Постанова

від 11.12.2019 по справі 378/146/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 378/146/18

провадження № 61-44278св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест ,

відповідачі: Селянське фермерське господарство Левада , ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Селянського фермерського господарства Левада на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року у складі судді

Скороход Т. Н. та постанову Апеляційного суду Київської області від 07 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Верланова С. М., Голуб С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест (далі - ТОВ Інтерагроінвест , товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Селянського фермерського господарства Левада (далі - СФГ Левада ) про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування державної реєстрації.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 04 липня 2012 року між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_1 укладено договори оренди землі № 59,

№ 640, згідно яких позивачу передано у користування терміном на 5 років земельні ділянки, розташовані на території Іванівської сільської радиСтавищенського району Київської області, площею 3,260 га та 3,2610 га, кадастрові номери 3224283200:06:001:0050 та 3224283200:04:001:0023, які зареєстровані в управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області 03 грудня 2012 року та 19 грудня 2012 року. Термін дії договорів оренди землі, з урахуванням дати їх державної реєстрації, завершується 03 грудня

2017 року та 19 грудня 2017 року відповідно.

02 жовтня 2017 року до нього звернувся голова СФГ Левада про передачу фермерському господарству належних ОСОБА_1 земельних ділянок, надавши інформаційні довідки про реєстрацію 28 березня 2016 року договорів оренди спірних земельних ділянок, укладених між ОСОБА_1 та СФГ Левада . Товариство відмовило у передачі зазначених земельних ділянок СФГ Левада , оскільки вони перебували у його користуванні на підставі попередньо укладених з ОСОБА_1 договорів оренди, що були зареєстровані у визначеному законодавством порядку.

15 березня 2017 року ТОВ Інтерагроінвест надіслало ОСОБА_1 повідомлення та додаткові угоди до договорів оренди, відповідно до яких запропонувало ОСОБА_1 поновити договірні правовідносини на новий строк до 31 грудня 2027 року. На пропозицію товариства ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його заявою від 06 листопада 2017 року.

Посилаючись на те, що ТОВ Інтерагроінвест не може зареєструвати своє право користування належними ОСОБА_1 земельними ділянками, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є записи про право користування вказаними земельними ділянками СФГ Левада , що перешкоджає користуванню зазначеними земельними ділянками, позивач просив визнати договори оренди землі від 14 березня 2016 року, укладені між ОСОБА_1 та СФГ Левада , недійсними та скасувати їх державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 11 квітня

2018 року позов ТОВ Інтерагроінвест задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Левада , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 березня 2016 року за № 14138852 щодо земельної ділянки площею 3,260 га, кадастровий номер 3224283200:06:001:0050, розташованої на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Левада , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 березня 2016 року за № 14138985 щодо земельної ділянки площею 3,2610 га, кадастровий номер 3224283200:04:001:0023, розташованої на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та скасовано його державну реєстрацію.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державна реєстрація права оренди спірних земельних ділянок ТОВ Інтерагроінвест була проведена Управлінням Держкомзему у Ставищенському районі Київської області відповідно до вимог чинного на той час законодавства, у зв`язку з чим земельні ділянки, кадастрові номер 3224283200:06:001:0050, площею 3,260 га та 3224283200:04:001:0023, площею 3,2610 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київськоїобласті, були обтяжені до

19 грудня 2017 року та 03 грудня 2017 року. Ураховуючи наведене, а також те, що між орендавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Інтерагроінвест була досягнута домовленість про продовження договорів оренди, та 01 грудня

