Ухвала

від 13.01.2020 по справі 591/855/19

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/855/19

Провадження № 1-кс/591/72/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника володільця майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми клопотання слідчого СВ УСБУ в Сумській області ОСОБА_3 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з клопотанням, яке мотивував тим, що слідчим відділом проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №22019200000000005 від 30.01.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2, ч. 1 ст. 258-5 , ч.2 ст.332-1 КК України, та що в ході досудового розслідування 23.12.2019 слідчим проведено огляд ділянки місцевості на пункті пропуску для автомобільного сполучення «Піски», що розташований за адресою: Харківська область, Двурічанський район, с. Піски, в ході якого виявлено та вилучено: автомобіль марки Volkswagen Transporter білого кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 , в якому під час обшуку виявлено речі і документи, які мають доказове значення. За таких обставин, просив накласти арешт на вилучене майно з метою збереження їх як речових доказів, а також з метою забезпечення конфскації.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав.

Представник власника майна заперечив проти задоволення клопотання з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.

На переконання слідчого судді саме вказана стаття, а не ст.64-2 КПК України визначає порядок звернення з клопотанням про арешт майна і осіб, повноважних на подачу такого виду клопотання про забезпечення кримінального провадження. Крім того, і ст.64-2 КПК України, як і будь-яка інша норма КПК України, не містять положень, які б забороняли слідчому звертатись з клопотанням про накладення арешту на майно третьої особи.

Як зазначалось вище, клопотання подане слідчим за погодженням з прокурором, що повністю відповідає вимогам КПК.

Тому, позиція адвоката про те, що слідчий не мав права звертатись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту не заслуговує на увагу.

В той же час, слушними є доводи адвоката стосовно обгрунтованості поданого слідчим клопотання.

Зокрема, пункт 3 ч.2 ст.170 КПК України дає підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Але, ч.5 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

В даному випадку, як вбачається з доданого до клопотання Витягу, слідчим відділом УСБУ в Сумській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №22019200000000005 від 30.01.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2, ч. 1 ст. 258-5 , ч.2 ст.332-1 КК України.

Санкції ч.3 ст.110-2, ч. 1 ст. 258-5 КК України передбачають застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна. Проте, жодній особі не було оголошено про підозру у кримінальному провадженні.

За таких обставин, у слідчого судді відсутні підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої майбутньої конфіскації.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Пунктом 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів і в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В даному випадку, на підтвердження того, що вчинялись кримінальні правопорушення, відомості про які внесено до ЄРДР, до клопотання додані протоколи проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а також листи за підписом заступника начальника відділу КІБ УСБУ в Сумській області про те, що на виконання доручення слідчого проведено дії (реквізитів доручення і вказівки на необхідність проведення конкретних слідчих дій не зазначено, натомість вказано, що було проведено оперативно-розшукові заходи та отримана інформація).

Проте, проведення оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР, чинним КПК не передбачено, як і не передбачено складання листа на виконання доручення слідчого. Відповідно до ст.ст. 40,41 КПК України слідчий має право надавати оперативним працівникам лише доручення на проведення слідчих(розшукових) дій та за результатами проведення таких слідчих дій повинні складатись процесуальні документи, а саме: протоколи.

В даному випадку вказані листи не є процесуальними документами. Сумнівною є і інформація, що міститься в таких листах, оскільки не містить посилання на джерела доказів або безпосередньо на докази, що її підтверджують.

Протоколи проведених негласних слідчих (розшукових) дій також не містять даних, які б надавали об`єктивному спостерігачу підстави вважати, що вчинялись на момент внесення відомостей до ЄРДР чи продовжувались вчинятись на момент проведення обшуку кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.258-5 та 110-2 КК України.

За таких обставин, вважаю, що слідчий та прокурор не довели обставин, визначених п.1 ч.3 ст.132 КПК України.

Крім того, додані до клопотання документи не дають підстав стверджувати про те, що виявлені та вилучені під час обшуку 23.12.2019 року в автомобілі Volkswagen Transporter, д.р.н. НОМЕР_1 , грошові кошти, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу можуть бути доказами у кримінальному провадженні №2201920000000005.

Зокрема, як пояснив слідчий під час розгляду клопотання, само по собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є доказом, а арешт необхідно накласти на нього для того, щоб власник не мав можливості користуватись автомобілем.

Проте, з огляду на такі пояснення, саме по собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, як матеріальний об`єкт в розумінні ст.99 КПК України та з огляду на внесені до ЄРДР відомості, не підпадає під критерії, визначені положеннями ст.98 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В даному випадку, відомості, які містяться у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, навіть при фізичному знищенні документу, не зникнуть з відповідних реєстрів, доступ до яких слідчий має.

З огляду на таке, а також враховуючи, що цей документ не є знаряддям чи предметом злочину, підстав для накладення на нього арешту немає.

Крім того, на переконання слідчого судді до матеріалів клопотання не додано жодного доказу і в судовому засіданні слідчий не навів жодної обставини про те, що грошові кошти, які було вилучено 23.12.2019 року під час проведення обшуку автомобіля, - відповідають критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, а саме: що грошові кошти в сумі 700,00 (сімсот) гривень; 10200,00 (десять тисяч двісті) Російських рублів; 220000,00 (двісті двадцять тисяч) гривень, - було здобуто в результаті обмінних операцій з криптовалют у готівкові кошти, що такі кошти було підготовлено для переміщення їх на територію ЛНР та ДНР з метою фінансування фізичних та юридичних осіб, діяльність яких спрямована на зміну меж державного кордону, тощо.

Натомість, факт того, що обшук автомобіля Volkswagen Transporter, д.р.н. НОМЕР_1 , був проведений після його повернення з територій ТОТ на підконтрольну територію України, а також наявність розписок про те, що ОСОБА_6 позичав ОСОБА_7 кошти і по показам водія вказаного автомобіля він віз вилучені під час обшуку кошти для передачі ОСОБА_6 від ОСОБА_7 , і, водночас, відсутність у органів досудового розслідування даних про ідентифікуючі дані грошових купюр, які використовувались як засоби вчинення злочинів, відсутність обґрунтованої підозри про те, що взагалі вчинялись злочини за ст.110-2 та 258,5 КК України, - дають підстави вважати, що вилучені під час обшуку кошти не мають доказового значення для кримінального провадження №22019200000000005.

За таких обставин, відсутні підстави для накладення арешту на зазначені грошові кошти.

В той же час, з огляду на завдання встановлені ст.2 КПК України та внесені за ст.332-1 КК України відомості, вважаю, що інформація, яка міститься у контрольному талоні ВМО «Піски» для проходження по зеленому коридору ТЗ BB4400EA, з відмітками про проходження контролю, має значення для вказаного кримінального провадження.

Таким чином, клопотання підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132,170-173 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Накласти арешт на контрольний талон ВМО «Піски» для проходження по зеленому коридору ТЗ BB4400EA, з відмітками про проходження контролю, який було вилучено слідчим 23.12.2019 під час обшуку автомобіля марки Volkswagen Transporter білого кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , та перебував під керуванням водія ОСОБА_8 , із позбавленням власника права розпоряджатися та користуватися ним.

К задоволенні клопотання слідчого щодо накладення арешту на інше майно вилучене під час обшуку автомобіля марки Volkswagen Transporter білого кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , відмовити та негайно повернуте власникам вилучене під час такого обшуку майно, а саме:

- грошові кошти в сумі 700,00 (сімсот) гривень;

- грошові кошти в сумі 10200,00 (десять тисяч двісті) Російських рублів;

- грошові кошти в сумі 220000,00 (двісті двадцять тисяч) гривень;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль Volkswagen Transporter білого кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1