Ухвала

від 13.01.2020 по справі 591/855/19

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/855/19

Провадження № 1-кс/591/76/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника володільця майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми клопотання слідчого СВ УСБУ в Сумській області ОСОБА_3 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з клопотанням, яке мотивував тим, що слідчим відділом проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №22019200000000005 від 30.01.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2, ч. 1 ст. 258-5 , ч.2 ст.332-1 КК України, та що в ході досудового розслідування 23.12.2019 року на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук автомобіля Mercedes-Benz білого кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 , в ході якого виявлено та вилучено: банківські картки, грошові кошти та мобільний телефон, які є речовими доказами у кримінальному провадженні. За таких обставин, просив накласти на них арешт з метою збереження, а також - з метою забезпечення конфіскації.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав.

Представник власника майна заперечив проти задоволення клопотання з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.

На переконання слідчого судді саме вказана стаття, а не ст.64-2 КПК України визначає порядок звернення з клопотанням про арешт майна і осіб, повноважних на подачу такого виду клопотання про забезпечення кримінального провадження. Крім того, ст.64-2 КПК України, як і будь-яка інша норма КПК України, не містять положень, які б забороняли слідчому звертатись з клопотанням про накладення арешту на майно третьої особи.

Як зазначалось вище, клопотання подане слідчим за погодженням з прокурором, що повністю відповідає вимогам КПК.

Тому, позиція адвоката про те, що слідчий не мав права звертатись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту не заслуговує на увагу.

В той же час, слушними є доводи адвоката стосовно обгрунтованості поданого слідчим клопотання.

Зокрема, пункт 3 ч.2 ст.170 КПК України дає підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Але, ч.5 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

В даному випадку, як вбачається з доданого до клопотання Витягу, слідчим відділом УСБУ в Сумській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №22019200000000005 від 30.01.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2, ч. 1 ст. 258-5 , ч.2 ст.332-1 КК України.

Санкції ч.3 ст.110-2, ч. 1 ст. 258-5 КК України передбачають застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна. Проте, жодній особі не було оголошено про підозру у кримінальному провадженні.

За таких обставин, у слідчого судді відсутні підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої майбутньої конфіскації.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Пунктом 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів і в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В даному випадку, на підтвердження того, що вчинялись кримінальні правопорушення, відомості про які внесено до ЄРДР, до клопотання додані протоколи проведених негласних слідчих (розшукових) дій, пояснення, а також листи за підписом заступника начальника відділу КІБ УСБУ в Сумській області про те, що на виконання доручення слідчого проведено дії (реквізитів доручення і вказівки на необхідність проведення конкретних слідчих дій не зазначено, натомість вказано, що було проведено оперативно-розшукові заходи та отримана інформація).

Проте, проведення оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР, чинним КПК не передбачено, як і не передбачено складання листа на виконання доручення слідчого. Відповідно до ст.ст. 40,41 КПК України слідчий має право надавати оперативним працівникам лише доручення на проведення слідчих(розшукових) дій та за результатами проведення таких слідчих дій повинні складатись процесуальні документи, а саме: протоколи.

В даному випадку вказані листи не є процесуальними документами. Сумнівною є і інформація, що міститься в таких листах, оскільки не містить посилання на джерела доказів або безпосередньо на докази, що її підтверджують.

Пояснення в розумінні норм КПК України не є доказами. Чинний КПК передбачає, що покази осіб повинні здобуватись в ході проведення слідчої дії допиту осіб, а результати такого допиту фіксуватись у процесуальному документі - протоколі.

В даному випадку пояснення не відповідають вимогам КПК.

Протоколи проведених негласних слідчих (розшукових) дій також не містять даних, які б надавали об`єктивному спостерігачу підстави вважати, що вчинялись на момент внесення відомостей до ЄРДР чи продовжувались вчинятись на момент проведення обшуку кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.258-5 та 110-2 КК України.

За таких обставин, вважаю, що слідчий не довів обставин, визначених п.1 ч.3 ст.132 КПК України.

Крім того, на переконання слідчого судді до матеріалів клопотання не додано жодного доказу і в судовому засіданні слідчий не навів жодної обставини про те, що банківські картки та грошові кошти, які було вилучено 23.12.2019 року під час проведення обшуку автомобіля, - відповідають критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, а саме: що грошові кошти загальною сумою 9500 доларів США, 5 банківських пенсійних карток «Ощадбанк» - було здобуто в результаті обмінних операцій з криптовалют у готівкові кошти, що такі кошти було підготовлено для переміщення їх на територію ЛНР та ДНР з метою фінансування фізичних та юридичних осіб, діяльність яких спрямована на зміну меж державного кордону, тощо.

Натомість, факт того, що обшук автомобіля Mercedes-Benz д.р.н. НОМЕР_1 , був проведений після його повернення з територій ТОТ на підконтрольну територію України, а також, що банківські картки є пенсійними, і, водночас, відсутність у органів досудового розслідування даних про ідентифікуючі дані грошових купюр - засобів вчинення злочинів, відсутність обґрунтованої підозри про те, що взагалі вчинялись злочини за ст.110-2 та 258-5 КК України, - дають підстави вважати, що вилучені під час обшуку кошти не мають доказового значення для кримінального провадження №22019200000000005.

Також, на переконання слідчого судді до матеріалів клопотання не додано жодного доказу і в судовому засіданні слідчий не навів жодної обставини про те, що банківські картки, як матеріальний об`єкт в розумінні ст.99 КПК України підпадають під критерії, визначені положеннями ст.98 КПК України.

Жоден доказ не підтверджує того, що вилучений в автомобілі телефон підпадає під критерії, визначені положеннями ст.98 КПК України та може бути доказом у кримінальному провадженні.

Зокрема, як зазначалось вище органами досудового розслідування протягом тривалого часу проводились негласні слідчі (розшукові) дії. Як додані до клопотання протоколи, складені за результатами їх проведення, так і жоден інший документ не містить інформації про те, що такий мобільний телефон використовувався під час розмов з ОСОБА_5 чи іншими особами. Як зазначив в судовому засіданні слідчий, цей телефон належить водію автомобіля, який згідно постанови вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.204-2 КУпАП.

З огляду на таке, підстав для накладення на такий мобільний телефон арешту немає.

Враховуючи такі обставини, вважаю, що слідчий не довів обставин, визначених п.2 ч.2 ст.132 та п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України.

Таким чином, у задоволенні клопотання слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132,170-173 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на речі та предмети вилучені слідчим 23.12.2019 під час обшуку автомобіля Mercedes-Benz білого кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 , відмовити та негайно повернути власникам вилучене під час обшуку майно, а саме:

- 95 (дев`яносто п`ять) купюр номіналом по 100 (сто) доларів кожна, загальною сумою 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот) доларів США;

- банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_2 ;

- банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_3 ;

- банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_4 ;

- банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_5 ;

- банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_6 ;

- мобільний телефон марки SAMSUNG SM-J400F, ІMEI 1: НОМЕР_7 , ІMEI 2: НОМЕР_8 , з сім карткою НОМЕР_9 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1