Рішення

від 15.01.2020 по справі 227/3055/19

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.01.2020 227/3055/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Левченка А.М.,

за участю

секретаря судового засідання Черкасової О.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Печерського А.Т. ,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної ради професійних спілок про визнання протиправним та скасування рішення про відсторонення від займаної посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулась до суду з позовом до Донецької обласної ради професійних спілок про визнання протиправним та скасування рішення про відсторонення від займаної посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Просить визнати незаконними розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № 14 від 28.03.2019 року, № 22 від 19.05.2019 року та поновити (допустити) до роботи на посаді директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.05.2019 року та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем по справі з 01.03.2017 року. Розпорядженням Донецької обласної ради професійних спілок № 14 від 28.03.2019 року позивача було тимчасово відсторонено від посади директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок до розгляду висновків роботи комісії Президією Донецької обласної ради профспілок,копію вищезазначеного розпорядження позивач отримала лише у травні 2019 року. За результатами перевірок щодо неналежного виконання обов`язків з боку директора, без особистої участі позивача було складено акти від 02.04.2019 року, 26.04.2019 року, 08.05.2019 року; винесено догани та на підставі розпорядження заступника голови Донецької обласної ради професійних спілок Самбурського Д.В. № 22 від 19.05.2019 року повторно відсторонено позивача від виконання обов`язків директора дитячого закладу без збереження заробітної плати з 10.05.2019 року.

Вважає, що відповідач при відстороненні від посади не дотримався вимог чинного трудового законодавства, та не врахував положення ст.149 КЗпП, згідно з яким відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Також, як зазначає позивач, своїми незаконними діями, які виразилися в ігноруванні норм трудового законодавства, без будь-яких поважних причин, грубо порушуючи право на працю, відповідач завдав позивачу моральної шкоди, що призвело до душевних страждань, погіршення відносин та втрати нормальних професійних зв`язків, значного погіршення матеріального становища через постійний тиск, проведення надуманих перевірок та відсторонення від займаної посади. Позивач потерпає від чуток, які поширюються, що позначається на її репутації, оскільки це може вплинути на її подальше працевлаштування.

Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткових поясненнях до позовної заяви з яких вбачається, що лише під час судового провадження останній стали відомі мотиви та підстави відсторонення, оскільки офіційні запити до відповідача стосовно надання інформації щодо обґрунтованості прийнятих рішень та можливості ознайомлення з матеріалами перевірок залишилися без задоволення. Позивач зазначає, що згідно до висновку комісії Донецької обласної ради професійних спілок з перевірки організаційно-фінансової діяльності ДЗОВ Сонячний , який було викладено у Акті перевірки від 08.05.2019 року вбачається, що комісія вирішила запропонувати заступнику голови Донецької обласної ради вирішити питання щодо відсторонення від займаної посади на підставі ст. 46 КЗоТ за неналежне виконання вимог ст.ст.16,17 Закону України Про охорону праці , ст. 26 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , яке полягає в ухиленні від проходження обов`язкових медичних оглядів та перевірки з питань охорони праці. Разом із тим позивач зазначає, що згідно особистої медичної книжки, останній медичний огляд було проведено 28.05.2018 року та датою наступного огляду визначено 28.05.2019 року. Крім того, із долученого до матеріалів справи посвідчення про проходження навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки вбачається, що навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки було пройдено, що також підтверджується витягом з протоколу засідання комісії Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області № 12 від 27.04.2018 року. Факт проходження протягом червня 2018 року навчання та перевірки знань у сфері цивільного захисту підтверджується копією посвідчення про функціональне навчання у сфері цивільного захисту № 1227 від 05.06.2018 року. Також, згідно посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці № 291-17 від 27.10.2017 року виданого комунальним науково-виробничим підприємством АСУ Слов`янськ учбового центру Охорони праці Слов`янської міської ради вбачається, що позивач пройшла навчання та виявила потрібні знання законів та нормативних актів з охорони праці, електро та пожежної безпеки, надання домедичної допомоги, гігієни праці , з профілактики та ліквідації аварій, наслідків безпеки праці у галузі. Наголошує, що будь-яких офіційних доручень або вимог чи приписів щодо необхідності надання для перевірок тих чи інших документів або чіткого переліку необхідних документів з боку відповідача на адресу позивача не надходило. Тому вважає, що викладені у Акті перевірки від 08.05.2019 року висновки комісії щодо ухилення позивач від проходження обов`язкових медичних оглядів та перевірки з питань охорони праці, є хибними та надуманими.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні, мотивуючи свою позицію тим, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, а саме, до Донецької обласної ради професійних спілок, у той час як до позовної заяви доданий Статут Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку "Сонячний" Донецької обласної ради професійних спілок згідно якого Донецька обласна рада професійних спілок є засновником дитячого закладу. Натомість дитячий заклад є самостійною юридичною особою.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Згідно копії статуту дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, затвердженого протоколом Президії Донецької обласної ради професійних спілок від 17 серпня 2018 року № 15, дитячий заклад діє на підставі статуту, розробленого відповідно до Типового Положення про дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, який затверджується засновником.

Дитячий заклад очолює директор, якого призначає на посаду і звільняє з посади голова облпрофради, відповідно до Положення Донецької облпрофради.

Із долученої до матеріалів справи копії розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № Р-10 від 27.02.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 було призначено начальником дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок з 01.03.2017 року.

На підставі розпорядження № Р-25 від 11.10.2018 року у відповідності до змін в Статуті дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок змінено назву посади його очільника з начальника на директора .

Розпорядженням Донецької обласної ради професійних спілок № Р-14 від 28.03.2019 року відповідно до Постанови Бюро Президії Донецької обласної ради професійних спілок від 28.03.2019 року № БП4-1 ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади начальника дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок з часу утворення комісії облпрофради з перевірки дитячого закладу, а саме з 28.03.2019 року, до розгляду висновків роботи комісії Президією Донецької обласної ради профспілок.

10.05.2019 року Донецькою обласною радою професійних спілок було винесено розпорядження № Р-22 відповідно до якого, враховуючи постанову Бюро Президії Донецької обласної ради професійних спілок від 28.03.2019 року № БП4-1, висновки членів комісії з проведення перевірки цілісності майна ( акти від 02.04.2019 року, 26.04.2019 року, 08.05.2019 року) та результати фінансово-господарської діяльності дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків директора дитячого закладу без збереження заробітної плати з 10.05.2019 року. Призначено ОСОБА_3 тимчасово виконуючим обов`язки директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок з 10.05.2019 року.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Отже, законодавство передбачає спеціальні підстави для відсторонення працівників від роботи, залежно від причин якого настають різні правові наслідки.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Залежно від причин відсторонення заробітна плата на цей період не зберігається.

Відсторонення від роботи відбувається на підставі наказу або розпорядження керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

У статті 46 КЗпП закріплено, що відсторонення від роботи допускається не тільки у випадках, встановлених у цій статті, а й в інших випадках, передбачених законодавством.

Зазначена стаття містить перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, одним з яких є інші випадки, передбачені законодавством , тобто законодавець допускає застосування інших підстав, однак чітко зазначає, що вони мають бути передбачені законодавством.

Стаття 4 Кодексу визначає, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України про працю, прийнятих відповідно до нього.

У Кодексі законів про працю України термін законодавство в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.

Складовими законодавства України (окрім Конституції України) є закони, постанови Верховної Ради України, укази (нормативні акти) Президента України як глави держави, декрети та постанови Кабінету Міністрів України як вищого органу у системі органів виконавчої влади, прийняті в межах їх повноважень. Вони є обов`язковими до виконання на території держави, встановлюють загальнообов`язкові правила, мають універсальний характер і є складовою частиною законодавства України.

Частиною національного законодавства є також, відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В контексті офіційного тлумачення терміну законодавство , наданому Конституційним Судом України у рішенні від 09.07.1998 у справі № 12-рп/98 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну законодавство ) його треба розуміти так, що вказаним терміном законодавство охоплюються саме закони України чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Отже, відсторонення особи від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством.

Таким чином, Розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № Р-14 від 28.03.2019 року, яким відповідно до Постанови Бюро Президії Донецької обласної ради професійних спілок від 28.03.2019 року № БП4-1 ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади начальника дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок з часу утворення комісії облпрофради з перевірки дитячого закладу, а саме з 28.03.2019 року, до розгляду висновків роботи комісії Президією Донецької обласної ради профспілок винесено із порушенням вимог ст. 46 КЗпП України, якою не передбачено такої підстави для відсторонення від роботи як до розгляду висновків роботи комісії Президією Донецької обласної ради профспілок , а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Підставою для відсторонення позивача від виконання обов`язків директора дитячого закладу без збереження заробітної плати з 10.05.2019 року, згідно Розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № Р-22 від 10.05.2019 року є постанова Бюро Президії Донецької обласної ради професійних спілок від 28.03.2019 року № БП4-1, висновки членів комісії з проведення перевірки цілісності майна ( акти від 02.04.2019 року, 26.04.2019 року, 08.05.2019 року) та результати фінансово-господарської діяльності дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, що також не відповідає нормам ст. 46 КЗпП України.

Крім того, із долученої до матеріалів справи копії акту комісії Донецької обласної ради професійних спілок з перевірки організаційно-фінансової діяльності ДЗОВ Сонячний , від 08.05.2019 року вбачається, що комісія вирішила запропонувати заступнику голови Донецької обласної ради вирішити питання щодо відсторонення від займаної посади ОСОБА_1 на підставі ст. 46 КЗоТ за неналежне виконання вимог ст. ст. 16,17 Закону України Про охорону праці , ст. 26 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , яке полягає в ухиленні від проходження обов`язкових медичних оглядів та перевірки з питань охорони праці, оскільки ОСОБА_1 повідомила комісію, що ніяких медичних оглядів та навчань з питань охорони праці не проходила та відмовилась надавати документи.

Разом із тим позивач долучив до матеріалів справи копію особистої медичної книжки серії 10 НОМЕР_1 , відповідно до якої останній медичний огляд було проведено 28.05.2018 року у Комунальному лікувально-профілактичному закладі Лиманська центра районна лікарня та датою наступного огляду визначено 28.05.2019 року; копію посвідчення № 04003800 про проходження навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки з якої вбачається, що навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки було пройдено з 26.04.2018 року по 27.04.2018 року, що також підтверджується витягом з протоколу засідання комісії Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області № 12 від 27.04.2018 року; копію посвідчення про функціональне навчання у сфері цивільного захисту № 1227 від 05.06.2018 року щодо проходження з 04.06.2018 року по 05.06.2018 року навчання та перевірки знань у сфері цивільного захисту на Слов`янських курсах 3-ої категорії Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області ; копію посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці № 291-17 від 27.10.2017 року виданого комунальним науково-виробничим підприємством АСУ Слов`янськ учбового центру Охорони праці Слов`янської міської ради з якого вбачається, що позивач пройшла навчання та виявила потрібні знання законів та нормативних актів з охорони праці, електро та пожежної безпеки, надання домедичної допомоги, гігієни праці, з профілактики та ліквідації аварій, наслідків безпеки праці у галузі.

Таким чином, строки проходження навчання та перевірки знань з охорони праці визначені ч. 4 ст. 18 Закону України відповідно до якої посадові особи, діяльність яких пов`язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок, порушено не було.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача № Р-22 від 10.05.2019 року, в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок без збереження заробітної плати з 10.05.2019 року. У задоволенні позовних вимог про скасування у повному обсязі розпорядження відповідача № Р-22 від 10.05.2019 року -відмовити, оскільки по суті оскаржується розпорядження саме в частині відсторонення позивача від роботи, а не в частині призначення ОСОБА_3 тимчасово виконуючим обов`язки директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок з 10.05.2019 року.

Доводи представника відповідача щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача є необґрунтованими, оскільки протиправне зупинення виплати заробітної плати відбулося у зв`язку з незаконним рішенням Донецької обласної ради професійних спілок, яка згідно п. 10 Статуту дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних - є роботодавцем ОСОБА_1 .

Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарних місяця роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплата і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; Керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палева, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період..

У абзацах 4,6 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 зазначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

З огляду на те, що ОСОБА_1 у період з 29.03.2019 року по 26.04.2019 року перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності, копія якого долучена до матеріалів справи, судом враховуються приписи абзацу 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 та при обчисленні середньої заробітної плати беруться попередні два місяці роботи, а саме лютий 2019 року та березень 2019 року.

Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_1 виданої т.в.о. директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, позивачу було нараховано у лютому 2019 року - 8648,60 грн, березні 2019 року - 8788,00 грн.

У відповідності з додатком до листа Міністерства соціальної політики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік , кількість робочих днів у лютому 2019 року - 20, березні 2019 року - 20.

Враховуючи вищевикладене, середньоденний заробіток позивача становить - 435,91 грн (8648,60 + 8788,00) : 40.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, становить -74540,61 грн. (435,91 х 171, з урахуванням розрахункового періоду, кількість робочих днів у травні2019 року - 15; у червні 2019 року- 18; у липні 2019 року - 23; у серпні 2019 року - 21; у вересні 2019 року - 21; у жовтні 2019 року - 22; у листопаді 2019 року -21; у грудні 2019 року - 21, у січні 2020 року - 9, а разом - 171), з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі.

Відповідно до положень ст. 235 КЗПП України виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено жодних підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Суд вважає можливим стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2019 року і по день винесення рішення по справі у розмірі 74540,61 грн, яка на думку суду є співрозмірною компенсацією, враховуючи те, що у судовому засіданні встановлено незаконність відсторонення позивача на підставі ст. 46 КЗпП України.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, суд вважає, що позивачу завдано моральну шкоду неправомірними діями відповідача, які виразилися у відстороненні від роботи.

На підставі викладених норм права, враховуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що підтверджено факт порушення законних прав позивача, яке полягало в незаконному відстороненні від роботи, що призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат. Зокрема, ураховано тяжкість вимушених змін, які відбулись в житті позивача, витрачений час на відновлення життєвих зв`язків, наслідки, що наступили. Тому суд вважає справедливим визначити суму компенсації в розмірі 5 000 грн, що відповідає засадам виваженості, справедливості та співмірності.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Станом на день подання позовної заяви, законом України Про Державний бюджет на 2019 рік встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1921 грн.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, а позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, зважаючи на те, що згідно п. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір , за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, то з відповідача в дохід Держави підлягають стягненню 1728,90 грн.

Керуючись ст.235 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , ст. ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної ради професійних спілок про визнання протиправним та скасування рішення про відсторонення від займаної посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди- задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № Р-14 від 28.03.2019 року, яким ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади начальника дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок.

Визнати незаконним та скасувати Розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № Р-22 від 10.05.2019 року в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок без збереження заробітної плати з 10.05.2019 року.

Стягнути з Донецької обласної ради професійних спілок (ідентифікаційний код02657980) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2019 року по 15 січня 2020 року, включно у розмірі 74540,61 грн (сімдесят чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 61 копійка), з яких підлягають утриманню податки та обов`язкові платежі.

Стягнути з Донецької обласної ради професійних спілок (ідентифікаційний код 02657980) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн ( п`ять тисяч гривень 00 копійк)

Стягнути з Донецької обласної ради професійних спілок (ідентифікаційний код 02657980) на користь держави судовий збір у розмірі 1728,90 грн (одна тисяча сімсот двадцять вісім тисяч 90 копійок).

В іншій частині вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: 85000, м. Донецька область, м. Добропілля, пр-т. Шевченка, 1, кв. 133, ІПН НОМЕР_2

- відповідач: 02657980, 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул.. Архипа Куїнжі, 14

Повний текст рішення складений 15 січня 2020 року.

Суддя А.М. Левченко

15.01.2020