Постанова

від 23.12.2019 по справі 361/7130/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 361/7130/15-ц головуючий у суді І інстанції Дутчак І.М.

провадження № 22-ц/824/13387/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Суханової Є.М. з участю секретаряМариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя і зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Позов обґрунтований тим,що із 17 серпня 2001 року вона та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, від цього шлюбу вони мають двох дочок: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які народилися ІНФОРМАЦІЯ_1 . За період перебування у шлюбі вона та ОСОБА_1 придбали нерухоме та рухоме майно, яке вона вважає спільною сумісною власністю подружжя. Вказувала на те, що сторонам на праві власності належить земельна ділянка 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На даній земельній ділянці нею та ОСОБА_1 у період шлюбу збудовано житловий будинок, який в установленому законодавством порядку в експлуатацію ще не ведений, але повністю придатний для проживання, до нього підключені всі комунікації, зроблено технічну документацію, він має 100 % готовності будівництва. Однак враховуючи, що він є самочинним будівництвом, просила поділити між нею та ОСОБА_1 будівельні матеріали, з яких він побудований, вартість яких, на її думку, становить 532 0000 грн. Також зазначала, що у цьому будинку знаходиться побутова техніка, меблі та речі, які, також, є спільним сумісним майном її та ОСОБА_1 , які вона просила залишити у власності відповідача, загальна вартість яких, за її підрахунками, складає 1 648 410 грн. 38 коп. Загалом вартість рухомого та нерухомого майна, за її підрахунками, становить 11 068 241 грн. 30 коп.

В свою чергу, 02 лютого 2016 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву. В обґрунтування зустрічних вимог зазначав, що він і ОСОБА_3 з 17 серпня 2001 року перебували у шлюбі. Рішенням суду від 20 січня 2016 року шлюб між ними розірвано. За час перебування у шлюбі із ОСОБА_3 ними спільно придбано наступне майно: автомобіль марки "Toyota", модель "RAV4", реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки "Toyota", модель "LandCruiser", реєстраційний номер НОМЕР_2 ; 96/125 часток квартири АДРЕСА_2 ; 1/2 частку бази відпочинку, що розташована на земельній ділянці площею 0,7 га, за адресою: АДРЕСА_3 ; будівельні матеріали, використані при проведенні будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Також вказував на те, що ним на придбання квартири АДРЕСА_2 внесені особисті кошти в розмірі 17500 грн., отримані від продажу належної йому у місті Полтава квартири, тому 29/125 часток цієї спірної квартириє є його особистою приватною власністю. Крім того, зазначав, що 07 лютого 2009 року між ним і ОСОБА_6 був укладений договір позики, за умовами якого він отримав у позику від ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США під 5 відсотків річних, зі строком їх повернення до 07 лютого 2014 року, для придбання будівельних матеріалів, необхідних для будівництва житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року за позовом ОСОБА_6 про стягнення боргу з нього на користь ОСОБА_6 стягнуто суму боргу в розмірі 100 000 доларів США та 5 % річних за користування позикою в розмірі 25 000 доларів США, всього - 125 000 доларів США, що становить 3 376 250 грн. Оскільки даний договір позики був укладений в інтересах сім`ї, тому він вважає, що це боргове зобов`язання повинно бути визнане спільним боргом подружжя, його та ОСОБА_3 , у рівних частках.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2019 року первісний і зустрічний позови задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступне майно:

- автомобіль марки "Toyota", модель "RAV4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1998 см3, червоного кольору, 2008 року випуску, вартістю 423269 грн. 02 коп.;

- автомобіль марки "Toyota", модель "LandCruiser", реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єм двигуна 4461 см3, білого кольору, 2012 року випуску, вартістю 725229 грн. 99 коп.;

- будівельні матеріали, використані при будівництві житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2857318 грн.;

- квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 1348323 грн.;

- Ѕ частку бази відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , розташованої на земельній ділянці площею 0,7 га, кадастровий номер 32212866801:01:051:0027, вартістю 698300 грн.;

- меблі, побутову техніку і речі вартістю 754605 грн. 38 коп., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема: ліжко без ламелів (виробництво Італія) вартістю 53168 грн., стілець (виробництво Італія) вартістю 15600 грн., дзеркала 2 шт. (виробництво Італія) вартістю 9200 грн., кухня модульнонабірна (виробництво Італія) вартістю 229660 грн., набір меблів "АІДА", матрац, ламель вартістю 23528 грн., духовка "SMEG" та посудомийна машина "Rosier" вартістю 13125 грн., стіл письмовий, комод TV та стіл барний (виробництво Китай) вартістю 21400 грн., дзеркало, шафа, тумбочка столик туалетний (виробництво Італія) вартістю 23960 грн., столики туалетні 2 шт., комод для білизни, дзеркало, пуф, тумбочки приліжкові 2 шт., комод високий, тумба ТВ, шафа двохдверна (виробництво Італія) вартістю 142735 грн. 60 коп., стіл консольний, (виробництво Італія) вартістю 7421 грн. 40 коп., стіл журнальний, (виробництво Італія) вартістю 8424 грн. 38 коп., набір меблів: стіл 180/240, вітрина 1-дв., вітрина 2-дв, комод столовий без дзеркала, вітрина кутова трапеція, стілець вартістю 106400 грн., набір меблів (ліжко, тумба, туалетний стіл із дзеркалом, пуф, комод високий, матрац) вартістю 44500 грн., штори, тюлі, кант, підхват, низ штори, троянди, листя, подушки вартістю 8382 грн., штори, тюлі, ламбрекен, підхвати, банти, рюші, подушки вартістю 16829 грн., штори, тюлі, бахрома, підкладка, крючки вартістю 27930 грн., тюлі, ламбрекени, петлі, кронштейн вартістю 2342 грн.;

А всього майна загальною вартістю 6 807 045 грн. 39 коп.

Виділено ОСОБА_3 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя в особисту власність наступне майно:

- автомобіль марки "Toyota", модель "RAV4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1998 см3, червоного кольору, 2008 року випуску, вартістю 423269 грн. 02 коп.;

- Ѕ частку будівельних матеріалів, використаних при будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1428659 грн.;

- квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 1348323 грн.;

- всього майна загальною вартістю 3 200 251 грн. 02 коп.

Виділено ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя в особисту власність наступне майно:

- автомобіль марки "Toyota", модель "LandCruiser", реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єм двигуна 4461 см3, білого кольору, 2012 року випуску, вартістю 725229 грн. 99 коп.;

- Ѕ частку будівельних матеріалів, використаних при будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1428659 грн.;

- Ѕ частку бази відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , розташованої на земельній ділянці площею 0,7 га, кадастровий номер 32212866801:01:051:0027, вартістю 698300 грн.;

- меблі, побутову техніку і речі вартістю 754605 грн. 38 коп., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема: ліжко без ламелів (виробництво Італія) вартістю 53168 грн., стілець (виробництво Італія) вартістю 15600 грн., дзеркала 2 шт. (виробництво Італія) вартістю 9200 грн., кухня модульнонабірна (виробництво Італія) вартістю 229660 грн., набір меблів "АІДА", матрац, ламель вартістю 23528 грн., духовка "SMEG" та посудомийна машина "Rosier" вартістю 13125 грн., стіл письмовий, комод TV та стіл барний (виробництво Китай) вартістю 21400 грн., дзеркало, шафа, тумбочка столик туалетний (виробництво Італія) вартістю 23960 грн., столики туалетні 2 шт., комод для білизни, дзеркало, пуф, тумбочки приліжкові 2 шт., комод високий, тумба ТВ, шафа двохдверна (виробництво Італія) вартістю 142735 грн. 60 коп., стіл консольний, (виробництво Італія) вартістю 7421 грн. 40 коп., стіл журнальний, (виробництво Італія) вартістю 8424 грн. 38 коп., набір меблів: стіл 180/240, вітрина 1-дв., вітрина 2-дв, комод столовий без дзеркала, вітрина кутова трапеція, стілець вартістю 106400 грн., набір меблів (ліжко, тумба, туалетний стіл із дзеркалом, пуф, комод високий, матрац) вартістю 44500 грн., штори, тюлі, кант, підхват, низ штори, троянди, листя, подушки вартістю 8382 грн., штори, тюлі, ламбрекен, підхвати, банти, рюші, подушки вартістю 16829 грн., штори, тюлі, бахрома, підкладка, крючки вартістю 27930 грн., тюлі, ламбрекени, петлі, кронштейн вартістю 2342 грн.;

- всього майна загальною вартістю 3 606 794 грн. 37 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 203 271 грн. 68 коп., що перевищує вартість належної йому Ѕ частки у спільному сумісному майні подружжя.

В іншій частині у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

Суд відмовив у визнанні об`єктом особистої приватної власності 29/125 частки квартири АДРЕСА_2 вартістю 1 348 323,00 грн.; у визнані за сторонами, в порядку поділу майна подружжя, на праві власності по 48/125 часток квартири АДРЕСА_2 . Відмовлено у визнанні спільним боргом подружжя боргу в розмірі 3 376 250,00 грн., що в еквіваленті становить 125 000,00 дол. США, який виник за борговою розпискою від 07.02.2009 р. виданою ОСОБА_1 , ОСОБА_6 . Відмовлено у стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 688 125,00 грн. як частини спільного боргу подружжя.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідач за первісним позовом, ОСОБА_1 , подав через представника - ОСОБА_2 , апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт просив, первісний позов задовольнити частково, зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати об`єктом особистої приватної власності ОСОБА_1 : 29/125 частки квартири АДРЕСА_2 вартістю 1 348 323,00 грн..Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя:96/125 частки квартири АДРЕСА_2 вартістю 1 348 323,00 грн. .В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 на праві власності:48/125 частки квартири АДРЕСА_2 вартістю 1 348 323,00 грн. .В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 на праві власності:48/125 частки квартири АДРЕСА_2 вартістю 1 348 323,00 грн. Визнати борг в сумі 3 376 250,00 грн., що в еквіваленті становить 125 000,00 дол. США, який виник за борговою розпискою від 07.02.2009 виданою ОСОБА_1 спільним боргом подружжя. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 688 125,00 грн. як частину спільного боргу подружжя. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 000 260,97 грн. в рахунок компенсації частини вартості майна. Відмовити в частині поділу рухомого майна.

В іншій частині, щодо визнання спільним майном та поділу автомобілів, будівельних матеріалів та Ѕ частини бази відпочинку рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.05.2019 року у справі апелянт просив залишити без змін.

При цьому зазначав, що при ухваленні рішення суд не повно з`ясував обставини справи що мають значення для справи; частина висновків викладених у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи; судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права; судом не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, на які посилався відповідач.

Ухвалюючи рішення про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_2 та виділяючи її в особисту власність ОСОБА_3 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, суд не врахував, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю. Сам по собі факт придбання спірного майна за час шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя, якщо спростовується презумпція спільності майна подружжя.

При визначені часток належних сторонам на праві особистої та спільної сумісної власності відповідач виходив з відношення власних коштів до вартості спірної квартири. Оскільки вартість спірної квартири згідно договору про пайову участь у будівництві складала 75 423,00 грн., з яких 17 500,00 грн. кошти належні ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності - його особиста частка у цьому спірному майні складає 232/1000 або 29/125. Відповідно інша частка 96/125 належить подружжю на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу між ними в рівних частках.

Рішення місцевого районного суду про те, що позивачем не надано інших доказів, крім договору купівлі-продажу квартири у місті Полтава, на підтвердження участі особистими коштами у придбанні спірної квартири, а також, що спірна квартира належить до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 у повному обсязі, на думку апелянта повністю спростовуються матеріалами справи, а також висновками Верховного Суду щодо застосування норм статтей 57, 60 СК України.

Відмовляючи у визнанні наявності боргових зобов`язань подружжя та у стягненні з позивача на користь відповідача частини спільного боргу подружжя, суд не взяв до уваги, щопри поділі майна враховуються, також, борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Наявними в матеріалах справи доказами повністю підтверджується, що договір позики, який було укладено ОСОБА_1 , укладався в інтересах сім`ї - на будівництво будинку для сім`ї, відтак, вказаний договір створив обов`язок з повернення коштів і для другого з подружжя, оскільки кошти, одержані в позику були використані в інтересах сім`ї.

Щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя меблів, побутової техніки і речей, апелянт зазначає, що вказані речі не були предметом його зустрічної позовної заяви. Особисто ОСОБА_1 не придбавалось жодне майно із переліченого в оскаржуваній частині рішення суду і відповідачу не відомо про факт придбання зазначеного майна ОСОБА_3 окази надані стороною позивача, на які суд посилається при встановленні переліку майна придбаного за час шлюбу не відповідають вимогам статтей 77, 79, 80 ЦПК України, а перелічені судом документи не є розрахунковими.

Матеріали справи не містять доказів ні факту придбання подружжям перелічених судом меблів, побутової техніки і речей (розрахункових документів), ні факту доставки перелічених судом меблів, побутової техніки і речей за адресою: АДРЕСА_1 (товарно-транспортних накладних), ні факту наявності його на час припинення спільного ведення господарства подружжям, ні на час розгляду справи. Тому, апелянт вважає, що висновки суду в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону та повністю ним спростовані.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

04.11.2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_3 , поданий представником - ОСОБА_12 , згідно якого позивач вважає апеляційну скаргу безпідставною та просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивач посилаючись на обставини вказані в позовній заяві зазначила, що відповідач частково приховав та відчужив спільне майно подружжя, вартість якого вказана в матеріалах та документах. ОСОБА_1 , зловживаючи процесуальними правами не допустив експерта до спірного домоволодіння, який проводив дослідження. Що стосується автомобіля TOYOTA RAV 4, який є предметом спору у справі, то 08 жовтня 2018 року ОСОБА_3 виявила відсутність на стоянці біля будинку по АДРЕСА_4 спірного автомобіля, та за її заявою внесено відомості за заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 356 КК України.

Відповідач ніколи не брав у борг у ОСОБА_6 жодних коштів і єдиною метою звернення ОСОБА_6 до відповідача з позовом є бажання відповідача позбавити позивачку майна набутого у шлюбі. Тому, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та незаконними.

16.12.2019 року до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , подані представником, ОСОБА_2 . У поясненнях посилається на доводи зазначені в апеляційній скарзі, які спростовують висновки суду першої інстанції щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_2 ; щодо відмови у визнанні наявності боргових зобов`язань подружжя; щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя меблів, побутової техніки і речей. Апелянт вважає, що рішення суду в даній частині є незаконним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник апелянта, ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами в оскаржуваній частині - частково, місцевий суд вважав, що майно, набуте сторонами за час шлюбу, є спільним сумісним майном подружжя позивача та відповідача, тому при поділі даного майна кожний із них має право на виділення йому Ѕ частки цього майна, що в грошовому еквіваленті буде становити 3 403 522 грн. 70 коп. На думку суду, ОСОБА_1 не довів та не надав доказів, крім договору купівлі-продажу квартири у місті Полтава, на підтвердження того, що грошові кошти в розмірі 17500 грн., отримані ним від продажу квартири у м. Полтава, були внесені ним саме на придбання квартири АДРЕСА_2 . Тому, спірна квартира належить до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя у повному обсязі. Щодо боргових зобов`язань, суд вважав, що будь-яких доказів на підтвердження того, що сума позики використана відповідачем в інтересах сім`ї, на придбання будівельних матеріалів, необхідних для будівництва житлового будинку за зазначеною адресою, ОСОБА_1 суду не надав та ці обставини в суді останнім не доведені.

З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2001 року ОСОБА_1 і ОСОБА_9 уклали шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Броварського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 325 (т.1, а.с.6).

Від цього шлюбу вони мають двох дочок: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які народилися ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 січня 2016 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області шлюб між сторонами розірваний (т.1, а.с.205).

У ч. ч. 6, 9, 10 ст. 7 СК України встановлено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 21 , ч. 1 ст. 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

За змістом ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України ).

