Постанова

від 13.01.2020 по справі 364/839/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 січня 2020 року

м. Київ

справа №364/839/18

провадження №61-2611св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Логвинська сільська рада Володарського району Київської області,

третя особа - ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 17 вересня 2018 року у складі судді Ткаченко О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Логвинської сільської ради Володарського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , в якому просив визнати нікчемним заповіт, складений 20 жовтня 2017 року його батьком - ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Логвинської сільської ради Володарського району Київської області, зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування під № 11.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 , у зв`язку з чим відкрилась спадщина. За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів належну йому земельну ділянку своєму правнуку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вважає, що заповіт складено з порушеннями, оскільки у ньому не вказано повну адресу місця складення заповіту, місцезнаходження Логвинської сільської ради Володарського району Київської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 17 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що оспорюваний заповіт складено з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення, а позивачем не доведено підстав нікчемності цього правочину. Крім того, Логвинська сільська рада Володарського району Київської області є неналежним відповідачем за даним позовом, оскільки у разі встановлення судовим рішенням нікчемність заповіту матиме наслідком позбавлення права спадкування за заповітом особи, визначеної розпорядженням заповідача у якості спадкоємця, незалежно від того, чи пред`являлися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту. Така особа - ОСОБА_2 , залучена позивачем до участі у справі у якості третьої особи. Разом з тим, після роз`яснення судом змісту статей 12, 13 ЦПК України, позивач не ставив питання про заміну неналежного відповідача на належного, або про залучення до участі у справі ОСОБА_2 в якості відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що підставою для визнання заповіту нікчемним є положення частини першої статті 1257 ЦК України, згідно якої заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

У даному випадку при складанні заповіту ОСОБА_4 порушено вимоги щодо його форми і посвідчення, оскільки згідно вимог частини першої статті 1247 ЦК України у ньому не зазначено місце складання заповіту, а рішення судів попередніх інстанцій щодо оцінки доводів позивача з цього приводу не мотивовані, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 1233 ЦК Українивизначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України , згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Стаття 1257 ЦК Українипередбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України).

Згідно із статтею 1251 ЦК України , якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Суди обґрунтовано виходили з того, що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання (с. Логвин Володарського району Київської області, 20 жовтня 2017 року, о 15 год. 10 хв), секретар Логвинської сільської ради Мельник О. І. в приміщенні сільської ради встановила особу заповідача, перевірила його дієздатність, роз`яснила заповідачу зміст статей 1241, 1307 ЦК України та посвідчила особистий підпис на заповіті. При складанні та посвідченні заповіту дотримано таємницю заповіту відповідно до статті 1255 ЦК України.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати складений ОСОБА_4 заповіт нікчемним, оскільки позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу порушення вимог чинного законодавства при його складанні чи посвідченні.

При цьому, у цій справі позивач у якості підстав визнання заповіту нікчемним посилається виключно на недотримання форми і порядку під час його посвідчення, зокрема, незазначення точної адреси місця його складання (місцезнаходження Логвинської сільської ради) . Дійсність підпису заповідача у заповіті, складання заповіту за відсутності у останнього необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту не є предметом даного спору і такими підставами позов не обґрунтовувався.

Доводи касаційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскаржених судових рішень спростовуються змістом оспорюваного заповіту та іншими матеріалами справи, які не містять доказів відсутності вільного волевиявлення заповідача на складання заповіту і порушення визначених законом умов його складання.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що посвідчення спірного заповіту відбулося в приміщенні сільської ради, у заповіті зазначено, що його складено в с. Логвин Володарського району Київської області, у зв`язку з чим посилання позивача на відсутність точної поштової адреси сільської ради не свідчить про нікчемність заповіту та не впливає на дійсність волевиявлення заповідача щодо розпорядження належним йому на праві власності майном.

Обставини та докази, на які посилається позивач на підтвердження своїх доводів про нікчемність заповіту, у повній мірі перевірені судами попередніх інстанцій.

Крім того, судами правильно зауважено, що вирішення спору по суті не стосується прав та обов`язків визначеного позивачем відповідача в особі Логвинської сільської ради Володарського району Київської області. Даний спір стосується прав та обов`язків спадкоємця - третьої особи у справі ОСОБА_2 , які випливають щодо його особи із спірного заповіту. Суд першої інстанції з`ясовував у позивача думку щодо кола осіб, які позивач визначив, звертаючись до суду з даним позовом, разом з тим будь-яких клопотань щодо залучення співвідповідача чи заміни неналежного відповідача позивач не заявляв.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування правильних по суті рішень судів попередніх інстанцій, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, на які посилався позивач, пред`являючи позов, і яким суди дали належу оцінку.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 17 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська