Рішення

від 11.12.2019 по справі 910/10574/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2019Справа № 910/10574/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І. , за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В. розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом 1)Дніпровської районної в місті Києві державна адміністрація (бул.Праці, 1/1, м.Київ, 02094, код ЄДРПОУ 37203257), 2) Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва" (вул.Челябінська, буд9-Г, м.Київ, 02002, код ЄДРПОУ 39606435)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина - Капітал" (вул. Алма-Атинська, 52, кв. 2, м.Київ, 02092, код ЄДРПОУ 31608938)

про припинення договору оренди і виселення орендаря

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" звернулись до Господарського суду міста Києва із вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина - Капітал" у якій позивачі просять ухвалити рішення про припинення станом на 21.01.2019 дії договору оренди № 190/415, через повідомлення позивачем 1 (орендодавцем) відповідача про небажання подовжувати з ним орендні (договірні) відносини (згідно Закону України "Про оренду державного і комунального майна"), виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Спадщина капітал з нежитлового підвального приміщення 450,6 м2 за адресою вул.Марганецька, 22, м. Київ, та передачу приміщення позивачу 2 шляхом підписання позивачем 2 і відповідачем двостороннього акту приймання передачі орендованого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що змістом ст. 17 ЗУ "Про оренду державного і комунального майна" визначено як підставу припинення договору оренду лише бажання однієї зі сторін не подовжувати договір оренди, строк дії якого сплив, а відповідач не заявив протягом місяця, своїх заперечень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 відкладено підготовче засідання у справі № 910/10574/19 на 15.10.2019.

15.10.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому судовому засіданні 15.10.2019 по справі № 910/10574/19 судом оголошено перерву на 06.11.2019.

05.11.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву в якому вказує, що мало місце автоматичне продовження дії договору оренди №190/415 від 30.09.2003 після 21.12.2009 та після 21.12.2009. Згідно інформаційної довідки 187352943 з ЄДР речових прав на нерухоме майно, власником групи приміщень А до складу якого входить і орендоване відповідачем приміщення, починаючи з 02.03.2018 є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. На думку відповідача орендодавцем приміщення за спірним договором є Київська міська рада.

Ухвалою від 06.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2019.

В судовому засіданні 04.12.2019 оголошено перерву до 11.12.2019.

В судовому засіданні відповідачем подано пояснення, які залишені без розгляду, оскільки, нормами частини 2 статті 207 ГПК України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відповідач пропустив строк подання додаткових матеріалів, суд дійшов висновку про залишення зазначених документів без розгляду.

У судовому засіданні, призначеному на 11.12.2019, представники позивачів 1,2 позовні вимоги підтримали, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 11.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2001 рішенням представника територіальної громади Києва, Київської міської ради (далі-Власник) № 208/1642 об`єкти житлового і нежитлового фонду, окремо стоячи нежитлові будівлі відповідно до переліку, були віднесені до комунальної власності територіальних громад м. Києва, в цьому переліку знаходився і будинок за адресою вул. Марганецька, 22, м. Київ.

30.09.2003 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва і Товариством з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" (далі - Відповідач) було укладено договір оренди нежилого приміщення за № 190/415 (далі Договір) на нежиле приміщення за адресою вул. Марганецька, 22, м. Київ, площею 450,6 м 2 .

Рішенням Власника від 28.10.2011 № 183/4995 і розпорядженням від 10.12.2010 № 1112 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) об`єкти комунальної власності згідно рішення Власника № 208/1642 закріплялись на праві господарського відання за районними в місті Києві державними адміністраціями з правом направлення пропозицій по наданню нерухомого майна в оренду і контролю за надходженням до бюджету відрахувань від орендної плати.

Рішенням № 34/6250 від 22.09.2011 Власник визначив орендодавцями, районні в місті Києві державні адміністрації, щодо майна яке передане їм в правління. Ці повноваження підтверджені в рішенні Власника № 415/1280 від 21.04.2015 з одночасними затвердженням "Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" і Методики розрахунку орендної плати територіальної громади міста Києва.

09.10.2014 на підставі рішення Власника № 270/270, було створено комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі - Позивач 2). 13.02.2015 Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (далі-Позивач 1) розпорядженням № 61 закріпила за Позивачем 2 на праві господарського відання, управління об`єктами житлового і нежитлового фонду переданого в управління Виконавчого органу і визначила його балансоутримувачем.

01.09.2015 вступило в силу рішення Господарського суду м. Києва по справі №910/6772/15-г яким Договір вважався поновленим до 21.12.2015.

13.11.2015 між Позивачем 1, Відповідачем і Позивачем 2 було підписано додаткову угоду до Договору, відповідно до якої орендодавцем за Договором стає Позивач 1, а балансоутримувачем - особою на рахунок якої орендар перераховує орендну плату, Позивач 2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 по справі №910/4975/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спадщина - Капітал до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання Договору продовженим встановлено, що договір оренди нежилого приміщення № 190/415 від 30.09.2003 фактично є поновленим з 21.12.2015 на той же строк, тобто до 21.12.2018.

