Рішення

від 31.10.2019 по справі 761/38802/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38802/16-ц

Провадження № 2/761/289/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яворській А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомост , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості із суми невиплаченої заробітної плати; середнього заробітку за час затримки розрахунку зі звільненим працівником; заборгованості по розрахунках з підзвітними особами в національній валюті; інфляційних втрат; трьох відсотків річних; відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2016р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 2-8) до відповідача ТОВ Енергомост , в якому просив суд, з урахуванням поданих заяв про уточнення та збільшення позовних вимог (а.с. 49-54, 107-110): стягнути з відповідача на свою користь:

- заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі та невикористаній щорічній відпустці за період часу з 01 квітня 2015р. по 04 жовтня 2016р. у розмірі 366147,43 грн.;

- середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - 346974,8 грн.;

- інфляційні збитки за період з 01 квітня 2015р. по 01 жовтня 2016р. в сумі 7057,89 грн.;

- 3,0 % річних за період часу з 01 квітня 2015р. по 01 жовтня 2016р. в розмірі 1052,02 грн.;

- 15967,63 грн. підзвітних коштів на підставі довідки № 26/09 від 26 вересня 2016р.;

- у відшкодування моральної шкоди 110000,0 грн.;

- судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 31 грудня 2007р. по 04 жовтня 2016р. він працював у відповідача на посаді директора та був звільнений з роботи за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). В день його звільнення йому не було виплачено заробітну плату за попередньо відпрацьованій період в сумі 366147,43 грн. Як, і не було сплачено відповідачем, як роботодавцем належні позивачу грошові кошти у розмірі 15967,63 грн.

Враховуючи тривалість часу невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем щодо своєчасної виплати заробітної плати, спричиняє позивачу моральні страждання, у зв`язку з чим він оцінює заподіяну моральну шкоду у розмірі 110000,0 грн.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016р. відкрито провадження по справі.

29 січня 2018р. на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_2 , який просив суд залучити його до участі у справі, в якості третьої особи, оскільки рішенням Загальних зборів учасників відповідача від 20 вересня 2016р. його було призначено директором ТОВ Енергомост та звільнено позивача з вказаної посади.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2018р. ОСОБА_2 було залучено до участі у справі, в якості третьої особи.

27 березня 2018р. на адресу суду надійшли письмові пояснення на позов від третьої особи.

В судовому засіданні 28 березня 2018р. позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просили суд позов задовольнити. Позивач наголошував, що внаслідок не дотримання трудового законодавства зі сторони відповідача, як роботодавця він позбавлений можливості утримувати свою сім`ю, що додатково спричиняє йому моральні страждання. Також позивач звертав увагу, що внаслідок реалізації учасниками товариства основних засобів підприємства, останнє фактично припинило свою господарську діяльність. Крім того, позивач зазначав, що на початок жовтня 2016р. головний бухгалтер працювала на підприємстві, оскільки подавала відповідні повідомлення і звіти до податкових органів.

Третя особа ОСОБА_2 проти позову заперечив, зазначивши, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки заборгованість по виплаті позивачу заробітної плати у зазначений вище період і не проведення з ним остаточного розрахунку виникло саме з вини позивача, який перебуваючи на посаді директора товариства допустив такі порушення. Довідка про розмір заборгованості, яка подана позивачем, в якості письмового доказу, на думку третьої особи є неналежним доказом, оскільки головний бухгалтер була звільнена на час видачі цієї довідки. Також третя особа звертав увагу суду, що по теперішній час позивачем, як керівником товариства не були передані ні учасникам товариства, ні новопризначеному керівнику товариства відповідні фінансово - господарські та бухгалтерські документи товариства. Новопризначений керівник товариства вимушений відновлювати ці документи, а також виготовляти нову печатку підприємства.

Також третя особа вважає, що безпідставними є і вимоги позивача про стягнення 15967,63 грн., оскільки ці вимоги не ґрунтуються на належних доказах.

Допитана в судовому засіданні 12 вересня 2018р., за клопотанням сторони позивача, свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона дійсно працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ Енергомост до кінця вересня, початку жовтня 2016р. Нею дійсно було підписано довідки про наявність заборгованості перед позивачем по заробітній платі та заборгованості перед позивачем за підзвітними коштами. В 2016р. підприємство не здійснювало господарську діяльність, оскільки власниками ТОВ Енергомост було прийнято рішення про відчуження всіх засобів, в основному спеціалізованих автомобілів.

В судове засідання 31 жовтня 2019р. сторони, третя особа не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, про поважність причин неявки суд не повідомили, відзив (заперечення) на позов не подавались.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, третю особу, допитавши свідка, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, позивач працював на посаді директора ТОВ Енергомост з 31 грудня 2007р. (а.с. 10, 11).

20 вересня 2016р. позивачем було подано учасникам ТОВ Енергомост заяву про звільнення за власним бажанням з 04 жовтня 2016р. (а.с. 13).

Наказом № 04/10 від 04 жовтня 2016р. позивач звільнив себе з роботи з посади директора за власним бажанням та визначив виплатити собі компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 15 березня 2015р. по 03 жовтня 2016р. терміном 37 календарних днів (а.с. 14).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 116) рішенням Загальних зборів ТОВ Енергомост від 20 вересня 2016р., позивача було звільнено з робти з посади директора ТОВ Енергомост з 20 вересня 2016р. і призначено на посаду директора товариства третю особу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2017р. по цивільній справі № 761/7713/17, яке набрало законної сили, визнано звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ Енергомост з 20 вересня 2016р. незаконним.

Таким чином, суд вважає, що позивач був звільнений з роботи з посади директора ТОВ Енергомост 04 жовтня 2016р.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач наголошував, що з 01 квітня 2015р. по 04 жовтня 2016р. відповідач нараховував та не сплачував йому заробітну плату у сумі 366147,43 грн., в обґрунтування чого позивач посилався на складену ним, як директором ТОВ Енергомості довідку від 04 жовтня 2016р. № 04/10 (а.с. 12).

Судом критично оцінюються вказана довідка, оскільки відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, про суми виплачених доходів та утримання податків позивача за період 2015-2016рр. за місцем роботи позивача в ТОВ Енергомост , останній нараховував та не виплачував позивачу заробітну плату за IV квартал 2015р. та по ІІІ квартал 2016р. у сумі 252760,26 грн., без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів (а.с. 71, 72). Також суд, не погоджується з доводами третьої особи, що на час видачі зазначеної довідки головний бухгалтер ОСОБА_3 не працювала в товаристві, оскільки це спростовується відомостями з Головного управління ДФС України у м. Києві.

В судовому засіданні третя особа зазначив, що відповідач позбавлений можливості надати будь-які докази на спростування чи підтвердження розміру невиплачених позивачу сум при звільненні, оскільки така інформація не була передана позивачем, як керівником товариства після звільнення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 83 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, відповідач не сплатив позивачу заборгованість по заробітній платі, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 252760,26 грн., без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999р. № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що розрахунку з позивачем, як зі звільненим працівником не було проведено, оскільки в наказі № 04/10 від 04 жовтня 2016р., який підписав особисто позивач, останній звільнив себе з роботи з посади директора за власним бажанням та визначив виплатити лише компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 15 березня 2015р. по 03 жовтня 2016р. терміном 37 календарних днів, без зазначення заборгованості по заробітній платі (а.с. 14).

Також в судовому засіданні, стороною позивача не були спростовані твердження третьої особи, що позивачем не були повернуті ні учасникам ТОВ Енергомост , ні новопризначеному директору цього товариства після звільнення позивача, фінансового - господарські та бухгалтерські документи, у зв`язку з чим роботодавець взагалі був позбавлений можливості провести будь-які розрахунки належних до виплат позивачу сум і здійснити їх виплату. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - 346974,8 грн.

Не підлягають задоволенню, і вимоги позивача, заявлені ним на підставі положень ст. 625 ЦК України, про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні збитки за період з 01 квітня 2015р. по 01 жовтня 2016р. в сумі 7057,89 грн. та 3,0 % річних за період часу з 01 квітня 2015р. по 01 жовтня 2016р. в розмірі 1052,02 грн., оскільки до спірних правовідносин не застосовуються положення ст. 625 ЦК України, а регламентуються вони нормами ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати .

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 15967,63 грн. підзвітних коштів, на підставі довідки № 26/09 від 26 вересня 2016р. (а.с. 55), оскільки протягом всього часу розгляду справи в суді, в порушення ст. 129 Конституції України, ст. ст. 76-81 ЦПК України, стороною позивача не було надано суду належних і допустимих доказів, що наявності цієї заборгованості, при цьому, як повідомляв третя особа первинні бухгалтерські документи підприємства перебували у позивача та головного бухгалтера ОСОБА_3 та не були передані.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

Позивач зазначав, що тривалий час працював у відповідача, а тому порушення його трудових прав значно відобразилось на його моральному стані. Тривала невиплата заробітної плати зумовила пошук нової роботи та звільнення позивача з роботи, що спричиняє у позивача додаткові моральні страждання, при цьому судом враховано, що на утриманні позивача перебувають непрацездатні особи.

Суд враховує, що лише сам факт порушення трудового законодавства вже є підставою на відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Затримка у виплаті заробітної плати працівнику є обставиною, що свідчить про наявність вимушених змін у життєвих стосунках працівника і такі дії є втручанням у право на майно (грошові кошти) що є підставою для відшкодування моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018р. у справі № 461/6803/16-ц).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000,0 грн., виходячи з принципів розумності та співмірності.

Згідно п. 2) ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць у розмірі 23272,65 грн., без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2527,6 грн., а також на користь позивача - 551,2 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, 430 ЦПК України; ст. 43 Конституції України; ст. ст. 21, 47, 83, 116, 117, 232, 233, 235, 237-1КЗпП України; ст. 1, 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ; Постановами Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992р. Про практику розгляду судами трудових спорів , з змінами та доповненнями, Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999р. № 13, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомост (код ЄДРПОУ 33695708, місцезнаходження: Волинська область, Камінь-Каширський район, м. Камінь-Каширський, пл. Культури, 1), третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості із суми невиплаченої заробітної плати; середнього заробітку за час затримки розрахунку зі звільненим працівником; заборгованості по розрахунках з підзвітними особами в національній валюті; інфляційних втрат; трьох відсотків річних; відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомост на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 252760 /двісті п`ятдесят дві тисячі сімсот шістдесят/ грн. 26 коп. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів; у відшкодування моральної шкоди 3000,0 /три тисячі/ грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомост на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 /п`ятсот п`ятдесят одна/ грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомост на користь держави судовий збір у розмірі 2527 /дві тисячі п`ятсот двадцять сім/ грн. 60 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць у розмірі 23272 /двадцять три тисячі двісті сімдесят дві/ грн. 65 коп., без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 11 листопада 2019р.

Суддя: