Постанова

від 19.05.2020 по справі 910/13094/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2020 р. Справа№ 910/13094/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2019

у справі № 910/13094/17 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-груп"

про стягнення 273 634,21 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача: Сидоренко В.А.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Авекс-груп" про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 12.03.2014 за послугою "кредитний ліміт на поточний рахунок" в розмірі 273 634,21 грн., з яких: 173 842,05 грн. заборгованості за кредитом, 58 536,48 грн. заборгованості по відсоткам, 10 447,26 грн. комісії та 30 808,42 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.03.2014 ТОВ "Авекс-груп", приєднавшись до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, шляхом подання заяви про відкриття поточного рахунку, які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 12.03.2014, не виконує взяті на себе зобов`язання в порушення умов договору щодо повернення в повному обсязі використаних кредитних коштів, сплати відсотків, комісії. Матеріально-правовою підставою позову визначено ст. 525, 526, 530, 599, 629, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 позов АТ КБ "Приватбанк" задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 173 842,05 грн. заборгованості за кредитом, 58 536,48 грн. заборгованості по відсоткам, 10 447,26 грн. комісії, 30 808,42 грн. пені та витрати на сплату судового збору в сумі 4 104,51 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 скасовано, в позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову зазначив про те, що Банком не доведено, що саме товариством підписано електронним цифровим підписом заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та щодо зміни кредитного ліміту, а також за відсутності доказів здійснення фактичного підключення саме товариства до системи дистанційного обслуговування та передачі останньому електронного ключа для оформлення ним розрахунково-касових документів.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи на новий розгляд суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано зміст зобов`язань, які виникли між сторонами спору на підставі відкриття банківського рахунку, а саме, його умови, порядок приєднання, виконання, взаємні права та обов`язки сторін, відповідальність за порушення зобов`язань, строку дії тощо.

Так, судами не надавалася правова оцінка зміні процентної ставки банком, не встановлювалися обставини повідомлення відповідача про таку зміну та наявності його згоди на внесення змін з урахуванням п. 3.2.1.1.12 Умов та Правил (з наданого Банком розрахунку взагалі не вбачається за якою ставкою здійснювалося нарахування процентів за користуванням кредитом); не з`ясовано, яким пунктом Умов чи Правил обумовлений розмір комісії; не надано правової оцінки заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 12.03.2014, яка містить підпис директора ТОВ "Авекс-груп" з відтиском печатки товариства. Також на заяві про відкриття рахунку від 12.03.2014 відтворений зразок підпису уповноваженої особи товариства.

При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, врахувала висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 № 6-2320цс16, в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 61-3836св18, від 21.02.2018 у справі № 61-1391св18.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 у задоволенні позову відмовлено з огляду на недоведеність укладення між сторонами договору банківського обслуговування від 12.03.2014 на умовах, вказаних позивачем.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд, пославшись на правову позицію Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі № 910/25277/15, від 12.10.2016 у справі № 916/16/16, від 31.01.2017 у справі № 910/6505/15-г вказав, що заява про відкриття поточного рахунку від 12.03.2014 не свідчить про приєднання ТОВ "Авекс-Груп" до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку шляхом реєстрації заяви через систему Інтернет-Клієнт-Банкінг. Надані позивачем виписки по рахункам суд не визнав належними та допустимими доказами, що підтверджували б надання відповідачу кредитних коштів.

Крім того, місцевий господарський суд вказав, що позовні вимоги не підтверджено належним розрахунком.

Не погодившись з рішенням, АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду від 13.12.2019 по справі № 910/13094/17 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Авекс-груп" про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 12.03.2014 за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок" в розмірі 273 634,21 грн., з яких: 173 842, 05 грн. заборгованості за кредитом, 58 536,48 грн. заборгованість по відсоткам, 10 447,26 грн. комісія та 30 808,42 грн. пеня та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник просить суд дослідити електронний доказ - оглянути вебсайт (сторінку) АТ КБ "Приватбанк" ( http://privatbank.ua ) в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту, а саме встановлення змісту Умов, до котрих приєднався відповідач 12.03.2014 шляхом підписання заяви на отримання кредиту від 12.03.2014.

За твердженням скаржника, в мережі Інтернет на загальнодоступному вебсайті АТ КБ "Приватбанк" ( http://privatbank.ua/terms/pages/70 ) зазначено Умови та Правила актуальні на дату договору.

Скаржник також наголосив на врахуванні правових позицій Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 926/1272/15, від 12.12.2018 у справі № 924/790/15, від 08.07.2019 у справі № 923/760/18 та від 14.08.2019 у справі № 910/12419/18 при оцінці доказів укладення договору з відповідачем.

За твердженням АТ КБ "Приватбанк", виписка з рахунку № НОМЕР_1 підтверджує видачу відповідачу кредитних коштів 18.11.2016 на суму 248 376,54 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 у справі № 910/13094/17, розгляд справи призначено на 19.05.2020, доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 отримана скаржником 15.04.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

В судове засідання представник скаржника не з`явився, хоч скаржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті і від позивача не надходило клопотання про розгляд апеляційної скарги в присутності його представника, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутні представника скаржника за наявними у справі доказами.

Представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення з огляду на її безпідставність.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.03.2014 ТОВ "Авекс-груп" підписало заяви на відкриття рахунку та про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Заява), відповідно до умов якої (заяви) Клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування (далі - Договір) та взяло на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Згідно з вказаним Договором Банком встановлено Клієнту кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через засоби електронного зв`язку Банку та Клієнта (системи Клієнт-Банк, Інтернет Клієнт Банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами. Порядок надання кредиту за послугою кредитний ліміт на поточний рахунок регламентований розділом 3.2.1 Умов:

- кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи Клієнт Банк, Інтернет Клієнт Банк, sms-повідомлення або інших) (підпункт 3.2.1.1.1 пункту 3.2.1.1 Умов);

- кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди (підпункт 3.2.1.1.3 пункту 3.2.1.1 Умов);

- клієнт зобов`язується: використовувати кредит на цілі, зазначені у підпункті 3.2.1.1.1 пункту 3.2.1.1 цього розділу Умов, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з підпунктами 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 пункту 3.2.1.4, повернути кредит у строки, встановлені підпунктом 3.2.1.1.10 пункту 3.2.1.1, підпунктами 3.2.1.2.3.4 та 3.2.1.2.2.17 пункту 3.2.1.2 (підпункт 3.2.1.2.2.1 пункту 3.2.1.2 Умов);

- при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів та відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах Клієнт-Банк/Інтернет Клієнт-Банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод в письмовій формі (підпункт 3.2.1.1.16. пункт 3.2.1.1 Умов);

- обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання ліміту в межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (підпункт 3.2.1.6.1 пункту 3.2.1.6 Умов);

- нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої підпунктами 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 пункту 3.2.1.5 здійснюється протягом 15 років, з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом (підпункт 3.2.1.5.4. пункту 3.2.1.5 Умов);

- терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років (підпункт 3.2.1.5.7 пункту 3.2.1.5 Умов).

За твердженням позивача, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, вимог законодавства, яке регулює існуючі між сторонами правовідносини, статей 525, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України та статті 193 ГК України не здійснив повернення Банку в повному обсязі використаних кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування кредитом. У зв`язку із чим за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 273 634, 21 грн, з яких: 173 842, 05 грн - заборгованості за кредитом, 58 536, 48 грн - заборгованості по відсоткам, 10 447, 26 грн - комісії та 30 808, 42 грн - пені., що підтверджується виписками по рахунку № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та розрахунком заборгованості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що ТОВ "Авекс-груп", підписуючи заяву про відкриття банківського рахунку та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, приєднався і зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифів банку, місцевий господарський суд не дослідив та не з`ясував, які саме Умови та Тарифи були розміщені на сайті Банку на час відкриття банківського рахунку, тобто, на час укладення договору приєднання; не перевірив та не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Тарифи є складовою частиною укладеного між сторонами договору банківського обслуговування і що саме ці Умови мало на увазі товариство, підписуючи заяву позичальника від 12.03.2014; не з`ясував, чим саме підтверджується дата їх публікації та набрання чинності (введення у дію), а також розміщення саме цих документів на зазначеному сайті у загальному доступі та копії локального акту позивача про їх затвердження та введення в дію; не звернув уваги, що зазначені Умови не містять підпису ТОВ "Авекс-груп"; не взяв до уваги, що саме зазначені в заяві на відкриття рахунку від 12.03.2014 поточний та картковий рахунки мають відношення та відкриті для отримання послуги від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" "кредитний ліміт на поточний рахунок"; не перевірив обґрунтованості нарахування банком заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом.

Згідно із ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Частиною 1 ст. 316 ГПК України закріплено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Виконуючи вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції від 16.10.2018, місцевим господарським судом встановлено, що 12.03.2014 ТОВ "Авекс-груп" в особі директора Дібрівки Андрія Миколайовича, що діє на підставі статуту, приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, шляхом підписання Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Цього ж дня було також оформлено Заявку на відкриття поточного та карткового рахунків із зразками підпису та контактних даних уповноваженої особи директора Дібрівки Андрія Миколайовича ТОВ "Авекс-груп".

Відповідно до Умов Банком було оформлено кредитний ліміт на поточний рахунок корпоративного клієнта.

Згідно із пунктом 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту.

Пунктом 3.2.1.1.3. Умов встановлено, що кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Відповідно до пункту 3.2.2.1 Умов Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів (надали - гарантованій платіж або заявка), в обмін на зобов`язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки.

Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена або скасована Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказаний в заявці.

Наведені положення Умов визначають можливість та порядок надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів, особі, яка є Клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк" та має відкритий поточний рахунок.

При цьому, відкриттю поточного рахунку передує укладення відповідного договору шляхом його підписання або у формі заяви-приєднання до Умов.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України). Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 ЦК України). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1069 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження укладення між сторонами договору від 12.03.2014 надано заяву від 12.03.2014, в якій зазначено, що підписавши цю заяву, ТОВ "Авекс-груп" приєднується і погоджується із умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

В свою чергу, відповідач заперечує факт укладання з банком договору від 12.03.2014 через систему інтернет-клієнт-банк шляхом приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httr://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування.

Так, відповідач вказує, що вказані документи не підписувалися ним електронно-цифровим підписом.

Згідно із п. 3.2.2.11.1, 3.2.2.12.2 наданих позивачем Умов даний договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису всіма його сторонами. Даний договір підписаний з використанням електронно-цифрового підпису в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис".

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем того, що саме відповідачем підписано електронним цифровим підписом заяву від 12.03.2014 про приєднання до умов, викладених в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, оскільки банком не надано ані відомостей про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача, ані відомостей про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Положеннями п. 3.2.1.1.16 наданих позивачем Умов передбачають, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першої" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 11.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція), юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов`язково мають обумовлюватися права, обов`язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Пункт 2.10 Інструкції визначає, що клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Можливість здійснення електронних платежів за допомогою системи "Клієнт-Банк", "Інтернет-Банк" обумовлена також отриманням клієнтом від банку електронного ключа для використання електронного підпису.

В п. 14.8 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу, ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом.

Відповідно до п. 14.9. ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов`язаний під час видачі електронного платіжного засобу надати користувачеві примірник договору, правил користування електронним платіжним засобом та тарифів банку на обслуговування електронного платіжного засобу. Національний банк України має право встановлювати обов`язкові умови договору.

Згідно із п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Пункт 18.4. ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачає, що електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ:

процедуру перевірки електронного підпису;

процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ.

У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Відтак, позивачем не доведено можливості здійснення відповідачем підписання вказаної заяви від 12.03.2014 через систему інтернет-клієнт-банкінг, а також здійснення фактичного підключення відповідача до системи дистанційного обслуговування та передачі відповідачу електронних ключів для оформлення ним розрахунково-касових документів.

З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про недоведеність укладення між сторонами договору банківського обслуговування від 12.03.2014, який є підставою позову, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів, та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Аналогічної позиції про те, що ненадання доказів підписання електронним цифровим підписом заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, Тарифів свідчить про недоведеність укладення договору банківського обслуговування, дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 09.11.2017 у справі № 910/25277/15, від 12.10.2016 у справі № 916/16/16 та від 31.01.2017 у справі № 910/6505/15-г.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

З огляду на норму ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Тобто, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку (така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 914/504/18).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у заяві відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 12.03.2014 процентна ставка не зазначена. Також у цій заяві відсутні умови про застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання та, відповідно, не визначено її розміру.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана Клієнтом і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Згідно із ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені) та, зокрема, саме у зазначеному в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахувань.

Також судом встановлено, що витяг з Умов та Правил користування банківськими послугами не визнається відповідачем та не містить його підпису, тому його не можна розцінювати як частину договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.03.2020 у справі № 916/548/19, від 13.12.2019 у справі № 922/3475/18, від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18.

При цьому, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови.

Не можна вважати належним електронним доказом вебсайту (сторінки) АТ КБ "Приватбанк" ( http://privatbank.ua ) в мережі Інтернет, про огляд якого, з метою встановлення та фіксування їх змісту актуальні на дату договору, клопоче позивач, оскільки цей доказ не дає беззаперечного висновку про зміст Умов станом на 12.03.2014, а лише фіксує інформацію, розміщену в мережі Інтернет на загальнодоступному вебсайті АТ КБ "Приватбанк" ( http://privatbank.ua/terms/pages/70 ) станом на момент такого огляду.

З урахуванням вказаного, колегія суддів погодилась з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Отже, відсутні підстави для нарахування позивачем відповідачу процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань у цьому випадку.

Таким чином, скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 у справі № 910/13094/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 у справі № 910/13094/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13094/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді О.В. Агрикова

С.Я. Дикунська