2017 року вони уклали додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок від 04 липня 2012 року, відсутність доказів передачі ОСОБА_1 спірних земельних ділянок в користування СФГ Левада згідно з актами приймання-передачі від 04 грудня 2017 року та 05 січня 2018 року, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог ТОВ Інтерагроінвест про визнання недійсними договорів оренди спірних земельних ділянок, укладених між ОСОБА_1 та СФГ Левада , та скасування їх державної реєстрації. Згідно зі статтею 11 ЦК України, статтею 2 Закону України Про оренду землі права та обов`язки сторін виникають з актів цивільного законодавства та укладених договорів, а тому суд дійшов висновку, що направлення ОСОБА_1 до закінчення строку дії договорів оренди, укладених з ТОВ Інтерагроінвест , заяви від 30 грудня 2016 року з проханням після збору врожаю 2017 року не використовувати належну йому земельну ділянку, не створює будь-яких прав та обов`язків для сторін в розумінні положень статті 33 Закону України Про оренду землі , будь-яких претензій щодо недотримання позивачем умов договорів оренди землі, ОСОБА_1 не висловлював. Доводи представника СФГ Левада про те, що укладені між ОСОБА_1 та ТОВ Інтерагроінвест договори оренди земельних ділянок,не були належним чином зареєстровані, а тому їх необхідно вважати недійсними, суд вважав необгрунтованими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 07 серпня 2018 року апеляційну скаргу СФГ Левада залишено без задоволення, рішення Ставищенського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов законного та обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Апеляційний суд вказав про обгрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсними укладених між відповідачами договорів оренди землі, оскільки їх укладено 14 березня

2016 року, тобто задовго до закінчення строку дії договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ Інтерагроінвест . Право оренди спірних земельних ділянок на підставі оскаржуваних договорів було зареєстровано за СФГ Левада 28 березня 2016 року, проте на час державної реєстрації цього права, воно уже було зареєстроване за ТОВ Інтерагроінвест .

Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи

У вересні 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга

СФГ Левада , у якій заявник з урахуванням уточнень просив скасувати рішення Ставищенського районного суду Київської області від 11 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 07 серпня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводами про відсутність державної реєстрації укладених між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_1 договорів оренди землі від 04 липня 2012 року. Посилання суду першої інстанції на повідомлення відділу у Ставищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, як на підтвердження державної реєстрації укладених з ТОВ Інтерагроінвест договорів оренди землі є необґрунтованими, оскільки в ньому міститься інформація лише про зберігання (наявність) примірників таких договорів, а не про їх державну реєстрацію, тоді як у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про зареєстровані права ТОВ Інтерагроінвест на спірні земельні ділянки, а тому реєстрація права користування зазначеними земельними ділянками за СФГ Левада є правомірною. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що на виконання оскаржуваних договорів, СФГ Левада користувалося спірними земельними ділянками. Відповідно до пункту 15 оскаржуваних договорів оренди землі, передача спірних земельних ділянок в користування СФГ Левада пов`язувалась із закінченням терміну дії попередніх договорів, тобто передача земельної ділянки та виникнення прав і обов`язків сторін за оскаржуваними договорами пов`язувались з закінченням договорів оренди, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ Інтерагроінвест . Строк оренди за укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ Інтерагроінвест договорами закінчився 04 липня

2017 року, і саме з цього часу (ураховуючи відсутність їх пролонгації протягом місяця) переважне право ТОВ Інтерагроінвест припинилося, а у СФГ Левада виникло право оренди. Вказував на те, що посилання ТОВ Інтерагроінвест на неможливість державної реєстрації права користування спірними земельними ділянками за укладеними з ОСОБА_1 01 грудня 2017 року додатковими угодами до договорів оренди землі від 04 липня 2012 року, у зв`язку з наявністю у СФГ Левада зареєстрованого права користування цими земельними ділянками є припущенням, оскільки позивач не звертався до державного реєстратора для проведення державної реєстрації свого права, і не оскаржував його дії.

