Ухвала

від 13.01.2020 по справі 591/855/19

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/855/19

Провадження № 1-кс/591/77/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника володільця майна адвоката ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми клопотання слідчого СВ УСБУ в Сумській області ОСОБА_3 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з клопотанням, яке мотивував тим, що слідчим відділом проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №22019200000000005 від 30.01.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2, ч. 1 ст. 258-5 , ч.2 ст.332-1 КК України, та що в ході досудового розслідування 23.12.2019 року на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук автомобіля Skoda Octavia з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 , в ході якого виявлено та вилучено: банківські картки, грошові кошти та мобільний телефон, які є речовими доказами у кримінальному провадженні. За таких обставин, просив накласти на них арешт з метою збереження, а також з метою забезпечення конфіскації.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав.

Представник власника майна та власник майна заперечили проти задоволення клопотання з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.

На переконання слідчого судді саме вказана стаття, а не ст.64-2 КПК України визначає порядок звернення з клопотанням про арешт майна і осіб, повноважних на подачу такого виду клопотання про забезпечення кримінального провадження. Крім того, ст.64-2 КПК України, як і будь-яка інша норма КПК України, не містять положень, які б забороняли слідчому звертатись з клопотанням про накладення арешту на майно третьої особи.

Як зазначалось вище, клопотання подане слідчим за погодженням з прокурором, що повністю відповідає вимогам КПК.

Тому, позиція адвоката про те, що слідчий не мав права звертатись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту не заслуговує на увагу.

В той же час, слушними є доводи адвоката стосовно обґрунтованості поданого слідчим клопотання.

Зокрема, пункт 3 ч.2 ст.170 КПК України дає підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Але, ч.5 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

В даному випадку, як вбачається з доданого до клопотання Витягу, слідчим відділом УСБУ в Сумській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №22019200000000005 від 30.01.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2, ч. 1 ст. 258-5 , ч.2 ст.332-1 КК України.

Санкції ч.3 ст.110-2, ч. 1 ст. 258-5 КК України передбачають застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна. Проте, жодній особі не було оголошено про підозру у кримінальному провадженні.

За таких обставин, у слідчого судді відсутні підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої майбутньої конфіскації.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Пунктом 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів і в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В даному випадку, на підтвердження того, що вчинялись кримінальні правопорушення, відомості про які внесено до ЄРДР, до клопотання додані протоколи проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а також листи за підписом заступника начальника відділу КІБ УСБУ в Сумській області про те, що на виконання доручення слідчого проведено дії (реквізитів доручення і вказівки на необхідність проведення конкретних слідчих дій не зазначено, натомість вказано, що було проведено оперативно-розшукові заходи та отримана інформація).

Проте, проведення оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР, чинним КПК не передбачено, як і не передбачено складання листа на виконання доручення слідчого. Відповідно до ст.ст. 40,41 КПК України слідчий має право надавати оперативним працівникам лише доручення на проведення слідчих(розшукових) дій та за результатами проведення таких слідчих дій повинні складатись процесуальні документи, а саме: протоколи.

В даному випадку вказані листи не є процесуальними документами. Сумнівною є і інформація, що міститься в таких листах, оскільки не містить посилання на джерела доказів або безпосередньо на докази, що її підтверджують.

Протоколи проведених негласних слідчих (розшукових) дій також не містять даних, які б надавали об`єктивному спостерігачу підстави вважати, що вчинялись на момент внесення відомостей до ЄРДР чи продовжувались вчинятись на момент проведення обшуку кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.258-5 та 110-2 КК України.

За таких обставин, вважаю, що слідчий та прокурор не довели обставин, визначених п.1 ч.3 ст.132 КПК України.

Крім того, додані до клопотання документи не дають підстав стверджувати про те, що виявлені та вилучені під час обшуку 23.12.2019 року в автомобілі Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 грошові кошти, банківські картки та мобільний телефон можуть бути доказами у кримінальному провадженні №2201920000000005.

Зокрема, як зазначалось вище відносно ОСОБА_5 протягом тривалого часу проводились негласні слідчі (розшукові) дії. Як додані до клопотання протоколи, складені за результатами їх проведення, так і жоден інший документ не містить інформації про те, що такий мобільний телефон використовувався ОСОБА_5 під час розмов з ОСОБА_6 чи іншими особами.

Жоден доказ не підтверджує того, що вилучений в автомобілі телефон підпадає під критерії, визначені положеннями ст.98 КПК України та може бути доказом у кримінальному провадженні.

З огляду на таке, підстав для накладення на такий мобільний телефон арешту немає.

Крім того, на переконання слідчого судді до матеріалів клопотання не додано жодного доказу і в судовому засіданні слідчий не навів жодної обставини про те, що банківські картки та грошові кошти, які було вилучено 23.12.2019 року під час проведення обшуку автомобіля, - відповідають критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, а саме: що грошові кошти загальною сумою 93 500 (дев`яносто три тисячі п`ятсот) гривень та 4 банківських картки «Ощадбанк» - було здобуто в результаті обмінних операцій з криптовалют у готівкові кошти, що такі кошти було підготовлено для переміщення їх на територію ЛНР та ДНР з метою фінансування фізичних та юридичних осіб, діяльність яких спрямована на зміну меж державного кордону, тощо.

Натомість, факт того, що обшук автомобіля проведений у м.Харкові, ОСОБА_5 згідно декларації має у власності грошові кошти навіть у сумі, що перевищує ту, яка була вилучена під час обшуку, водночас, відсутність у органів досудового розслідування даних про ідентифікуючі дані грошових купюр - засобів вчинення злочинів, відсутність обґрунтованої підозри про те, що взагалі вчинялись злочини за ст.110-2 та 258-5 КК України, - дають підстави вважати, що вилучені під час обшуку кошти не мають доказового значення для кримінального провадження №22019200000000005.

Також, на переконання слідчого судді до матеріалів клопотання не додано жодного доказу і в судовому засіданні слідчий не навів жодної обставини про те, що банківські картки, як матеріальний об`єкт в розумінні ст.99 КПК України підпадають під критерії, визначені положеннями ст.98 КПК України.

Враховуючи такі обставини, вважаю, що слідчий не довів обставин, визначених п.2 ч.2 ст.132 та п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України.

Таким чином, у задоволенні клопотання слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132,170-173 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на речі та предмети вилучені 23.12.2019 під час обшуку автомобіля марки «Skoda Octavia», з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , відмовити, негайно повернувши власнику ОСОБА_5 вилучене під час такого обшуку майно, а саме:

- 158 (сто п`ятдесят вісім) купюр номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна; 57 (п`ятдесят сім) купюр номіналом по 200 (двісті) гривень кожна; 29 (двадцять дев`ять) купюр номіналом по 100 (сто) гривень кожна; 4 (чотири) купюри номіналом по 50 (п`ятдесят) гривень кожна, загальною сумою 93 500 (дев`яносто три тисячі п`ятсот) гривень;

- банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_2 ;

- банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_3 ;

- банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_4 ;

- банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_5 ;

- мобільний телефон марки Nokia, ІMEI 1: НОМЕР_6 , ІMEI 2: НОМЕР_7 , з сім карткою НОМЕР_8 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1