. 1 ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок придбання або збереження майна суб`єктом господарювання за рахунок іншого суб`єкта господарювання без достатніх на те підстав.

У відповідності з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Вищевказане правило застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Докази повернення грошових коштів відповідачем позивачу на час розгляду справи відсутні.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області підлягають задоволенню у повному обсязі, з чим не погоджується АТ Покровський ГЗК .

Предметом спору в цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 173519,35 грн, перерахованих Новокодацьким ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області на рахунок відповідача за платіжним дорученням від 05.05.2017 № 1007, які на думку виконавчої служби, утримуються відповідачем - АТ Покровський ГЗК без достатньої правової підстави.

5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги та не погоджується з висновками викладеними в рішенні місцевого господарського суду.

Як зазначалося вище, задовольняючи позов у цій справі, місцевий господарський суд у своєму рішенні дійшов до висновку, що відповідач повинен повернути позивачу кошти, які набуті ним та утримуються без достатньої правової підстави.

На думку колегії суддів указаний висновок суду першої інстанції є неправильним, з огляду на наступне.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом норми ст. 16 ЦК України, з якою кореспондуються ст. 20 ГК України, захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За приписами частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, визначено загальне правило, відповідно до якого особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресне зобов`язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі.

Відшкодування збитків, як випливає із змісту ч. 1 ст. 1192 ЦК України, є способом відшкодування шкоди. Так, відповідно до вказаної норми, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Отже, звертаючись до суду з позовом про відшкодування збитків, позивач повинен довести обставини, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.

В силу приписів ст. 1166 ЦК України, відповідач, в свою чергу, доводить відсутність своєї вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

На відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів та їх посадових осіб. За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади або їх посадових осіб до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, їх посадових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Як зазначалося вище, 04.07.2017 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/8110/15, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017, визнано незаконними дії Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника - ТОВ Максима за платіжною вимогою від 21.04.2017 № в-11/390 у сумі 191051,29 грн, що знаходилися на ліквідаційному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ Райффайзен Банк Аваль .

Отже, факт неправомірності дій державного виконавця на момент розгляду господарським судом цієї справи не вимагається, оскільки вже встановлений судовим рішенням в іншій справі № 904/8110/15, яке набрало законної сили, і в цій частині воно має преюдиційне значення для вирішення спору в цій справі.

За змістом приписів чинного законодавства відшкодування шкоди, заподіяної юридичній особі органом державної влади її посадовою (посадовими) особою внаслідок прийняття цим органом, посадовою особою незаконного рішення, оскільки останній фінансується з державного бюджету України, здійснюється з відповідного бюджету.

Згідно статей 2, 170 ЦК України держава України є учасником цивільних відносин, яка набуває та здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.п. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - Порядок).

Згідно з пп. 2 п. 35 вказаного Порядку, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 Порядку встановлено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у п. 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Отже, саме територіальні органи Казначейства здійснюють юридично значимі дії, пов`язані із виконанням судових рішень про стягнення з державного бюджету коштів на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету. Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридична особа, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом. Державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених цим Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях зазначених осіб. За результатами службового розслідування державні органи та органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред`явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб таких органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги АТ Покровський ГЗК , про те що Новокодацький ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області не є правосуб`єктним звертатися з позовом про стягнення грошових коштів, оскільки саме його дії щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника - ТОВ Максима за платіжною вимогою від 21.04.2017 № в-п11/390 у сумі 191051,29 грн визнано судами незаконними, що призвели до завдання шкоди державному бюджету.

На думку апеляційного господарського суду, Новокодацький ВДВС не є правосуб`єктним здійснювати захист інтересів державного бюджету (пред`являти зворотну вимогу (регресу)), оскільки саме його дії призвели до збитків, завданих державному бюджету.

З огляду на правову природу правовідносин у цій справі, на думку колегії суддів, після виконання рішення суду (безспірного списання коштів з державного бюджету) належним позивачем у справі має бути держава, в особі Державної казначейської служби України за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

При цьому, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів фактичного відшкодування грошових коштів з Державного бюджету на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі № 904/8399/17.

Стосовно доводів апелянта про списання спірних коштів з боржника за чинним наказом на виконання рішення господарського суду у справі № 904/8110/15, яке набрало законної сили, колегія суддів сприймає критично, оскільки, як зазначалося вище, судовим рішенням встановлена незаконність дій державного виконавця щодо звернення на грошові кошти боржника - ТОВ Максима на виконання наказу від 20.04.2016 у справі № 904/8110/15 під час дій мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі № 904/8514/16 про банкрутство ТОВ Максима .

Слід зазначити, що Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не ставить під сумнів законність рішення господарського суду, не скасовує чинність наказу, виданого на його виконання, а лише визначає порядок заявлення в межах справи про банкрутство боржника кредиторських вимог на підставі існуючих виконавчих документів.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Згідно практики Європейської суду, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії , Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини , Беєлер проти Італії ).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії ).

Потреба виправити колишню помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки ).

Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки та у справах Ґаші проти Хорватії Трґо проти Хорватії ).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладених обставин та в силу п. 1 ст. 6 Конвенції детально не аналізуються, оскільки колегія суддів аргументи наведені вище вважає достатніми для прийняття рішення у справі.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги АТ Покровський ГЗК підлягає задоволенню. Оскаржуване у цій справі рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позов, підлягає скасуванню повністю, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

8. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у справі - Новокодацький ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 129, 344, 269, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 у справі № 904/2018/19 - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Новокодацького відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - відмовити повністю.

Стягнути з Новокодацького відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49128, м. Дніпро, вул. Ю. Кондратюка, 108, ідентифікаційний код 34984467) на користь Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна. 11, ідентифікаційний код 00190928) 3904,18 грн (три тисячі дев`ятсот чотири гривні) 18 копійок - судового збору сплаченого за перегляд рішення суду в апеляційному порядку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд