Рішення

від 13.12.2019 по справі 910/13094/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2019Справа № 910/13094/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп"

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Камільовський В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 12.03.2014 за послугою "кредитний ліміт на поточний рахунок" в розмірі 273 634,21 грн., з яких: 173 842,05 грн. заборгованості за кредитом, 58 536,48 грн. заборгованості по відсоткам, 10 447,26 грн. комісії та 30 808,42 грн. пені.

Позовна заява мотивована тим, що 12.03.2014 ТОВ "Авекс-груп", приєднавшись до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, шляхом подання заяви про відкриття поточного рахунку, які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 12.03.2014, не виконує взяті на себе зобов`язання в порушення умов договору щодо повернення в повному обсязі використаних кредитних коштів, сплати відсотків, комісії. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 525, 526, 530, 599, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/13094/17 позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволені. Суд стягнув з ТОВ "Авекс-груп" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 173 842,05 грн. заборгованості за кредитом, 58 536,48 грн. заборгованості по відсоткам, 10 447,26 грн. комісії та 30 808,42 грн. пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у справі № 910/13094/17 рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2017скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2018 рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 скасовано, а матеріали справи передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

23.10.2018 матеріали справи № 910/13094/17 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатами проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ, вказану справу передано на розгляд судді Баранову Д.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 05.11.2018 справу № 910/13094/17 прийнято до свого провадження суддею Барановим Д.О., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.11.2018.

28.11.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, клопотання щодо недопустимості та неналежності доказів, а також клопотання щодо витребування оригіналів письмових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 підготовче засідання відкладено на 19.12.2018, явку позивача визнано обов`язковою.

12.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів за клопотанням позивача та оголошено перерву до 23.01.2019.

21.01.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, до якої також було додано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 закрито підготовче провадження, судове засідання призначено на 20.02.2019.

18.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача щодо не взяття до уваги письмових пояснень позивача стосовно нормативного обґрунтування позовних вимог, клопотання щодо недопуску до участі у справі представника позивача Стаднікова Д.В. та клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" про стягнення 273 643, 21 грн. залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 про залишення позову без розгляду у справі №910/13094/17 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 про залишення позову без розгляду у справі № 910/13094/17 скасовано.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.08.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 910/13094/17 залишено без змін.

23.10.2019 матеріали справи № 910/13094/17 повернулися до Господарського суду міста Києва у зв`язку з чим суд вважає за доцільне призначити судове засідання у справі зі стадії розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 судове засідання призначено на 20.11.2019.

12.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про витребування доказів.

У судовому засіданні 20.11.2019 оголошено перерву до 06.12.2019 у зв`язку з зобов`язанням позивача надати оригінал заяви на відкриття рахунку.

У судовому засіданні 06.12.2019 оголошено перерву до 13.12.2019.

12.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення доказів.

У судовому засіданні 13.12.2019 представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимоги та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином. Був присутній в минулому судовому засіданні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 13.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За твердженнями позивача, 12.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Згідно вищезазначеного договору, Товариству з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до вказаного договору, 11.06.2014 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" № НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 200 000,00 грн, про що було повідомлено клієнта в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку.

В подальшому, розмір кредитного ліміту Товариству з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" було збільшено до 350 000,00 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості та виписок з Приват 24. Кредитним лімітом відповідач почав користуватися з 12.06.2014.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказував, що згідно зазначеної заяви відповідач приєднався до умов, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Крім того позивач зазначав, що відповідно до договору, відповідачу надано право користуватися послугою банку "Гарантований платіж", яка може бути надана як за рахунок власних коштів так і за рахунок коштів банку, тобто, в кредит.

В той час як про це вказує позивач, ним належним чином були виконані умови договору банківського обслуговування від 12.03.2014, проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" в порушення взятих на себе договірних зобов`язань, вимоги законодавства, яке регулює існуючі між сторонами правовідносини (ст. 525, 526, 530, 1048, 1054 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України) не здійснило повернення банку в повному обсязі використані кредитні кошти, сплату відсотків, комісії, у зв`язку з чим в Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" утворилась заборгованість в розмірі 273 634, 21 грн, з яких: 173 842, 05 грн - заборгованості за кредитом, 58 536, 48 грн - заборгованості по відсоткам, 10 447, 26 грн - комісії та 30 808, 42 грн - пені.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" не було укладено із позивачем договір банківського обслуговування. Відповідачем не були ініційовані з використанням електронного цифрового підпису платежі із використанням кредитного ліміту, а також, керівником відповідача не були підписані будь які заяви, згідно до яких відповідач приєднався до так званих "Правил та Умов" діяльності позивача, відповідно до положень яких Банком було розраховано суму штрафних санкцій за несвоєчасне повернення отриманих в якості кредитної лінії грошових коштів.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У постанові від 16.10.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у справі № 910/13094/17, направляючи справу на новий розгляд вказав, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано зміст зобов`язань, які виникли між сторонами спору на підставі відкриття банківського рахунку, а саме, його умови, порядок приєднання, виконання, взаємні права та обов`язки сторін, відповідальність за порушення зобов`язань, строку дії тощо. З`ясування та надання належної оцінки вказаним обставинам є суттєвим для вирішення даного спору по суті з огляду на те що, згідно заяви про відкриття банківського рахунку від 12.03.2014, саме Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифів банку встановлювались умови договору, які є обов`язковими для виконання його сторонами, а розрахунок ціни позову ґрунтується на цих документах з подальшими змінами.