Згідно із ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 69 , ч. 1 ст. 70 СК України , ч. 2 ст. 372 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. У разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Пленум Верховного Суду України у п. п. 23, 24 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"роз`яснив, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Сторонами у справі, як у первісному, так і у зустрічному позовах, заявлено вимоги поділити спільне майна подружжя.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 спростовує висновки суду першої інстанції щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_2 ; щодо відмови у визнанні наявності боргових зобов`язань подружжя; щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя меблів, побутової техніки і речей.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України ), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки у спільному майні (ч. 2 ст. 364 ЦК України ).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 , ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем ОСОБА_3 , заявлені вимоги про визнання спільною сумісною власністю її та відповідача побутової техніки, меблів та речей.

Із досліджених судом першої інстанції видаткових накладних: № 22/02/14 від 22 лютого 2014 року на суму 53168 грн., № 14/02/14 від 14 лютого 2014 року на суму 15600 грн., № 14/02/14 від 14 лютого 2014 року на суму 9200 грн., № 20/12/13 від 20 грудня 2013 року на суму 229660 грн., № 02/12/13 від 02 грудня 2013 року на суму 23528 грн, № 01/12/13 від 01 грудня 2013 року на суму 13125 грн, № 31/10/13 від 31 жовтня 2013 року на суму 21400 грн., №-14 від 20 березня 2015 року на суму 4000 доларів США, що за курсом НБУ становить (26,60 грн. за 1 долар США) 106400 грн.; заказів-специфікацій: № 2299 від 10 квітня 2014 року на суму 23960 грн., № 2298 від 10 квітня 2014 року на суму 5366 доларів США, що за курсом НБУ (26,60 грн. за 1 долар США) складає 142735 грн. 60 коп., № 1228 від 21 березня 2015 року на суму 281 Євро, що за курсом НБУ (29,98 грн. за 1 Євро) становить 8424 грн. 38 коп.; договору № 53/43 купівлі - продажу від 10 квітня 2014 року на суму 44500 грн.; специфікацій-додаток № 1 до договору № 10 від 16 липня 2014 року на суму 8382 грн., додаток № 2 до договору № 10 від 16 липня 2014 року на суму 16829 грн., додаток № 1 до договору № 17 від 10 жовтня 2014 року на суму 27930 грн., додаток № 2 до договору № 17 від 10 жовтня 2014 року на суму 2342 грн. (т. 1 а. с. 62-88, т. 2 а. с. 24), встановлено, що у період з 2013 по 2015 роки подружжя у шлюбі придбали наступне рухоме майно: ліжко без ламелів (виробництво Італія) вартістю 53168 грн.; стілець (виробництво Італія) вартістю 15600 грн.; дзеркала 2 шт. (виробництво Італія) вартістю 9200 грн.; кухня модульнонабірна (виробництво Італія) вартістю 229660 грн.; набір меблів "АІДА", матрац, ламель вартістю 23528 грн.; духовка "SMEG" та посудомийна машина "Rosier" вартістю 13125 грн.; стіл письмовий, комод TV і стіл барний (виробництво Китай) вартістю 21400 грн.; дзеркало, шафа, тумбочка столик туалетний (виробництво Італія) вартістю 23960 грн.; столики туалетні 2 шт., комод для білизни, дзеркало, пуф, тумбочки приліжкові 2 шт., комод високий, тумба ТВ, шафа двохдверна (виробництво Італія) вартістю 142735 грн. 60 коп.; стіл консольний (виробництво Італія) вартістю 7421 грн. 40 коп.; стіл журнальний (виробництво Італія) вартістю 8424 грн. 38 коп.; набір меблів (стіл 180/240, вітрина 1-дв., вітрина 2-дв, комод столовий без дзеркала, вітрина кутова трапеція, стілець) вартістю 106400 грн.; набір меблів (ліжко, тумба, туалетний стіл із дзеркалом, пуф, комод високий, матрац) вартістю 44500 грн.; штори, тюлі, кант, підхват, низ штори, троянди, листя, подушки вартістю 8382 грн.; штори, тюлі, ламбрекен, підхвати, банти, рюші, подушки вартістю 16829 грн.; штори, тюлі, бахрома, підкладка, крючки вартістю 27930 грн.; тюлі, ламбрекени, петлі, кронштейн вартістю 2342 грн.

Всього загальна вартість зазначеного вище рухомого майна складає 754 605 грн. 38 коп.

У перерахованих вище документах замовником вказаного майна є позивач ОСОБА_3 , адреса доставки цього майна: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у зазначених накладних, квитанціях, специфікаціях, договорах вказаний період з 2013 по 2015 роки, у даний період сторони перебували у шлюбі, вели спільне господарство та проживали за адресою: АДРЕСА_1 , що вказана, як адреса доставки зазначеного рухомого майна у цих документах, тому дане рухоме майно придбане саме для потреб сім`ї, є спільною сумісною власністю подружжя та знаходиться у зазначеному житловому будинку.

Крім того, наявність вказаного майна підтверджується актом опису та арешту майна від 18.01.2016 року складеного державним виконавцем (а.с. 44-45 т.2), відповідно до якого, майно, яке було визнано спільним сумісним майном та поділено судом першої інстанції, знаходилося в наявності у АДРЕСА_1 і було передане на відповідальне зберігання відповідачу ОСОБА_10 , про що свідчить його підпис у акті.

Отже, посилання відповідача на відсутність у сторін даного майна та факту його придбання, не спростовуюють вказаних вище висновків суду та, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

Що ж стосується доводів апелянта, про те, що перераховані вище документи щодо придбання майна є підробленими, то апеляційний суд їх до уваги не приймає, так як будь-яких доказів на підтвердження цього факту суду не надано, а звернення відповідача до прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення не є доказом на підтвердження факту підробки документів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та не підлягає скасуванню.

Поряд з цим, відповідач ОСОБА_1 , заперечував проти визнання квартири АДРЕСА_2 спільним майном подружжя, посилався на те, що частина цієї квартири придбана за його особисті грошові кошти в розмірі 17 500 грн., отримані ним від продажу 01 березня 2002 року належної лише йому квартири АДРЕСА_5 , тому він вважає, що 29/125 часток цієї спірної квартири є його особистою власністю та поділу як спільне майно подружжя не підлягає.

Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 405/2391/15-ц та від 21 листопада 2018 року у № 372/504/17 зазначив, що у ст. 60 СК України законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не довів та не надав доказів, крім вказаного вище договору купівлі-продажу квартири у місті Полтава, на підтвердження того, що грошові кошти в розмірі 17500 грн., отримані ним від продажу даної квартири, були витрачені ним як особиста власність саме на придбання квартири АДРЕСА_2 , тому обґрунтованим, на думку колегії суддів є висновок, що спірна квартира належить до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо можливості виділу спірної квартири вцілому позивачці, оскільки такий висновок прямо суперечить вимогам ст.ст. 69, 70 СК України. А відтак, колегія суддів, вважає, що рішення суду в цій частині не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя права власності за кожним по Ѕ частини спірної квартири.

Крім того, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відмови у визнанні боргових зобов`язань ОСОБА_1 у розмірі 3 376 250 грн., що еквівалентно 125 000 доларів США, за договором позики від 07 лютого 2009 року, укладеним між ним та ОСОБА_6 , його та ОСОБА_3 спільним боргом подружжя.

За змістом ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 639/7335/15-ц зазначив, що тлумачення ч. 4 ст. 65 СК України свідчить, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть, якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї.

На підтвердження обставин отримання грошових коштів від ОСОБА_6 в інтересах сім`ї в розмірі 100 000 доларів США ОСОБА_1 надав суду розписку від 07 лютого 2009 року про отримання ним від ОСОБА_11 цієї суми грошових коштів на придбання будівельних матеріалів для будівництва будинку (т. 3 а. с. 91).

Також, на підтвердження позовних вимог у цій частині ОСОБА_1 надав суду рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року у цивільній справі № 361/8776/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , яким стягнуто із останнього на користь ОСОБА_6 суму боргу в розмірі 3 376 250 грн. На момент ухвалення судом рішення у справі зазначена сума боргу повністю повернута відповідачем, про що свідчить розписка від 07 жовтня 2017 року (а.с.100 т.3).