Згідно фактів встановлених в ході судових засідань по справам №910/6772/15-г, № 910/4975/18 і керуючись ч.4ст.75 ГПК України Позивач 1 є орендодавцем по Договору, а Позивач 2 стороною Договору, яка згідно умов Договору і за дорученням Позивача 1, має здійснювати контроль по дотриманню орендодавцем режиму використання орендованого майна і отримувати від Відповідача орендну плату.

Як вказує Позивач, 17.01.2019 відповідно до вимог ч.2ст.17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" направив Відповідачу листа(заяву) про припинення договірних відносин згідно Договору і небажання їх продовжувати. Лист було відправлено за адресою місцезнаходження юридичної особи і адресою місцезнаходження об`єкта оренди.

Обидва листи надійшли на адресу відповідача 18.01.2019 і були отримані 13.02.2019, що підтверджується зворотними повідомленням і поширенням інформації в мережі Інтернет (ухвала Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-6328св14 від 06.07.2014, постанова Верховного суду, Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 755/7842/16-ц від 20.07.2018), на сайті сервісу Укрпошта.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що змістом ст. 17 ЗУ "Про оренду державного і комунального майна" визначено як підставу припинення договору оренду лише бажання однієї зі сторін не подовжувати договір оренди, строк дії якого сплив, а відповідач не заявив протягом місяця, своїх заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Водночас, оскільки об`єктом оренди за договором № 190/415 від 30.09.2003 є комунальне майно, то на спірні правовідносини поширюється також і дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року № 2269-XII (надалі також - Закон), у частині першій статті 2 якою наведено аналогічне визначення оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є, зокрема, термін, на який укладається договір оренди.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 4 ст. 284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також встановлено ст. 764 ЦК України.

Стаття 764 ЦК України, по суті, передбачає поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Крім цього, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.

Отже, Закон визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Суд прийшов до висновку, що істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідно форма вираження волевиявлення орендодавця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/960/18 та від 09.07.2019 у справі № 906/745/18.,

Однак, ураховуючи відсутність доказів протилежного, з урахуванням указаних положень Закону та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 №910/4975/18, суд приходить до висновку про те, що у цьому випадку відбувалося неодноразове продовження дії договору на підставі ч. 2 ст. 17 Закону.

На підтвердження висловлення відсутності наміру вкотре продовжувати дію договору № 190/415 від 30.09.2003 та повідомлення про це відповідача протягом місяця після закінчення вказаного строку позивач надав до суду лист "Про заперечення щодо користування орендованим майном після закінчення договору оренди від 03.01.2019 № 103/89/26/1 опис вкладення від 17.01.2019, фіскальний чек від 17.01.2019, зворотне повідомлення про вручення в якості доказу направлення такого листа.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині виселення та передачі приміщення, шляхом підписання двостороннього акту приймання-передачі.

Разом з тим, як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, до числа яких належать: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, зазначеними правовими нормами не встановлено можливості припиняти дію договору, оскільки передбачений у пункті 6 частини 2 статті 16 ЦК спосіб захисту як "припинення правовідношення" не є тотожним "припиненню правочину", тобто позивачем в цій частині позовних вимог обрано спосіб захисту, який не передбачений діючим законодавством та не забезпечує захисту його порушених прав, оскільки спрямований на встановлення юридичного факту, з яким пов`язується можливість вимагати повернення майна з оренди.

Заперечення відповідач, що орендодавцем спірного приміщення є Київська міська рада, не приймаються судом до уваги, оскільки до договору №190/415 від 30.09.2003 не вносилися зміни про заміну орендововця, які були погоджені сторонами.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 передбачено, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Спадщина - Капітал" (вул. Алма-Атинська, 52, кв. 2, м.Київ, 02092, код ЄДРПОУ 31608938) з нежитлового приміщення площею 450,6 м.кв. на першому поверсі житлового будинку за адресою вул.. Марганецька, 22 м.Київ, та передати приміщення Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва" (вул.Челябінська, буд9-Г, м.Київ, 02002, код ЄДРПОУ 39606435), шляхом підписання між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва" (вул.Челябінська, буд9-Г, м.Київ, 02002, код ЄДРПОУ 39606435) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Спадщина - Капітал" (вул. Алма-Атинська, 52, кв. 2, м.Київ, 02092, код ЄДРПОУ 31608938) двостороннього акту приймання-передачі орендного майна.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина - Капітал" (вул. Алма-Атинська, 52, кв. 2, м.Київ, 02092, код ЄДРПОУ 31608938) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва" (вул.Челябінська, буд9-Г, м.Київ, 02002, код ЄДРПОУ 39606435) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 24.12.2019.

Суддя Н.І. Ягічева