Частиною 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відтак, виконуючи вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції від 16.10.2018, судом встановлено наступне.

12.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" в особі директора Дібрівки Андрія Миколайовича, що діє на підставі статуту, приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, шляхом підписання Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Цього ж дня було також оформлено Заявку на відкриття поточного та карткового рахунків із зразками підпису та контактних даних уповноваженої особи директора Дібрівки Андрія Миколайовича Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп".

Відповідно до Умов Банком було оформлено кредитний ліміт на поточний рахунок корпоративного клієнта.

Згідно із пунктом 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту.

Пунктом 3.2.1.1.3. Умов встановлено, що кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, судом касаційної інстанції вказано, що встановивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп", підписуючи заяву про відкриття банківського рахунку та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, приєднався і зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифів банку, місцевий господарський суд не дослідив та не з`ясував, які саме Умови та Тарифи були розміщені на сайті Банку на час відкриття банківського рахунку, тобто, на час укладення договору приєднання.

Судом не перевірено та не встановлено наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Тарифи є складовою частиною укладеного між сторонами договору банківського обслуговування і що саме ці Умови мало на увазі товариство, підписуючи заяву позичальника від 12.03.2014. Суд не з`ясував, чим саме підтверджується дата їх публікації та набрання чинності (введення у дію), а також розміщення саме цих документів на зазначеному сайті у загальному доступі та копії локального акту позивача про їх затвердження та введення в дію.

При цьому місцевий господарський суд не звернув уваги, що зазначені Умови не містять підпису Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп".

Крім того, місцевим господарським судом не взято до уваги, що саме зазначені в заяві на відкриття рахунку від 12.03.2014 поточний та картковий рахунки мають відношення та відкриті для отримання послуги від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" "кредитний ліміт на поточний рахунок".

Господарським судом не перевірено обґрунтованості нарахування банком заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом.

Виконуючи вищевказані вимоги суду касаційної інстанцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 3.2.2.1. "Умов та правил надання банківських послуг" Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів (надали - гарантованій платіж або заявка), в обмін на зобов`язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки.

Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена або скасована Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказаний в заявці.

Наведені положення Умов та правил надання банківських послуг визначають можливість та порядок надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів, особі, яка є Клієнтом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та має відкритий поточний рахунок.

При цьому, відкриттю поточного рахунку передує укладення відповідного договору шляхом його підписання або у формі заяви-приєднання до Умов.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України). Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1069 Цивільного кодексу України).

Позивачем на підтвердження укладення між сторонами договору від 12.03.2014 надано заяву від 12.03.2014, в якій зазначено, що підписавши цю заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" приєднується і погоджується із умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

Натомість суд вказує, що означена заява не містять підпису уповноваженої особи відповідача, натомість у них наявні відмітки про підписання Товариством з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" електронно-цифровим підписом у системі інтернет-клієнт-банк Приват 24.

В свою чергу, відповідач заперечує факт укладання з банком договору від 12.03.2014 через систему інтернет-клієнт-банк шляхом приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httr://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування.

Так, відповідач вказує, що вказані документи не підписувалися ним електронно-цифровим підписом.

Згідно з п. 3.2.2.11.1, 3.2.2.12.2. Умов даний договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису всіма його сторонами. Даний договір підписаний з використанням електронно-цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис".

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Також у вказаній статті даються визначення "особистого ключа" та "відкритого ключа".

Так, особистий ключ - параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу; відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб`єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про електронний цифровий підпис" сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Суд вказує, що позивачем не доведено того, що саме відповідачем підписано електронним цифровим підписом заяву від 12.03.2014 про приєднання до умов, викладених в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, оскільки банком не надано ані відомостей про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача, ані відомостей про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

При цьому, відповідач заперечує факт підписання вказаних документів.

Суд касаційної інстанції також вказав, що судом апеляційної інстанції не спростовано висновків суду першої інстанції, стосовно того, що заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 12.03.2014 містить підпис директора ТОВ "Авекс-груп" Дібрівки А.М. з відтиском печатки товариства. Також на заяві про відкриття рахунку від 12.03.2014 відтворений зразок підпису уповноваженої особи товариства директора Дібрівки А.М.

Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, судом встановлено наступне.

Так, положеннями п. 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першої" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 11.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція), юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов`язково мають обумовлюватися права, обов`язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Пункт 2.10 Інструкції визначає, що клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Можливість здійснення електронних платежів за допомогою системи "Клієнт-Банк", "Інтернет-Банк" обумовлена також отриманням клієнтом від банку електронного ключа для використання електронного підпису.

В п. 14.8 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу, ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом.

Відповідно до п. 14.9. ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов`язаний під час видачі електронного платіжного засобу надати користувачеві примірник договору, правил користування електронним платіжним засобом та тарифів банку на обслуговування електронного платіжного засобу. Національний банк України має право встановлювати обов`язкові умови договору.

Згідно з п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Пункт 18.4. ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачає, що електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ:

процедуру перевірки електронного підпису;

процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ.

У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Відтак, позивачем не доведено можливості здійснення відповідачем підписання вказаної заяви від 12.03.2014 через систему інтернет-клієнт-банкінг, а також здійснення фактичного підключення відповідача до системи дистанційного обслуговування та передачі відповідачу електронних ключів для оформлення ним розрахунково-касових документів.

З огляду на викладене вище, Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" не доведено, та відповідно судом не встановлено факту укладення між сторонами договору банківського обслуговування від 12.03.2014, який є підставою позову, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів, та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Аналогічної позиції про те, що ненадання доказів підписання електронним цифровим підписом заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, Тарифів ПриватБанку свідчить про недоведеність укладення договору банківського обслуговування, дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 09.11.2017 у справі № 910/25277/15, від 12.10.2016 у справі № 916/16/16 та від 31.01.2017 у справі № 910/6505/15-г.

Не підтверджує обставин укладення між сторонами договору банківського обслуговування від 12.03.2014, який є підставою позову, і підписана директором відповідача Заява про відкриття поточного рахунку від 12.03.2014. Не дивлячись на те, що згідно вказаної заяви відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , однак, вказана обставина жодним чином не підтверджує того, що 12.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авекс-Груп" приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку, шляхом реєстрації заяви через систему інтернет - клієнт - банкінг, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 12.03.2014 № б/н.

За наведених обставин, заява про відкриття поточного рахунку від 12.03.2014 не підтверджує обставин укладення між сторонами договору банківського обслуговування від 12.03.2014, який є підставою позову, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів, та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань.

При цьому суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Крім того суд вказує, що надані позивачем виписки по рахункам не є належними та допустимими доказами, що б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів, оскільки, як зазначено у заяві від 12.03.2014 відповідачу відкрито в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" поточний рахунок № НОМЕР_1 .

В той час, у підтвердження наведених у позові сум заборгованості за кредитом, по процентам та пені за користування кредитом позивачем було надано виписки з інших банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-Груп": НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та інші, на які, у свою чергу відсутні посилання, як в позовній заяві, так і заяві від 12.03.2014 про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", яка була додана до позовної заяви.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.12. Умов для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється фіксована процентна ставка. Сторони на дату укладення цього договору, узгодили про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. Інформацію про розмір узгодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщує для клієнта одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв`язку Банку та клієнта - системи клієнт-банк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток "Приват24", SMS-повідомлення на фінансовий телефон клієнта або іншими засобами. Узгоджений сторонами змінений розмір процентів за користування кредитом є чинним з моменту розміщення його способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну процентів.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З матеріалів справи вбачається, що Банком було змінено процентну ставку, однак, суд вказує, що доказів повідомлення відповідача про таку зміну та наявності його згоди на внесення змін з урахуванням п. 3.2.1.1.12 Умов та Правил позивачем суду не надано.

Крім того з наданого Банком розрахунку взагалі не вбачається за якою ставкою здійснювалося нарахування процентів за користуванням кредитом.

Разом з тим суд також вказує, про відсутність посилань позивача на пункти Умов чи Правил, відповідно до якого Банком було здійснено нарахування розміру комісії.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, в позовній заяві взагалі відсутні періоди виникнення заборгованості з прострочення повернення кредитних коштів, підстави та дати перерахування таких коштів, періоди та суми щодо нарахування процентів за користування коштами та штрафних санкцій (пені) , підстави, суми та дати нарахування комісії .

Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів щодо укладення 12.03.2014 між сторонами договору банківського обслуговування, який є підставою позову, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення коштів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп" про стягнення 273 643, 21 грн - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.12.2019

Суддя Д.О. Баранов