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 4 ст. 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Постановою пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз`яснено, що судам при вирішенні спорів між подружжям про майно необхідно враховувати, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї.

Матеріали справи містять докази, що договір позики, який було укладено ОСОБА_1 , укладався в інтересах сім`ї - на будівництво будинку для сім`ї, для придбання будівельних матеріалів, необхідних для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ,тому вказаний договір, на думку колегії суддів, створив обов`язок з повернення коштів і для другого з подружжя, оскільки кошти, одержані в позику були використані в інтересах сім`ї. Будівництво будинку підтверджене сторонами, він (у вигляді будівельних матеріалів) був предметом даного спору, був поділений між сторонами, і в цій частині рішення суду сторонами не оскаржується. Натомість, доводи представника позивачки, щодо укладення даного договору не в інтересах сім`ї, розцінюються колегією суддів критично, оскільки жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тих обставин, що будинок було побудовано за інші кошти стороною позивачки надано не було.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові № 61- 36690св18 від 17.04.2019 року: Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись приподілі майна подружжя . Майно, одержане за договором позики і використане в інтересах сім`ї, є спільною сумісною власністю подружжя .

Отже, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в цій частині такими, що заслуговують на увагу, так як відповідачем доведено належними та допустимими доказами, що кошти отримані ним в позику були використані в інтересах сім`ї.

За таких обставин, апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині. А відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом про визнання боргового зобов`язання в розмірі 3 376 250,00 грн. спільним боргом подружжя та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 688 125,00 грн., як Ѕ частину спільного боргу подружжя, підлягають задоволенню.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині до часткового скасування і проведення поділу спільного сумісного майна іншим чином, колегія суддів вважає за необхідне, скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення компенсації за різницю в частках, оскільки визначений судом першої інстанції розмір, з урахуванням всього вищезазначеного не відповідає реальній та належній компенсації, а, отже, підлягає перерозподілу.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду першої інстанції, в частині, що не оскаржується та проведеним апеляційним судом поділом спільного майна, загалом позивачкі виділено у особисту власність:

- автомобіль марки "Toyota", модель "RAV4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1998 см3, червоного кольору, 2008 року випуску, вартістю 423269 грн. 02 коп.;

- Ѕ частку будівельних матеріалів, використаних при будівництві житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1428659 грн.;

- Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 вартістю 674 161,50 грн.,

а всього на загальну суму 2 526 089,52 грн.

Виділено ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя в особисту власність наступне майно:

- автомобіль марки "Toyota", модель "LandCruiser", реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єм двигуна 4461 см3, білого кольору, 2012 року випуску, вартістю 725229 грн. 99 коп.;

- Ѕ частку будівельних матеріалів, використаних при будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1428659 грн.;

- Ѕ частку бази відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , розташованої на земельній ділянці площею 0,7 га, кадастровий номер 32212866801:01:051:0027, вартістю 698300 грн.;

-Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , вартістю 674 161,50 грн .;

- рухоме майно на загальну суму 754 605,38 грн., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,

а всього на загальну суму 4 280 955,87 грн.

Отже, частка майна, виділена ОСОБА_1 перевищує частку майна виділену ОСОБА_3 на 1 754 866,35 грн., а тому, компенсація Ѕ частини вартості майна, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 буде становити 1 754 866,35 : 2= 877 433,16 грн.

За таких обставин, вирішуючи спір, дослідивши та давши оцінку поданим позивачем та відповідачем доказам, врахувавши наведені норми матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині не в повній мірі відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, про задоволення позовних вимог в частині поділу рухомого майна, визнання боргу спільним боргом подружжя та його поділу, визнання квартири спільною власністю подружжя та її поділі частково.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2019 року в частині відмови у визнанні боргового зобов`язання спільним боргом подружжя, поділі боргу, поділі квартири та визначені розміру грошової компенсації за різницю в частках - скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Визнати боргове зобов`язання в розмірі 3 376 250,00 грн. спільним боргом подружжя.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 688 125,00 грн., як Ѕ частину спільного боргу подружжя.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 877 433,16 грн. в рахунок компенсації частини вартості майна.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: С.В. Лівінський

Є.М. Суханова