Рух справи в суді касаційної інстанції

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площами 3,260 га та 3,2610 га, кадастрові номери: 224283200:06:001:0050 та 3224283200:04:001:0023, що розташовані на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

04 липня 2012 року між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних ділянок № 59 та № 640 терміном на п`ять років, за умовами яких земельні ділянки, кадастрові номери 3224283200:06:001:0050 та 3224283200:04:001:0023 були передані у строкове платне користування ТОВ Інтерагроінвест . Державна реєстрація права оренди землі за ТОВ Інтерагроінвест здійснена Управлінням Держкомзему у Ставищенському районі Київської області згідно чинного на той час законодавства.

14 березня 2016 року між ОСОБА_1 та СФГ Левада укладені договори оренди спірних земельних ділянок, які 28 березня 2016 року були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

30 грудня 2016 року від імені ОСОБА_1 на адресу ТОВ Інтерагроінвест надійшла заява про те, що він не має наміру продовжувати договірні відносини щодо оренди земельних ділянок, а тому після збору урожаю 2017 року просив передати йому земельні ділянки. У судовому засіданні встановлено, що зазначена заява була направлена позивачеві представником СФГ Левада .

15 травня 2017 року ТОВ Інтерагроінвест направило ОСОБА_1 повідомлення про укладення з ним додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок від 04 липня 2012 року, та проекти додаткових угод.

02 жовтня 2017 року голова СФГ Левада направив ТОВ Інтерагроінвест повідомлення, в якому просив передати земельні ділянки пайовиків, в тому числі і земельні ділянки ОСОБА_1 , які уклали договори оренди земельних ділянок з СФГ Левада .

06 листопада 2017 року від ОСОБА_1 до ТОВ Інтерагроінвест надійшла заява про продовження попередньо укладених договорів оренди спірних земельних ділянок на 10 років.

01 грудня 2017 року ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_1 уклали додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок № 640 та № 59 від 04 липня

2012 року, які не були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки у ньому зареєстровано право оренди вищевказаних земельних ділянок на підставі договорів, укладених 14 березня 2016 року між СФГ Левада та ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України (зараз і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положення про необхідність державної реєстрації права оренди земельної ділянки закріплене також і в частині п`ятій статті 6 Закону України Про оренду землі .

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державній реєстрації підлягає право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно вказав, що на час укладення та реєстрації оспорюваних договорів оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 і СФГ Левада були чинними договори оренди від 04 липня 2012 року № 59, № 640, укладені між ОСОБА_1 і ТОВ Інтерагроінвест , об`єктом яких були ті ж самі земельні ділянки, які були зареєстровані 19 грудня 2012 року за № 322410004003934 та 03 грудня

2012 року за № 322420004003363, та в установленому законом порядку не припинені, що підтверджується відміткою реєстратора на зазначених договорах.

Статтею 126 ЗК України, у редакції чинній на час укладення договорів оренди землі від 14 березня 2016 року, визначено, що право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пунктами 1, 3 частини третьої статті 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Таким чином, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Ураховуючи наведене, а також те, що оспорювані договори оренди землі

від 14 березня 2016 року між ОСОБА_1 та СФГ Левада були укладені до закінчення дії попередніх договорів від 04 липня 2012 року, укладених між позивачем та ОСОБА_1 строком на п`ять років, зареєстрованих відповідно до діючого на той час законодавства у грудні 2012 року, а також укладені між ОСОБА_1 та ТОВ Інтерагроінвест додаткові угоди

від 01 грудня 2017 року до договорів оренди земельної ділянки від 04 липня 2012 року на строк до 31 грудня 2027 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку щодо обгрунтованості позовних вимог ТОВ Інтерагроінвест про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди землі, укладених 14 березня 2016 року між ОСОБА_1 та СФГ Левада .

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19).

З огляду на наявність правових підстав для визнання недійсними договорів оренди землі від 14 березня 2016 року, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про задоволення похідних позовних вимог про скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельних ділянок за СФГ Левада , зареєстрованого 28 березня 2016 року за № 14138852 та № 14138985.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обгрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд не повноважний встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин та застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги СФГ Левада .

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства Левада залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 11 квітня

2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 07 серпня

2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко