Ухвала

від 24.12.2019 по справі 1-164/11

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 1-164/11

провадження № 1-в/197/118/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року смт. Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі судді ОСОБА_1 , розглянувши в приміщенні суду клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення від відбування основного покарання у виді штрафу у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку,

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від відбування основного покарання у виді штрафу у зв`язкуіз закінченнямстроків давностівиконання обвинувальноговироку Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14.10.2013 року.

Особи, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду подання, в судове засідання не з`явилися.

Від засудженого, Покровського районного відділу ФДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області і прокурора надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Прокурор заперечував проти задоволення клопотання.

Згідно ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Відповідно до ст. 80 КК України:

1. Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:…

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;… .

2. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

3. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

4. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

5. Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

6. Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбаченістаттями 437-439тачастиною першоюстатті 442цього Кодексу.

В розумінні ст. 51 КК України штраф є менш суворим покаранням, ніж обмеження волі.

Відповідно ч. 5 ст. 52 КК України ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбаченустаттями 389та390цього Кодексу.

Стаття 80 ККпередбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Окрім того, частиною третьоюстатті 80 ККУкраїни передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

У частині четвертійстатті 80КК України також передбачено положення про те, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строку давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.

Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосуваннястатті 80 ККУкраїни передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

В даному випадку строк давності виконання вироку не переривався і формально минув, що відповідає положеннямпункту 1 частини першоїстатті 80КК України, згідно з яким особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Суд враховує, що ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми.

Зокрема, редакція частини третьоїстатті 80 ККУкраїни певним чином співвідноситься зі статтями389та390цьогоКодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у частині третій статті 80 Загальної частиниКК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частиниКК України.

Отже, суд робить висновок про відсутність ухилення засудженого від відбування покарання і необхідності в застосуванні частини третьоїстатті 80КК України, оскільки відсутній обвинувальний вирок щодо нього за ст. 389 ч. 1 КК України, який набрав законної сили.

Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

З огляду на це лише несплата засудженим суми штрафу в певний строк сама по собі не свідчить про ухилення його від відбування цього покарання.

Судом встановлено, що із часу набрання вироком законної сили штраф добровільно не сплатив (сплачено станом на 24.12.2019 року лише 0,2 % від загальної суми штрафу), суд першої інстанції своєчасно направив вирок для примусового виконання до органу, до компетенції якого входить примусове виконання такого виду покарання, питання кримінальної відповідальності засудженого застаттею 389КК України не вирішувалось.

Отже, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про ухилення засудженого від відбування покарання, призначеного вироком, а відтак - підстави для зупинення перебігу строку виконання обвинувального вироку і застосування частини третьоїстатті 80КК України.

З наданого суду клопотання та матеріалів випливає, що:

Вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14.10.2013 року за ст. 212 ч. 3 КК України засудженому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 4489818,28 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності строком на 2 роки з конфіскацією всього особистого майна. Строк відбуття основного покарання рахується з часу проголошення вироку.

Вирок набрав законної сили 05.06.2014 року.

Отже, з 05.06.2014 року пройшло понад 5 років.

Засуджений працює водієм в КЗ «КСШМД» (довідка - а.с. 18), сплачує з січня 2016 року в середньому по 200 грн. (квитанції, довідки - а.с. 19-62).

Згідно листа Покровського районного відділу ФДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 29.11.2019 року (а.с. 69), довідки про судимість, ОСОБА_3 було останній раз засуджено 14.10.2013 року вищевказаним вироком.

Стаття 152 ч. 1 КВК України визначає, що підставою звільнення від відбування покарання є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.

Станом на 24.12.2019 року закінчився строк давності виконання вищевказаного обвинувального вироку, він не виконаний, підстави для зупинення строку давності, його переривання відсутні, тому ОСОБА_3 підлягає звільненню від відбування основного покарання у виді штрафу за цим вироком.

Керуючись правовою позицією ВСУ у справі 5-324кс15 (постанова від 24.12.2015 року), ст. 152 ч. 1 КВК України, ст. 80 ч. 1 п. 1 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді штрафу в розмірі 4489818,28 грн. за вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14.10.2013 року за ст. 212 ч. 3 КК України (справа № 1-164/11) на підставі п.1 ч.1ст.80 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

На ухвалу суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Широківський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ ОСОБА_4